Вбивча брехня про Чорнобильську аварію від перших осіб СРСР
Скільки дезінформування населення було у першому виступі Горбачова про аварію на ЧАЕС?

Стаття надана VoxUkraine. Автори: Кирило Перевощиков, Анастасія Іванцова, Світлана Сліпченко
Вбивча брехня про Чорнобильську аварію від перших осіб СРСР

Скільки дезінформування населення було у першому виступі Горбачова про аварію на ЧАЕС?

Стаття надана VoxUkraine. Автори: Кирило Перевощиков, Анастасія Іванцова, Світлана Сліпченко
Фото: Alain-Pierre Hovasse/ЕРА
Фото: Alain-Pierre Hovasse/ЕРА
Перше повідомлення радянських ЗМІ про аварію з’явилося 28 квітня, його тривалість була 14 секунд і воно не містило жодних важливих деталей. Публічне звернення Генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова відбулося 14 травня. Можливо, через 18 днів після аварії Горбачов надав населенню достовірну і повну інформацію? Ні.

Ця промова містить багато маніпуляцій та неправди. А чверть виступу була присвячена закидам у бік західних країн. VoxCheck ретельно перевірив твердження і факти з цієї промови. Розбір брехні очільника СРСР дає чудове розуміння, чому сталася ця найбільша техногенна катастрофа в історії людства і чому її наслідки виявились настільки руйнівними.

Нижче три неправди і маніпуляції Горбачова, про які необхідно знати 35 років потому.
Хто вийшов з-під контролю — атом чи людина?
Маніпуляція
“Как я уже говорил, мы впервые столкнулись с такого рода чрезвычайным происшествием, когда потребовалось быстро обуздать опасную силу вышедшего из-под контроля атома и предельно ограничить масштабы аварии”.

Фото: Alain-Pierre Hovasse/ЕРА
Маніпуляція
“Как я уже говорил, мы впервые столкнулись с такого рода чрезвычайным происшествием, когда потребовалось быстро обуздать опасную силу вышедшего из-под контроля атома и предельно ограничить масштабы аварии”.

Фото: Alain-Pierre Hovasse/ЕРА
СРСР дійсно не стикався з техногенними катастрофами рівня ЧАЕС до 1986 року. Проте слід пригадати ті аварії, про які СРСР аж ніяк не хотів згадувати. Чому? Тому що виявиться, що вади реактора РВПК-1000 (який використовувався на ЧАЕС) були відомі до 1986 року або те, що правила безпеки на радянських АЕС регулярно порушувались.

30 листопада 1975 року трапилась аварія на першому блоці Ленінградської АЕС, що призвела до радіоактивного забруднення (викиди до 1,5 млн кюрі у порівнянні з 50 млн кюрі в результаті аварії на ЧАЕС). Офіційною причиною СРСР назвав заводський дефект обладнання. Однак комісія Міністерства середнього машинобудування СРСР встановила у 1976 році, що основна причина — принципові недоліки у конструкції реактора. Втім, персоналу ЧАЕС не було відомо про характер та реальні причини аварії на Ленінградській АЕС.

На ЧАЕС також були аварійні ситуації до 1986 року, хоча й значно меншого масштабу. Так, відомо про перші аварії у 1978-1979 роках після запуску першого енергоблоку АЕС. У 1982, 1983, 1984 роках зафіксовані витоки радіації. А протягом 1983-1985 років сталося 5 аварій та 63 відмови обладнання. Останній інцидент — в лютому 1986 року.

КДБ неодноразово повідомляв у доповідних записках про недоліки конструкції та експлуатації радянських АЕС. “Ленінградська, Курська та Чорнобильська АЕС наразі є найбільш небезпечними з точки зору їхньої подальшої експлуатації, що може мати загрозливі наслідки”, — так оцінював співробітник КДБ техніку безпеки у 1983 році.

Експерти Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ) вважають, що аварії на Ленінградській АЕС та пошкодження палива на першому блоці ЧАЕС у 1982 році свідчили про експлуатаційні вади реакторів РВПК-1000. Проте виявлені недоліки ретельно не аналізувались і не обговорювались. Саме тому реактори не були вчасно модернізовані, а культура безпеки на АЕС залишилася низькою.

У 1993 році Міжнародна консультативна група з ядерної безпеки (INSAG — англ.) при Генеральному директорі МАГАТЕ опублікувала звіт INSAG-7, який доповнював висновки про аварію на ЧАЕС, зроблені у 1986 році (звіт INSAG-1). Окрім особливостей конструкції реактора та помилок персоналу, фахівці МАГАТЕ наголошують, що на перебіг та наслідки аварії справила вплив низька культура безпеки на ЧАЕС:
АЕС не відповідала чинним нормам безпеки під час проєктування та мала небезпечні конструктивні особливості;
неадекватний аналіз безпеки;

недостатньо уваги до незалежного перегляду заходів безпеки;
регламенти з експлуатації недостатньо враховували питання безпеки;

недостатній та неефективний обмін важливою інформацією з безпеки як між операторами, так і між операторами та проєктувальниками;
недостатнє розуміння персоналом особливостей станції пов’язаних із безпекою;
неповне дотримання персоналом формальних вимог регламентів з експлуатації та програм випробувань;


недостатньо ефективне регулювання діяльності АЕС, яке не могло протидіяти тиску з боку виробничих потреб;

загальна відсутність культури безпеки в ядерних питаннях як на національному, так і на місцевому рівнях.

Фото: chnpp.gov.ua
АЕС не відповідала чинним нормам безпеки під час проєктування та мала небезпечні конструктивні особливості;
неадекватний аналіз безпеки;

недостатньо уваги до незалежного перегляду заходів безпеки;
регламенти з експлуатації недостатньо враховували питання безпеки;


недостатній та неефективний обмін важливою інформацією з безпеки як між операторами, так і між операторами та проєктувальниками;
недостатнє розуміння персоналом особливостей станції пов’язаних із безпекою;
неповне дотримання персоналом формальних вимог регламентів з експлуатації та програм випробувань;


недостатньо ефективне регулювання діяльності АЕС, яке не могло протидіяти тиску з боку виробничих потреб;
загальна відсутність культури безпеки в ядерних питаннях як на національному, так і на місцевому рівнях.

Фото: chnpp.gov.ua
Своєчасне дезінформування
Неправда
“И как только мы получили надежную первоначальную информацию, она стала достоянием советских людей, была направлена по дипломатическим каналам правительствам зарубежных стран”.

Фото: Alain-Pierre Hovasse/ЕРА
Неправда
“Что же касается "недостатка" информации, вокруг чего развернута специальная кампания, причем политического содержания и характера, то вопрос этот является в данном случае надуманным”.

Фото: Alain-Pierre Hovasse/ЕРА

Неправда
“И как только мы получили надежную первоначальную информацию, она стала достоянием советских людей, была направлена по дипломатическим каналам правительствам зарубежных стран”.

Фото: Alain-Pierre Hovasse/ЕРА
Неправда
“Что же касается "недостатка" информации, вокруг чего развернута специальная кампания, причем политического содержания и характера, то вопрос этот является в данном случае надуманным”.

Фото: Alain-Pierre Hovasse/ЕРА
Ні, хронологія подій свідчить про інше — інформація від СРСР не була ні повною, ні своєчасною, а дії не завжди послідовними.
Частина інформації так і залишилась недоступною. У липні 1986 року КДБ написав перелік свідчень про аварію, що підлягають засекреченню. Серед них — причини аварії, характер та обсяг пошкоджень на АЕС, дані про радіаційне забруднення, кількість постраждалих тощо. Гриф “таємно” з усіх чорнобильських документів зняли вже у часи незалежної України.

Отже, інформація від СРСР не була своєчасною, тому що все населення СРСР та світ дізнались про аварію лише 28 квітня. Вона не була повною, тому що не були повідомлені масштаби аварії та можливі ризики для здоров’я людей. І вона не була послідовною, тому що радянське керівництво наполягало на проведенні першотравневої демонстрації в Києві, незважаючи на всю серйозність ситуації.
Невидима рука Заходу
Маніпуляція
“Если говорить начистоту некоторые западные политики преследовали вполне определенные цели: перекрыть возможности выравнивания международных отношений, посеять новые семена недоверия и подозрительности к социалистическим странам. Все это отчетливо проявилось и на встрече руководителей "семерки", проходившей недавно в Токио. О чем поведали они миру, о каких опасностях предупредили человечество? О Ливии, бездоказательно обвиненной в терроризме, а еще о том, что Советский Союз, оказывается, "недодал" им информации об аварии в Чернобыле”.

Фото: Mladen Antonov/ЕРА
Неправда
“Но нельзя оставить без внимания и политической оценки и то, как встретили событие в Чернобыле правительства, политические деятели, средства массовой информации некоторых стран НАТО, особенно США. Они развернули разнузданную антисоветскую кампанию. О чем только ни говорилось и ни писалось в эти дни - о "тысячах жертв", "братских могилах погибших", "вымершем Киеве", о том, что "вся земля Украины отравлена и т. д. и т. п. <...> Им нужен был повод для того, чтобы, уцепившись за него, попытаться опорочить Советский Союз…”

Фото: Stringer/ЕРА

Маніпуляція
“Если говорить начистоту некоторые западные политики преследовали вполне определенные цели: перекрыть возможности выравнивания международных отношений, посеять новые семена недоверия и подозрительности к социалистическим странам. Все это отчетливо проявилось и на встрече руководителей "семерки", проходившей недавно в Токио. О чем поведали они миру, о каких опасностях предупредили человечество? О Ливии, бездоказательно обвиненной в терроризме, а еще о том, что Советский Союз, оказывается, "недодал" им информации об аварии в Чернобыле”.

Фото: Mladen Antonov/ЕРА
Неправда
“Но нельзя оставить без внимания и политической оценки и то, как встретили событие в Чернобыле правительства, политические деятели, средства массовой информации некоторых стран НАТО, особенно США. Они развернули разнузданную антисоветскую кампанию. О чем только ни говорилось и ни писалось в эти дни - о "тысячах жертв", "братских могилах погибших", "вымершем Киеве", о том, что "вся земля Украины отравлена и т. д. и т. п. <...> Им нужен был повод для того, чтобы, уцепившись за него, попытаться опорочить Советский Союз…”

Фото: Stringer/ЕРА

Західні країни на саміті G7 4-6 травня виступили із заявами про Лівію та Чорнобильську катастрофу, але це не були єдині питання на порядку денному. У центрі уваги також були обговорення стану світової економіки, координація економічної політики (Токійська економічна декларація), питання миру та безпеки (Токійська декларація “З надією на краще майбутнє”). Але, може, західні країни в контексті Чорнобиля піддали нищівній критиці Радянський Союз? Знову ні. У Заяві щодо наслідків Чорнобильської ядерної аварії від 5 травня країни G7:
висловили співчуття постраждалим від аварії та заявили про готовність надати медичну й технічну допомогу;
заявили про обов'язок країн з ядерною енергетикою надавати повну інформацію про інциденти на АЕС та закликали СРСР надати таку інформацію;
підтримали ініціативу СРСР провести розмову з Генеральним директором МАГАТЕ.
Країни G7 мали право отримати інформацію від СРСР щодо аварії, тому що це стосується і їхньої безпеки. Більше того, всі вони є членами МАГАТЕ, одна з цілей якої — сприяти обміну науковою й технічною інформацією про мирне використання ядерної енергії. Кожна країна-член, згідно зі статтею 8 Статуту МАГАТЕ, має надавати таку інформацію, яка, на думку країни-члена, може бути корисною для Агенції.

Найцікавіше те, що Горбачов звинувачує Захід у критиці СРСР за нестачу інформації. Сам Горбачов пізніше у промові звертається до тієї ж тактики, яку він щойно засуджував, — посилання на негативний досвід сусідів (аварія на АЕС Три-Майл-Айленд). Іншими словами, Горбачов використовує улюблену маніпуляцію російських політиків — “хто як обзивається, той так і називається”. Не дивно, що сьогодні Горбачов підтримує Путіна та російську агресію проти України — останній також присвячує свої промови “західним провокаціям” та “миролюбній Росії”.
Чорнобиль та Три-Майл-Айленд
Маніпуляція
“У всех в памяти то, что американским властям понадобилось десять дней, чтобы проинформировать собственный конгресс, и месяцы, чтобы поставить в известность мировое сообщество о том, какая трагедия произошла на АЭС "Три-Майл-Айленд" в 1979 году”.

Фото: Alain-Pierre Hovasse/ЕРА
Маніпуляція
“У всех в памяти то, что американским властям понадобилось десять дней, чтобы проинформировать собственный конгресс, и месяцы, чтобы поставить в известность мировое сообщество о том, какая трагедия произошла на АЭС "Три-Майл-Айленд" в 1979 году”.

Фото: Alain-Pierre Hovasse/ЕРА
По-перше, виправдовувати власні помилки посиланням на іноземців — поганий тон для політика. По-друге, інформація про аварію на “Три-Майл-Айленд” стала відомою за кілька годин.

Аварія на другому реакторі АЕС Три-Майл-Айленд трапилася вночі 28 березня 1979 року. Однак про неї США та світ дізналися набагато швидше, ніж за 10 днів. Уже зранку 28 березня оператори АЕС оголосили стан надзвичайної ситуації та повідомили про інцидент федеральній та місцевій владі. Того ж дня віцепрезидент компанії Met Ed, що володіла другим реактором АЕС, дав коментар ЗМІ. У перші дні надходила суперечлива інформація, тому що не були відомі масштаби та можливі наслідки аварії. Комунікацію вели і з Конгресом — 29 березня голова Комісії з ядерного регулювання (орган, що займається безпекою ядерної енергії) та представники Met Ed обговорили інцидент із членами Конгресу.

30 березня губернатор штату Пенсильванія, де розташована станція, виступив із заявою та рекомендував вагітним жінкам та дітям дошкільного віку покинути 8-кілометрову зону навколо АЕС. А 1 квітня президент США Дж. Картер особисто відвідав АЕС. Ця історія широко висвітлювалась в американських ЗМІ, тому ні Конгрес, ні світова спільнота не могли не знати про інцидент.

Якщо ж Горбачов мав на увазі публікацію документа про детальні причини, хід, наслідки аварії, його опублікували пізніше (як і доповіді про причини аварії на ЧАЕС). Доповідь Президентської комісії щодо інциденту на АЕС Три-Майл-Айленд оприлюднили у жовтні 1979 року. Також розслідування вели фахівці з Комісії з ядерного регулювання — підсумки її розслідування опублікували у 1980 році.

Нарешті, аварії на ЧАЕС та на АЕС Три-Майл-Алейнд — це катастрофи різного характеру, масштабів та наслідків. Внаслідок технічних несправностей та помилок операторів на АЕС Три-Майл-Айленд зруйнувався другий реактор станції, проте, на відміну від ЧАЕС, вибуху та пожежі не було. Більшість радіоактивних викидів залишились всередині самої станції, а не зовні. Частина викидів була випущена в атмосферу через спеціальні фільтри станції, що зменшило потенційну небезпеку.

У результаті аварії на американській АЕС не загинуло жодної людини. Також немає відомих випадків, в яких би людина постраждала від радіоактивних викидів після цієї аварії. Внаслідок аварії на ЧАЕС, навпаки, були як загиблі, так і постраждалі від радіаційного випромінювання.
Місто Голдсборо (штат Пенсильванія, США) на тлі працюючих градирень реактора енергоблоку №1 АЕС Три-Майл-Айленд. 28 березня 2009 року. Фото: Chris Gardner/ЕРА
Загальний вигляд покинутого міста Прип’ять, 11 квітня 2016 року. Фото: Сергій Долженко/EPA-EFE
Місто Голдсборо (штат Пенсильванія, США) на тлі працюючих градирень реактора енергоблоку №1 АЕС Три-Майл-Айленд. 28 березня 2009 року. Фото: Chris Gardner/ЕРА
Загальний вигляд покинутого міста Прип’ять, 11 квітня 2016 року. Фото: Сергій Долженко/EPA-EFE
Скільки жертв аварії на ЧАЕС?
Внаслідок аварії на ЧАЕС загинули 30 працівників станції та пожежників (2 від вибуху, 28 від гострої променевої хвороби). Іноді називають 31 людину, додаючи ще одного працівника, який помер не від променевої хвороби, а від серцевого нападу. Серед перших учасників аварійних робіт 134 отримали діагноз “гостра променева хвороба”. З них ще 19 померли у 1987-2004 роках. Чорнобильський форум (форум 8 агенцій ООН) стверджує, що немає достатніх доказів, що саме променева хвороба була основною причиною смерті цих 19 осіб.

Складно визначити точну кількість людей, у яких розвинулися онкологічні захворювання внаслідок Чорнобильської аварії. Адже ракові пухлини, які утворюються внаслідок радіаційного випромінювання, принципово не відрізняються від пухлин, викликаних іншими причинами. Чорнобильський форум у 2005 році спрогнозував, що смертність через онкологічні захворювання може зрости серед 600 000 осіб (ліквідатори; евакуйовані жителі; жителі забруднених районів). Кількість померлих від раку може сягнути 4000 осіб. Також після аварії зафіксовано зростання окремих захворювань (рак щитоподібної залози, рак молочної залози, лейкемія).

Сьогодні в Україні статус постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС мають 1,7 млн осіб. Це громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії або зазнали впливу радіоактивного випромінювання.

Для оцінки рівня небезпеки подій на АЕС МАГАТЕ використовує Міжнародну шкалу ядерних і радіологічних подій. Аварії на ЧАЕС присвоїли максимальний рівень 7 (крупна аварія), тоді як аварії на АЕС Три-Майл-Айленд — рівень 5 (аварія з широкими наслідками).

Крім того, Горбачов проігнорував очевидний, але важливий факт — аварія на Три-Майл-Айленді трапилась раніше за Чорнобильську аварію. Фахівці з МАГАТЕ стверджують, що СРСР не зробив висновків з інциденту на американській АЕС. Особливо це стосується систематичної оцінки досвіду експлуатації АЕС та вдосконалення підготовки персоналу.
Замість висновку. Яка ціна брехні?
Брехня та замовчування про аварію на ЧАЕС стали для радянської номенклатури ще одним ударом, що прискорив розпад СРСР. У результаті катастрофи в Україні активізувався національно-демократичний рух, до нього приєднались “зелені”, противники екологічного забруднення. Почастішали акції протесту проти експлуатації старих та будівництва нових АЕС. “Перші масові демонстрації проти комуністичної влади відбувалися у Радянському Союзі під екологічними гаслами. Люди боялися радіації”, — вважає Сергій Плохій, історик, автор книги “Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи”.

У радянській владі почали зневірюватись навіть її прибічники. “Аварія на АЕС розкрила головну виразку нашої дійсності: відірваність верхівки від народу, турбота лише про особисте. Наше суспільство зазнало величезних моральних втрат. Все це може призвести до остаточного розвалу нашої країни…”, — писав український партієць Михайлу Горбачову 15 травня 1986 року.

Утім, головна ціна, яку довелось заплатити за брехню, популізм та недбалість, — це людські життя. VoxCheck вшановує пам’ять загиблих, постраждалих внаслідок Чорнобильської трагедії, учасників ліквідації наслідків аварії.
Дата: 26.04.2021
Використано фото: ЕРА, chnpp.gov.ua
Верстка: Анна Андреєва

© 2021 Усі права захищено.

Інформаційне агентство ЛІГАБізнесІнформ

[email protected]