95 000 смертей від СOVID-19 – не єдиний чорний слід, який залишила в Україні пандемія. З лютого 2020 року і дотепер в країні накопичилося, за даними МОЗ, 11 135 тонн медичних відходів – шприців, одноразового одягу, пробірок, якими можна заповнити пів тисячі великих вантажівок.

Відходи, які утворилися після 28 мільйонів вакцинацій, понад мільйона госпіталізацій та кількох десятків ПЛР-тестів, мають бути знищені особливим чином – у спеціальних печах під високою температурою. Якщо вірити звітності, держава утилізувала у такий спосіб 94% накопичених "ковідних" відходів. Це коштувало бюджету понад 100 млн гривень.

Насправді, як з’ясувала LIGA.net, Україна не має потужностей для знищення небезпечних медичних відходів у такій кількості.

Інший факт: справжній обсяг "ковідного" сміття може бути утричі чи вчетверо більшим, ніж підрахувало Міністерство охорони здоров’я.

LIGA.net розбиралася, що відбувається із відходами, які утворюються унаслідок пандемії COVID-19.

Усередині лютого 2020 року декілька регіонів України охопила паніка. Влада шукала місце для евакуації українців з китайського Уханя. Страх перед епідемією підняв протести – декілька міст ополчилися проти “небезпечних” гостей. Врешті-решт, зимової ночі понад пів сотні евакуйованих приїхали в Нові Санжари. Кадри з військовою технікою, сутичками місцевих з поліцією та їхні арешти тоді облетіли всю країну. За кадром залишилося продовження історії. Коли обсервація закінчилася, постало питання утилізації одноразового одягу, масок, пробірок тощо, які залишилися у Нових Санжарах. Її виконала компанія "Екологічні переробні технології".

"Ми були єдиними, хто відгукнувся на звернення уряду та ДСНС із проханням організувати вивіз і утилізацію небезпечних відходів з медцентру в Нових Санжарах", – розповідає директор підприємства Дмитро Агеєв. За його словами, щоб не здіймати нову хвилю протестів, процедура відбулась без розголосу і на умовах усної домовленості, як це запропонували представники Міністерства охорони здоров’я. Вантаж поїхав до Львівської області, де розташоване устаткування компанії для утилізації небезпечних відходів.

Цього року поліція вже двічі проводила обшуки в компанії Агеєва. "Тепер нас звинувачують у тому, що ми не утилізували вантаж з Нових Санжар, а десь його викинули", – каже Агеєв і додає, що знищення відбувалося у присутності представника МОЗу, втім, з того часу у міністерстві змінилося керівництво і підтвердити знешкодження медвідходів вже немає кому.

За два роки пандемії українці позбулися панічних настроїв, але все, що пов’язано з утилізацією "ковідних" відходів, і досі нагадує "дике поле". Держава має лише приблизне уявлення про обсяги такого сміття і майже не контролює ланцюжок його утилізації.

Протести у Нових Санжарах. Фото: пресслужба поліції Полтавської області

Медичні відходи, що залишає за собою пандемія, це – пошкоджені або прострочені вакцини; рукавички; халати; маски; одноразові витратні матеріали, що контактували з біоматеріалом, – пробірки, шприци тощо. Таке сміття належить до так званої категорії "B" – небезпечних відходів, які мають бути знищені у спеціальних печах за температури понад 800 градусів. Їх не можна викидати на звичайні звалища.

Скільки в Україні такого непотребу?

Досі цієї інформації не було у публічній площині. На запит LIGA.net її надало Міністерство охорони здоров’я, якому знадобилося півтора місяця аби зібрати ці дані. Згідно з даними МОЗ, загальний обсяг "ковідних" відходів, накопичених у державних медичних закладах з березня 2020 року до 31 жовтня 2021 року, склав 11 135 тонн. З них 94% було передано на утилізацію, а решта – залишається на зберіганні в медзакладах.

Ці дані МОЗ отримувало від департаментів охорони здоров’я на місцях, а ті – від місцевих медичних закладів.

У міністерстві уточнили, що не мають повноважень і можливості перевіряти дані, надані регіонами. Втім, як можна побачити нижче на картах, перевірка не завадила б. Інакше важко зрозуміти, чому кількість "ковідних" відходів у Миколаївській області у 15 разів більша, ніж у сусідній Одеській.

На запитання – чи можна покладатися на звіти лікарень (спойлер: не можна) – відповідає дослідження, яке 2018 року провів Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор". Протягом трьох місяців фахівці центру аналізували роботу однієї з обласних лікарень (назву лікарні Медичний конструктор воліє не уточнювати). Один із висновків: у медичному закладі утворюється на 90% більше відходів, ніж декларується. Чи коректно припускати, що аналогічні пропорції мають місце в інших медичних закладах? Співзасновник Медичного конструктора Олександр Пугач в коментарі LIGA.net відповів ствердно – його команда об’їхала кілька десятків лікарень в Україні.

Іншими словами, загальний обсяг "ковідних" відходів також може бути значно більшим, ніж у статистиці МОЗу.

Але наскільки більшим?

Згідно з розрахунками Всесвітньої організації з охорони здоров’я, на одне лікарняне ліжко протягом доби припадає 0,45 кг небезпечних медичних відходів. За словами Пугача, в Україні цей показник більший і складає від 1,5 до 2 кг на добу. Точніше, так було до пандемії. З її початком обсяги суттєво зросли. На прикладі однієї з лікарень у Київській області команда Олександра Пугача дійшла висновку, що небезпечних відходів побільшало у три – чотири рази. Таким чином одне ліжко хворого на COVID-19 протягом доби може "продукувати" приблизно 5 кг відходів. Через більшу кількість використаних масок, шприців тощо.

З урахуванням цієї цифри, а також даних Національної служби здоров’я України про кількість госпіталізованих у 2021 році із COVID-19 (709 690 пацієнтів) та середньої тривалості госпіталізації (12 днів), можна підрахувати, що у лікарнях за 2021 рік накопичилося понад 40 000 тонн "ковідних" відходів. Ще кілька тисяч тонн (точну кількість підрахувати складно) утворили 10 000 амбулаторно-поліклінічних закладів країни. Це зовсім інший обсяг, ніж міститься у звіті МОЗу (11 135 тонн за період з березня 2020 року до кінця жовтня 2021 року).

Отже, в Україні пішло на утилізацію не 94% "ковідних" відходів, а менше чверті від загалу.

Що відбувається з рештою?

Розбіжності у цифрах вказують, що значна частина небезпечних медвідходів не знищується належним чином. За словами директора одеської компанії-утилізатора "НВК Укрекопром" Віталія Данкевича від 30% до 40% відходів, які мають бути спалені у печах уповноважених компаній, лікарні відправляють на звичайні звалища. Про такі знахідки періодично рапортують правоохоронні та контролюючі органи.

Пояснення – на поверхні: позбутися звичайних медичних відходів, які можна відвезти на відкриті звалища, коштує лікарні 5–6 гривень за кілограм. Знищення небезпечних відходів у печах ліцензованих компаній-утилізаторів коштує утричі дорожче.

"Якщо ви поїдете на господарський двір лікарні, то побачите багато медичних відходів у звичайних сміттєвих баках", – каже голова Асоціації підприємств у сфері поводження з небезпечними відходами Кирило Косоуров. Його словами, причина – хронічне недофінансування лікарень. Олександр Пугач згадує лікарню під Києвом, де протягом року "ковідне" сміття зберігається у гаражному боксі і таких прикладів багато. Грошей на належну утилізацію немає, бо відповідні статті видатків не захищені.

Компанія-утилізатор "Екологічні переробні технології" влітку втратила ліцензію, але ще на початку 2021 року обслуговувала 280 медичних установ. Словами директора Дмитра Агеєва, серед медзакладів було поширеною практикою виділяти на утилізацію небезпечних відходів мізерні бюджети, яких подеколи ледве вистачало на десяту частину накопиченого сміття.

"Решту медвідходів лікарні відправляють на звичайні звалища, сплачуючи відповідні послуги не за бюджетні кошти, а коштом благодійних внесків, щоб не світити цей факт перед контролюючими структурами", –додає зі свого боку Олександр Пугач.

Топменеджер компанії, яка займається сертифікацією медичних виробів, (зажадав не називати своє ім’я) у розмові з LIGA.net зазначає, що контроль за роботою приватних медзакладів ще гірший, ніж за роботою державних лікарень. Тому питання утилізації приватними клініками та лабораторіями "ковідних" відходів стоїть більш гостро і залежить передусім від сумлінності бізнесу.

Співрозмовник ілюструє свої слова історією. "…Вони вигадали чудову модель бізнесу – віртуальну лабораторію: робили ПЛР-тести на дому. Винайняли професійних медиків, орендували для представницьких цілей маленький офіс у приміщенні Діагностичного центру в Києві. Все йшло гарно до вересня, коли з’ясувалося, що "віртуальна лабораторія" відправляла накопичені медвідходи (маски, одноразовий одяг, пробірки) компанії-утилізатору через Нову пошту. Тобто, мішки з цим сміттям опинились поруч із продуктами, дитячими іграшками тощо… можете собі уявити... А медсестра та санітарка діагностичного центру, які перед цим пакували все це в сміттєві мішки, одночасно захворіли на COVID-19", – співрозмовник LIGA.net особисто знає як керівництво діагностичного центру, так і власника віртуальної лабораторії.

Звісно, наведена історія не характеризує весь ринок. Мережа діагностичних лабораторій "Синево" (330 відділень в Україні) за рік витрачає близько 6 млн грн на утилізацію медвідходів. Про це в коментарі LIGA.net повідомив Микола Бутенко, директор з розвитку Сінево. У 2020 році таку суму компанія витратила на знищення близько 600 тонн сміття. Ще понад 2 млн грн коштувало автоклавування (первинна утилізація та знезараження відходів за температури 132 градуси у спеціальному обладнанні – автоклавах на території лабораторії).

Втім, навіть якщо медичний заклад сумлінно віддав весь обсяг небезпечного сміття на утилізацію, не має жодних гарантій, що відходи будуть знешкоджені.

Цьому є просте пояснення: в Україні немає достатніх потужностей для знищення всього обсягу небезпечних медичних відходів.

Два роки тому Державна екологічна інспекція першою спробувала розібратись, що відбувається з медичними відходами в Україні.

Екологи зібрали інформацію від місцевих адміністрацій, а також кількох десятків компаній-утилізаторів, на підставі яких отримали наступні дані. Річний обсяг медвідходів становить 98 700 тонн, з яких половина – небезпечні. Водночас кількість небезпечних відходів, які медзаклади передали для подальшої утилізації, склала лише 12 500 тонн (25%). А спалено у спеціальних печах ще менше – 1200 тонн (менш як 3%).

Цифри можуть бути неточними, а ось співвідношення між ними – красномовне, коментує Арзу Акберов, начальник відділу екологічного нагляду за поводженням з відходами Держекоінспекції. Вони свідчать про те, що належним чином знищується лише незначна частина інфікованого сміття.

Проблема у тім, що незалежно від обсягів небезпечних медвідходів – 100 000 тонн або 200 000 тонн на рік, Україна не в змозі їх утилізувати. Головна причина – відсутність обладнання, яке здатне впоратись із великим обсягом медвідходів.

За словами Акберова, в Україні ліцензії на утилізацію медичних відходів є в 61 компанії. З них лише два десятки мають печі для утилізації. Акберов за своїм робочим столом відкриває таблицю з інформацією про технічні характеристики інсенераторів цих компаній (спеціальних печей для утилізації). Якщо скласти їхню загальну виробничу потужність, то з урахуванням щоденної восьмигодинної роботи протягом року вони здатні спалити максимум 8000 тонн відходів, підрахував експерт. Тобто, цього не вистачить навіть на знищення "ковідних" відходів.

Втім, і цей обсяг не знищується належним чином.

Наприкінці 2020 року за дорученням прем’єр-міністра Дениса Шмигаля Держекоінспекція почала проведення позапланової перевірки суб’єктів господарювання у сфері поводження з медичними відходами. Станом на кінець листопада перевірили 35 із 61 компанії. Арзу Акберов зазначає, що більшість з перевірених підприємств не дотримується температурного режиму під час спалювання медичних відходів.

Ще один результат перевірки – у всіх компаній відсутні дозволи на викиди, які утворюються під час спалювання медичних відходів, додає еколог. За його словами, під час отримання дозволів компанії подали недостовірні дані, що дозволило їм уникнути перевірок на викиди двох десятків компонентів, які утворюються під час спалювання медичних відходів. Зокрема, особливо небезпечні викиди – діоксини та фурани.

LIGA.net отримала від Державної екоінспекції перелік компаній, які мають ліцензії на утилізацію медичних відходів, а від Міндовкілля – перелік компаній, які укладали контракти з лікарнями протягом 2020–2021 років на утилізацію ковідних відходів. Списки дещо відрізняються. Перелік компаній, які надало Міндовкілля, містив низку фірм, які займались утилізацією медичних відходів, але не мають відповідної ліцензії. Серед них, Еквівалент, Екоцентр плюс, Енерго, Імар, НВПП Пласт, Дрогобичвторресурси.

Як це можливо? Акберов розводить руками – місцеві лікарні самі вибирають підрядників. Натомість він висловлює здогадку: деякі із зазначених вище компаній, як, наприклад Дрогобичвторресурси, спеціалізуються на переробленні пластмас. Наприклад, виготовляють одноразовий посуд, сировиною для чого слугують утилізовані шприци. Використовувати шприци для перероблення – грубе порушення, адже згідно з затвердженими Державними санітарно-протиепідемічними правилами й нормами щодо поводження з медичними відходами (наказ МОЗ №325 від 07.08.2015 р.), їх не можна розбирати, а лише знищувати як небезпечні відходи. Натомість каже Акберов, в окремих лікарнях санітарки та медсестри навіть самі відокремлюють голки від шприців перед відправкою компанії-переробнику.