Як ДніпроГЕС пройшла через ключові виклики історії – від спроб знищити її до складної післявоєнної відбудови й модернізації? Та як відповіддю на ці виклики щоразу ставало інженерне мислення – про буремну історію найвідомішої ГЕС України та її захист сьогодні читайте у спецпроєкті LIGA.net.
Насправді головним інтересом радянської влади у будівництві греблі було не населення півдня, а виробництво важкої зброї. Після Першої світової комуністи почали будувати у Запоріжжі заводи з виготовлення металу для літаків і танків, тож для їхньої роботи потрібна була велетенська кількість енергії. Дніпрельстан будували не для того, щоб у людей засяяла лампочка в їхніх оселях. Перше – це алюміній для літаків. Друге – це сталь для танків.
Почали будівництво ДніпроГЕС 15 березня 1927 року силами Дніпробуду. Спочатку через брак технічних засобів більшість робіт працівники виконували вручну. До будівництва в різні роки було залучено одномоментно від 3 до 11 тисяч робітників, а у фінальні роки будівництва – до понад 60 тисяч. Більшість із них були українцями – мешканцями українських сіл півдня. Та згодом Дніпробуд став одним з найбільш технічно забезпечених підприємств у Союзі: тут запрацювали окремі виробництва, механічні майстерні, лісопильня, завод із виробництва бетону, компресорні станції, була підведена залізниця. Використовували й іноземне устаткування: парові крани й екскаватори, генератори і турбіни постачалися зі США, обладнання для промислових заводів – із Європи.
До будівництва долучилася не тільки іноземна техніка, а й фахівці – радянська влада розуміла, що без фахових консультацій не обійтися, тож шукала за кордоном висококваліфіковані кадри й платила їм дещо вищу плату, ніж дніпробудівцям. Відомо, що радянських інженерів консультував Х’ю Купер – голова найбільш відомої тоді у світі американської організації з проєктування й будівництва гідроелектростанцій (H.L.Cooper & Co). Саме Купер запропонував побудувати греблю ДніпроГЕС у формі підкови. Також американський інженер наполіг, щоб основу греблі будували не з буту, а з бетону, а шлюз зробили трикамерним замість чотирикамерного.
Завершили будівництво станції за рекордні 5 років – 10 жовтня 1932 року ввели в експлуатацію перший гідроагрегат, і тільки за сім років запустили всі дев’ять турбін. На той час це були нечувані темпи роботи, враховуючи масштаб об’єкта. Як відомо, вісім гідроагрегатів із дев’яти поставила американська компанія Newport News Shipbuilding and Drydock Company, а єдина радянська турбіна була копією американської. Загальна вартість зведення станції точно невідома, однак станом на 1932 рік ішлося про витрати на понад 250 мільйонів рублів – за підрахунками експертів, це близько 400 млн доларів США у перерахунку на сьогодні.
Загалом 20 тонн амоналу. Знищення ДніпроГЕСу погодив сам Йосип Сталін.
Але зруйновану частину греблі німці відновили фактично за рік, використовуючи для цього власне нове обладнання – влітку 1942 року ДніпроГЕС знову працювала. Та коли ситуація на фронті змінилась на користь червоної армії, німці також почали готувати ДніпроГЕС до вибуху. У березні 1943 року вони завезли перші 12 вагонів вибухівки й почали мінувати греблю. Усього використали понад 200 тонн вибухових речовин і навіть авіабомби – ДніпроГЕС планували знищити повністю.
Коли радянські війська прорвали оборону Вермахту на запорізькому напрямку, німці підірвали станцію – внаслідок вибуху було знищено будівлю машинної зали з турбінами й генераторами, щитову стінку та значну частину греблі, однак переважна більшість споруди все одно вціліла.
У 1944 році радянська влада вирішила відбудувати ДніпроГЕС у первісному вигляді. Союз залучав для цих робіт будівельників і колгоспників, серед яких більшість були жінки. Загалом на відновленні ГЕС працювали близько 50 тисяч людей. У 1945-му в Чехословаччині знайшли вивезений під час окупації архів станції, що допомогло відновити оригінальні конструкції відповідно до креслень. Обладнання на відновлену станцію постачали союзники – зокрема, компанія General Electric надала нові генератори. Перший агрегат запустили у березні 1947 року. Остаточно з усіма дев’ятьма генераторами станція запрацювала лише через три роки, у 1950-му. Потужність відновленої ГЕС перевищила довоєнну приблизно на 16%.
Котлован під будівлею ГЕС-2 розроблявся в низовій частині дамби, яка була під натиском води, що дорівнював майже 40 метрам. Будівельні роботи поблизу гідроелектростанції вимагали обережності, точного розрахунку і таких інженерних рішень, які б не зіпсували архітектурний вигляд ДніпроГЕСу. У процесі розробки скельного ґрунту передбачили комплекс спеціальних заходів, що зменшували сейсмічну дію вибухів на бетонну греблю. Загалом роботи тривали 10 років – 25 листопада 1974 року перший гідроагрегат Дніпровської ГЕС-2 ввели в експлуатацію достроково, а за рік добудували ще п’ять установок.
Запуск другої ГЕС став не лише потужним оновленням енергосистеми, а й важливим поштовхом для розвитку Запоріжжя: у місті демонтували старі бараки та звели новий Бородинський мікрорайон із багатоповерхівками, школою, магазинами й соціальними об’єктами. Транспортну доступність підсилили новою тролейбусною лінією та зигзагоподібною естакадою, що розв’язала в’їзд на греблю з лівого берега. Греблю також розширили на 7 метрів за допомогою консольних балок, а нові мости з’єднали правий берег із Хортицею.
Після розпаду Союзу ДніпроГЕС перейшла до енергосистеми України. За майже 60 років експлуатації обладнання ГЕС-1 суттєво застаріло, тому українська влада ще у 90-х почала реконструкцію, метою якої були як модернізація обладнання, так і підвищення потужності станції. Перший етап реконструкції почався у 1996 році – коштами допоміг Світовий банк реконструкції та розвитку і Швейцарський уряд. Тоді вдалося збільшити потужність Дніпровської ГЕС-1 на 42 МВт – це дозволило додатково виробляти 100 млн кВт-год електроенергії щорічно.
Другий етап реконструкції розпочався 2007 року і де-факто триває донині – у межах цього етапу замінили майже сотню одиниць обладнання та збільшили потужність ГЕС-1 утричі порівняно з первісним потенціалом станції. Реконструкція гідроагрегатів триває: вже оновили 5 гідроагрегатів ГЕС-2, продовжують роботи з реконструкції двох гідроагрегатів ГЕС-1 і двох на ГЕС-2.
У добу незалежності критичним викликом для ДніпроГЕСу стали не лише модернізація обладнання, а й суттєві скорочення споживання енергії. Українська промисловість після 90-х почала споживати менше електрики, ніж за радянської доби. Окрім того, енергосистему підсилили такі потужні енергооб’єкти як атомні й теплові електростанції. Тому виробництво електрики суттєво скорочувалося й відповідно вплинуло на оптимізацію роботи ДніпроГЕС.
Найбільшим ударом по дніпровському каскаду став підрив російськими військами Каховської ГЕС 6 червня 2023 року. Це порушило роботу всього каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі – впав рівень води, зірвалися графіки планових ремонтів турбін. Якщо раніше станції нормально скидали воду через турбіни, виробляючи електроенергію, то тепер їм доводиться просто скидати воду, втрачаючи потужності.
У новій реальності замість планованої модернізації довелося займатися терміновим ремонтом з урахуванням нових загроз і, відповідно, збільшенням рівня захищеності ДніпроГЕС. Новий проєкт відновлення і модернізації станції розробила компанія “Укргідропроєкт". Технічний нагляд за будівництвом виконує інжиніринго-консалтингова компанія LLC Engineering Corp. Інженери компанії здійснюють незалежний контроль якості будівельних робіт, їх відповідності проєкту реконструкції та технічним нормативам.
Українська інжинірингово-консалтингова компанія, заснована у 2020 році. Надає повний цикл послуг: від проєктування до технічного нагляду на будівництві. Працює за міжнародними стандартами, забезпечуючи контроль на всіх етапах реалізації проєктів.
З 2023 року компанія спеціалізується на критичній інфраструктурі й має понад 20 реалізованих проєктів. Офіси працюють у Києві, Дніпрі, Чернігові, Одесі, Харкові та Запоріжжі.
До структури входять: власна лабораторія Engineering Corp. Laboratory з сучасним обладнанням, підрозділ розмінування Engineering Corp. of Demining.
Чому підрядник не може самостійно контролювати якість власної роботи? Відповідь – у принципі незалежності контролю. Ми працюємо як незалежні експерти з технічного нагляду за виконанням робіт відповідно до проєктно-кошторисної та робочої документації. Наше завдання – забезпечити дотримання вимог нормативних документів щодо порядку виконання і прийняття робіт. Незалежний контроль гарантує об'єктивність оцінки й відповідність найвищим стандартам якості.
Однією з особливостей роботи на ДніпроГЕС є застосування системи "проєктуй і будуй" – це підхід, коли будівельні роботи та проєктування відбуваються паралельно для економії часу. Раніше, в мирний час, спочатку замовляли проєкт, він проходив експертизу, і тільки потім починали будівництво. Нині необхідність змусила переосмислити підходи.
"Зараз більшість об'єктів критичної інфраструктури, будуються саме за системою "проєктуй і будуй". Усі процеси запускаються паралельно для того, щоб мінімізувати розрив від початку будівельної роботи й до здачі проєкту в експлуатацію", – пояснює Наталія Шамрай.
LLC Engineering Corp. стала ключовим партнером у забезпеченні якості та безпеки однієї з найважливіших енергетичних споруд України. Наше завдання полягає не лише у формальній перевірці документації чи обсягів виконаних робіт, а й у постійному контролі кожного етапу будівництва. Інженери технагляду щоденно відстежують дотримання проєктних рішень, технічних регламентів і сучасних стандартів, вчасно виявляють відхилення та запобігають ризикам. Саме незалежність і професійність наших фахівців гарантують об'єктивність оцінки робіт, прозорість взаємовідносин між усіма учасниками процесу й найвищу якість кінцевого результату.
Нині перед ДніпроГЕС стоїть завдання, якого не було в жодну з попередніх епох: функціонувати під постійною загрозою ракетних ударів. Це потребує нових інженерних рішень, нових матеріалів, нової філософії проєктування.
Історія ДніпроГЕС продовжується. Кожен її новий розділ пишуть люди, які знають: інженерна думка і людська наполегливість здатні знайти відповідь на будь-який виклик часу.