Молоко “Яготинське” з диво-коровами на пакованні
Що насправді означають ці фантастичні звірі
>
>
Серед художниць, які уособлюють Україну та українськість сьогодні, однією з найвпізнаваніших є Марія Примаченко. Її творчість, зокрема знамениті «звірині серії» – унікальне явище, аналогів якому немає не лише в українському, а й у світовому мистецтві.
Секрет магнетизму картин мисткині, від яких не можна відвести погляду, – не лише в незвичайних зображеннях фантазійних світів і яскравих, на перший погляд непоєднуваних кольорах, а й у закладених ідеях. За «наївними» малюнками приховані глибокі сенси.
Сьогодні унікальні роботи «оживають» у лімітованій серії молока Art Moloko від ТМ «Яготинське», яка занурює нас у чарівний світ українського мистецтва, вплітає в наше повсякдення й нагадує: нам є чим пишатись і що плекати для наступних поколінь.
У спецпроєкті, який підготували для ТМ «Яготинське», ми розповімо про джерела натхнення Марії Примаченко та символізм її диво-звірів, а ще покажемо роботи художниці, які перетворили молочні ряди супермаркетів на картинні галереї.
Звірі Примаченко – самобутні, характерні, зі своїм настроєм, вадами й прихованим символізмом, що сягає корінням української міфології. Вони написані яскравими фарбами, що задають настрій картині, та щедро декоровані квітами, листям і орнаментами. Часом це абсолютно реальні, але трішки переосмислені персонажі, яких авторка бачила у своєму рідному селі (бики, корови, птахи, зайці) чи лише на ілюстраціях (мавпи, леви), а часом – виключно плоди її уяви (тут і кочубарочка, і дикий горботрус, і довгошийка, і жар-птиця).
Усі зображення настільки оригінальні, що художники, в яких Примаченко навчалася в Центральних експериментальних майстернях при Київському державному музеї українського народного та декоративно-ужиткового мистецтва, навіть не дозволяли їй відвідувати зоопарк, щоб не зруйнувати це виняткове бачення.
Та серед усіх звірів Примаченко особливе місце посідають корови та бики – тварини, які були найближчими до селянського побуту та які щодня оточували художницю в рідній Болотні. Саме ці створіння стали не лише свідками її життя, а й носіями найглибших особистих переживань та символів української традиції.
Корова у слов'янській міфології традиційно асоціювалася з достатком і родючістю. Вона була годувальницею і символом домашнього вогнища, затишку, матеріального добробуту. Бик символізував силу, хоробрість, відвагу та був покровителем воїнів-захисників.
Тож не дивно, що корови з полотен «Корова отака дасть п'ять тисяч літрів молока» і «Українська корова сміється: розораної землі не вистачає – а вона молока багато має» Марії Примаченко саме такі – «щедрі». А ще – яскраві, сонячні та «квітучі», вони зігрівають очі й серце глядачів.
Утім, ці роботи мають і свій підтекст. У 1960-х роках партійні мистецтвознавці намагалися змусити Примаченко малювати агітаційні картини в радянському дусі – корову, яка «може дати п’ять тисяч літрів молока». Але художниця «про вічне думала», і її корови залишилися казковими, фантастичними істотами, а не ідеологічними плакатами.
А найвідомішою роботою художниці є «Синій бик» (1947) – картина, яку вона присвятила коханому Василю Маринчуку, який загинув у Другій світовій, але встиг подарувати їй сина. Картина зображує бика з короною і пишною бородою, чиє тіло вкрите зірками – символом ангелів, які сидять на сходах неба із запаленими свічками, або ж – душ спочилих воїнів.
«Синій бик» став одним з найпотужніших українських культурних символів сьогодення. У 2020 році Укрпошта випустила марку з цією картиною як символом року Бика. А у 2025 році на фестивалі Burning Man у Неваді презентували 10-метрову рухому платформу «Синій бик» – артоб'єкт, який, за словами його творців, є «архетипом сили й відновлення». Те, що ворог намагався знищити, спалюючи музеї зі спадком Примаченко, винесли на світову сцену.
Коли Марію Примаченко запитували, навіщо малювати тварин та квіти, яких не існує, вона відповідала: «Навіщо малювати їх такими, які вони є – вони й так гарні, а я свої малюю на радість людям. Так хочеться, щоб більше людей дивилися малюнки, і щоб усім подобалися».
Вона хотіла занурити людей у вигаданий світ, який дарує краплю радості й надії, піднесений настрій і «розмальовує» буденність
Сьогодні диво-звірі Примаченко оживають на пакованні лімітованої серії молока Art Moloko від ТМ «Яготинське». Кожне паковання – окрема картина художниці зі своєю історією та символізмом. Це спосіб познайомити нові покоління з самобутнім спадком художниці, чия уява подарувала нам світ, яким хочеться милуватися та пізнавати глибше.
Місія проєкту – принести у повсякдення українців трішки магії та казки, зробити наше мистецтво ближчим, занурюючи дітей та дорослих у дивовижний, наповнений щирістю та добротою світ однієї з найталановитіших представниць наївного мистецтва. Серію Art Moloko було створено у співпраці з Prymachenko Family Foundation, яким керують нащадки великої української художниці.
Марія не мала змоги вільно пересуватися світом зовнішнім, тому вона створила світ внутрішній – населений яскравими квітами й неземними птахами, що приходили до неї в снах з малих літ. «Лежу, вночі не спиться, і бачу то пташку, то звіра, то квітку. Встаю, засвічу світло і малюю», – розповідала мисткиня. Образи, які виникали в уяві, часом так надокучали, що не давали заснути — і тільки перенесені на полотно вони відступали.
У 1930-х роках народну художницю помітили. У 1937 році її картини експонувалися на Всесвітній виставці в Парижі, де отримали золоту медаль. Там, у французькій столиці, на роботи української селянки звернули увагу відомі митці. Пабло Пікассо, який також виставляв там одну з найвідоміших своїх картин – “Герніка”, – сказав про творчість нашої землячки: “Я схиляюся перед мистецьким дивом цієї блискучої українки“.
Іншим шанувальником творчості Примаченко був ще один всесвітньо відомий художник-примітивіст – Марк Шагал. Він називав фантастичних істот у власних картинах "кузинами дивних звірів Марії Примаченко".