Другий ешелон влади. Навіщо топчиновникам 500 радників
Хто впливає на ключові рішення у державі

Автор: Любов Величко


Колаж: Анна Чуданова/Liga.net
Другий ешелон влади. Навіщо топчиновникам 500 радників
Хто впливає на ключові рішення у державі

Автор: Любов Величко
Найвищих посадових осіб держави оточують 534 чинних радників і помічників. За своєю чисельністю ця спільнота не поступається штату повноцінного міністерства. Фактично це ще один, неформальний, інститут влади. Дві третини з них – радники на громадських засадах, особи, що не отримують заробітної плати і не несуть відповідальності за ухвалені під їхнім впливом рішення. Хоча подеколи саме за їхньої участі вирішуються питання ціною у мільярди гривень.

LIGA.net цією публікацією розпочинає серію статей про оточення високопосадовців української влади.
ДОВІДКА:
LIGA.net запускає новий проєкт – ЛІГА РАДНИКІВ. Це пошуковик щодо оточення очільників української влади. У реєстрі вже зібрано понад 3300 радників та помічників міністрів, керівників служб, агенцій, інспекцій за різні роки. Тут ви знайдете інформацію про те, коли, в якому відомстві і яку роль виконував працівник патронатної служби. Перейти до пошуковика можна за цим посиланням: https://radnyky.liga.net/.
Шлях у радники
Після призначення в уряд Олексія Гончарука міністр Кабміну Дмитро Дубілет розмістив заманливу пропозицію у Facebook: “Якщо вам цікаво взяти участь у нашій неймовірній пригоді по перебудові Кабміну, надішліть резюме та короткий супровідний лист…”. Обраний спосіб хедхантингу виглядав безпрограшним – у Дубілета понад 160 000 підписників.

Скриншот допису міністра Кабінету міністрів Дмитра Дубілета, який став початком кар’єри для частини держслужбовців уряду Олексія Гончарука

Завдяки цьому посту радником тодішнього міністра економіки Тимофія Милованова став Денис Паламарчук, до цього – топменеджер аграрної компанії Астарта-Київ. Він надіслав резюме Дмитру Дубілету та одночасно в офіс реформ митниці Максиму Нефьодову. Після кількох співбесід отримав дві пропозиції, з яких обрав посаду радника. Цього року він просунувся у кар’єрі – очолив департамент агрополітики у Мінекономіки, у штаті якого 65 працівників.

Високі шанси отримати запрошення стати радником є у людей, добре впізнаваних у сфері, де керівник шукає якісних порад.

Наприклад, журналістку-розслідувачку Катерину Каплюк голова НАЗК Олександр Новіков минулої зими запросив стати своєю радницею (спочатку позаштатною, потім штатною) саме тому, що вона добре знає, як шукати інформацію у найрізноманітніших реєстрах – зокрема, закордонних. І тепер проводить тренінги для працівників підрозділу, який займається моніторингом способу життя держслужбовців.

Катерина Каплюк під час вручення нагороди на польсько-українському конкурсі для журналістів. Фото: Facebook Катерини Каплюк

За законодавством, своє оточення президент, міністр, генпрокурор, судді обирають самі, без конкурсів. Мова йде про патронатну службу, до якої входять штатні радники, помічники та прессекретарі топчиновника. Єдина вимога до кандидатів – відповідний досвід.

Деякі держоргани виставляють додаткові фільтри. Наприклад, помічником судді не стане іноземець та людина з непогашеною судимістю. А щоб стати радником або помічником міністра внутрішніх справ, потрібні диплом про вищу освіту, вільне володіння державною мовою та, якщо перефразувати міністерські положення, бажання допомагати міністру.

Формально за такими критеріями підійде кожен другий. Втім, на практиці з численного масиву претендентів, керівник найчастіше обирає людину, яка поєднує в собі три компоненти: впізнавана через свою активність (у бізнесі чи громадському секторі); компетентна (має реалізовані проєкти); викликає довіру (має гарну репутацію або знайома із потенційним роботодавцем).

Свого часу таким критеріям відповідав, наприклад, спортивний журналіст Юрій Маслак. Міністру спорту Равілю Сафіуліну сподобалися матеріали Маслака, і він запропонував йому місце радника з питань піару та комунікацій.

Заступник міністра юстиції Денис Чернишов і його радник Юрій Маслак (на фото – праворуч). Фото надав Юрій Маслак

Досвід роботи в патронатній службі став у пригоді Маслаку 2016-гоі, коли йому запропонували місце прессекретаря заступника міністра юстицій Дениса Чернишова.

Кілька формальностей – резюме і попередня співбесіда, після чого журналіста запросили на зустріч із майбутнім керівником. “Заступник міністра запитав про мету в житті, що я думаю про пенітенціарну систему (напрямок, який той курував). Я запропонував план дій і через два тижні вийшов на роботу”, – розповідає Маслак.

“Якщо ти працюєш довго і професійно в одній сфері, середовище тебе саме знаходить, – розповідає про свій шлях до посади радника міністра розвитку громад та територій Іван Лукеря, у минулому – експерт із децентралізації та місцевого самоврядування в ГО “Реанімаційний пакет реформ”. Після парламентських виборів 2019-го відбулася низка зустрічей, у тому числі на Банковій, коли Олексій Гончарук ще був заступником керівника Офісу президента. Він запропонував працювати у напрямку місцевого самоврядування”.
(НЕ)природній добір
Не всі готові розповідати про свій шлях до посади радника. На запитання LIGA.net Кирило Криволап, радник прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, щиро обурився: “ ...ви просите розповісти про те, як приймаються державні рішення. Для когось це можуть бути доволі внутрішні речі”. На уточнення журналіста LIGA.net, що діяльність посадовця і його оточення у владі має бути прозорими, Криволап відрізав: “Політичні питання точно не є предметом публічного обговорення”.

Дивіться повний перелік радників Дениса Шмигаля тут.

Звісно, ці питання мають бути предметом публічного обговорення, адже “вікно можливостей” на шляху до державних посад без корпоративних, партійних, родинних зв’язків відкрите не завжди і не у всіх державних структурах.

Наприклад, п’ятеро чинних штатних радників генпрокурора Ірини Венедіктової — це колишні прокурори, які не пройшли переатестацію, бо провалили тести на знання законів та відповідність здійснювати прокурорські повноваження. Добір своєї команди Венедіктова пояснювала навесні цього року в інтерв'ю телеканалу Громадське так: “Я (...) буду обирати радників собі сама і вважаю, що певну інформацію, яку я маю знати від цих людей в силу того, що в них великий досвід роботи. Не бачу тут проблем”.
ДОВІДКА:
Штатні радники Ірини Венедіктової: Роман Тимошевський, Ксенія Святовець, Олексій Безрядін, Микола Тридуб, Вікторія Ференс (на 1 вересня 2020 року).
Родинні зв’язки працюють подеколи не гірше корпоративних. Наприклад, 2013 року радницею міністра оборони Павла Лебедєва стала 24-річна донька тодішнього голови СБУ Еліна Абраменко.

А 2014-го радником міністра юстиції Павла Петренка став 26-річний син віцепрем’єра Валерій Ярема. У новому статусі радник перебував усього п’ять днів – після чого отримав посаду директора департаменту реєстрації майнових прав Державної реєстраційної служби.

Інколи шлях у радники топчиновників взагалі важко збагнути. Ось, наприклад, цитата із судового реєстру: “... відповідачка (...) працювала за кордоном в арабських країнах, потім помічником Черновецького (Леонід Черновецький – колишній Київський міський голова. – Ред.), потім радником Голови НБУ...”.

Керівник сам вирішує, скільки радників мати. У міністра освіти їх п’ять, а команда Сергія Марченка нараховує п’ять штатних і 35 позаштатних радників. Не надто відстає із 32 радниками віцепрем’єр Михайло Федоров (який за сумісництвом очолює новостворене Міністерство цифрової трансформації).

“Міністерство створено трохи більше року тому та динамічно розвивається, – пояснює роздутий штат радників Михайло Федоров. – Ми формуємо законодавство та створюємо нормативно-правову базу для побудови цифрової держави, розвиваємо відносно нову для країни галузь. Фактично ми будуємо систему з нуля, тому підсилюємо команду радниками, компетентними із профільних питань”.
Міністр фінансів Сергій Марченко також не робить таємниці із добору своєї команди. “Горбуненко (Роман) – мій помічник (прийшов зі мною), Коваленко (Сергій) – аналітик, Масальський (Андрій) – комунікаційник і спічрайтер, також допомагає пресслужбі Мінфіну”, – наводить приклади міністр і додає, що позаштатники – це люди з експертизою у різних галузях економіки, позаяк в Мінфіні потрібна експертиза за всіма питанням діяльності уряду. “Наприклад, Віталій Ломакович – у минулому керівник одного з банків. Він не може працювати в штаті, але може надати якісну експертизу і власну позицію на банківському ринку”, – пояснює Марченко. Свою команду міністр обирав собі сам, і запевняє, що це було неважко.
Фронт робіт
Працівники патронатної служби не мають права давати доручення іншим державним службовцям. Водночас радник фактично стоїть на другій сходинці після керівника, бо:

1) веде пріоритетні проєкти від імені керівника,
2) спілкується з усіма членами команди на всіх рівнях,
3) впливає на керівника і постійно з ним у контакті.

Ця особа долучена до формування робочої повістки керівника, бере участь у нарадах та засіданнях за участі керівництва, безперешкодно заходить в усі приміщення відомства, читає листи керівника, готує запити та аналітичні довідки. Але – його підпису немає на жодному документі.

Катерина Каплюк, штатна радниця голови Нацагентства із запобігання та протидії корупції раніше займалася журналістськими розслідуваннями. Потім здобула другу вищу освіту з фінансової розвідки, стажувалася в податковій міліції. Тепер підказує керівникові НАЗК Олександру Новікову, як можна розширити можливості агентства для пошуку прихованих активів декларантів.

“Я постійно аналізую, чого нам бракує в нашій роботі, – пояснює Катерина. – Бачу, що є державні бази та реєстри, до яких у нас фактично немає доступу, хоча за законом таку можливість ми повинні мати. Я кажу про це голові – він погоджується і процес підключення бази починається”. Радниця координує відділ моніторингу способу життя, і регулярно організовує тренінги для працівників НАЗК, щоб ті краще орієнтувалися, як, скажімо, працювати з іноземними реєстрами, або використовувати розширені можливості пошуку в Google – про які мало хто знає.

Кирило Криволап зараз працює радником прем'єр-міністра на громадських засадах. Його робоче місце не в будинку уряду, а в Раді з питань економічного розвитку (дорадчий орган Кабміну). “Я координую взаємодію понад 300 осіб в процесі підготовки Національної економічної стратегії. Загалом, статистика на прикладі Програми стимулювання економіки та Програми дій Уряду – Кабмін затвердив і погодився з 84% наших рекомендацій”, – розповідає він.

Позаштатний радник прем’єр-міністра Кирило Криволап. Фото: Facebook Кирила Криволапа

Трапляється, працівники патронатної служби не лише забезпечують робочий процес, а й впливають на особисту долю керівника. “Коли в Одесі розчленували співробітницю ізолятора, Денис Чернишов хотів подати у відставку. Моє завдання було його переконати не робити цього, він прислухався. Вночі виїхали до Одеси. Ми одразу провели розслідування і завели туди ЗМІ”, – наводить приклад із власного досвіду Юрій Маслак.
Кілька причин стати радником
Посада у патронатній службі – гарний трамплін для стрибка кар’єрними сходами.

Кілька тижнів тому Іван Лукеря мав робоче місце в кабінеті на трьох людей. Проте кілька тижнів тому переїхав у нове просторе приміщення, де є місце лише для нього. Це не дивно – півроку він був радником міністра розвитку громад і територій Олексія Чернишова, і той був настільки задоволений його роботою, що призначив своїм заступником.

Поки що полиці в робочій шафі Лукері майже пусті, на столі – мінімум предметів, на стінах немає картин. Замміністра планує повісити велику карту України з новим адміністративним устроєм і якісь картини з регіонів…

Іван Лукеря (на фото – крайній ліворуч) напередодні змінив позицію радника на посаду заступника міністра. Фото: Любов Величко

За підрахунками LIGA.net, за останні двадцять років радниками та помічниками українських топчиновників працювали понад три тисячі осіб. 534 з них є чинними (дані, отримані LIGA.net протягом вересня – жовтня 2020 року). Навряд чи всій цій спільноті вистачить вакантних місць на вищих щаблях влади.
ДОВІДКА:
Дані для цієї статті ЛІГА.net отримала завдяки запитам до ключових державних інституцій – від міністерств, агенцій і служб до Нацбанку, правоохоронних, судових, силових структур тощо. Відповіді на запити про діючих радників та помічників топчиновників отримані у період вересень – жовтень 2020 року.
Ба більше, дві третини з них працюють поза штатом і не отримують грошову винагороду. Тож, що рухає особу, яка погодилась стати радником?

Відповідь є у директора Інституту соціально-економічної трансформації Іллі Несходовського. Він – позаштатний консультант двох найбільш завантажених законопроєктами парламентських комітетів: з питань економічного розвитку та з питань фінансів, податкової та митної політики.

За його словами, експерти громадських організацій та консультанти з бізнесу завдяки статусу радника або помічника підвищують свій статус. У результаті – стають більш відомими, розширюють клієнтську базу, отримують більше замовлень. Саме тому вони готові працювати і на волонтерських засадах.

“Отримавши посвідчення консультанта топчиновника або парламентського комітету, експерт підвищує свій статус. Це додає ваги мені, це додає ваги інституту, який очолюю, – пояснює Ілля Несходовський. – Також депутати звертаються до деяких консультантів, щоб ті вже на оплатній основі проводили дослідження, вивчали проблематику, писали законопроєкти”.

Таке посвідчення збільшує публічну вагу експерта, вважає Ілля Несходовський. Фото: Любов Величко

Буває, що задоволення амбіцій та кар’єрного просування виявляється замало. У судовому реєстрі можна віднайти декілька прикладів зловживань на посадах радників. Наприклад, за версією слідства, півтора роки тому радник міністра внутрішніх справ (ім’я в реєстрі не зазначається) намагався отримати $30 000 “за позитивне вирішення питання про припинення переслідування осіб у кримінальному провадженні”. У торгівлі аналогічними “послугами” слідчі підозрюють позаштатного радника директора Державного бюро розслідувань. Згідно матеріалів кримінального провадження, у травні 2019 року він начебто був залучений до переговорів про закриття кримінального провадження за $150 000. До речі, ДБР – один із небагатьох держорганів, що відмовився надавати LIGA.net перелік чинних радників та помічників керівника.

Гучна “бурштинова справа”, в якій фігурували імена народних депутатів Борислава Розенблата і Максима Полякова, також не обійшлася без радника топчиновника. Згідно матеріалів кримінального провадження, позаштатний радник голови Держгеонадр консультував фігурантів розслідування. Нагадаємо, у 2017 році НАБУ відкрило провадження щодо Розенблата і Полякова, які, за твердженням детективів, лобіювали інтереси компанії-нерезидента з приводу видобутку бурштину в Україні. Щоправда, 2019 року Розенблат заявив, що “бурштинову справу” закрили.

Ймовірно, саме через такі приклади можливості радників декому здаються ледь не безмежними. Як ілюстрація – відеозаписи, на яких у серпні-вересні 2019 року брат тодішнього радника президента Андрія Єрмака, Денис, начебто проводив співбесіди на посади заступника міністра інфраструктури, керівника Укрзалізниці та інші. Нагадаємо, відео оприлюднив у соцмережах народний депутат Гео Лерос. Спеціалізована антикорупційна прокуратура згодом зареєструвала провадження "за фактом можливого зловживання впливом під час призначення осіб на посади до органів державної влади". Зі свого боку Денис Єрмак подав проти Лероса позов про захист честі і гідності.

Інколи радники опиняються на межі конфлікту інтересів. Скажімо, у команді прем’єра Дениса Шмигаля працює радником Тарас Сиротинський. Із 2016 року він також працює на керівних посадах у будівельній компанії Дрог-Буд Україна. Відтоді фірма отримала за будівельні роботи понад 300 млн гривень із держбюджету. Як можна бачити з матеріалів кримінальних проваджень, поліція підозрює, що ремонт доріг був виконаний Дрог-Буд Україна за завищеними цінами і неякісно.

Інший радник прем'єр-міністра Ігор Маслов тривалий час працював на керівних посадах у структурах холдингу Ріната Ахметова. Чи завадить йому цей бекграунд бути неупередженим у своїй роботі, можливо, дізнаємось згодом.
Мистецтво ховатися
Інколи штат радників та помічників маскують у підрозділах із завуальованими назвами типу “відділ забезпечення діяльності керівництва” або “відділ організаційного забезпечення діяльності Генерального прокурора” (такий, до речі, насправді існує).

Наприклад, у трудовій книжці Катерини Баско написано, що вона “документознавець”, але фактично виконує обов’язки помічниці замміністра розвитку громад та територій. І паралельно веде діловодство у директораті регіональної політики.

Катерина Баско – неофіційна помічниця заступника міністра розвитку громад і територій. Фото: Любов Величко

“Розписую пошту, переглядаю документи і контролюю, щоб вони “не загубилися”, веду графік: у замміністра зустрічі з 9 ранку до 6 вечора, – пояснює Катерина. Коли наш міністр був віце-прем'єром, усі помічники замміністра входили до патронатної служби. Потім штатний розпис змінили – і помічники замміністрів увійшли до структурних підрозділів, які підпорядковуються замміністру”, – розповідає Катерина.

І її приклад – непоодинокий.

У чинного мера Києва Віталія Кличка за штатним розписом усього три помічники та один керівник патронатної служби. Але на додачу є ще “Управління аналітичного забезпечення Київського міського голови”, в якому працюють ще 11 співробітників.

Основне завдання цього управління: “розробка та впровадження заходів щодо створення сприятливих умов для прийняття Київським міським головою ефективних управлінських рішень”.
Керівник управління Олексій Комаров із 2014-го до 2016 року був керівником патронатної служби Київського міського голови, яка тоді так само ховалася за назвою дуже близькою до нинішньої: “Управління організаційно-аналітичного забезпечення Київського міського голови”. Тобто, фактично шість років поспіль Комаров є одним із керманичів чималої і завуальованої команди радників міського голови.

Паралельно у Київській міськдержадміністрації є аналогічна прихована патронатна служба заступників мера міста – “Управління контрольно-аналітичного забезпечення першого заступника голови КМДА та заступників голови КМДА”, – в якій працює аж 58 співробітників. І про більшість із них немає жодної публічної інформації.
Фрагмент штатного розпису Апарату Київської міської держадміністрації на 2020 рік:
Зарплати і бонуси
Третина коментаторів під дописом міністра Кабінету міністрів Дмитра Дубілета про вакансії в уряді цікавилася – яку ж зарплату там пропонують? І жартували, мовляв, сюди йдуть працювати на волонтерських засадах.

"Рівень окладів прирівнюється до аналогічного в приватних компаніях? В іншому випадку – це чистої води альтруїзм”, – пише у коментарях користувач Стас Борисов, в профілі якого вказано місце роботи – компанія “Інтерпайп”.

У виділеному червоним стовпчику – “голі” оклади працівників патронатної служби міністра, до яких додаються премії та надбавки

У патронатній службі є два види працівників: штатні (які отримують зарплату) і позаштатні (які працюють на волонтерських засадах).

В ієрархії держслужбовців радники зазвичай отримують доволі високий дохід. Наприклад, оклад керівника патронатної служби київського міського голови – 10 720 гривень. Це більше, ніж у решти топспеціалістів Київської міськдержадміністрації: заступника керівника апарату, начальника юридичного управління та головного бухгалтера (оклад яких – 10 600 гривень).
Але оклад – це не зарплата, а стартова планка, на яку нанизуються надбавки та премії. Наприклад, якщо радник працював над дуже складними документами, виконував термінову задачу в авральному режимі, або ж проявив ініціативу у роботі, керівник може щомісяця стимулювати його надбавками “за інтенсивність праці” та “за виконання особливо важливої роботи”. А це – до 100% окладу “зверху”.
Ще є додаткові бонуси – це так звана матеріальна допомога “для вирішення соціально-побутових питань” та “для оздоровлення”.

Так, навіть з окладом в 10 000 гривень, з урахуванням всіх доплат середньомісячний дохід радника за рік може скласти близько 42 000 гривень.

Але і це – далеко не верхня межа.
Шестеро радників, з якими ми спілкувалися, на умовах анонімності зізналися, що отримують “конверти”, сума в яких у три-чотири рази більша за “білу” зарплату. “Моя офіційна зарплата була близько тисячі доларів – це з усіма надбавками та преміями. Але ще три тисячі доларів я отримував “зверху”, – розповідає один із них.– За це я працюю в режимі 24/7, гарантую конфіденційність – стосовно неоднозначних процесів, які відбуваються у кабінеті керівника, і використовую свої зв’язки та базу контактів – в його інтересах”.

Звісно, від тих, хто погоджувався говорити офіційно про зарплати, ми не почули таких зізнань. Так, наприклад, Денис Паламарчук запевняє, що ніколи не отримував зарплату в конверті: "Я би не взяв, мені ці проблеми не потрібні. Це не в моїх принципах, по-перше. Нульова толерантність до корупції. Проблеми з правоохоронними органами, як результат. Мені розповідали, що за часів минулої влади в конвертах отримували не тільки радники. Однак це чутки, я не був свідком цього. Зараз навіть про такі розмови не чув".

Радник прем’єра Кирило Криволап каже, що левову частину свого робочого часу присвячує роботі на уряд, але отримувати зарплату в конвертах для нього “немає потреби”.

“Я асоційований партнер міжнародної консалтингової компанії CIVITTA, з високим доходом, а роботу Центру оплачують донори з боку бізнесу і бізнес-асоціацій”, – за словами Криволапа, його робота на Уряд не впливає на успіхи CIVITTA. “ В українській CIVITTA крім мене ще три партнери. І вони всі дуже раді, що просувається тема єдиної економічної стратегії. Цей вкрай значуща подія для країни”.

Більше подробиць про те, яку роль виконує патронатна служба у різних галузях державного управління LIGA.net розповість у серії наступних публікацій. Якщо Ви вважаєте, що володієте важливою інформацією на цю тему, пишіть на адресу [email protected].
Дата: 19.11.2020
Інфографіка: Аліна Подлєсна
© 2020 Усі права захищено.
Інформаційне агентство ЛІГАБізнесІнформ
[email protected]
Made on
Tilda