– Перша світова була зручним моментом для «очищення» Туреччини – не розбереш, хто став жертвою війни, а хто – геноциду. Вони хотіли створити монолітну державу з єдиним народом. 1915-й дуже важливий для нашої історії, проте все це тривало аж до 23-го року. Молодих чоловіків віком від 15 до 45 збирали, вивозили за місто й убивали. Неосвічених турків переконували: якщо уб'єш семеро християн, для тебе гарантовано відкриються ворота раю. Убити потрібно було лише главу сім'ї, а його жінка, діти, будинок, усе майно відходили убивці. Подекуди мусульмани були настільки налякані й необізнані у релігійних основах, що сварилися між собою, хто перший прикінчить сусіда-християнина, – Кенан розповідає про масові вбивства, депортацію з прикордонних регіонів, примусову ісламізацію під загрозою смерті, рабовласницькі базари й табори для тих, хто вижив. – Проте не можна говорити, що усі турки були поганими. Є і ті, хто допомагав, годував, переховував вірмен у себе під загрозою розправи. Були й такі, хто зі співчуття забирав жінок і дітей. Звичайно, їх ісламізували. Діти виростали, не знаючи про своє походження, але залишалися живими.