З 25 до 29 січня відбувся пре-Давос — онлайн-дискусії світових лідерів, які замінили традиційний для цих дат Всесвітній економічний форум у Давосі (WEF планує провести його цього року ще й офлайн, але у травні і в Сінгапурі).

Представників України на Davos Agenda 2021 було небагато, але деякі наші бізнесмени все ж таки взяли участь у всесвітній онлайн-конференції. За підсумками великого онлайн-Давосу Liga.net та компанія ДТЕК, яка була одним із учасників Davos Agenda, провели свій, невеликий. Увечері 28 січня ми зібрали п’ятьох спікерів, які, на нашу думку, повною мірою уявляють економічний new normal для України і водночас розуміються на світових трендах.

Усю півторагодинну розмову ви можете послухати тут, а поки що пропонуємо вам головні тези від Владислава Рашкована, Дмитра Сахарука, Романа Шеремети, Юлії Ковалів та Анни Дерев’янко.

Головна тема онлайн-Давосу: зможемо ми скористатися кризою для глобального перезавантаження економіки чи наживемо нових проблем? Відповідь на це запитання ніхто поки що не знайшов.

Економіки багатьох країн адаптуються до кризи, що змусило МВФ поліпшити свій макроекономічний прогноз. Ефект від кризи не такий руйнівний, як здавалося ще у березні 2020-го. Серед причин не лише фіскальні стимули, але й доступність вже деяких вакцин. Це дає надію на відносно швидку перемогу над вірусом.
Досі існує висока невизначеність, але МВФ ставить на те, що світ впорається з вірусом у 2022 році, що позитивно вплине на глобальні фінансові ринки, на ринки газу та нафти. За прогнозами МВФ, торгівля нафтою у 2021-му зросте на 20%. Здорожчає метал, що добре для України.

Ефективна вакцинація — ключ для перезавантаження. Але не варто забувати, що існує так званий вакцинний націоналізм, про який згадували на онлайн-Давосі: розрив між бідними і багатими країнами збільшується зокрема через різний доступ до вакцини.

Думаю, згодом у Давосі порушать ще одну гарячу тему: якими будуть світові принципи кооперації з точки зору міжнародних організацій, та якою має бути роль держави? Наскільки глибоким має бути вплив держави під час кризи? Її має бути більше чи менше під час кризи?

Щоб знати, як протистояти викликам кризи, треба розуміти, з якою кризою ми маємо справу. Криза 2008 року прийшла зсередини, тому уряди використовували чіткі регуляторні механізми, щоб загасити внутрішні пожежі. Криза 2020 року прийшла ззовні під впливом пандемії коронавірусу, тож інструменти 2008-го не спрацювали і країни зазнали фіаско. Роль держави має бути дуже гнучкою, заохочувальною. Цього разу нема місця залізному кулаку.

Одна з найбільш обговорюваних тем на онлайн-Давосі — це перезавантаження економіки. Які країни вийдуть із кризи переможцями, а які лузерами? Щоб зрозуміти, в якому ми таборі, треба подивитися на успіхи індустрій за ковіду.
Абсолютним лідером є IT. За рік капіталізація галузі у світі зросла на понад 50%. Наприклад, Apple в останньому кварталі побив власний рекорд з доходу, який становив $111 млрд. Вартість компанії уже сягає $3 трлн.

Серед лузерів — компанії з туристичного сегмента. Вони зазнають колосальних збитків. Так, авіалінії США щодня втрачають майже $50 млн.

Сільське господарство, основний сектор української економіки, на жаль, програє. Немає серед переможців ані важкої промисловості, ані сировинного сегмента. Водночас непогані позиції в українських IT-компаній. Надалі вони лише виграють.

У Давосі вистрілила тема нового капіталізму, або капіталізму зацікавлених сторін (stakeholder capitalism). Але ідея не нова. Вона полягає в тому, що компанії мають турбуватися не лише про свої фінансові показники, а й враховувати інтереси усіх «зацікавлених сторін»: піклуватися про суспільство, працівників, екологію. Це те саме, що й соціально відповідальний бізнес, який існує багато десятків років. Але тепер у такому бізнесі дійсно є потреба, він навіть вигідний.

Так, компанія UBER провела експеримент, у межах якого створила дві компанії, одна мала соціальну складову у своїй стратегії, інша — ні. Попри те що вони виконували однакові функції, компанія з соціальною відповідальністю мала більший прибуток. Виявилося, що такі компанії залучають продуктивніших працівників, ніж ті, хто не має якоїсь соціальної місії. Тобто соціальна відповідальність, або соціальне інвестування компанії, здатна прямо впливати на максимізацію прибутку.

Пандемія коронавірусу показала слабкі сторони урядів різних країн. Існує думка, що авторитарні країни краще ліберальних долають наслідки кризи. Але, думаю, річ не в режимі (це обгортка), а в сильній інституційній політиці держави, коли політичні інституції можуть дати скоординовану відповідь зовнішнім загрозам. Ізраїль закупив найбільшу кількість вакцин у світі і масово щеплює населення. Це приклад того, як чітка робота інституцій — уряду, МОЗ та навіть, за деякими даними, спецслужб Ізраїлю — ефективно спрацювала.

Окремо держава, бізнес чи суспільство в Україні поки що не здатні відповісти на виклики сьогодення та постковідного періоду.

Уряду необхідно розробити бачення, куди йде економіка за нових трендів. Наскільки я знаю, в Україні такого бачення немає, а без нього неможливо скоординувати роботу уряду та бізнесу, а це вкрай необхідно для подолання кризи. Без довгострокової стратегії та створення конкурентних переваг для інвесторів Україна не зможе залучити ані зовнішні, ані внутрішні інвестиції для зниження вуглецевого сліду економіки. У світі існує жорстка конкуренція між країнами, і хто виграє у цій боротьбі, туди й приходять гроші. Україна має думати про розвиток своїх конкурентних переваг. Важливо, щоб з’являлося якомога більше бізнесів, які практикують stakeholder capitalism, тобто бізнес, який працює в інтересах усього суспільства. Для цього треба мати ефективну державну систему, здатну заохочувати бізнес інвестувати у суспільство, екологію та здоров’я. Бізнес, побудований на принципах ESG, — це дуже серйозний глобальний тренд. Ти не можеш розвиватися як бізнес, якщо не підтримуєш державу, екологію, соціальні ініціативи. Це реальність, в якій ми уже живемо.

Довгостроковий план виходу з кризи може бути ризикованим. План Маршалла або планова економіка більше не актуальні. Ми розуміємо, що можливості українського держбюджету для підтримки бізнесу обмежені і будуть такими ще кілька років. Тому найдієвіший спосіб вирішення проблеми — залучення в країну інвестицій, вихід на нові ринки капіталу. Для цього, хоч як це не банально, потрібні структурні реформи (судова, антикорупційна), які зміцнять наш інвестиційний клімат.

України має всі можливості стати регіональним лідером у глобальному ланцюжку постачань. Через локдаун більшість глобальних ланцюжків постачань були розірвані, досі існують проблеми з логістикою та виробництвом, тому з’являється тренд регіоналізації постачань. Після пандемії постачання локалізуються не в середині країни, а в регіонах. Якщо Україна серйозно поставиться до структурних реформ, то у неї є всі шанси виграти від такого розташування сил.

Якщо у розвинених країнах бізнес під час кризи отримував серйозну допомогу від держави у вигляді різних стимулів, то в Україні все відбувалося навпаки.

У березні 2020 року український бізнес усвідомив, що держава не може впоратися з викликами, які підготував коронавірус, тому почав самостійно надавати допомогу, зокрема передавав кошти до МОЗ та підтримував соціальні проєкти. Коли пандемія закінчиться і всі вийдуть на нову дистанцію, пріоритети бізнесу можуть змінитися, але такі cоціальні пріоритети, як зелена економіка, екологічні проблеми, залишаться надовго.