Національні дебати традиційно відбуваються і перед першим, і перед можливим другим туром виборів.

Причому дебати між двома кандидатами, які вийшли до фіналу перегонів, регламентуються законом про вибори президента України і призначаються Центральною виборчою комісією.

У відповідному положенні ЦВК прописує всі деталі, які стосуються теледебатів. Зокрема, особисту участь кандидатів, граничний термін прибуття їх до будівлі НТКУ перед ефіром, черговість виступів, тривалість вступного слова, запитань-відповідей, завершального виступу, реплік між кандидатами тощо.

Зрозуміло, що дебати відбуваються в прямому ефірі. Згідно з регламентом, ведучі не повинні "виявляти упередженість та надавати перевагу одному з кандидатів, а також припускатися висловлювань, що можуть бути сприйняті як агітаційні, коментувати або оцінювати висловлювання кандидатів".

За подібним принципом відбуваються ток-шоу і перед першим туром президентських виборів. Закон не зобов'язує їх проводити, однак UA:Суспільне традиційно організовує дискусію за кошти донорів. Цього року політичне шоу матиме назву "Зворотний відлік".

Дискусії розбиваються на блоки. "Зворотний відлік" стосуватиметься питань зовнішньої політики, національної безпеки та законодавчих ініціатив.

У кожному з блоків кандидати в президенти відповідатимуть на запитання ведучих, аудиторії та інших кандидатів-учасників програми, отримавши однакову кількість часу на відповіді.

Передвиборчі теледебати на головному каналі країни вже мають тривалу історію – в тому числі "історії успіху" як докази їхньої впливовості.

В українській політичній традиції президентські дебати було започатковано ще 1994 року, коли перед другим туром виборів у прямому ефірі телеканалу УТ-1 відбулася дискусія між Леонідом Кучмою та Леонідом Кравчуком. Вважається, що саме Кучма краще підготувався до тих дебатів, і це суттєво посприяло його перемозі на виборах. За даними соціологів, вирішальні голоси дали Кучмі виборці, які визначилися саме в останній тиждень перед голосуванням – в тому числі й завдяки теледебатам на УТ-1.

Однак уже 1999 року чинний президент Леонід Кучма відмовився дебатувати зі своїм суперником, комуністом Петром Симоненком. Очевидно, що Кучма зробив це, відчуваючи власну непопулярність та вразливіть і пам'ятаючи роль дебатів 1994 року. Що, власне, також є опосередкованим визнанням їхнього впливу.

На виборах 2004 року теледебати між кандидатами на пост президента відбулися на Першому національному (УТ-1) і перед першим, і перед другим турами.

Теледуель між Віктором Януковичем та Віктором Ющенком 16 листопада 2004 року також була непересічною. Полеміка в прямому ефірі між кандидатами на найвищу посаду відбувалася на драматичному тлі тих виборів та їх сприйняття як роздоріжжя між Заходом і Росією. По-суті, тоді вибори вперше стали гострим протистоянням двох векторів розвитку країни – проросійського та проєвропейського. До того ж, відбувалися в умовах фактичної відсутності можливостей опозиційного кандидата щодо доступу до ЗМІ.

Деякі політологи після дебатів припускали, що вони додали Віктору Ющенку до 5% у результаті другого туру та сприяли його фактичній перемозі.

Це також пояснює, чому Віктор Янукович відмовився від Національних дебатів з Юлією Тимошенко перед другим туром виборів 2010 року – точно як Леонід Кучма відмовився від дебатів із Петром Симоненком 1999-го.

Національні дебати 2014 року також мали свою особливість – вони відбулися лише перед першим туром (в якому Петро Порошенко набрав 54% голосів, завдяки чому став президентом), і вперше участь у них взяли всі кандидати на пост президента.

71% громадян підтримують проведення публічних дебатів між найбільш рейтинговими кандидатами майбутніх президентських виборів – відповідні дані опитування оприлюднив у вересні 2018 року фонд Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва. При цьому 38% вважають участь кандидатів у таких дебатах обов'язковою і ще 34% – бажаною. У будь-якому разі дивитимуться такі дебати 28% українців, і ще 44% – якщо такі дебати будуть цікавими.

Соціологи запитали також, які теми для дебатів між кандидатами у президенти були би найцікавішими.

Лідирує тема миру на Донбасі та звільнення окупованих територій (44%), на другому місці – питання "Які проблеми країни кандидат в президенти вирішуватиме в першу чергу, якщо буде обраний президентом?" (41%), на третьому – "Програма розвитку України на роки свого президентства та на більш далеку перспективу" (36%). Далі – питання "Як домогтися зростання рівня життя українців?" (35%) та "Як подолати корупцію в Україні?" (33%).

Прикметно, що коли під час соцопитувань громадян запитують про найбільші виклики для країни, вони традиційно називають війну на Сході і масштабну корупцію. Як видно, ці сфери є і серед пріоритетів виборців стосовно національних дебатів. Обидва питання напряму стосуються повноважень і можливостей президента України, і позиції кандидатів щодо них дуже важливі.