Ні. Наразі схоже на те, що COVID-19 не впливає на фертильність та розвиток плоду. Що більше часу з початку епідемії мине, то точніші будуть дані.

Жінки дітородного віку переважно не належать до групи ризику. Коментар UpToDate щодо цього питання такий:

Наразі цим не переймайтеся.

По-перше, вагітних не брали в клінічні дослідження вакцин та потенційних ліків, хоча наукова спільнота наголошувала на важливості цього.

Тому нараз формальна відповідь така: “Вплив вакцини на перебіг вагітності невідомий”.

Є дані, отримані на жінках, яких вакцинували, а вони уже були вагітні та ще про це не знали, – з ними все гаразд. То були ранні терміни вагітності. Наразі даних, які заспокоять побоювання щодо вакцинації вагітних, як внутрішньовенний наркоз, немає. Тому дивіться наступний пункт.

По-друге, на жаль, скоро вас не вакцинують.

В Україні, як і в усьому світі, щеплять не всіх поспіль, а за графіком та пріоритетами. Люди середнього віку і молодші, не лікарі та не військові, отримають вакцину в останню чергу. Нескоро. До того часу з’являться нові дані – вакцинація розпочалася, час все покаже.

А якщо ви лікарка чи військова, або випала нагода вакцинуватися уже?

Резолюція Американського коледжу гінекологів та акушерів (ACOG, провідна організація, що опікується жіночим здоров’ям в США) та CDC (Центри контролю захворюваності), теж у США, каже: вагітним слід вакцинуватися, щойно випаде їхня черга.

Ці установи декларують, що загрози немає і вакцинація вагітним показана та виправдана.

Вакцина Pfizer, яка нам поки не світить, не містить навіть слідів вірусу – вона не може заразити в принципі та не повинна викликати бурхливу, аж загрозливу, імунну реакцію. Вакцина AstraZeneca, яка нам світить, створена на основі уже давно відомого і випробуваного “шаблону”, або вектору на основі аденовірусу. Не лякайтеся слова вірус – йдеться про кільце ДНК, в яке вставили ген коронавірусу SARS-CoV-2. Його уже використовували для вакцини від вірусу Ебола, вакцинували вагітних жінок, і все було добре.

Все залежить від інших симптомів. Можливо, треба лише пильнувати свій стан. Втрата нюху може бути єдиним проявом ковіду – тоді вважайте, що пощастило. У такому разі самоізолюйтеся на 14 днів.

Планові огляди в гінеколога можна перенести на пізніший термін та скористатися дистанційною консультацією за потреби.

Настанови кажуть, що якщо таке обстеження довелося перенести на тиждень-два через самоізоляціяю, зробіть їх все одно, хоч і пізніше. Робити амніоцентез чи іншу інвазивну процедуру не треба.

У разі підозри на ковід алгоритм прийняття рішення такий: чи є температура, вища за 38°С, та бодай один з інших симптомів, як-от кашель, ускладнене дихання, озноб, дрижаки від холоду, біль в горлі, головний біль, втрата нюху та смаку, слабкість, біль в м’язах, контакт з хворою на ковід людиною, набряк носу чи нежить, нудота чи блювота, діарея? Якщо ні, не переймайтеся. Якщо так, робіть тест на ковід.

Потрібно оцінити важкість стану жінки:

Якщо бодай одна відповідь ТАК, то потрібна госпіталізація.

Куди везти жінку: пологовий, на “збереження”, в інфекційне відділення на інтенсивну терапію? Це має вирішувати команда лікарів різного фаху, а не бригада швидкої, що приїхала на виклик.

Якщо відповідь ні, розслаблятися поки рано, слід оцінити клінічні та соціальні ризики: чи є високий тиск, діабет, астма, ВІЛ, хронічні хвороби серця, печінки, легенів, нирок, чи приймає вона препарати, що пригнічують роботу імунної системи, чи є ускладнення перебігу вагітності, або нездатність, в разі раптового погіршення стану, подбати про себе чи отримати піклування. Якщо бодай одна з відповідей ТАК, ризик оцінюють як “середній”.

Тоді потрібно потрапити до лікарні, можливо, на весь період хвороби, робити постійну пульсоксиметрію, чи комп’ютерну томографію легенів.

Якщо всі відповіді НІ, можна залишатися вдома, пити рідину та відпочивати, й ізолюватися.

Симптоми такі ж, як і в решти людей.

Найпоширеніші симптоми – підвищена температура (в 33-40% випадків), кашель (в 29-39% випадків).

Бувають порушення дихання та зміни формули крові (лімфоцитопенія, коли рівень лімфоцитів у крові знижується).

Біль у м’язах (міалгія) зустрічається рідше, ніж в інших категоріях хворих.

Три з чотирьох породіль, які мають позитивний тест на ковід, не мають вираженої симптоматики ковіду.

Аналізи вагітних з ковідом можуть бути досить поганими, а комп’ютерна томографія може виявити ураження легенів.

Та головними маркерами стану є не аналізи як такі, а насичення крові киснем, серцебиття та рух плоду, ясний стан свідомості.

Ліків не так уже й багато.

Високу температуру до 38,5 вагітним жінкам радять знижувати першочерговим протокольним препаратом – парацетамолом, і не перевищувати максимальну добову норму в 4 грами.

Треба пам’ятати, що вагітні жінки, повинні приймати парацетамол в мінімальній дозі, яка їм допомагає, та протягом якомога коротшого періоду.

Це стосується жінок з печінкою без патологій. Якщо печінка не в нормі, чи температура вища за 38,5, потрібно звертатися по невідкладну медичну допомогу.

Ремдесивір (Gilead Sciences) та дексаметазон (кортикостероїд) дозволені протоколами США для лікування вагітних, однак це стосується пацієнток з більш тяжкими формами, які лікуються в стаціонарі.

Безсимптомним пацієнткам, в яких виявили вірус, просто так кортикостероїди не дають. Виняток – якщо передбачають передчасне народження на 34 тижні чи раніше, бо кортикостероїди сприяють дозріванню легенів плоду.

Інші препарати дають вагітним виключно в межах клінічних випробовувань. Наразі невідомо, чи можна та чи варто використовувати моноклональні антитіла, інтерферон, імуномодулятори, плазму крові людей, що видужали та інгаляції оксидом азоту для лікування вагітних та жінок, що годують грудьми.

Є ризик передчасних пологів чи кесаревого розтину, післяпологового крововиливу, прееклампсії. Буває потреба в інтенсивній терапії новонароджених.

У світі без ковіду кожна десята дитина народжувалася передчасно, і передчасне народження – найбільша причина смертності немовлят до чотирьох тижнів.

В матерів, хворих на COVID-19, діти народжуються передчасно частіше – в третині випадків, незалежно від важкості хвороби. Є підстави вважати, що частина цих передчасних народжень сталася через не завжди обґрунтоване рішення лікарів – себто має ятрогенну природу (тобто були помилкові або неадекватні дії медиків, як несвідомі, так і свідомі, що призвели до захворювання, ускладнення або смерті пацієнта).

40% передчасних пологів сталися рано – між 24 та 33 тижнями вагітності. Решта – пізно, між 34-36 тижнями. У 85% випадків це був кесарів розтин.

Кесарів розтин – подекуди справді необхідне рятівне втручання.

Простіше кажучи, передчасне народження дитини в разі хвороби матері не завжди зумовлене передчасними переймами чи розривом довколоплідних оболонок – інколи воно зумовлене рішенням лікарів. Виправданим чи хибним.

Якщо вагітна захворіла в першому триместрі вагітності, є збільшений ризик втрати вагітності через плацентарну недостатність. Він становить близько 16%.

Висока температура в першому триместрі вагітності може бути причиною вад розвитку. Втім, наразі немає доказів впливу гарячки під час ковіду на порушення розвитку плоду. І, як було сказано вище, не можна допускати тривалої і сильної гарячки. Це привід для госпіталізації.

У разі тривожних симптомів перебігу або вагітності, або ковіду, або обох водночас.

Термінова меддопомога потрібна, коли температура стає понад 39°C і не “збивається”, дихання ускладнюється, неможливо пити рідину та ліки через блювоту, болить за грудиною, втрачається свідомість, сатурація крові киснем менша за 95%, або частота дихання більша за 30 подихів на хвилину.

Або почалися передчасні перейми (не “тренувальні” скорочення), вагінальна кровотеча чи розрив довколаплідних оболонок.

Вагітним у важкому стані критично потрібен кисень та постійний моніторинг стану плоду.

Забезпечити дихання й пильнувати стан плоду.

Невагітну з COVID-19 варто покласти на живіт, в положення пронації, бажано, щоб таз був вищий за плечі та голову.

З вагітною так не вийде, можна спробувати положення на лівому боці й подбати про підтримку живота. Лежати на спині в другій половині вагітності, що з ковідом, що без нього, не можна.

Наразі відомо, що вагітні з ковідом частіше, ніж неінфіковані вагітні, розвивають тромбоз артерій чи вен – тобто кров згортається без потреби і закриває згустком просвіт кровоносної судини. Це погіршує, якщо не перекриває, кровотік.

Вагітним, що потрапили в лікарню з COVID-19, можуть прописати антикоагулянти на час госпіталізації. Тим, хто переносить у відносно легкій формі, тобто вдома, пити про всяк випадок нічого не потрібно. Хіба є інші показання для профілактики тромбозу, і лікар їх призначив.

Боятися – ні. Консультуватися з лікарем/лікаркою, що ведуть вашу вагітність, та мати план дій – так.

Пошкодження нервової системи та параліч – одна з найбільших загроз для передчасно народжених дітей. Клінічні дослідження свідчать, що приймання сульфату магнію жінками в третьому триместри налаштовує нейрони так, що вони менше ушкоджуються в разі гострого стресу.

Нейропротекторів, як і гепатопротекторів в розумінні “чарівна пігулка, що діє як щит”, не існує. Проте саме сульфат магнію в третьому триместрі вагітності є нейропротектором для мозку плоду та немовляти згодом. Це не є медична рекомендація. Це – інформування. За більш детальною інформацією варто звернутись до свого лікаря.

Але не все так однозначно. За ірландськими та нідерландськими даними, в період минулорічного локдауну стало менше передчасних пологів. Причиною цього вважають зміни способу життя жінок в третьому триместрі – менше стресу в транспорті й на роботі менше інфекційних хвороб взагалі, бо всі сидять вдома, більше затишку.

Тому якщо у вас є змога перебути останні тижні подалі від неспокою й поближче до лікарні з хорошим неонатальним відділенням, але не “на збереженні”, – добре.

Перед майбутніми мамами стоїть задача зі зірочкою: тримати фізичну дистанцію і не бути у натовпі, та водночас не потерпати від браку руху, сонячного світла та самотності.

Якщо ви фізично можете працювати і маєте таке бажання/потребу – працювати не заборонено аж до дня пологів (мова про англомовні настанови). Йдеться не про фізичну працю, чи роботу, що змушує втрачати сон, спокій чи сидіти безвилазно в кабінеті.

Водночас і майбутня мама, і всі довкола, мають бути в чистих масках та не наближатися один до одного ближче ніж на 2 метри. Але це – утопія, як ми уже знаємо.

Хіба працювати з дому, але цей варіант не завжди можливий. Тут, як часто буває, стоїть вибір між кількома потенційними загрозами, і приймати рішення слід зважено та за себе.

Майбутнім мамам потрібно багато рухатися, бувати на сонці (але не обгоряти), до того ж не послизнутися, не впасти, бути в безпеці (варіант ходити самій лісосмугою – поганий) і мати доступ до вбиральні. Що пізніший термін, то останнє актуальніше.

І водночас уникати місць скупчення людей. Такі реалії, що або ми в безпеці, на освітленому тротуарі та з доступом до вбиральні, або дихаємо свіжим повітрям якнайдалі від людей.

Медичні настанови кажуть: якщо ви сидите вдома, тренуйтеся вдома. Вагітним дозволена низка фізичних вправ – в Канаді навіть бігові лижі радять!.. Але уже пізно починати. А вправи з гантелями чи для м'язів тулуба точно можна робити вдома на килимку.

Не буваєте на сонці – нехай лікар пропише вітамін D. Провітрюйте приміщення, хай там буде світло і затишно. Намагайтеся спілкуватися хоч дистанційно.

Не буваєте на людях – переконайтеся, що домашні не принесуть інфекцію. Інакше ізоляція не виправдана.

Потужності для розміщення й діагностики інфекції пацієнток, моніторингу стану плоду та догляду за передчасно народженими дітьми.

Лікарям потрібен повний захисний костюм з респіраторами та окулярами. Під час пологів жінки дихають інтенсивно і часточки слини з віріонами поширюються особливо ефективно й далеко.

Самій лікарні потрібне відділення, де прийматимуть ковід-позитивних породіль чи вагітних на третьому триместрі вагітності – останні можуть народити передчасно.

Породіллі, хворій на COVID-19, потрібен пульсоксиметр, аби стежити за насиченням крові киснем. Якщо воно буде меншим за 95%, потрібен кисневий концентратор, або навіть апарат штучної вентиляції легень.

Плацента – це місце, де кровоносна судина матері обмінюється киснем, вуглекислим газом, поживними речовинами та продуктами обміну з кровоносною системою плоду. Якщо вона повноцінно не виконує свою функцію обміну, плоду бракує кисню – це велика загроза. Вагітність сама по собі є станом, коли кров згортається надто добре і є ризик тромбозу (гіперкоагуаляція).

Ковід, своєю чергою, також збільшує ризик тромбозу. Вагітним жінкам безперешкодний кровообіг особливо важливий – це запорука життя плоду.

Тому, якщо стан госпіталізованої з ковідом вагітної жінки важкий, доцільно моніторити рівень D-димеру в крові. Це дозволить оцінити ризик закорковування (обструкції) судин плаценти фібрином. Рішення про профілактику тромбозу мають приймати акушер і пацієнтка.

Як дізнатися, що плід повноцінно дихає? Для цього відстежують його пульс. Під час пологів, особливо важких та тривалих, починають стежити за пульсом, аби мерщій перейти до порятунку в разі дистресу плоду.

За іще доковідними настановами, у разі дуже різкої та значної зміни пульсу плоду потрібно подати вагітній кисень, рідину через крапельницю, чи бодай змінити положення тіла.

Рішення щодо інтенсивної й комплексної терапії має приймати консіліум лікарів різного фаху.

Пологовим потрібні більші ресурси для піклування про передчасно народжених немовлят. Навіть якщо народжуваність зараз спадатиме, передчасних народжень може бути більше, ніж раніше.

Частіше, ніж невагітні жінки.

За шведськими даними, вагітні потрапляють у відділення інтенсивної терапії в п’ять разів частіше, аніж невагітні, й в чотири рази частіше потребують штучної вентиляції легень. Але скільки це в цифрах?

З-поміж усіх госпіталізованих через ковід жінки складають третину – чоловіки переносять ковід важче.

Вагітні жінки становлять менш як 6% з-поміж госпіталізованих через ковід. Самі по собі ці дані мало що говорять, та якщо подивимося на віковий розподіл, то побачимо, що старша вагітна, то більша ймовірність госпіталізації з ковідом.

Причина – супутні захворювання, що обтяжують перебіг коронавірусної інфекції.

Їхнє дихання не ускладнене. У такому разі немає підстав для госпіталізації.

Так. Але це радше виняток, ніж правило.

Ризик померти під час пологів чи в разі втрати дитини, на жаль, існує і без ковіду, проте залежить від особливостей перебігу вагітності та якості медпіклування й лікування. Життя та смерть йдуть поруч, але життя перемагає частіше.

Ризик померти від ковіду серед вагітних у середньому становить 0,6-2% – такий же, як і поміж невагітних жінок чи чоловіків. Причина смерті переважно є вторинною, тобто вбив не сам ковід, а інші хвороби, які він посилив.

Проте, в разі ковіду під час вагітності ризик індивідуальний залежить не від статистики, а від супутніх захворювань жінки: гестаційного чи цукрового діабету, гіпертензії (зокрема так званої гіпертензії вагітних), ожиріння та віку.

В принципі, жінки дітородного віку не належать до групи ризику за визначенням – вони достатньо молоді і здорові, раз виношують дитину.

Та в разі коронавірусної інфекції багато залежить від генетичних особливостей конкретної людини – можна бути здоровими напередодні, але опинитися у відділенні інтенсивної терапії.

На жаль, навіть без ковіду плід чи новонароджений можуть загинути: через сепсис, родову травму, порушення плацентарного кровообігу чи стрес плоду.

Є складний момент – за деякими даними, ковід у третьому триместрі може збільшити ризик передчасних пологів. За іншими – ні. Інколи лікарі роблять передчасний кесарів розтин, якщо матір у важкому стані. Передчасне народження – це ризик.

Передчасне народження дитини, так чи інакше зумовлене ковідом, є найбільшою загрозою.

Приблизно три чверті немовлят після народження не потребують інтенсивної терапії.

Тобто приблизно 25% новонароджених, матері яких на момент пологів чи операції мали ковід, потребують особливого піклування.

Дані свідчать, що новонародженні від матерів з ковідом мають втричі більше шансів потрапити в реанімацію.

Природні пологи з епідуральною анестезією можливі, навіть коли породілля хвора на COVID-19. Кесарів розтин потрібен за показаннями, тобто не всім хворим.

Якщо породілля та плід в стабільному стані, серцебиття дитини в нормі, насичення крові киснем та інші показники в порядку, хай жінка й має ковід, можливі природні пологи – робити про всяк випадок кесарів розтин не потрібно. Оперативне втручання – додаткова травма.

Робити епідуральну анестезію можна і треба, втім, майже в 90% випадків епідуральна анестезія в хворих пацієнток супроводжується падінням тиску. Лікарі про це знають, до цього готові та знають, як цьому зарадити.

Кесарів розтин роблять відповідно до стандартних показань (розташування та розмір плоду, термін вагітності), а також в разі септичного шоку чи гострої відмови органів, або для термінового порятунку матері.

Єдиного алгоритму немає.

Щоразу слід вирішувати індивідуально і радитися з батьками дитини щодо таких виборів: перетискати пуповину зараз чи дещо згодом, негайно ізолювати немовля від матері чи дозволити прикласти новонародженого, годувати чи ні.

Сенс не в тому, щоб батьки вирішували на рівні з фахівцями, а в тому, щоб не втрачали суб’єктності, давали згоду на дії лікарів та розуміли, що відбувається.

У будь-якому разі матір має бути в медичній масці, а протягом доби слід зробити тестування немовляти на SARS-CoV-2. Для цього роблять ПЛР – імунологічні тести часто дають хибні результати.

Решта дій залежить від стану дитини – зокрема, в разі передчасного народження чи ускладнень може знадобитися інтенсивна терапія.

З великою ймовірністю, все буде добре.

У короткостроковій перспективі інфекція SARS-CoV-2 в новонароджених має хороший прогноз, й більшість дітей розвивають лише слабкі респіраторні симптоми чи мають підвищення температури.

Рідше можливі підвищення температури, пневмонія, ціаноз, респіраторний дистрес чи відмова від грудей. Колоти немовляті противірусні, стероїди чи протиковідні антитіла не потрібно – ефективність цих дій досі не була поведена.

Наразі немає повідомлень про смерть новонароджених через ковід. На жаль, через передчасне народження внаслідок хвороби матері, сепсис чи бактеріальну інфекцію – так.

Так, можна. Проте мама має бути в масці. Описані випадки, коли жінки розпочинали грудне вигодовування не одразу, а через кілька днів чи навіть тижнів після пологів.

Тож якщо одразу щось пішло не так, але ви хочете годувати грудьми, – не переймайтеся та за допомогою лікаря налагодьте цей процес.

Вони та їхні партнери тривожаться ще більше, ніж до ковіду. Не треба так.

Можна не захворіти. Або захворіти і легко це перенести. Або перенести важко, та вижити і матері, і дитині без тривалих прикрих наслідків.

Переживати через непевність і відповідальність за дитину – це нормально. Тобто не треба переживати через те, що ви надто сильно тривожитеся.

Відомо, що вагітні під час пандемії стали більш схильними до тривожних і депресивних розладів, а вони погіршують прогноз перебігу вагітності чи ковіду в разі хвороби. Погіршують не в сенсі “психосоматика”, а через зміни в способі життя (“я боюся, тому сиджу вдома, не рухаюся, через це ноги сильніше набрякають, вага сильно зростає”) чи вибори (“питиму ліки про всяк випадок… Ой, ліки нашкодили”).

Якщо відчуваєте втрату контролю над емоційним станом через нестерпність до невизначеності, краще звернутися до когнітивно-поведінкового психотерапевта чи психіатра по допомогу.

Лікарям, що ведуть вагітність, радять оцінювати стан пацієнток на предмет психічних розладів й консультувати, принаймні дистанційно.