– Люди з’їжджаються, шоб зробить, їм цікаво, – розповідає про місцевий індастріал-туризм Олександр. – Люда варить казан такий картоплі, ше щось готовить, ми вечеряємо, розмовляємо... Люда каже: давайте в неділю не працювать. Тож в неділю веземо їх в Острівськ. Там на човнах покатались, покупались, рибної юшки поїли, назад приїхали. Вони в захваті! Знов готові працювать. Отак можна зробити тепловоз, навіть не потративши гроші, якщо знаходити таких однодумців.
У Олександра горять очі:
– В мене там є один експонат 1947 року – червоний
мотовоз ТУ-6. Був такий обдертий, облуплений, але ми його зробили. Самого першого його зробили, бо в нас була надія. Нам обіцяли, шо нас випустять на вузькоколійку, ми зможем їздить.
Олександр пропонував безоплатно віддати цей відремонтований ТУ-6 залізниці в користування. У той час вона мала лише один тепловоз
ТУ-2, який не було чим замінити в разі чого.
– Для чого їздить ТУ-2, який розрахований на 220 тонн зчіпної ваги, а везе два вагончика 18 тонн? – риторично питає залізничник. – Тільки викидає в повітря дизпаливо. ТУ-6 набагато економніший. Могла б бути економія дизпалива десь на відсотків 40-50.
Умовою Мельники поставили виготовлення документації, що цей тепловоз може їздити коліями.
– Розмова була така: два рази в неділю їм користуєтесь – заправили і проїхались. Але, кажу, як нам треба їхать, ми маємо право тоже раз в неділю зробить поїздку. Вони (керівництво Львівської залізниці. – Авт.) зразу зрозуміли, яку поїздку. Шо ми зараз запросимо австрійців, французів. Кажуть, та ми те за рік не заробим, шо ви за одну поїздку. Ви, кажуть, ту поїздку зробите, з них по тисячі євро візьмете, а ми тут беремо по 15 гривень за квиток. Кажу, а вам то яка різниця? Як ми ж будемо їхать, і вони будуть платить, з цього процент буде йти на залізницю. Іноземці тільки законно хочуть платить.
Олександр робить паузу, позіхає, трохи начебто розмірковує – чи варто далі розповідати:
– Ніхто не цікавиться тим, шо заробить залізниця, кожен думає, як заробить сам. Один з керівників казав якось: шо мені з цього всього буде? Тим – не розказуй! Мені! Лічно! От сюда шо ти положиш? А то шо там плани, возить, залізниця, виручка… а шо мені з тої виручки? Йому треба шось живе, шо в руках потримать, шо воно є…