10000 бабусь і дідусів. Саме стільки сьогодні живе у державних геріатричних пансіонатах. Скільки їх у приватних закладах - невідомо, таку статистику держава не веде. Одинокі та з великою родиною, активні та маломобільні, люди з інвалідністю та без, поважного віку та молодші - усі вони опиняються тут за різних причин. Проте для кожного з них саме державні заклади стають домом щонайменше на кілька років, а найчастіше - до кінця життя.
10 тисяч бабусь і дідусів
Літні люди, яким потрібен сторонній догляд, в Україні можуть постійно проживати в будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, пансіонатах для ветеранів війни та праці та відділеннях стаціонарного догляду. Якщо у людини є психічний розлад - у психоневрологічних інтернатах.
На початку року у 62 будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю проживали понад 6 тисяч людей. Ще майже 4500 людей жили у 25 пансіонатах для ветеранів війни та праці. Всього майже 20 тисяч людей непрацездатного віку зараз живуть в різних інтернатах по всій країні.
До геріатричного пансіонату можуть потрапити люди пенсійного віку, або ті, кому до виходу на пенсію залишилося щонайбільше півтора року. А от у будинку-інтернаті для осіб з інвалідністю разом з людьми поважного віку опиняються і молодь за 18 років. Справа в тому, що іншої альтернативи для людей з фізичною інвалідністю після виходу з дитячого будинку держава не передбачає.
У геріатричних закладах можна проживати безкоштовно, з доплатою або повністю платно. Безкоштовно (“на повне державне утримання”) приймають людей з інвалідністю I групи, людей з інвалідністю з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також громадян похилого віку та людей з інвалідністю II-III груп, якщо їх середньомісячний сукупний дохід не перевищує 3538 грн. (два прожиткові мінімуми для непрацездатних осіб).
Доплачують за своє проживання літні люди, люди з інвалідністю II-III груп, середньомісячний сукупний дохід яких понад 3538 грн., але не більше 7076 грн. (чотири прожиткових мінімуми для непрацездатних осіб). Ті люди літнього віку і люди з інвалідністю II-III груп, хто має дохід понад 7000 грн. на місяць, можуть проживати в інтернаті лише платно.
Відділення стаціонарного догляду створюються здебільшого для 15-50 людей, але інколи проживати у них може і більше. Люди можуть знаходитися у ньому постійно, тимчасово, або лише вдень. Сьогодні ще понад 8 тисяч людей постійно проживає у таких закладах.
До геріатричного пансіонату можуть потрапити люди пенсійного віку, або ті, кому до виходу на пенсію залишилося щонайбільше півтора року. А от у будинку-інтернаті для осіб з інвалідністю разом з людьми поважного віку опиняються і молодь за 18 років. Справа в тому, що іншої альтернативи для людей з фізичною інвалідністю після виходу з дитячого будинку держава не передбачає.
У геріатричних закладах можна проживати безкоштовно, з доплатою або повністю платно. Безкоштовно (“на повне державне утримання”) приймають людей з інвалідністю I групи, людей з інвалідністю з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також громадян похилого віку та людей з інвалідністю II-III груп, якщо їх середньомісячний сукупний дохід не перевищує 3538 грн. (два прожиткові мінімуми для непрацездатних осіб).
Доплачують за своє проживання літні люди, люди з інвалідністю II-III груп, середньомісячний сукупний дохід яких понад 3538 грн., але не більше 7076 грн. (чотири прожиткових мінімуми для непрацездатних осіб). Ті люди літнього віку і люди з інвалідністю II-III груп, хто має дохід понад 7000 грн. на місяць, можуть проживати в інтернаті лише платно.
Фото з акцій благодійного фонду Let's Help
В першу чергу в заклади зараховують ветеранів війни та праці, постраждалих від збройного конфлікту, тимчасової окупації, внутрішньо-переміщених осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, самотніх літніх людей та самотніх людей з інвалідністю.
В геріатричні пансіонати не приймають людей з психічними розладами та віковими змінами психічного стану, якщо у них є марення або галюцинації (винятком може бути легка розумова відсталість без поведінкових порушень). А ще не потрапляють туди хворі на туберкульоз, інфекційні хвороби, люди з залежністю від алкоголю або наркотиків, ті, хто потребує постійної терапії хвороби системи крові, ВІЛ-інфіковані в IV клінічній стадії.
У кожній області є інтернат для людей з психічними розладами, однак не в усіх областях є і будинок-інтернат для літніх людей, і пансіонат для ветеранів праці. Наприклад, будинків-інтернатів зовсім немає на Волині, Дніпропетровщині, Житомирщині, Запоріжчині, Чернігівщині та в Києві.
За даними Міністерства соціальної політики, на початку року 53 літні людини стояли в черзі на влаштування в державний заклад. Майже всі вони з Луганської області.
В геріатричні пансіонати не приймають людей з психічними розладами та віковими змінами психічного стану, якщо у них є марення або галюцинації (винятком може бути легка розумова відсталість без поведінкових порушень). А ще не потрапляють туди хворі на туберкульоз, інфекційні хвороби, люди з залежністю від алкоголю або наркотиків, ті, хто потребує постійної терапії хвороби системи крові, ВІЛ-інфіковані в IV клінічній стадії.
У кожній області є інтернат для людей з психічними розладами, однак не в усіх областях є і будинок-інтернат для літніх людей, і пансіонат для ветеранів праці. Наприклад, будинків-інтернатів зовсім немає на Волині, Дніпропетровщині, Житомирщині, Запоріжчині, Чернігівщині та в Києві.
За даними Міністерства соціальної політики, на початку року 53 літні людини стояли в черзі на влаштування в державний заклад. Майже всі вони з Луганської області.
10 тисяч бабусь і дідусів
Літні люди, яким потрібен сторонній догляд, в Україні можуть постійно проживати в будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, пансіонатах для ветеранів війни та праці та відділеннях стаціонарного догляду. Якщо у людини є психічний розлад - у психоневрологічних інтернатах.
На початку року у 62 будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю проживали понад 6 тисяч людей. Ще майже 4500 людей жили у 25 пансіонатах для ветеранів війни та праці. Всього майже 20 тисяч людей непрацездатного віку зараз живуть в різних інтернатах по всій країні.
Відділення стаціонарного догляду створюються здебільшого для 15-50 людей, але інколи проживати у них може і більше. Люди можуть знаходитися у ньому постійно, тимчасово, або лише вдень. Сьогодні ще понад 8 тисяч людей постійно проживає у таких закладах.
До геріатричного пансіонату можуть потрапити люди пенсійного віку, або ті, кому до виходу на пенсію залишилося щонайбільше півтора року. А от у будинку-інтернаті для осіб з інвалідністю разом з людьми поважного віку опиняються і молодь за 18 років. Справа в тому, що іншої альтернативи для людей з фізичною інвалідністю після виходу з дитячого будинку держава не передбачає.
У геріатричних закладах можна проживати безкоштовно, з доплатою або повністю платно. Безкоштовно (“на повне державне утримання”) приймають людей з інвалідністю I групи, людей з інвалідністю з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також громадян похилого віку та людей з інвалідністю II-III груп, якщо їх середньомісячний сукупний дохід не перевищує 3538 грн. (два прожиткові мінімуми для непрацездатних осіб).
Доплачують за своє проживання літні люди, люди з інвалідністю II-III груп, середньомісячний сукупний дохід яких понад 3538 грн., але не більше 7076 грн. (чотири прожиткових мінімуми для непрацездатних осіб). Ті люди літнього віку і люди з інвалідністю II-III груп, хто має дохід понад 7000 грн. на місяць, можуть проживати в інтернаті лише платно.
На початку року у 62 будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю проживали понад 6 тисяч людей. Ще майже 4500 людей жили у 25 пансіонатах для ветеранів війни та праці. Всього майже 20 тисяч людей непрацездатного віку зараз живуть в різних інтернатах по всій країні.
Відділення стаціонарного догляду створюються здебільшого для 15-50 людей, але інколи проживати у них може і більше. Люди можуть знаходитися у ньому постійно, тимчасово, або лише вдень. Сьогодні ще понад 8 тисяч людей постійно проживає у таких закладах.
До геріатричного пансіонату можуть потрапити люди пенсійного віку, або ті, кому до виходу на пенсію залишилося щонайбільше півтора року. А от у будинку-інтернаті для осіб з інвалідністю разом з людьми поважного віку опиняються і молодь за 18 років. Справа в тому, що іншої альтернативи для людей з фізичною інвалідністю після виходу з дитячого будинку держава не передбачає.
У геріатричних закладах можна проживати безкоштовно, з доплатою або повністю платно. Безкоштовно (“на повне державне утримання”) приймають людей з інвалідністю I групи, людей з інвалідністю з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також громадян похилого віку та людей з інвалідністю II-III груп, якщо їх середньомісячний сукупний дохід не перевищує 3538 грн. (два прожиткові мінімуми для непрацездатних осіб).
Доплачують за своє проживання літні люди, люди з інвалідністю II-III груп, середньомісячний сукупний дохід яких понад 3538 грн., але не більше 7076 грн. (чотири прожиткових мінімуми для непрацездатних осіб). Ті люди літнього віку і люди з інвалідністю II-III груп, хто має дохід понад 7000 грн. на місяць, можуть проживати в інтернаті лише платно.
Фото з акцій благодійного фонду Let's Help
В першу чергу в заклади зараховують ветеранів війни та праці, постраждалих від збройного конфлікту, тимчасової окупації, внутрішньо-переміщених осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, самотніх літніх людей та самотніх людей з інвалідністю.
В геріатричні пансіонати не приймають людей з психічними розладами та віковими змінами психічного стану, якщо у них є марення або галюцинації (винятком може бути легка розумова відсталість без поведінкових порушень). А ще не потрапляють туди хворі на туберкульоз, інфекційні хвороби, люди з залежністю від алкоголю або наркотиків, ті, хто потребує постійної терапії хвороби системи крові, ВІЛ-інфіковані в IV клінічній стадії.
У кожній області є інтернат для людей з психічними розладами, однак не в усіх областях є і будинок-інтернат для літніх людей, і пансіонат для ветеранів праці. Наприклад, будинків-інтернатів зовсім немає на Волині, Дніпропетровщині, Житомирщині, Запоріжчині, Чернігівщині та в Києві.
За даними Міністерства соціальної політики, на початку року 53 літні людини стояли в черзі на влаштування в державний заклад. Майже всі вони з Луганської області.
В геріатричні пансіонати не приймають людей з психічними розладами та віковими змінами психічного стану, якщо у них є марення або галюцинації (винятком може бути легка розумова відсталість без поведінкових порушень). А ще не потрапляють туди хворі на туберкульоз, інфекційні хвороби, люди з залежністю від алкоголю або наркотиків, ті, хто потребує постійної терапії хвороби системи крові, ВІЛ-інфіковані в IV клінічній стадії.
У кожній області є інтернат для людей з психічними розладами, однак не в усіх областях є і будинок-інтернат для літніх людей, і пансіонат для ветеранів праці. Наприклад, будинків-інтернатів зовсім немає на Волині, Дніпропетровщині, Житомирщині, Запоріжчині, Чернігівщині та в Києві.
За даними Міністерства соціальної політики, на початку року 53 літні людини стояли в черзі на влаштування в державний заклад. Майже всі вони з Луганської області.
Відстроковані зміни
Свої установчі документи інтернати для людей похилого віку розробляють на основі затвердженого Кабміном типового положення. В вересні 2020 року, після довгого обговорення з правозахисниками та волонтерами, було ухвалене нове типове положення для геріатричних закладів.
Воно передбачає індивідуальний підхід до кожної людини у закладі, враховує різні потреби для всіх категорії мешканців інтернатів, передбачає можливість створювати відділення і розширити види послуг. Дозволяється, наприклад, відкривати відділення догляду для людей з психоневрологічними розладами (деменцією, хворобою Альцгеймера), відділення догляду за ліжковими хворими для людей з невиліковними хворобами. А ще інтернати можуть відкривати популярні в Європі відділення підтриманого проживання для активних людей. У них люди мають можливість працювати за межами закладу, самостійно готувати собі їжу, прати. Крім того, передбачене і створення відділень тимчасового відпочинку, щоб дати змогу перепочити тим, хто постійно доглядає за своїми близькими.
У положенні дозволили літнім людям мати більше особистих речей, наприклад, цілодобово користуватися телефоном. Для сімейних пар передбачено можливість жити в окремій кімнаті. Багато йдеться про безпеку підопічних: необхідність встановити відеонагляд, кнопки виклику персоналу біля кожного ліжка, забезпечити освітлення коридорів у нічний час, подбати про пандуси і пристосування, аби зберегти максимальну самостійність і активність.
У положенні дозволили літнім людям мати більше особистих речей, наприклад, цілодобово користуватися телефоном. Для сімейних пар передбачено можливість жити в окремій кімнаті. Багато йдеться про безпеку підопічних: необхідність встановити відеонагляд, кнопки виклику персоналу біля кожного ліжка, забезпечити освітлення коридорів у нічний час, подбати про пандуси і пристосування, аби зберегти максимальну самостійність і активність.
Фото з акцій благодійного фонду Let's Help
Попри те, що нове положення діє вже більше ніж півроку, перейшли і дотримуються його лічені заклади. “Перехід на нове положення - процес. Заклади отримали наказ від міністерства соціальної політики, але тепер задача місцевої влади - привести заклади до цих вимог. Для цього їм дається час, адже часто це потребує капіталовкладень”, - говорить голова правління благодійного фонду Let’s help Ольга Бондаренко.
На думку правозахисниці Олени Темченко, те, що заклади відкладають перехід на нове положення - поширена ситуація для України: “З 2017 року діє нове положення про психоневрологічні інтернати. Минуло вже чотири роки, але насправді не так багато закладів на нього перейшли. Так само зараз відбувається з геріатричними пансіонатами. Одиниці перейшли на нове положення. Одиниці створили різного типу відділення. Хоч у закладах і є умовний поділ на ліжкових хворих і більш активних людей, але режим для них часто лишається однаковим. У новому положенні змінені концептуальні підходи до проживання людей, але коли вони будуть реалізовані на практиці - питання зовсім інше”.
На думку правозахисниці Олени Темченко, те, що заклади відкладають перехід на нове положення - поширена ситуація для України: “З 2017 року діє нове положення про психоневрологічні інтернати. Минуло вже чотири роки, але насправді не так багато закладів на нього перейшли. Так само зараз відбувається з геріатричними пансіонатами. Одиниці перейшли на нове положення. Одиниці створили різного типу відділення. Хоч у закладах і є умовний поділ на ліжкових хворих і більш активних людей, але режим для них часто лишається однаковим. У новому положенні змінені концептуальні підходи до проживання людей, але коли вони будуть реалізовані на практиці - питання зовсім інше”.
Відстроковані зміни
Свої установчі документи інтернати для людей похилого віку розробляють на основі затвердженого Кабміном типового положення. В вересні 2020 року, після довгого обговорення з правозахисниками та волонтерами, було ухвалене нове типове положення для геріатричних закладів.
Воно передбачає індивідуальний підхід до кожної людини у закладі, враховує різні потреби для всіх категорії мешканців інтернатів, передбачає можливість створювати відділення і розширити види послуг. Дозволяється, наприклад, відкривати відділення догляду для людей з психоневрологічними розладами (деменцією, хворобою Альцгеймера), відділення догляду за ліжковими хворими для людей з невиліковними хворобами. А ще інтернати можуть відкривати популярні в Європі відділення підтриманого проживання для активних людей. У них люди мають можливість працювати за межами закладу, самостійно готувати собі їжу, прати. Крім того, передбачене і створення відділень тимчасового відпочинку, щоб дати змогу перепочити тим, хто постійно доглядає за своїми близькими.
У положенні дозволили літнім людям мати більше особистих речей, наприклад, цілодобово користуватися телефоном. Для сімейних пар передбачено можливість жити в окремій кімнаті. Багато йдеться про безпеку підопічних: необхідність встановити відеонагляд, кнопки виклику персоналу біля кожного ліжка, забезпечити освітлення коридорів у нічний час, подбати про пандуси і пристосування, аби зберегти максимальну самостійність і активність.
Воно передбачає індивідуальний підхід до кожної людини у закладі, враховує різні потреби для всіх категорії мешканців інтернатів, передбачає можливість створювати відділення і розширити види послуг. Дозволяється, наприклад, відкривати відділення догляду для людей з психоневрологічними розладами (деменцією, хворобою Альцгеймера), відділення догляду за ліжковими хворими для людей з невиліковними хворобами. А ще інтернати можуть відкривати популярні в Європі відділення підтриманого проживання для активних людей. У них люди мають можливість працювати за межами закладу, самостійно готувати собі їжу, прати. Крім того, передбачене і створення відділень тимчасового відпочинку, щоб дати змогу перепочити тим, хто постійно доглядає за своїми близькими.
У положенні дозволили літнім людям мати більше особистих речей, наприклад, цілодобово користуватися телефоном. Для сімейних пар передбачено можливість жити в окремій кімнаті. Багато йдеться про безпеку підопічних: необхідність встановити відеонагляд, кнопки виклику персоналу біля кожного ліжка, забезпечити освітлення коридорів у нічний час, подбати про пандуси і пристосування, аби зберегти максимальну самостійність і активність.
Фото з акцій благодійного фонду Let's Help
Попри те, що нове положення діє вже більше ніж півроку, перейшли і дотримуються його лічені заклади. “Перехід на нове положення - процес. Заклади отримали наказ від міністерства соціальної політики, але тепер задача місцевої влади - привести заклади до цих вимог. Для цього їм дається час, адже часто це потребує капіталовкладень”, - говорить голова правління благодійного фонду Let’s help Ольга Бондаренко.
На думку правозахисниці Олени Темченко, те, що заклади відкладають перехід на нове положення - поширена ситуація для України: “З 2017 року діє нове положення про психоневрологічні інтернати. Минуло вже чотири роки, але насправді не так багато закладів на нього перейшли. Так само зараз відбувається з геріатричними пансіонатами. Одиниці перейшли на нове положення. Одиниці створили різного типу відділення. Хоч у закладах і є умовний поділ на ліжкових хворих і більш активних людей, але режим для них часто лишається однаковим. У новому положенні змінені концептуальні підходи до проживання людей, але коли вони будуть реалізовані на практиці - питання зовсім інше”.
На думку правозахисниці Олени Темченко, те, що заклади відкладають перехід на нове положення - поширена ситуація для України: “З 2017 року діє нове положення про психоневрологічні інтернати. Минуло вже чотири роки, але насправді не так багато закладів на нього перейшли. Так само зараз відбувається з геріатричними пансіонатами. Одиниці перейшли на нове положення. Одиниці створили різного типу відділення. Хоч у закладах і є умовний поділ на ліжкових хворих і більш активних людей, але режим для них часто лишається однаковим. У новому положенні змінені концептуальні підходи до проживання людей, але коли вони будуть реалізовані на практиці - питання зовсім інше”.
Коли старенькі не співають...
Олена Темченко працює у Департаменті реалізації національного превентивного механізму (НПМ) при офісі Уповноваженого з прав людини. НПМ - єдиний в Україні орган, який здійснює візити в закриті заклади без попередження. Роблять це для того, щоб побачити реальні умови життя людей і попередити порушення їх прав.
У 2020 році правозахисники здійснили понад 250 візитів у заклади Міністерства соціальної політики. Крім того, ще 54 людини поскаржилися на неналежне тримання в закладах соціальної сфери Омбудсману, ці скарги теж перевірялися. “Жорстокого поводження і катування в геріатричних закладах зустрічаємо одиничні випадки. Найбільше - приниження гідності”, - говорить про ці візити Темченко.
За її словами, одна з великих проблем геріатричних закладів - розміщення ліжкових хворих і тих, кому важко ходити, на верхніх поверхах будівлі. “Найстрашніше для мене - коли ліжкові хворі просто лежать все життя. У Козелецькому пансіонаті на Чернігівщині лежачі люди мешкають на другому поверсі як мінімум з 2015 року. Там я побачила людину, яка сиділа на ліжку, накривши голову рушником - людина так усамітнилася, бо іншого способу в неї немає, вийти на двір вона не може...У багатьох закладах так. Там немає ліфтів, а якщо вони і є, то ліфтери йдуть додому ввечері і люди не можуть спуститися на прогулянку. Керівники деяких закладів пояснюють, що селять маломобільних підопічних на верхніх поверхах, бо там “тепліше”. Але це, як мінімум, небезпечно. От ти лежиш, кнопок виклику персоналу немає, телефонів немає. Лишається в батарею стукати, або в чашки (як ми бачили в Вінниці)”.
За її словами, одна з великих проблем геріатричних закладів - розміщення ліжкових хворих і тих, кому важко ходити, на верхніх поверхах будівлі. “Найстрашніше для мене - коли ліжкові хворі просто лежать все життя. У Козелецькому пансіонаті на Чернігівщині лежачі люди мешкають на другому поверсі як мінімум з 2015 року. Там я побачила людину, яка сиділа на ліжку, накривши голову рушником - людина так усамітнилася, бо іншого способу в неї немає, вийти на двір вона не може...У багатьох закладах так. Там немає ліфтів, а якщо вони і є, то ліфтери йдуть додому ввечері і люди не можуть спуститися на прогулянку. Керівники деяких закладів пояснюють, що селять маломобільних підопічних на верхніх поверхах, бо там “тепліше”. Але це, як мінімум, небезпечно. От ти лежиш, кнопок виклику персоналу немає, телефонів немає. Лишається в батарею стукати, або в чашки (як ми бачили в Вінниці)”.
Фото з акцій благодійного фонду Let's Help
У щорічній доповіді Омбудсмана йдеться про те, що майже в усіх стаціонарних відділеннях територіальних центрів недостатньо засобів реабілітації, спеціальних поручнів та пристосувань для маломобільних мешканців: “Моніторингові візити засвідчили, що 99% маломобільних і ліжкових хворих не мають доступу до прогулянок на свіжому повітрі”.
За словами голови правління благодійного фонду Let’s help Ольги Бондаренко у власності геріатричних пансіонатів перебуває велика кількість землі, що перетворює деякі з них на фермерські господарства: “Подекуди бюджети, які виділяються на утримання людей, йдуть на утримання господарств. У деяких геріатричних пансіонатах люди живуть гірше, ніж тварини у таких господарствах. Інколи під приводом працетерапії експлуатують людей. Грядки мають бути, щоб залишатися активним, а не щоб на них працювати і весь заклад забезпечувати”.
Життя стареньких у закладах змінилося з початком карантину. За інформацією офіса Уповноваженого з прав людини, у деяких закладах адміністрація безпідставно обмежила права літніх людей: не приймали передачі від рідних, не дозволяли відвідування. 2 квітня 2020 року у зв'язку з епідемією Кабмін заборонив відвідувати геріатричні заклади. Більше ніж пів року бабусі і дідусі не лише не виходили на прогулянки за межі інтернату, але й не бачили своїх близьких. 11 листопада членам родини знову дозволили відвідування.
Інша проблема, на яку постійно звертають увагу правозахисники - необхідність мати більш домашній режим у закладі і активності, які б відповідали віку, можливостям і бажанням людини. Крім того, що заклади можуть створювати гуртки і виробничі приміщення для реабілітації і дозвілля, дієздатні люди можуть виконувати тимчасові роботи, які не протипоказані їм за станом здоров’я і не пов’язані з обслуговуванням інших мешканців закладу. У такому разі з ними має укладатися цивільно-правовий договір. Така робота має оплачуватися відповідно до акта виконаних робіт.
За словами голови правління благодійного фонду Let’s help Ольги Бондаренко у власності геріатричних пансіонатів перебуває велика кількість землі, що перетворює деякі з них на фермерські господарства: “Подекуди бюджети, які виділяються на утримання людей, йдуть на утримання господарств. У деяких геріатричних пансіонатах люди живуть гірше, ніж тварини у таких господарствах. Інколи під приводом працетерапії експлуатують людей. Грядки мають бути, щоб залишатися активним, а не щоб на них працювати і весь заклад забезпечувати”.
Життя стареньких у закладах змінилося з початком карантину. За інформацією офіса Уповноваженого з прав людини, у деяких закладах адміністрація безпідставно обмежила права літніх людей: не приймали передачі від рідних, не дозволяли відвідування. 2 квітня 2020 року у зв'язку з епідемією Кабмін заборонив відвідувати геріатричні заклади. Більше ніж пів року бабусі і дідусі не лише не виходили на прогулянки за межі інтернату, але й не бачили своїх близьких. 11 листопада членам родини знову дозволили відвідування.
Коли старенькі не співають...
Олена Темченко працює у Департаменті реалізації національного превентивного механізму (НПМ) при офісі Уповноваженого з прав людини. НПМ - єдиний в Україні орган, який здійснює візити в закриті заклади без попередження. Роблять це для того, щоб побачити реальні умови життя людей і попередити порушення їх прав. У 2020 році правозахисники здійснили понад 250 візитів у заклади Міністерства соціальної політики. Крім того, ще 54 людини поскаржилися на неналежне тримання в закладах соціальної сфери Омбудсману, ці скарги теж перевірялися. “Жорстокого поводження і катування в геріатричних закладах зустрічаємо одиничні випадки. Найбільше - приниження гідності”, - говорить про ці візити Темченко.
За її словами, одна з великих проблем геріатричних закладів - розміщення ліжкових хворих і тих, кому важко ходити, на верхніх поверхах будівлі.
“Найстрашніше для мене - коли ліжкові хворі просто лежать все життя. У Козелецькому пансіонаті на Чернігівщині лежачі люди мешкають на другому поверсі як мінімум з 2015 року. Там я побачила людину, яка сиділа на ліжку, накривши голову рушником - людина так усамітнилася, бо іншого способу в неї немає, вийти на двір вона не може...У багатьох закладах так. Там немає ліфтів, а якщо вони і є, то ліфтери йдуть додому ввечері і люди не можуть спуститися на прогулянку. Керівники деяких закладів пояснюють, що селять маломобільних підопічних на верхніх поверхах, бо там “тепліше”. Але це, як мінімум, небезпечно. От ти лежиш, кнопок виклику персоналу немає, телефонів немає. Лишається в батарею стукати, або в чашки (як ми бачили в Вінниці)”.
За її словами, одна з великих проблем геріатричних закладів - розміщення ліжкових хворих і тих, кому важко ходити, на верхніх поверхах будівлі.
“Найстрашніше для мене - коли ліжкові хворі просто лежать все життя. У Козелецькому пансіонаті на Чернігівщині лежачі люди мешкають на другому поверсі як мінімум з 2015 року. Там я побачила людину, яка сиділа на ліжку, накривши голову рушником - людина так усамітнилася, бо іншого способу в неї немає, вийти на двір вона не може...У багатьох закладах так. Там немає ліфтів, а якщо вони і є, то ліфтери йдуть додому ввечері і люди не можуть спуститися на прогулянку. Керівники деяких закладів пояснюють, що селять маломобільних підопічних на верхніх поверхах, бо там “тепліше”. Але це, як мінімум, небезпечно. От ти лежиш, кнопок виклику персоналу немає, телефонів немає. Лишається в батарею стукати, або в чашки (як ми бачили в Вінниці)”.
Фото з акцій благодійного фонду Let's Help
У щорічній доповіді Омбудсмана йдеться про те, що майже в усіх стаціонарних відділеннях територіальних центрів недостатньо засобів реабілітації, спеціальних поручнів та пристосувань для маломобільних мешканців: “Моніторингові візити засвідчили, що 99% маломобільних і ліжкових хворих не мають доступу до прогулянок на свіжому повітрі”.
Інша проблема, на яку постійно звертають увагу правозахисники - необхідність мати більш домашній режим у закладі і активності, які б відповідали віку, можливостям і бажанням людини. Крім того, що заклади можуть створювати гуртки і виробничі приміщення для реабілітації і дозвілля, дієздатні люди можуть виконувати тимчасові роботи, які не протипоказані їм за станом здоров’я і не пов’язані з обслуговуванням інших мешканців закладу. У такому разі з ними має укладатися цивільно-правовий договір. Така робота має оплачуватися відповідно до акта виконаних робіт.
За словами голови правління благодійного фонду Let’s help Ольги Бондаренко у власності геріатричних пансіонатів перебуває велика кількість землі, що перетворює деякі з них на фермерські господарства: “Подекуди бюджети, які виділяються на утримання людей, йдуть на утримання господарств. У деяких геріатричних пансіонатах люди живуть гірше, ніж тварини у таких господарствах. Інколи під приводом працетерапії експлуатують людей. Грядки мають бути, щоб залишатися активним, а не щоб на них працювати і весь заклад забезпечувати”.
Життя стареньких у закладах змінилося з початком карантину. За інформацією офіса Уповноваженого з прав людини, у деяких закладах адміністрація безпідставно обмежила права літніх людей: не приймали передачі від рідних, не дозволяли відвідування. 2 квітня 2020 року у зв'язку з епідемією Кабмін заборонив відвідувати геріатричні заклади. Більше ніж пів року бабусі і дідусі не лише не виходили на прогулянки за межі інтернату, але й не бачили своїх близьких. 11 листопада членам родини знову дозволили відвідування.
Інша проблема, на яку постійно звертають увагу правозахисники - необхідність мати більш домашній режим у закладі і активності, які б відповідали віку, можливостям і бажанням людини. Крім того, що заклади можуть створювати гуртки і виробничі приміщення для реабілітації і дозвілля, дієздатні люди можуть виконувати тимчасові роботи, які не протипоказані їм за станом здоров’я і не пов’язані з обслуговуванням інших мешканців закладу. У такому разі з ними має укладатися цивільно-правовий договір. Така робота має оплачуватися відповідно до акта виконаних робіт.
За словами голови правління благодійного фонду Let’s help Ольги Бондаренко у власності геріатричних пансіонатів перебуває велика кількість землі, що перетворює деякі з них на фермерські господарства: “Подекуди бюджети, які виділяються на утримання людей, йдуть на утримання господарств. У деяких геріатричних пансіонатах люди живуть гірше, ніж тварини у таких господарствах. Інколи під приводом працетерапії експлуатують людей. Грядки мають бути, щоб залишатися активним, а не щоб на них працювати і весь заклад забезпечувати”.
Життя стареньких у закладах змінилося з початком карантину. За інформацією офіса Уповноваженого з прав людини, у деяких закладах адміністрація безпідставно обмежила права літніх людей: не приймали передачі від рідних, не дозволяли відвідування. 2 квітня 2020 року у зв'язку з епідемією Кабмін заборонив відвідувати геріатричні заклади. Більше ніж пів року бабусі і дідусі не лише не виходили на прогулянки за межі інтернату, але й не бачили своїх близьких. 11 листопада членам родини знову дозволили відвідування.
… а коли співають
“Коли у закладі бабусі співають - ось для нас показник того, що в закладі все добре, - говорить Ольга Бондаренко, - Якщо люди не дивляться тобі в очі, відвернуті обличчям до стіни - це проблема”. Програму допомоги геріатричним пансіонатам “Гідна старість” фонд почав 6 років тому. Майже одразу волонтери вирішили виконувати мрії стареньких: приходили в пансіонати і питали у людей, чого б їм хотілося найбільше - “Можливо, новий телевізор? Побачити море? А може повернутися в свій старий дім?”
… а коли співають
“Коли у закладі бабусі співають - ось для нас показник того, що в закладі все добре, - говорить Ольга Бондаренко, - Якщо люди не дивляться тобі в очі, відвернуті обличчям до стіни - це проблема”. Програму допомоги геріатричним пансіонатам “Гідна старість” фонд почав 6 років тому. Майже одразу волонтери вирішили виконувати мрії стареньких: приходили в пансіонати і питали у людей, чого б їм хотілося найбільше - “Можливо, новий телевізор? Побачити море? А може повернутися в свій старий дім?”
Ми були шоковані, бо наткнулись на стіну. У людей не було бажань. Люди відповідали: “Я хочу померти”. Відтоді ми почали задумуватися, чому у людей немає бажання жити в закладах? Подивилися на чому наші бабусі сплять, що їдять. Поки ти не даси людині їсти не з залізного посуду (ніби в собачих притулках), а з кераміки, поки не знайдеш для них можливість спати на чистій білизні, людина не стане щасливою. Вона не почне мріяти.
Фото з акцій благодійного фонду Let's Help
Фото з акцій благодійного фонду Let's Help
Будинок для людей похилого віку у селі Перемога Київської області став домом для 50 людей. У 2013 році в заклад вперше як волонтерка приїхала Ірина Лутай. Так розпочалася історія благодійного фонду “Наша Перемога”, який тепер запроваджує благодійні проекти у співпраці з громадами по всій Київській області. За цей час волонтери започаткували майстерню з плетіння еко-килимків, проект шиття іграшкових зайців, які у своїй роботі з дітьми-свідками травматичних подій використовують пожежні, поліцейські, соціальні працівники, проект фізичної реабілітації. Фонд постійно допомагає з ремонтом і закупівлею обладнання. Проте за словами директорки фонду Ірини Лутай, найважчим у роботі з закладами є зовсім не фінансове питання:
Ми не були готові до того, що люди, які потрапляють до будинку престарілих, майже не реагують на пропозицію приєднатися до активностей: створювати щось власноруч, робити зарядку, просто дружити, спілкуватися між собою. Ми були впевнені, що отримаємо відгук на найпростіші заняття. З часом зрозуміли: літні люди спочатку вдячні за все, що отримують у закладі, потім починають хандрити, бо розуміють, що вони тут швидше за все назавжди. Але найсумніша стадія - апатія. Люди з часом ніби засинають. Ми не були готові, що нам потрібно буде буквально піднімати людей, щоб вони не сумували, а жили.
Фото з акцій благодійного фонду Let's Help
Фото з акцій благодійного фонду Let's Help
У 2015 році Олена Темченко разом з іншими правозахисниками була в кількох геріатричних пансіонатах у Донецькій та Луганській областях. За її словами, саме там вона побачила найкращий із таких закладів: Костянтинівський геріатричний пансіонат. За її словами, заклад має і хороші матеріальні умови (декілька ліфтів, всі приміщення з'єднані, на поверхах передбачено навіть сушилки для одягу і взуття, 8 ліжкових хворих на одну медсестру), і дбайливе ставлення до людей. Згадує Темченко і про пансіонат в Вознесенську: у закладі дуже багато молоді з інвалідністю і 50 людей, які пересуваються на візках, відтак навантаження на персонал справді велике: “Персонал там щодня на дошку оголошень вивішує прогноз погоди й програму телепередач. Така, здавалося б, дрібничка, не кожен замислиться. Але де людям взяти цю інформацію, якщо її співробітники не вивісять?” З теплом згадує жінка і Білицький будинок-інтернат на Донеччині:
Ми відкрили двері в читальну залу, а там підопічні сиділи, гарно вбрані такі, жінки з зачісками: грали на гармошці, читали свої вірші. І це було не щось, що робили спеціально для нас. Це - частина їх життя там. Буває, коли матеріальна база пансіонату не дуже сучасна, але людське ставлення дуже добре. І людям там живеться справді добре.
За словами Ольги Бондаренко, медперсонал геріатричних пансіонатів часто не має додаткової освіти, а деякі люди приходять працювати одразу після школи: “Робота у таких закладах, особливо молодшого персоналу, низькооплачувана. Відповідно, це ніяк не мотивує людей”. Щоб підтримати співробітників геріатричних пансіонатів, фонд Let’s help запровадив для них програму підвищення кваліфікації, через яку пройшло кілька сотень працівників: “Ми намагалися донести їх цінність і важливість. Багато людей, які пройшли навчання, почали впроваджувати базові речі, які не потребують фінансових ресурсів, а вимагають просто поваги: постукати в двері, перш ніж зайти, поставити ширму, коли людина ходить в туалет в кімнаті або коли їй змінюють підгузок”.
Спільна відповідальність
За словами директорки фонду “Наша Перемога” Ірини Лутай, відповідальність за добробут літніх людей має стати частиною розвитку громади: “Це складний перехідний процес. Вміння взяти на себе відповідальність, розставити пріоритети та домовлятися виявилися складними завданнями”.
Попри це, на думку Лутай, громадам невдовзі вдасться запропонувати літнім людям не лише піклування у спеціальних закладах, а й інші, більш комплексні сервіси: “Для самотніх підходить заклад цілодобового перебування. Активним літнім людям підійшли б заклади тимчасового перебування, місця, де можна займатися в гуртках, спілкуватися за інтересами, соціалізуватися і відчувати себе корисними, робити щось зі змістом. А підтримка сімей, в яких живуть люди похилого віку, напевно, найкращий варіант для здорового суспільства. Така комплексна програма допомоги літнім людям з індивідуальним підходом точно спрацює”.
Одним із представників великого бізнесу, який системно допомагає будинкам престарілих, є компанія «ТЕДІС Україна». Цього року вона розпочала загальнонаціональний проєкт «Творімо добро» у восьми державних геріатричних пансіонатах України. Компанія опікується понад тисячею літніх людей, найстаршому з яких 102 роки. В цьому році співробітники вже декілька разів приїжджали в будинки престарілих: передавали солодощі та гігієнічні набори (підгузки, пелюшки). Найближчим часом планують допомогти закладам засобами захисту від коронавірусу. Загалом на соціальний напрям компанія витратила вже майже 4 млн. гривень.
«Ще з моменту заснування одним з напрямків допомоги, які ми виділили, стало піклування про літніх людей. За кожним нашим регіональним підрозділом були закріплені самотні люди похилого віку, які опинилися без допомоги. Згодом це переросло у великий національний проєкт, який з одного боку покликаний потурбуватися про людей похилого віку, а з іншого - привернути увагу суспільства до їхніх потреб і проблем. Підтримка старшого покоління – та цінність, на якій повинно базуватися наше суспільство», – говорить заступник генерального директора з корпоративних зв’язків «ТЕДІС Україна» Денис Ткаченко.
Одним із представників великого бізнесу, який системно допомагає будинкам престарілих, є компанія «ТЕДІС Україна». Цього року вона розпочала загальнонаціональний проєкт «Творімо добро» у восьми державних геріатричних пансіонатах України. Компанія опікується понад тисячею літніх людей, найстаршому з яких 102 роки. В цьому році співробітники вже декілька разів приїжджали в будинки престарілих: передавали солодощі та гігієнічні набори (підгузки, пелюшки). Найближчим часом планують допомогти закладам засобами захисту від коронавірусу. Загалом на соціальний напрям компанія витратила вже майже 4 млн. гривень.
«Ще з моменту заснування одним з напрямків допомоги, які ми виділили, стало піклування про літніх людей. За кожним нашим регіональним підрозділом були закріплені самотні люди похилого віку, які опинилися без допомоги. Згодом це переросло у великий національний проєкт, який з одного боку покликаний потурбуватися про людей похилого віку, а з іншого - привернути увагу суспільства до їхніх потреб і проблем. Підтримка старшого покоління – та цінність, на якій повинно базуватися наше суспільство», – говорить заступник генерального директора з корпоративних зв’язків «ТЕДІС Україна» Денис Ткаченко.
Фото з акцій благодійного фонду Let's Help
Крім державних закладів, люди похилого віку можуть жити в приватних пансіонатах. Їх реальну кількість порахувати не вдається, адже відповідно до нормативних актів, сьогодні для того, аби відкрити установу, яка надає соціальні послуги, достатньо фактично орендувати будинок.
Відтак правозахисники застерігають: влада не може гарантувати високу якість наданих послуг і відповідність умов життя державним стандартам у приватних закладах. Процес моніторингових візитів правозахисників та контроль таких закладів зі сторони правоохоронних органів ускладнений, оскільки вони є приватною власністю. Крім того, деякі приватні установи для літніх людей знаходяться на території (або й в одному приміщенні) з реабілітаційними центрами для людей з залежністю. Тож підбір приватного закладу потребує особливої уваги та відповідальності. На що звертати увагу при виборі пансіонату для родича - дивіться у нашій рекомендації.
Відтак правозахисники застерігають: влада не може гарантувати високу якість наданих послуг і відповідність умов життя державним стандартам у приватних закладах. Процес моніторингових візитів правозахисників та контроль таких закладів зі сторони правоохоронних органів ускладнений, оскільки вони є приватною власністю. Крім того, деякі приватні установи для літніх людей знаходяться на території (або й в одному приміщенні) з реабілітаційними центрами для людей з залежністю. Тож підбір приватного закладу потребує особливої уваги та відповідальності. На що звертати увагу при виборі пансіонату для родича - дивіться у нашій рекомендації.
Спільна відповідальність
За словами директорки фонду “Наша Перемога” Ірини Лутай, відповідальність за добробут літніх людей має стати частиною розвитку громади: “Це складний перехідний процес. Вміння взяти на себе відповідальність, розставити пріоритети та домовлятися виявилися складними завданнями”. Попри це, на думку Лутай, громадам невдовзі вдасться запропонувати літнім людям не лише піклування у спеціальних закладах, а й інші, більш комплексні сервіси: “Для самотніх підходить заклад цілодобового перебування. Активним літнім людям підійшли б заклади тимчасового перебування, місця, де можна займатися в гуртках, спілкуватися за інтересами, соціалізуватися і відчувати себе корисними, робити щось зі змістом. А підтримка сімей, в яких живуть люди похилого віку, напевно, найкращий варіант для здорового суспільства. Така комплексна програма допомоги літнім людям з індивідуальним підходом точно спрацює”.
Одним із представників великого бізнесу, який системно допомагає будинкам престарілих, є компанія «ТЕДІС Україна». Цього року вона розпочала загальнонаціональний проєкт «Творімо добро» у восьми державних геріатричних пансіонатах України. Компанія опікується понад тисячею літніх людей, найстаршому з яких 102 роки. В цьому році співробітники вже декілька разів приїжджали в будинки престарілих: передавали солодощі та гігієнічні набори (підгузки, пелюшки). Найближчим часом планують допомогти закладам засобами захисту від коронавірусу. Загалом на соціальний напрям компанія витратила вже майже 4 млн. гривень.
Одним із представників великого бізнесу, який системно допомагає будинкам престарілих, є компанія «ТЕДІС Україна». Цього року вона розпочала загальнонаціональний проєкт «Творімо добро» у восьми державних геріатричних пансіонатах України. Компанія опікується понад тисячею літніх людей, найстаршому з яких 102 роки. В цьому році співробітники вже декілька разів приїжджали в будинки престарілих: передавали солодощі та гігієнічні набори (підгузки, пелюшки). Найближчим часом планують допомогти закладам засобами захисту від коронавірусу. Загалом на соціальний напрям компанія витратила вже майже 4 млн. гривень.
Фото з вінницького обласного пансіонату і з акцій благодійного фонду Let's Help
Крім державних закладів, люди похилого віку можуть жити в приватних пансіонатах. Їх реальну кількість порахувати не вдається, адже відповідно до нормативних актів, сьогодні для того, аби відкрити установу, яка надає соціальні послуги, достатньо фактично орендувати будинок. Відтак правозахисники застерігають: влада не може гарантувати високу якість наданих послуг і відповідність умов життя державним стандартам у приватних закладах. Процес моніторингових візитів правозахисників та контроль таких закладів зі сторони правоохоронних органів ускладнений, оскільки вони є приватною власністю. Крім того, деякі приватні установи для літніх людей знаходяться на території (або й в одному приміщенні) з реабілітаційними центрами для людей з залежністю. Тож підбір приватного закладу потребує особливої уваги та відповідальності. На що звертати увагу при виборі пансіонату для родича - дивіться у нашій рекомендації.
На що звертати уваги при виборі пансіонату для родича
Завжди намагайтеся подивитися на умови проживання особисто. За можливості спілкуйтеся з підопічними, звертайте увагу на те, наскільки вони відкриті до розмови і чи не перебувають у пригніченому стані.
Звертайте увагу на доступність закладу як ззовні, так і всередині. Подумайте, чи зможе ваш родич вести максимально активне життя? Чи зможе він самостійно виходити на прогулянку? Чи є на вході безпечної висоти пандус? Чи не зависокі пороги і чи зручні сходи? Чи можна пройти з ходунками через двері? Зважте на те, що стан людини з роками може погіршуватися, відтак подумайте над питанням мобільності на перспективу.
Звертайте увагу на те, чи дотримуються пожежної безпеки у закладі. Поцікавтеся, чи має заклад сигналізацію, вогнегасники? Подивіться, чи можливо буде евакуюватися з будівлі - чи відсутні грати на вікнах, які цьому перешкоджають (у крайньому випадку грати мають бути розпашні)?
Поцікавтеся, чи зможе людина покликати на допомогу зі своєї кімнати, якщо буде така необхідність? Великою перевагою безпеки є встановлені біля ліжка кнопки виклику персоналу.
Поцікавтеся медичним супроводом підопічних у закладі. Чи має заклад ліцензію для провадження господарської діяльності з медичної практики і чи може легально робити медичні маніпуляції (ін'єкції, крапельниці, зондове годування)? Чи має людина, яка відповідальна за медичну допомогу, профільну освіту? Зверніть увагу на те, як ведеться медична документація, видаються ліки, чи відбувається адміністрування медичних препаратів.
Зверніть увагу на те, чи буде комфортним повсякденне життя вашого родича. Чи немає у закладі неприємного запаху? Відповідь на це питання підкаже, наскільки якісно доглядають за ліжковими хворими. Чи можна у закладі відчути себе як вдома? Чи зручне ліжко: чи воно не високе, чи можна самостійно встати з нього. Чи є доступ до питної води? Подивіться, чи зручні туалети (чи є поручні біля унітазів) або чи є сучасні туалетні стільчики, чи може людина сама безпечно помитися (чи не слизька у ванній підлога і чи можна самостійно зайти у ванну або душову кабіну) або чи є стільчики для миття людей співробітниками закладу. Спитайте про те, чи з повагою заклад ставиться до усталеного режиму кожної людини? Чи не складеться у родича відчуття, ніби він потрапив у режимний об'єкт?
Спитайте, які додаткові активності пропонує заклад підопічним упродовж дня: гуртки, клуби за інтересами, заняття. Подумайте про те, чи буде наповненим і цікавим життя вашого родича.
Зверніть увагу на те, чи поважають у закладі особистий простір кожної людини: чи кожен підопічний має окреме місце для своїх речей? Чи можна привезти з собою улюблені особисті речі або дрібні меблі?
Автор: Марія Цвєткова
Фото: надані фондом "Let's Help" і компанією "Тедіс Україна"
Верстка і дизайн: Дмитро Кругліков, Юлія Виноградська
Дата публикації: 16.04.2021 г.
© 2021 Усі права захищені.
Інформаційне агентство ЛІГАБізнесІнформ
Фото: надані фондом "Let's Help" і компанією "Тедіс Україна"
Верстка і дизайн: Дмитро Кругліков, Юлія Виноградська
Дата публикації: 16.04.2021 г.
© 2021 Усі права захищені.
Інформаційне агентство ЛІГАБізнесІнформ