на історію цього бізнес-кейсу чекає хепіенд: обидва брати увійшли до еліти суспільства — один став представником козацької старшини, другий отримав дворянство.
після чотирьох років османського полону уклав контракт у Стамбулі, а потім кинув торгівлю заради чиновницької кар'єри та дворянства
взявся виконувати угоду, яку уклав його брат; купив одну з найрозкішніших садиб у центрі Полтави й відправив назад до Стамбулу партію масла вартістю в кілька таких садиб
Підпис Герасима
Підпис Семена
Ця історія збереглася завдяки скарзі. У Центральному державному історичному архіві у Києві у фонді Київської губернської канцелярії зберігається справа 1742 року про розшук владою полтавського купця Герасима Максимовича. Скаргу подав Андрій Магріній, "голландський переводчик" зі Стамбула.
Наявність українських купців на території Кримського ханства може здивувати тих, хто стереотипно сприймає українсько-татарські відносини як постійне протистояння. Насправді у роки мирного співіснування між Гетьманщиною і Кримом була активна торгівля.
Особливо важливу роль тут відігравали полтавські купці та Запорізька Січ, через яку обов'язково проходив шлях із Полтави до Криму і назад. Якщо їхати волами з навантаженими возами, дорога в один бік могла тривати близько трьох тижнів.
Українські купці брали в Криму сіль, саф'ян, родзинки, волоські горіхи. З джерел відомо про три види вина, яке Гетьманщина імпортувала з Криму: судацьке — назва від міста Судак, качинське — з долини річки Кача, і альминське — з долини річки Альма.
Кримські татари часто приганяли на продаж на Січ коней, а також продавали сідла, шаблі, луки й навіть турецькі рушниці. У 1704 році посланець гетьмана Мазепи Іван Биховець згадував, що, перебуваючи в Криму, він купив "на господарську потребу" луків і сідел.
Крім того, Кримське ханство реекспортувало багато товарів з інших частин Османської імперії. Йдеться про каву з Леванту, вино з грецьких островів, турецьке мило, єгипетські губки, плоди ріжкового дерева з острова Крит, рис — у тогочасних джерелах "риж" або "сорочинське пшоно". Ще ладан, фініки, інжир, лимони та лимонний сік, оливки й оливкову олію, апельсинову цедру, мигдаль, мідь, перли, деякі види тканин, зокрема шовкові та бавовняні.
Що Гетьманщина експортувала до Криму? Одним з основних товарів було хутро: шкури лисиць, зайців, білок, тхорів, бабаків і навіть котів. Також на території Кримського ханства збували велику і дрібну рогату худобу, коров'яче й овече масло, тютюн і навіть горілку.
Французький дипломат у Криму Шарль Пейссеноль свідчив у середині XVIII століття, що з Січі в Кримське ханство щорічно привозили 60-80 бочок горілки, 30-40 бочок вишнівки та майже 40 тонн тютюну.
Сіль у ті часи була стратегічним товаром, адже це був головний консервант для зберігання продуктів. Норма споживання солі у XVIII столітті складала два фунти (820 грамів) на місяць і майже 10 кг на рік. Це не означає, що кожен їв щодня по 27 грамів солі. Вона йшла передусім на соління сала, м'яса, риби. Без солі не можна було зробити один із кулінарних брендів Гетьманщини — солоні опішнянські сливи.
У XVIII столітті в Гетьманщині можна було купити три основні види солі: кримку, бахмутку і сіль, яку привозили із солеварень Прикарпаття.
Останню возили в Гетьманщину торговці, яких називали коломийцями. Бахмутку варили на території нинішнього Донбасу. Людей, які займалися її виробництвом і продажем, називали торяниками — назва від Торської фортеці, біля якої були солеварні. Найкращою і наймасовішою була сіль-кримка. Її возили чумаки, які купували свій товар на території Кримського ханства.
Оскільки Кримське ханство було основним експортером солі в Гетьманщину, то кожен міждержавний конфлікт призводив до значного подорожчання стратегічного товару. Коли у 1768 році почалася Російсько-турецька війна, ціна за пуд (16,4 кг) солі в козацькій Україні зросла вдвічі — до 90 копійок. За цю суму в ті часи можна було купити двох овець.
У XVIII столітті купці на території Гетьманщини складалися з кількох груп.
З часів Хмельниччини в козацькій Україні була численна громада грецьких купців. Вони були вихідцями з території Османської та завдяки своїм зв'язкам тримали більшу частину торгівлі зі Сходом. Найбільше грецьких купців було в місті Ніжин. Поселенню греків у Гетьманщині сприяв сам Богдан Хмельницький, який вважав, що з їхньою допомогою козацькій Україні вдасться налагодити міжнародну торгівлю.
Активно торгівлею займалися козацька старшина та запорожці. Заможні козаки торгували передусім горілкою, тютюном і худобою. Запорожці добре заробляли на посередницькій торгівлі. Товари з півдня вони перепродували на північ, і навпаки.
