Ризик може проявитися у будь-якій сфері, яка стосується бізнесу – від фінансових неточностей та маркетингових провалів до непередбачуваних проблем, таких як глобальна криза. Тому керівники всіх напрямків повинні вміти бачити ситуацію якнайширше, щоб вчасно побачити ці "червоні прапорці".
Наприклад, 2003 року в Україні запровадили суттєві
обмеження на рекламу алкоголю та цигарок. На той момент
майже 70% рекламного ринку припадало на тютюнові вироби. Це означає, що додаткові ризики виникали не тільки для виробників тютюнових виробів, але й для рекламних агентств та медіа, які виживають за рахунок реклами. Але забороні передували обговорення, а від першого читання до набрання чинності законом пройшло близько 9 місяців. За цей час бізнес міг хоча б розробити план дій, щоб не залишитися потім без джерела прибутку. Для цього важливо було приділяти увагу інфополю, стежити за розвитком подій та оперативно приймати рішення.
Іноді ризики відбуваються раптово – це, так звані, "чорні лебеді " . Один із найвідоміших –
фінансова криза 2008 року. Ця подія стартувала з іпотечного ринку США, а потім розрослася як снігова куля і похитнула всю світову економіку. Але якщо саме початок кризи було складно передбачити, то "червоними прапорцями", що сигналізують про потенційні проблеми для української економіки, слугували проблеми на зовнішніх ринках, наприклад, з цінами на основні продукти українського експорту і, відповідно, рівнем надходжень іноземної валюти до країни.
Нарешті, найсвіжіший приклад –
пандемія. Багато бізнесів постраждали через карантин та обмежувальні заходи, якими влада намагалася стримати поширення хвороби. Але чи можна було передбачити такий поворот подій?
Якщо передбачити сам COVID-19 було досить складно, оголошення локдауну не стало несподіваною новиною. Нехай не так багато часу було на підготовку, але тим, хто враховував ризик впровадження карантинного режиму, було простіше, аніж тим, хто сподівався на диво.