Річкою, горами, лісом і полем

До повномасштабного вторгнення головною проблемою прикордонників у цьому регіоні була тютюнова контрабанда. Зараз ті самі люди переключилися на охочих перетнути кордон поза законом — менш затратний і ризикований бізнес та значно більший дохід.

«Тільки з’являється можливість нелегального заробітку, ці ділки відразу підключаються, — Леся Федорова говорить про організовану злочинність місцевого масштабу. Додає, що зазвичай це "сільський авторитет", який має підлеглих із різними ролями. Хтось підшукує клієнтів, другий зустрічає, третій приймає на ночівлю, ще один веде до кордону, інші розвідують, дістають жилети, гідрокостюми, надувні човни. — Це така собі прикордонна служба навпаки. Не велика й серйозна ієрархічна структура, але досить непогано підготовлена низова самоорганізація — до семи-восьми осіб».

Вийти на таких порадників і спільників досить легко у соцмережах. Швидкий пошук і десятки телеграм-каналів обіцяють чоловікам «легальний виїзд» за кордон — як волонтер за системою «Шлях» або із висновком військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. За першу схему зараз беруть 700 доларів із людини, за другу — 1300. Деякі пропонують «пакет послуг»: із супроводом через пункт пропуску, робочою візою, працевлаштуванням і проживанням.

Більшість таких телеграм-каналів — досить примітивні, з єдиною функцією переходу у чат із «консультантом». Але окремі з них роблять акцент на диверсифікації своїх «послуг» та рекламі, діляться відгуками задоволених «клієнтів», поширюють новини й дезінформацію у такий спосіб, щоб підштовхнути ту частину аудиторії, яка ще вагається. Мовляв, ми ж вам казали, що буде тільки гірше, встигніть забронювати останні місця. 

«Їм важливо людину затягти сюди, а на місці починається уже зовсім інший діалог, — Леся Федорова наводить приклад із минулої осені, коли загін затримував порушників із Дніпропетровщини, Харківщини, Кіровоградщини, Одещини й усі вони свідчили однаково: телефоном їм обіцяли «свою зміну» на пункті пропуску, а під час зустрічі вели в обхід. — Спочатку кажуть: “Хлопці, така справа, от не вийшло, зміни немає, доведеться йти по зеленці”. А якщо хтось починає протестувати, то й залякують».

Вартість переправляння залежить від сезону й обʼєму «послуг». Взимку — це 4000-6000 доларів за людину, у теплу пору року — 2000-3000 тисячі. «Влітку одиничних спроб набагато більше, тому й ціни падають. Люди вірять у свої сили. Їм здається, що річка проглядається, нормальної температури й глибини, а в горах не так страшно й холодно», — пояснює Олег Селезньов. Зараз він витягає чоловіків із Тиси, а ще минулої весни рятував їх у Карпатах.

«Це торгівля. Хто про що домовиться, так і буде, — додає Володимир Старинець із прикордонного відділу «Лужанка». На його ділянці часті порушники кордону — ромські чоловіки з навколишніх сіл. З місцевих «клієнтів» тут беруть від 10 000 гривень до 1000 євро, із приїжджих — ті самі 4000-6000 у валюті. — Провідники також різняться. Є ті, які просто хочуть взяти певну суму грошей, мінімально підкажуть по карті, куди йти, і далі — ваші проблеми. А є такі, як учора ми спіймали: сам підведе до кордону, навіть розріже загорожу кусачками, скерує, куди бігти, й чекатиме, щоб простежити, чи вдалося».

Зазвичай організатори не бачаться і можуть взагалі не контактувати зі своїми «клієнтами». Спрямовують їх телефоном, водночас змінюють номери й маршрут, переселяють із місця на місце, вираховуючи, чи немає «хвоста». Коли йдеться про річку, порушників намагаються привезти на берег затемна, щоб вони не лякалися виду й були довірливішими. 

«Переправники — це продавці. Вони налаштовують людей, що прикордонники пишуть дурниці: “Не слухай, там нема, що йти, річка вузенька, я тобі знайду вдале місце”», — каже Леся Федорова. «Люди, які сюди їдуть, не розуміють сповна, в яку небезпеку потрапляють. Це вже потім усі вони визнають, що ризик того не вартий», — додає Олег Селезньов.

Для переходу горами часто залучають неповнолітніх, які виросли у цій місцевості, — ті доводять до певної точки й покидають. Якраз нещодавно був такий випадок, коли прикордонники врятували чоловіка з Дніпра на другу добу пересування. Хоча за всіма ознаками йому допомагали, він так і не зізнався, що йшов не сам. «У легких штанах, кросівках, без речей — видно, що в гори не збирався. Але з огляду на те, який маршрут пройшов і в якому стані ми його знайшли, то мав, як зігрітися та що пити і їсти. За нашими здогадками, його довели саме до того місця й покинули, — Леся Федорова розповідає, що у горах звʼязок є в окремих точках, про які знають місцеві. Порушників туди доводять, інструктують телефонувати румунським рятувальникам, а самі повертаються додому, аби не попастися. — Але румуни подивилися геолокацію та відправили інформацію нам. Він не дійшов до кордону три кілометри».

«Змінюються вони — змінюємося ми», — коротко характеризує Леся Федорова стратегію прикордонників із протидії схемам незаконного перетину.

На початку повномасштабного вторгнення переправники вели чоловіків офіційними пунктами пропуску за підробленими документами: свідоцтвами про народження дитини або смерть дружини, потім був період пенсійних посвідчень, пакет документів про навчання в іноземному університеті, далі й донині — висновки ВЛК та тимчасові посвідчення військовозобовʼязаних. Тепер такого дедалі менше, зате почастішали спроби обійти прикордонників.

«Вони постійно нас вивчають, як раніше це робили контрабандисти. Виставляють цілодобове спостереження за прикордонними нарядами, щоб упіймати момент, виявити шпарину, через яку зможуть провести людей. Вони намагаються придбати такий самий транспорт, як у нас, радіостанції, прилади нічного бачення, тепловізійного спостереження. Але й ми постійно вдосконалюємося», — пояснює Леся Федорова.

На Закарпатті й в інших прилеглих областях зараз діє прикордонний режим. Якщо немісцевий потрапляє у регіон, дорогою до кордону, він проїжджає кілька контрольних пунктів (блокпостів), де має пояснити й підтвердити, з якою метою тут перебуває: гостює у родини, по роботі, на відпочинку. «Оперативники на блокпостах зосереджені на фільтрації: перевіряють, опитують, виявляють осіб, які мають намір незаконно перетнути кордон. У 90% ситуацій вони не помиляються. Якщо законної мети людина не має, вона довго не тримається, зізнається відразу», — розповідає Олег Селезньов.

«Хоча буває різне. Якось ми затримали чоловіка, якого знайомий намагався провезти через блокпости на «швидкій». Інший нібито їхав із сімʼєю на відпочинок. Перевірили документи, є заброньовані місця. А ближче до вечора ми вже затримуємо його у горах, — додає Леся Федорова. — Вони вдаються до різних хитрощів. Ми всіх їх знаємо і намагаємося бути на крок попереду, щоб діяти задовго до кордону». Крім блокпостів, у прикордонників є наряди в тилу, також оперативники, які працюють у соцмережах, щоб виявити організаторів та їхніх «клієнтів».

Для кожної ділянки випрацьований свій механізм захисту. Наприклад, на території підпорядкування відділу Олега Селезньова впритул до річки, яка водночас є і кордоном, розташовані будинки місцевих і траса. Тому тут постійно працюють мобільні патрулі, які діють за принципом «побачив — відреагував». Усе відбувається миттєво, за якусь хвилину-дві.

На ділянці Володимира Старинця методи комбінують, залежно від близькості до населених пунктів, попереднього досвіду й аналізу ризиків. Тут активно використовують фотопастки й сейсмодатчики із квадрокоптером: «Де у нас є фотопастка, там людей ми не ставимо. У момент спрацювання на телефон чергового приходить фото, й він за потреби висилає групу реагування. Якщо спрацьовує сейсмодатчик, визначаємо за імпульсом, чи це людина, тварина, чи машина. Далі вилітає квадрокоптер, за 5 хвилин він на місці й коригує, куди бігти патрулю».