Чотири карантинні історії зі щасливим хвостом
Як чотирилапі рятують фізичне та ментальне здоров’я своїх власників під час коронакризи
Емма – модель офісного працівника взірця 2040 року, яка була створена британським ученим-біхевіористом Вільямом Хаєм. Через сидячу роботу у неї набрякають ноги і розвинувся варикоз, а через постійну роботу за комп'ютером зіпсувалася постава і почервоніли очі. Окрім того, під впливом стресу та неправильного харчування в Емми з’явились проблеми зі шкірою і зайвою вагою. Вчені припускають, що схожими на неї можуть стати 90% офісних працівників.
Її подруга «по нещастю» Сьюзан працює вдома, проте більш здоровою вона від того не стала. Сьюзан – прототип дистанційного працівника майбутнього, створений психологами та тренерами на замовлення DirectlyApply. Як і в Емми, у неї червоні очі. А ще – біль у шиї від того, що вона постійно дивиться в екран ноутбука або телефон, бліда шкіра через брак вітаміну D, хронічний стрес, адже Сьюзан працює вдень і вночі й рідко спілкується з людьми наживо, та зайва вага, спричинена відсутністю фізичного навантаження та неправильним харчуванням.
Все це видається фантастичними сценаріями, але насправді пандемія COVID-19 та карантинні обмеження, які перевели нас всіх на “домашні офіси” можуть суттєво його наблизити. Скільки разів на день ми виходимо з дому? Чи робимо не те, що 10 тисяч, а хоча б вдвічі менше кроків щодня? І головне – що може примусити нас відірватися від екранів наших ноутбуків?
Брак сонця, свіжого повітря та руху – не єдина проблема пандемії та карантинних обмежень. Тривожність, підвищений рівень стресу, врешті – зростання ризиків депресії – все це, на жаль, супутники нашого new normal.
Що може від цього всього врятувати? Окрім, звісно, закінчення пандемії, але навряд про це можна говорити у короткостроковій перспективі.
Наші чотири герої знайшли для себе відповідь у… чотирьох лапах.
Її подруга «по нещастю» Сьюзан працює вдома, проте більш здоровою вона від того не стала. Сьюзан – прототип дистанційного працівника майбутнього, створений психологами та тренерами на замовлення DirectlyApply. Як і в Емми, у неї червоні очі. А ще – біль у шиї від того, що вона постійно дивиться в екран ноутбука або телефон, бліда шкіра через брак вітаміну D, хронічний стрес, адже Сьюзан працює вдень і вночі й рідко спілкується з людьми наживо, та зайва вага, спричинена відсутністю фізичного навантаження та неправильним харчуванням.
Все це видається фантастичними сценаріями, але насправді пандемія COVID-19 та карантинні обмеження, які перевели нас всіх на “домашні офіси” можуть суттєво його наблизити. Скільки разів на день ми виходимо з дому? Чи робимо не те, що 10 тисяч, а хоча б вдвічі менше кроків щодня? І головне – що може примусити нас відірватися від екранів наших ноутбуків?
Брак сонця, свіжого повітря та руху – не єдина проблема пандемії та карантинних обмежень. Тривожність, підвищений рівень стресу, врешті – зростання ризиків депресії – все це, на жаль, супутники нашого new normal.
Що може від цього всього врятувати? Окрім, звісно, закінчення пандемії, але навряд про це можна говорити у короткостроковій перспективі.
Наші чотири герої знайшли для себе відповідь у… чотирьох лапах.
Коли ви прокинетеся о шостій або сьомій ранку й виглянете у вікно, помітите дивних людей. Вони закутані в одяг стилю “абишо”, ходять там в сонце і вітер, дощ і холоди.
І вони – часто щасливі люди. Більше того – говорять зі своїми собаками!
Хто би міг подумати ще рік тому, що я на ходу застрибуватиму в спортивні штани і старі кросівки, паралельно защіпаючи блискавку на куртці, бо цуцику терміново треба полити газон у +3 на вулиці! Бо порядні пси поливають траву, а не підлогу в квартирі.
Хто би міг подумати, що я відкрию цілий світ сушених бичачих геніталій, свинячих рилець, кролячих вушок, телячих легенів з приміткою “Собачі ласощі” на упаковці! Та що казати, там навіть псячі солодощі з авокадо продають!
І вони – часто щасливі люди. Більше того – говорять зі своїми собаками!
Хто би міг подумати ще рік тому, що я на ходу застрибуватиму в спортивні штани і старі кросівки, паралельно защіпаючи блискавку на куртці, бо цуцику терміново треба полити газон у +3 на вулиці! Бо порядні пси поливають траву, а не підлогу в квартирі.
Хто би міг подумати, що я відкрию цілий світ сушених бичачих геніталій, свинячих рилець, кролячих вушок, телячих легенів з приміткою “Собачі ласощі” на упаковці! Та що казати, там навіть псячі солодощі з авокадо продають!
Собака – однозначно найкраще, що трапилось зі мною за останні півроку. Він дійсно врятував моє психічне здоров’я під час карантину. Бо: по-перше, ви регулярно виходите на вулицю, що би не було за вікном. Мінімум 3-4 години на свіжому повітрі. Це суперважливо як для фізичного, так і для психічного здоров’я. Раніше ми їздили в офіс, на різні робочі зустрічі, було більше руху. А з карантином був ризик взагалі не виходити з дому, хіба в магазин.
По-друге, ви нарешті знайомитеся з сусідами у районі, бо: “Яка гарна собака! Це хлопчик чи дівчинка?”, “Які ла-апки! А скільки місяців?”, “А що це за порода у вас така цікава?”. Ми все ж соціальні створіння, і колективне схвалення позитивно впливає на нас.
По-друге, ви нарешті знайомитеся з сусідами у районі, бо: “Яка гарна собака! Це хлопчик чи дівчинка?”, “Які ла-апки! А скільки місяців?”, “А що це за порода у вас така цікава?”. Ми все ж соціальні створіння, і колективне схвалення позитивно впливає на нас.
По-третє, у вас немає вибору, окрім як відірвати сідниці від крісла чи дивана і перестати нарешті працювати цілодобово! Ви чітко знаєте: з 6:30 зранку і до 8:00 ви гуляєте, з 17:00 і до 18:30 – працюєте, о 19:00 – знову гуляєте. І ще раз або два впродовж дня по 20-30 хвилин.
І, нарешті, у вашому арсеналі історій з’являються ті, які інакше як зі сльозами на очах і диким реготом не розповіси. Наприклад, коли я проводила стрім на кількасот людей, моє 4-місячне цуценя вирішило влаштувати шоу в кімнаті – тарабанити металевою мискою, вистрибувати на заборонене ліжко і… покакати на задньому фоні прямо на паркет!
Так, собака – це важко, довго, часом зі сльозами, хворобами, проблемами, обов’язковою допомогою кінолога. Але ніщо не зрівняється з відчуттям, коли ваш цуцик мило засинає клубочком поруч. Або, хоча й не любить “телячих ніжностей”, притуляється всім тілом або мордою до вас, щоб показати свою любов.
І, нарешті, у вашому арсеналі історій з’являються ті, які інакше як зі сльозами на очах і диким реготом не розповіси. Наприклад, коли я проводила стрім на кількасот людей, моє 4-місячне цуценя вирішило влаштувати шоу в кімнаті – тарабанити металевою мискою, вистрибувати на заборонене ліжко і… покакати на задньому фоні прямо на паркет!
Так, собака – це важко, довго, часом зі сльозами, хворобами, проблемами, обов’язковою допомогою кінолога. Але ніщо не зрівняється з відчуттям, коли ваш цуцик мило засинає клубочком поруч. Або, хоча й не любить “телячих ніжностей”, притуляється всім тілом або мордою до вас, щоб показати свою любов.
Минав четвертий місяць карантину.
Вдома – офіс, спортзал, школа, місце для розваг всієї родини, ресторан. Тобто повний хаос і безлад. При цьому його треба поєднувати з управлінням бізнесом, мотивуванням команди, переглядами планів і роботою мамою.
Я сиджу на дивані і намагаюся розгребти пошту. Моя старша донька – вісімнадцятирічна Олеся – підходить до мене і вкрадливо так говорить:
– Мамо, дивися, тут у мене є пропозиція. Ми ж всі зараз вдома, ніхто нікуди не їздить. А ми давно хотіли собаку. Давай спробуємо як це – візьмемо цуценя на перетримку.
– А давай, – погоджуюся я зльоту і тут же дивуюся сама собі. Дивуюся, бо у нас тільки півроку тому з'явився хом'як. І весь цей час у хом'яка стрімко поліпшувалися умови життя та харчування, в той же самий час, як у решти родини вони погіршувалися. Що, загалом, моєї любові до хом'яка не додавало.
Вдома – офіс, спортзал, школа, місце для розваг всієї родини, ресторан. Тобто повний хаос і безлад. При цьому його треба поєднувати з управлінням бізнесом, мотивуванням команди, переглядами планів і роботою мамою.
Я сиджу на дивані і намагаюся розгребти пошту. Моя старша донька – вісімнадцятирічна Олеся – підходить до мене і вкрадливо так говорить:
– Мамо, дивися, тут у мене є пропозиція. Ми ж всі зараз вдома, ніхто нікуди не їздить. А ми давно хотіли собаку. Давай спробуємо як це – візьмемо цуценя на перетримку.
– А давай, – погоджуюся я зльоту і тут же дивуюся сама собі. Дивуюся, бо у нас тільки півроку тому з'явився хом'як. І весь цей час у хом'яка стрімко поліпшувалися умови життя та харчування, в той же самий час, як у решти родини вони погіршувалися. Що, загалом, моєї любові до хом'яка не додавало.
Проте, вже наступного дня у нас з'явилася чотиримісячна Лулу з сімейства двортер'єрів, виявленого на будівництві жалісливими активістами.
Чоловік був налаштований песимістично:
– Дівчатка мої, я умиваю руки. Ви ж розумієте, це чиста підстава. Берете собачку тимчасово – ніби на перетримку. Потім вам підсилають декілька людей типу “подивитися”. І вони такі “ой, така мила, але вона нам не підходить: занадто велика / мала / худа / руда / темна / світла, отже, не підходить”. І ти такий – як же так? Вона ж най-най! Врешті, ви в неї закохуєтесь і ось вже все – віддати неможливо. Ви ж розумієте, що це такий хитрий план?!!
Що вам сказати: план спрацював. Ще одна кароока і довгонога дівчинка блондинка в нашій родині вже п'ять місяців.
І якщо раніше мене дуже турбував прогресуючий вдома “хом’ячизм”, то знайте – ми знайшли від нього ліки. “Хом’ячизм” лікується “собачизмом”. Навколо собаки тепер крутиться розпорядок дня, прийоми їжі і телеграм група всієї родини.
Чоловік був налаштований песимістично:
– Дівчатка мої, я умиваю руки. Ви ж розумієте, це чиста підстава. Берете собачку тимчасово – ніби на перетримку. Потім вам підсилають декілька людей типу “подивитися”. І вони такі “ой, така мила, але вона нам не підходить: занадто велика / мала / худа / руда / темна / світла, отже, не підходить”. І ти такий – як же так? Вона ж най-най! Врешті, ви в неї закохуєтесь і ось вже все – віддати неможливо. Ви ж розумієте, що це такий хитрий план?!!
Що вам сказати: план спрацював. Ще одна кароока і довгонога дівчинка блондинка в нашій родині вже п'ять місяців.
І якщо раніше мене дуже турбував прогресуючий вдома “хом’ячизм”, то знайте – ми знайшли від нього ліки. “Хом’ячизм” лікується “собачизмом”. Навколо собаки тепер крутиться розпорядок дня, прийоми їжі і телеграм група всієї родини.
Правда, наслідки собачизму виявилися більш драматичними.
Наприклад, розкішна гуаш відтінку “кобальт”, яка була вигризена з пластикової коробочки і дуже красивими слідами лапок розмазана у дитячій кімнаті, ванній і чиїйсь ошатній сукні.
Наприклад, мило, яке було з'їдене під час спроб відмити лапи від кобальтової гуаші, поки дехто дуже поспішав на черговий зум.
Наприклад, рештки від насіння, які були вилучені зі сміттєвого відра і частково про всяк випадок з’їдені, а частково дизайнерськи використані для прикраси підлоги вітальні, поки дехто був зайнятий спробами відмити підлогу кольору розкішного кобальту.
А загалом, я обожнюю хом'яків. Дайте два. І вина.
Наприклад, розкішна гуаш відтінку “кобальт”, яка була вигризена з пластикової коробочки і дуже красивими слідами лапок розмазана у дитячій кімнаті, ванній і чиїйсь ошатній сукні.
Наприклад, мило, яке було з'їдене під час спроб відмити лапи від кобальтової гуаші, поки дехто дуже поспішав на черговий зум.
Наприклад, рештки від насіння, які були вилучені зі сміттєвого відра і частково про всяк випадок з’їдені, а частково дизайнерськи використані для прикраси підлоги вітальні, поки дехто був зайнятий спробами відмити підлогу кольору розкішного кобальту.
А загалом, я обожнюю хом'яків. Дайте два. І вина.
"Та добре, залишайте дві", – відповідаю я жінці, яка принесла нам маленьке кошеня, захопивши з собою ще одне, аби ми могли обрати. Їхні фото я побачила у мережі, серце йокнуло, і я подзвонила за оголошенням.
А сама думаю: навіщо мені два кошеняти? Навіщо мені навіть одне? У мене є собака, в будинку – ремонт, живу в орендованій квартирі.
А сама думаю: навіщо мені два кошеняти? Навіщо мені навіть одне? У мене є собака, в будинку – ремонт, живу в орендованій квартирі.
Чоловік був не проти нових мешканців. Точніше, не став зупиняти ейфорію від “усі-пусі, які гарненькі”. Діти, а у нас троє дочок, звичайно, були щасливі. Лише пес спочатку був проти, а потім – навіть він категорично “За!”.
З появою двох кото-малюків наше життя дуже змінилося. Усмішка не сходить з обличчя щовечора. І карантинні новини під муркотіння сприймаються не так депресивно. Взагалі, коти вдома – прекрасні ліки від мінорного настрою. Довго в ньому перебувати з ними просто неможливо.
З появою двох кото-малюків наше життя дуже змінилося. Усмішка не сходить з обличчя щовечора. І карантинні новини під муркотіння сприймаються не так депресивно. Взагалі, коти вдома – прекрасні ліки від мінорного настрою. Довго в ньому перебувати з ними просто неможливо.
Відповідальність за котів діти і чоловік розділили. Віталій почав вивчати “Основи харчування здорових тварин”. А похід до ветеринара сприймається так само, як похід до лікаря з дітьми – відповідально, із суворим дотриманням усіх рекомендацій.
За кілька місяців після появи двох нових хвостів ми переїхали у власний будинок. І тепер життя без котів вже собі не уявляємо. Чи змінилося наше життя з їх появою? Однозначно. Адже у період пандемії особливо гостро відчувається потреба в позитивних емоціях, які можуть подарувати тільки тварини і діти. Не знаю, чи підвищилася народжуваність у цей період, але впевнена, що домашніх тварин стало набагато більше.
За кілька місяців після появи двох нових хвостів ми переїхали у власний будинок. І тепер життя без котів вже собі не уявляємо. Чи змінилося наше життя з їх появою? Однозначно. Адже у період пандемії особливо гостро відчувається потреба в позитивних емоціях, які можуть подарувати тільки тварини і діти. Не знаю, чи підвищилася народжуваність у цей період, але впевнена, що домашніх тварин стало набагато більше.
Про собаку ми з чоловіком мріяли давно. І карантин дуже пришвидшив це рішення. Ми хотіли пса конкретної породи, тому ретельно вивчили всі пропозиції, познайомилися з десятками заводчиків, і, нарешті, знайшли того песика, який підходив нам ідеально.
Проте, ми живемо у Львові, а наш майбутній улюбленець народився і чекав на нас в Одесі. У червні ми, сумістивши приємне з корисним, поїхали на море, а на зворотному шляху познайомилися з новим членом нашої родини – Джокером.
Проте, ми живемо у Львові, а наш майбутній улюбленець народився і чекав на нас в Одесі. У червні ми, сумістивши приємне з корисним, поїхали на море, а на зворотному шляху познайомилися з новим членом нашої родини – Джокером.
Звісно, можна довго розповідати про етап пристосування та знайомства Джокера з новим домом, про кількість поставлених у квартирі міток та пошкоджених речей, про недоспані ночі та “допомогу” у проведенні робочих нарад. Проте ніщо не зрівняється з тим зарядом позитиву, новими враженнями та можливостями, які ми пізнали завдяки Джокеру.
Якось, коли карантинні обмеження послабили, і ми з чоловіком після тривалого періоду роботи з дому поїхали в офіс, Джокер налякав сусідів. Він скавчав та гавкав півтори години безперестанку – тварина вперше залишилась вдома сама і не розуміла, чому так трапилось. На щастя, в компанії Кормотех брати собаку на роботу – звичайна практика, офіс тут завжди dog-friendly. А один із брендів КЛУБ 4 ЛАПИ започаткував програму Лапи в офісі, де показує, як відповідально підготувати усіх до свята собак в офісі. І тепер Джокер деколи навідується в офіс разом зі мною.
А коли такої можливості нема, ми точно знаємо, як він почувається і чим зайнятий у певний конкретний момент: вдома встановили камеру і маємо можливість спостерігати за чотирилапим членом родини.
Якщо ви досі вагаєтеся з приводу того, чи варто заводити хатнього улюбленця, відкиньте сумніви. Навіть наші батьки зараз, приходячи в гості,визнають, що кращого друга годі й шукати. “Якби хтось колись мені сказав, що я лежатиму поряд із собакою на дивані, я би розсміялася, — любить повторювати мама. — Але тепер навіть не уявляю, як ми жили би без Джокера”.
Якщо ви досі вагаєтеся з приводу того, чи варто заводити хатнього улюбленця, відкиньте сумніви. Навіть наші батьки зараз, приходячи в гості,визнають, що кращого друга годі й шукати. “Якби хтось колись мені сказав, що я лежатиму поряд із собакою на дивані, я би розсміялася, — любить повторювати мама. — Але тепер навіть не уявляю, як ми жили би без Джокера”.
Замість висновку
Ви ще не наважилися завести чотирилапого друга? Прочитайте історії наших героїв ще раз. Незабаром в Україні розпочнеться новий локдаун, анонсований урядом на новорічні свята. І пухнасті хвостатики точно зможуть полегшити холодні зимові будні у замкненому просторі. Можливо, саме час прийняти у родину нового члена і вам?
Адже чотирилапі виручають нас не лише протягом подій року, що завершується, але й за будь-яких інших обставин. Вони вчать нас бути більш організованими, людяними і люблячими. Спробуйте, вам сподобається!
Адже чотирилапі виручають нас не лише протягом подій року, що завершується, але й за будь-яких інших обставин. Вони вчать нас бути більш організованими, людяними і люблячими. Спробуйте, вам сподобається!
Текст: Марія Бровинська
Фото: надані героями проєкту
Іллюстрації: надані компаніє "4 лапи"
Верстка: Дмитро Шелестинський
Дата публікації: 05.12.2020 г. © 2019 Всі права захищені.
Інформаційне агентство ЛІГАБізнесІнформ
Фото: надані героями проєкту
Іллюстрації: надані компаніє "4 лапи"
Верстка: Дмитро Шелестинський
Дата публікації: 05.12.2020 г. © 2019 Всі права захищені.
Інформаційне агентство ЛІГАБізнесІнформ
