Ми хочемо залишити колишню атмосферу будівлі: зберегти обладнання, можливо, зміцнити будівлю, переробити дах, замінити вікна, каналізацію і електропроводку. Я вже не кажу про косметичний ремонт всередині. Не змінюючи сильно атмосферу, є можливість заощадити, тому що у нас дійсно амбітні плани.
До початку пандемії, один з учасників групи, полтавський підприємець, запропонував нам зразок, на який ми хотіли би рівнятися – гельсінська бібліотека Oodi. З карамельного цеху ми мріємо зробити український аналог бібліотеки в Гельсінкі – з відкритим офісом, куди люди зможуть прийти випити кави і попрацювати за комп'ютером; центром навчання дітей, музеєм і майданчиком для семінарів, виставок і конференцій.
Якщо вийде, на третьому поверсі зробимо хостел, де могли би відпочивати туристи і паломники. Два роки тому ми почали вивчати будівлю: перевіряти фундамент, дах і стіни. Але пандемія зупинила всі роботи. Дасть Бог, ми зрушимо з місця і продовжимо: процес уже по які поступово пішов, знову відродилася ініціативна група, додалися нові молоді, активні учасники, приєдналися архітектори і будівельники.
Для впровадження потрібні великі ресурси. Йдеться не про сотні тисяч гривень, а про мільйони. Думаю, що запускатимемося поступово – спочатку відкритий офіс, а потім – все інше. Наша мрія – амбітна, тому звертатимемося по допомогу до бізнесменів і благодійників.