БОЖА СПРАВА
Як мала приватизація допомогла архієпископу УПЦ створити в Полтаві маленьке Гельсінкі
БОЖА СПРАВА
Як мала приватизація допомогла архієпископу УПЦ створити в Полтаві маленьке Гельсінкі
У Полтаві волонтерська організація "Полтавський батальйон небайдужих" створює на базі старої карамельної фабрики аналог знаменитої бібліотеки Oodi у Гельсінкі. Як їм це вдалося?
Полтава, вулиця Спаська, 10. Тут біля адміністративних будівель, складських приміщень та магазину кондитерських виробів "Домінік" розташований триповерховий комплекс зі столітньою історією. Його застарілий фасад – як медична книжка пацієнта – говорить більше, ніж може здатися на перший погляд.
Будівля, побудована в 1902 році – частина культурної історії міста. На початку ХХ століття тут навчали грамоті сиріт та дітей з бідних сімей. Потім – триповерховий будинок переробили спочатку в пивоварню, а після – в штаб-квартиру НКВД.
Будівля, побудована в 1902 році – частина культурної історії міста. На початку ХХ століття тут навчали грамоті сиріт та дітей з бідних сімей. Потім – триповерховий будинок переробили спочатку в пивоварню, а після – в штаб-квартиру НКВД.
Будівля старої карамельної фабрики в Полтаві
Але довго більшовики цю будівлю не використовували. Після перемоги над УНР будинок переобладнали в адміністративний корпус і карамельний цех Полтавської кондитерської фабрики, яка згодом стала приватною кондитерської "Домінік".
На цьому історія могла би закінчитися. Але корпус і цех, на відміну від інших комплексів фабрики, в приватні руки не перейшли. Довгий час вони залишалися у володінні Фонду держмайна України, поки в 2016-2017 роках їх не купили за 5,5 млн грн Полтавська і Київська єпархії УПЦ Київського патріархату.
Тепер на базі двох частин будівлі громадська організація "Полтавський батальйон небайдужих" планує зробити аналог гельсінської бібліотеки Oodi – з музеєм, коворкінгом і центром розвитку молоді, створивши в Полтаві масштабний культурний центр.
Як це станеться? LIGA.net поговорила про цей проєкт зі співзасновником ГО, Полтавським і Кременчуцьким архієпископом Федором Бубнюком. Нижче – історія цієї ідеї з перших вуст.
Текст підготовлений в рамках партнерства LIGA.net з Міністерством економіки, Фондом державного майна України і Прозорро.Продажі за підтримки USAID.
На цьому історія могла би закінчитися. Але корпус і цех, на відміну від інших комплексів фабрики, в приватні руки не перейшли. Довгий час вони залишалися у володінні Фонду держмайна України, поки в 2016-2017 роках їх не купили за 5,5 млн грн Полтавська і Київська єпархії УПЦ Київського патріархату.
Тепер на базі двох частин будівлі громадська організація "Полтавський батальйон небайдужих" планує зробити аналог гельсінської бібліотеки Oodi – з музеєм, коворкінгом і центром розвитку молоді, створивши в Полтаві масштабний культурний центр.
Як це станеться? LIGA.net поговорила про цей проєкт зі співзасновником ГО, Полтавським і Кременчуцьким архієпископом Федором Бубнюком. Нижче – історія цієї ідеї з перших вуст.
Текст підготовлений в рамках партнерства LIGA.net з Міністерством економіки, Фондом державного майна України і Прозорро.Продажі за підтримки USAID.
"Волонтерство - покликання душі і серця"
Ідея побудувати в Полтаві культурний центр назрівала сама собою. Все почалося зі стартом бойових дій на Донбасі. Щоб допомагати воїнам АТО, ми створили "Полтавський батальйон небайдужих". Співзасновники – я і волонтери Наталія Гранчак (керівниця організації), Наталія Святцева і Олександра Сиротенко.
Спочатку пунктом збору був Свято-Успенський кафедральний собор (розташований неподалік від будівлі на Спаській, 10. – Ред.). Таким чином навколо собору згуртувалося багато людей, нас підтримували і допомагали проводити благодійні ярмарки. Виручені кошти йшли на купівлю різного устаткування: одягу, медикаментів та амуніції.
Але потім бійці почали повертатися з зони бойових дій. Вони потребували допомоги: юридичної, щоб отримати статус учасника бойових дій та психологічної, щоб адаптуватися під життя в мирному місті. Ветерани потребували місця, де могли би висловитися і говорити з такими ж, як вони – колишніми солдатами, які пройшли війну.
Так і виникла ідея облаштувати центр реабілітації для військовослужбовців, який ми розмістили в кількох орендованих кімнатах в колишньому адміністративному корпусі на Спаській, 10.
Спочатку пунктом збору був Свято-Успенський кафедральний собор (розташований неподалік від будівлі на Спаській, 10. – Ред.). Таким чином навколо собору згуртувалося багато людей, нас підтримували і допомагали проводити благодійні ярмарки. Виручені кошти йшли на купівлю різного устаткування: одягу, медикаментів та амуніції.
Але потім бійці почали повертатися з зони бойових дій. Вони потребували допомоги: юридичної, щоб отримати статус учасника бойових дій та психологічної, щоб адаптуватися під життя в мирному місті. Ветерани потребували місця, де могли би висловитися і говорити з такими ж, як вони – колишніми солдатами, які пройшли війну.
Так і виникла ідея облаштувати центр реабілітації для військовослужбовців, який ми розмістили в кількох орендованих кімнатах в колишньому адміністративному корпусі на Спаській, 10.
Полтавський і Кременчуцький Архієпископ Федір Бубнюк і благодійна організація "Полтавський батальйон небайдужих"
Про приміщення карамельного цеху ми тоді тільки мріяли. Всі ходили і думали: як було би добре використовувати ці приміщення на користь громади.
Колишній адміністративний корпус – будівля відносно невелика, на 400 квадратних метрів. Там крім центру реабілітації для військових ми також створили центр допомоги для дітей з аутизмом і дитячий табір "Джерело". Пізніше, коли Полтавська єпархія УПЦ Київського патріархату викупила в 2016 році у ФДМ цю будівлю, на другому поверсі змогла розміститися дитяча телестудія "Разом" (вартість покупки – 1,8 млн грн. – Ред.).
З грошима допоміг один місцевий підприємець, він позичив церкві гроші, за що ми дуже йому вдячні. Уже через рік ми дізналися, що планується нова приватизація – карамельного цеху, який примикає до колишнього адмінкорпусу.
Зізнаюся, було нелегко знайти необхідну суму – майже 4 млн грн. Але з Божою дпомогою ми викупили будівлю. Допоміг патріарх Філарет, він знайшов благодійників, які допомогли.
Колишній адміністративний корпус – будівля відносно невелика, на 400 квадратних метрів. Там крім центру реабілітації для військових ми також створили центр допомоги для дітей з аутизмом і дитячий табір "Джерело". Пізніше, коли Полтавська єпархія УПЦ Київського патріархату викупила в 2016 році у ФДМ цю будівлю, на другому поверсі змогла розміститися дитяча телестудія "Разом" (вартість покупки – 1,8 млн грн. – Ред.).
З грошима допоміг один місцевий підприємець, він позичив церкві гроші, за що ми дуже йому вдячні. Уже через рік ми дізналися, що планується нова приватизація – карамельного цеху, який примикає до колишнього адмінкорпусу.
Зізнаюся, було нелегко знайти необхідну суму – майже 4 млн грн. Але з Божою дпомогою ми викупили будівлю. Допоміг патріарх Філарет, він знайшов благодійників, які допомогли.
Будівля з великою історією
Будинок на Спаській, 10 – історична будівля і культурна пам'ятка. Раніше Полтаву вирощували на славу російської рушниці – Полтавська битва, перемога Петра I тощо. На цьому будувалася вся Полтава. Але у нас є власна історія, свої історичні та культурні пам'ятки. І їх треба зберегти і примножити.
Цей будинок – один із них. До більшовицького перевороту в 1917 році ця будівля була школою для дітей з малозабезпечених сімей та сиріт. Називалася "Будинок працьовитості". Школу побудував у 1902 році губернатор Полтави. Нею опікувалося місто і Полтавська єпархія. А менша будівля (адміністративний корпус) була пивоварнею-трактиром, яка називалася "Притулок друзів".
У 20-х роках "Будинок працьовитості" переробили в Полтавський відділ НК, в підвалі якого більшовики розстрілювали людей. З підвалу ми хочемо зробити музей тоталітаризму, щоб показати його наслідки: на що може піти людина, прикриваючись "світлими ідеями".
Цей будинок – один із них. До більшовицького перевороту в 1917 році ця будівля була школою для дітей з малозабезпечених сімей та сиріт. Називалася "Будинок працьовитості". Школу побудував у 1902 році губернатор Полтави. Нею опікувалося місто і Полтавська єпархія. А менша будівля (адміністративний корпус) була пивоварнею-трактиром, яка називалася "Притулок друзів".
У 20-х роках "Будинок працьовитості" переробили в Полтавський відділ НК, в підвалі якого більшовики розстрілювали людей. З підвалу ми хочемо зробити музей тоталітаризму, щоб показати його наслідки: на що може піти людина, прикриваючись "світлими ідеями".
Дитячий садок "Чебурашка" в Авдіївці і Полтавський і Кременчуцький Архієпископ Федір Бубнюк з дітьми
Ми хочемо залишити колишню атмосферу будівлі: зберегти обладнання, можливо, зміцнити будівлю, переробити дах, замінити вікна, каналізацію і електропроводку. Я вже не кажу про косметичний ремонт всередині. Не змінюючи сильно атмосферу, є можливість заощадити, тому що у нас дійсно амбітні плани.
До початку пандемії, один з учасників групи, полтавський підприємець, запропонував нам зразок, на який ми хотіли би рівнятися – гельсінська бібліотека Oodi. З карамельного цеху ми мріємо зробити український аналог бібліотеки в Гельсінкі – з відкритим офісом, куди люди зможуть прийти випити кави і попрацювати за комп'ютером; центром навчання дітей, музеєм і майданчиком для семінарів, виставок і конференцій.
Якщо вийде, на третьому поверсі зробимо хостел, де могли би відпочивати туристи і паломники. Два роки тому ми почали вивчати будівлю: перевіряти фундамент, дах і стіни. Але пандемія зупинила всі роботи. Дасть Бог, ми зрушимо з місця і продовжимо: процес уже по які поступово пішов, знову відродилася ініціативна група, додалися нові молоді, активні учасники, приєдналися архітектори і будівельники.
Для впровадження потрібні великі ресурси. Йдеться не про сотні тисяч гривень, а про мільйони. Думаю, що запускатимемося поступово – спочатку відкритий офіс, а потім – все інше. Наша мрія – амбітна, тому звертатимемося по допомогу до бізнесменів і благодійників.
До початку пандемії, один з учасників групи, полтавський підприємець, запропонував нам зразок, на який ми хотіли би рівнятися – гельсінська бібліотека Oodi. З карамельного цеху ми мріємо зробити український аналог бібліотеки в Гельсінкі – з відкритим офісом, куди люди зможуть прийти випити кави і попрацювати за комп'ютером; центром навчання дітей, музеєм і майданчиком для семінарів, виставок і конференцій.
Якщо вийде, на третьому поверсі зробимо хостел, де могли би відпочивати туристи і паломники. Два роки тому ми почали вивчати будівлю: перевіряти фундамент, дах і стіни. Але пандемія зупинила всі роботи. Дасть Бог, ми зрушимо з місця і продовжимо: процес уже по які поступово пішов, знову відродилася ініціативна група, додалися нові молоді, активні учасники, приєдналися архітектори і будівельники.
Для впровадження потрібні великі ресурси. Йдеться не про сотні тисяч гривень, а про мільйони. Думаю, що запускатимемося поступово – спочатку відкритий офіс, а потім – все інше. Наша мрія – амбітна, тому звертатимемося по допомогу до бізнесменів і благодійників.
Великі можливості малої приватизації (післямова від LIGA.net)
Історія архієпископа Федора – показова. Вона каже, що масштабна приватизація держмайна відкриває можливості не тільки для великих компаній і олігархів, а й для малих і середніх підприємців, громад і некомерційних організацій.
Вже сьогодні кожен може знайти на сайті ФДМ десятки успішних історій по всій Україні: купівля Бердичівською облрадою недобудованого дитячого садка, будівництво інноваційного кампусу в Українському католицькому університеті (УКУ) та багато іншого.
Споруда кампусу в УКУ дозволила добудувати пострадянський довгобуд, поселивши в оновленому приміщенні студентів і викладачів. А купівля дитячого садка в Бердичеві зрушить з місця будівництво другого дитячого закладу на ціле місто, де проживає майже 75 000 жителів.
Інші приклади – купівля за 55 млн грн компанією ЛВН Лімітед (виробник горілки Nemiroff) у спиртового заводу Немирівське МПД і продаж за 230 млн грн компанії Київпассервіс, яка керувала столичними автовокзалами, молодому інвестору "Бастіон-груп", який планує вкласти в реконструкцію автовокзалів близько 2 млн євро. Роботи з реконструкції Центрального автовокзалу та будівництва там невеликого готелю йдуть вже повним ходом, і повинні завершитися до кінця 2021 року.
Вже сьогодні кожен може знайти на сайті ФДМ десятки успішних історій по всій Україні: купівля Бердичівською облрадою недобудованого дитячого садка, будівництво інноваційного кампусу в Українському католицькому університеті (УКУ) та багато іншого.
Споруда кампусу в УКУ дозволила добудувати пострадянський довгобуд, поселивши в оновленому приміщенні студентів і викладачів. А купівля дитячого садка в Бердичеві зрушить з місця будівництво другого дитячого закладу на ціле місто, де проживає майже 75 000 жителів.
Інші приклади – купівля за 55 млн грн компанією ЛВН Лімітед (виробник горілки Nemiroff) у спиртового заводу Немирівське МПД і продаж за 230 млн грн компанії Київпассервіс, яка керувала столичними автовокзалами, молодому інвестору "Бастіон-груп", який планує вкласти в реконструкцію автовокзалів близько 2 млн євро. Роботи з реконструкції Центрального автовокзалу та будівництва там невеликого готелю йдуть вже повним ходом, і повинні завершитися до кінця 2021 року.
Український католицький університет УКУ, Київський центральний автовокзал, Полтавська карамельна фабрика і дитячий садок в Бердичеві
Тільки в 2020 році приватизація принесла до держбюджету 2,5 млрд грн від продажу об'єктів Фонду держмайна, і майже стільки ж – від аукціонів місцевої влади. За даними Міністерства економіки, в порівнянні з попереднім роком надходження зросли в шість разів. І важливо, що це не тільки надходження грошей до бюджетів, але і можливість розвитку для бізнесу, а для громадян – отримати більш комфортне місто для життя.
Цим матеріалом ми закінчуємо спільний проєкт Liga.net з Міністерством економіки, Прозорро.Продажі і Фондом держмайна за підтримки USAID, в якому ми "препарували" приватизацію в Україні з усіх боків – починаючи з причин невдач 20-річної давнини і закінчуючи історією стартапу державного значення – Прозорро.Продажі. Для інвесторів, які вже визначилися, ми зробили максимально зрозумілу інструкцію участі в аукціонах, а для, хто не визначився – почасти жартівливий, а почасти – цілком серйозний тест, що допомагає визначитися, що ж краще купити у держави.
Цим матеріалом ми закінчуємо спільний проєкт Liga.net з Міністерством економіки, Прозорро.Продажі і Фондом держмайна за підтримки USAID, в якому ми "препарували" приватизацію в Україні з усіх боків – починаючи з причин невдач 20-річної давнини і закінчуючи історією стартапу державного значення – Прозорро.Продажі. Для інвесторів, які вже визначилися, ми зробили максимально зрозумілу інструкцію участі в аукціонах, а для, хто не визначився – почасти жартівливий, а почасти – цілком серйозний тест, що допомагає визначитися, що ж краще купити у держави.
Текст: Богдан Заїка
Фото: сайт privatization.gov.ua, особисті архіви Архієпископа Федіра Бюбнюка
Верстка: Дмитро Кругліков, Юлія Виноградська
Дата публикації: 27.04.2021 р. © 2021 Усі права захищені.
Інформаційне агентство ЛІГАБізнесІнформ
Фото: сайт privatization.gov.ua, особисті архіви Архієпископа Федіра Бюбнюка
Верстка: Дмитро Кругліков, Юлія Виноградська
Дата публикації: 27.04.2021 р. © 2021 Усі права захищені.
Інформаційне агентство ЛІГАБізнесІнформ