З консультаціями все більш-менш просто. Якщо не подобається результат – міняйте психолога. Що один не зміг зробити або зробив “не так” – інший зможе швидко виправити. Тож кризова – короткострокова – терапія якихось побоювань не викликає. Інша річ – довгострокова.

Через рік-другий "терапевтичного" життя починається епоха змін. У двох-трьох випадках із 10-ти, за моїми відчуттями, споживач цих послуг може втратити функціональність на довгі місяці або навіть на рік-півтора. Зміни інтересів, цінностей і цілей можуть виявитися настільки великі, що доведеться міняти спосіб життя, роботу, стосунки.

Так, із кризи людина вийде оновленою. Але це потребуватиме витрат – тимчасових, фінансових і психічних. Про ризик важливо пам'ятати. В ідеалі – мати запас міцності у вигляді $5000-7000 на рахунку, щоб було за що їсти і чим сплачувати рахунки в разі нестерпної потреби задауншифтитися. Також добре мати міцних, перевірених друзів, підтримку родини.

Зазвичай, все в довгостроковій терапії складається добре. Паралельно відбуваються процеси збільшення ресурсу психіки і глибинних змін. У “заплановану” кризу людина входить підготовленою. Але так буває не завжди.
Іноді в психіці включається “непізнаний фактор” і погіршує ситуацію. Часом доля б'є в спину невчасно. А трапляється, що психолог або психотерапевт обирає не ту стратегію роботи або не помічає небезпечні сигнали.

Знаю дівчину, яка після року терапії “засмутилася”: зрозуміла, що тепер хоче зовсім не того, що раніше... І більше не може працювати програмістом. А квартира наймана. Послуги терапевта теж не безкоштовні. І ця ось криза вже тягнеться кілька місяців.

Ще приклад. Молоду жінку, залежну від алкоголю, один за іншим намагалися зцілювати троє терапевтів і кожен за принципом “давай спробуємо”. Вона втратила на це два роки життя, стало – за її словами – тільки гірше. І ніхто не сказав їй: “Тобі в реабілітаційний центр. Без варіантів! Не тіш себе ілюзіями”. За фактом, їй допомогли пів року в реабілітаційному центрі, куди її привезли батьки, що забили на сполох (вона жила окремо і вміло приховувала свої загули).

Тривала терапія не дає результат відразу. Вона прекрасна в перспективі. Вона дуже потрібна кожному. Але не завжди доречна. Якщо достатніх ресурсів у людини немає – вплутуватися в довгострокову терапію їй протипоказано! Це моя думка. І я її тут висловлюю, бо неодноразово зустрічався з людьми в стані “терапевтичної кризи”.

Проте така терапія завжди і всюди ідеальна для фахівця щодо заробітку. 15-20 клієнтів на довгостроковій терапії (раз на тиждень годинний сетинг) – ось секрет комерційного успіху, що дозволяє заробити від $1000 на місяць. Це важка праця. Дуже непроста і важлива. Але не всі терапевти однаково етичні та професійні.
Знаєте, як більшість людей потрапляє до такої терапії? Можна сказати – втягуються, не усвідомлюючи всіх наслідків. Якоїсь миті людина розуміє, що вона живе не так, як хотіла б. Робота огидна. Любові немає. І в цей час накриває криза. Якщо запасу ресурсів немає, то, як уже говорилося, – може статися катастрофа.

Це як почати капітальний ремонт і не спланувати кошторис. Уявіть: приходить замовник до будівельника і скаржиться, що у нього дме з вікон. Бригада робітників після обстеження будинку повідомляє, що це через те, що просідає фундамент, стіни дали тріщини. Мовляв, потрібно все зносити.

Так це все переконливо звучить (а в цьому величезна частка правди), що замовник погоджується. І якось забувається, що дірки у віконних отворах і стінах можна просто замазати. Хоч і тимчасово, але дути ж перестане. Початкове питання буде вирішено малими силами. А стіни, нехай і з тріщинами, ще не один десяток років простоять.

99% людей звертаються до психологів і психотерапевтів у моменти життєвої кризи, коли старі способи облаштовувати своє буття перестають працювати, а нові ще не знайдені. Йдеться, зокрема, про важкі випадки, коли людина переживає травму втрати (близької людини, достатку, здоров'я, мрії) або знаходиться в умовах дуже непростого вибору.

Клієнт абсолютно правомірно очікує допомоги із повернення себе до функціонального стану. Немає часу чекати роками глибинних особистісних змін. Результат важливий протягом тижнів, максимум кількох місяців. Адже потрібно сплачувати рахунки, виконувати взяті на себе зобов'язання, піклуватися про себе і близьких.

Існують методи, орієнтовані на вирішення проблем тут і зараз. Психотерапевт (психолог), який продіагностував стан клієнта, приходить до висновку про необхідність їхнього застосування або додатково залучити до роботи колегу, який ними володіє. Це називається консультативна і короткострокова терапія.

На неї припадає переважна більшість випадків. На вході людина дезадаптована, не знає що робити, страждає. На виході, після курсу реанімації та стабілізації стану психіки – це до 10 сеансів – розуміє, що робити і робить. Так, вона все ще страждає, щастя може бути небагато, але перспективи видно, а функціональність відновлена. Результат очевидний і помітний всім.

Така робота носить адаптивний і відновний характер. Зрозуміло, що криза у людини почалася не просто так, що це наслідок індивідуальної архітектури її психіки і того способу життя, що вона вела роками. Десяток зустрічей із психологом – це не про глибинні зміни особистості. Тут йтиметься про пошук балансу та налаштування захисних механізмів.

Але іноді психологічної допомоги недостатньо. Необхідна медична.

Сфера відповідальності психологів і психотерапевтів – умовно здорові люди, які загалом дієздатні, але в певній ситуації втрачають психологічну стабільність. Сенс терапії – збільшити ресурси людини, розширити горизонти її життя. Це – клієнти.

Відповідальність лікарів-психотерапевтів і психіатрів – особистості з розладами психіки, які потребують лікування. Це – пацієнти. Відрізнити пацієнтів від клієнтів зможе не кожен психолог (психотерапевт).

По-хорошому, будь-якій людині, якій потрібна психологічна допомога, слід сходити до психіатра (лікаря-психотерапевта) і отримати від нього послання: “У вас все не так складно, щоб бути моїм пацієнтом. Відвідайте краще психолога”. Для такого “діагнозу” фахівцю, який заточений на це ось все, знадобиться буквально один-два прийоми. Можливо, для уточнення діагнозу вам порекомендують здати низку аналізів (біохімія крові, гормони, електрокардіограма).

Багато хто з психотерапевтів під час першого звернення клієнта рекомендують відвідати психіатра. Тому не дивуйтеся і не зліться. Краще порадійте такому професійному та скрупульозному підходу. Оскільки, згідно із законодавством, тільки лікар-психотерапевт або психіатр має право визначати, потребує людина лікарської допомоги або ж достатньо буде психотерапії (це компетенція психологів і психотерапевтів, у яких – зазвичай – немає медичної освіти, але є інструменти для зцілення психіки і досвід допомоги умовно здоровим людям).

Уявлення про психіатра, як про людину, яка виписує таблетки – хибне. Медикаментозне лікування має право призначати і психіатр, і лікар-психотерапевт. Просто психіатр має справу з важкими випадками, коли існує серйозна потреба в медикаментах (але там є багато і психотерапії – лікування через слово і тіло).

Лікар-психотерапевт працює із симптомами легкими і середніми, де необхідності у фармі менше. А ось випадки простіші, які зустрічаються у 80-90% населення – це компетенція звичайних психологів і психотерапевтів. Там, переважно, медикаменти зовсім не потрібні.

А тепер – щодо тієї самої довгострокової терапії. Коли і в яких випадках вона доречна.

Відчувши користь від короткострокової терапії, деякі люди замислювалися щодо профілактики. З'являється розуміння, що більшість неприємних переживань, до яких вони звикли, можна залишити в минулому. І набагато поліпшити якість життя.

Тривала терапія націлена на глибинні особистісні зміни і вимагає 3-5 років регулярних, щотижневих зустрічей. Це копітка, часом важка робота над собою. Ціна чимала і не всім по кишені. Якщо говорити тільки про гроші, то це обійдеться в $3000-10 000. Але воно того варте: результат може вимірюватися в щасті та успіху.

Також існує підтримуюча терапія. Це коли у людини все складно, проте є можливість максимально адаптувати її до соціуму і збільшити ресурси психіки. Тоді терапія приймає супроводжуючий характер: постійний або періодичний. Мова не про пацієнтів психіатричних клінік.

Підтримуюча терапія передбачає, що спілкування з психологом вбудовується в образ життя (консультації від одного до трьох разів на тиждень) і стає таким же звичним і незмінним елементом як прийом їжі або заняття фітнесом.

Це нормально. Не всі психологічні травми піддаються повному зціленню. І психолог тоді виступає в ролі приборкувача вулканів, який за допомогою “магії слова” допомагає психіці залишатися в стані "красива гора" і не перетворюватися на "діючий вулкан".

Свій психолог – це фахівець, спілкування з яким покращує якість життя, допомагає перетворювати проблеми в задачі. Водночас зміни помітні всім учасникам процесу: самому клієнтові, його оточенню, ну і, звичайно, психологу (психотерапевту). Особливо важливо те, що ці зміни можна виміряти.

У довгостроковій терапії має сенс раз на пів року або рік обчислювати свій особистий індекс задоволеності життям. Просто оберіть 3-5 значущих для себе сфер життя. Серед них обов'язково повинні бути ті сфери, які спричинили звернення по допомогу. І оцініть задоволеність кожною із них за десятибальною системою.

Наприклад, гроші та кар'єра – 5 балів, творчість – 7 балів, близькі стосунки – 3 бали, прийняття себе і саморозвиток – 4 бали. Разом виходить 19 балів. Це ваш особистий індекс задоволеності, на який можна орієнтуватися.

Динаміку буде видно. Її, до речі, в будь-якому разі має сенс обговорити з психологом і друзями. Наприклад, запитати: “За моїми відчуттями, у мене нічого не змінилося за пів року щодо грошей, впевненості в собі. Може, я чогось не помічаю, щось знецінюю?”. Або ось так: “Мені здається, що я щасливіший, та й відносини налагодилися. Я себе не обманюю? Ти помічаєш зміни в моєму житті?”

Хороший психотерапевт не буде обіцяти золоті гори і давати гарантій. Але! Водночас він не буде уникати відповідальності за результати. Він сам допоможе визначити реперні точки, за якими можна оцінити ефективність терапії.

Терапевт і клієнт – це команда. Якщо команда не досягає результату, то щось у ній потрібно змінювати. А оскільки платить клієнт – господар становища він.

Коли робота на результат, то мало щось усвідомити під час сеансу. Важливі ті зміни, які відбудуться згодом. Терапевт про це повинен пам'ятати. За необхідності він розглядає нові способи для посилення мотивації клієнта.

Якщо клієнт раз, другий, третій не виконає своє рішення (обіцянку), то чесний професіонал – не зумівши підібрати ключика – поставить питання про припинення терапії. Тому що така терапія може нашкодити більше, ніж її відсутність.

Терапевт пояснить, чому так робить. Дасть рекомендації, до кого ще звернутися. Але продовжувати не буде, тому що контакт конкретно з ним не спрацьовує – на цьому клієнті можна заробляти, але допомогти йому не вийде.

Хороший спеціаліст може працювати на так званому негативному перенесенні. Це коли клієнт сприймає його як жорсткого, у чомусь поганого. Тому що психолог регулярно руйнує ілюзії і стереотипи, викликаючи масу неприємних переживань.

Логічно, що терапевт у цьому випадку може не подобатися. Клієнт злиться, забуває про сеанс, грає у повільну війну-протистояння і взагалі поводиться наче вередлива дитина з поганим (в його очах) батьком. І для клієнта, і для терапевта це енерговитратний процес. Але для клієнта, найчастіше, це шанс подорослішати і очиститися від багатьох глюків.

Звичайно, терапевту простіше, коли він подобається клієнту. Коли той хоче йти на прийом і отримати психологічне полегшення. І з радістю платить гроші. Це і комерційно вигідніше. Однак саме така тривала терапія не факт, що буде ефективна. У перспективі може не відбутися глибинних особистісних змін, заради яких все і починалося. А клієнт виявиться залежним від терапевта.

Потребуватиме такого способу психологічної розрядки. Добре, якщо клієнт це розуміє і купує підтримку, а не зміни. Погано, якщо це відбувається "саме собою".

Тому у виборі психолога не варто орієнтуватися на того, хто більше подобається (візуально, в спілкуванні, за відчуттями). Звичайно, з тими фахівцями, які відверто не подобаються, співпрацювати навряд чи вийде. Хіба що в форматі консультування і коучингу.

Мінімальний рівень інтересу, довіри, поваги та симпатії в контакті з терапевтом –прямо впливає на ефективність терапевтичного впливу. Але все ж до фактору “подобається більше/менше” варто додавати систему заліку. Якщо терапевт отримав “залік”, далі за критерієм “чи подобається” порівнювати його з іншими не потрібно.

Інша справа, коли після 3-4 заміни терапевта питання не вирішується, а всі вони рекомендують приблизно одне й те саме... Але клієнт вперто не хоче їм вірити і саботує всі поради. Раз за разом не робить того, про що домовилися під час сеансу. Тоді причина невдач, можливо, в клієнті. Але перш ніж заносити себе до цієї категорії, краще все ж спробувати в роботі кілька психологів, вирішуючи короткострокові завдання.

Нюанс. Не кожен хороший консультант здатний стати хорошим терапевтом у довгостроковій терапії. Але кожен довгостроковий терапевт повинен вміти якісно вирішувати короткострокові запити і консультувати. Тому є сенс повторити: вибір терапевта для довгострокової терапії варто почати з короткострокових завдань.

Професіоналізм психолога не завжди гарантує результат. Він лише зможе швидко оцінити, справляється чи ні, за яким сценарієм розвивається терапія і, залежно від своєї етичності, запропонує клієнтові більш корисні варіанти. Наприклад, змінити терапевта. Спробувати інший метод або напрям. Або ж вирішить, що “і так підходить, а мені сім'ю годувати треба”. І зробить людину своїм постійним грошовим донором. Так, результати будуть, але далеко не такі, які могли б.

Не завжди принципово, до якої саме школи належить фахівець і які методи використовує. Якщо ці методи існують і конкурентоспроможні, значить – є люди, яким все це допомогло. Інша річ, що у всіх методів, напрямків і підходів є межі застосування.

Ефективність терапевта більшою мірою залежить від його особистості, меншою – від використовуваних ним методів, напрямків і шкіл психотерапії. Але є ще секретний “множник”. Це той несвідомий контакт, який трапляється під час взаємодії двох психік.

Терапевт може прекрасно допомагати людям, і ті будуть задоволені результатами. Але конкретно у взаємодії з вами ось та сама “несвідома алхімія духу" не увімкнеться. І всі зусилля множаться на нуль.

Підсумую. Професіоналізм і методи, якими володіє психолог, – важливі, але його особистість і людські якості можуть виявитися ще важливішими. Хороша людина намагатиметься заощадити час і сили клієнта.

Я щиро переконаний, що психотерапія важлива і потрібна кожному. Мені особисто психологія і психотерапія допомогли і стали однією з професій.
За моїми оцінками, більше ніж для 90% людей, які звернулися до психологів і психотерапевтів, – це було важливе і корисне рішення.

У поодиноких випадках бувають осічки. Складно сказати, лікарські це помилки абощо. Якщо психологічний образ людини схожий на чупокабру (а як це розпізнати очима?), то найбезневинніший вплив психолога, який до цього допомагав сотням людей, конкретно у цієї людини може викликати конвульсії щупальців. Це більше про долю і карму, про всемогутній випадок.

Хто винен і що з цим робити?

Упевнений, що законодавчі обмеження і жорсткі заходи з ліцензування і сертифікації кращою ситуацію на ринку психологічних послуг не зроблять. Маніпулятори все одно знайдуть лазівки. Здатність допомогти мало залежить від відповідності формальним вимогам.

Серед випускників психологічних факультетів за фахом працюють одиниці. До того ж кожна людина може пригадати кілька своїх друзів і знайомих, спілкування з якими не тільки приносить полегшення, але і дарує інсайти. Водночас жодного диплома у них немає.

Психологія все ж ближче до магії, ніж до науки. І чудовий результат більше залежить від особистих якостей і здібностей психолога, ніж від інструментів (технік), якими він користується.

Будемо реалістами. Кожен із нас відповідальний за своє здоров'я. Тому до вибору свого психолога (психотерапевта) для довгострокової терапії важливо поставитися так само серйозно, як і до рішення – робити чи не робити операцію. Важливо у кількох незалежних лікарів уточнити діагноз. Потім ретельно обрати, де і у кого оперуватися. Як це зробити – розказано вище.

Нехай все вийде! Свій психолог, який допомагає вигребти під час кризи, – знайдеться. А довгострокова терапія, після якої якість життя набагато покращиться, – трапиться.