Нещодавно в Instagram з'явилася сторінка кота, який прийшов до львівської Ратуші і через вікно заліз у приміщення. У мерії довго шукали господарів, а потім вирішили залишити тварину в себе. Фактично, кіт взяв участь у виборчій кампанії чинного мера Андрія Садового.

Ще до появи у львівській міськраді кота-альпініста, Андрій Садовий піарився на темі котів і собак. Він часто відвідував міський ветеринарно-стерилізаційний центр – Львівське комунальне підприємство "Лев". Пресслужба міського голови часто розміщувала пости про події в КП "Лев" і демонструвала турботу влади про тварин. Чи справді в останні роки Львів став комфортним місцем для чотириногих?

За радянських часів у місті діяв "утилізаційний цех". Собак відловлювали, а з їхніх кісток робили борошно – його використовували як фосфорне добриво. Шкуродерня працювала до 2003 року. Того ж року цех перейменували на ЛКП "Лев". Наскільки гуманніше почала працювати ця комунальна служба відразу після перейменування, сказати складно. 2013 року зоозахисники били на сполох через масові вбивства тварин на підприємстві.

А ось останній гучний випадок датується 2016-м, коли на ЛКП приспали собаку з травмою задніх лап, та й то – після рішення ветеринарної комісії. Відтоді серйозних скандалів не було.

Реформа ЛКП розпочалася ще 2015 року. Тоді підприємство виграло грант від Єврокомісії на 3 млн грн. Ще 2 млн грн виділила міська влада і прийняла програму гуманного регулювання чисельності бездомних тварин. Та сама ВСВВ: вилов, стерилізація, вакцинація і випуск.

Тоді ж на підприємстві зробили ремонт, залучили фахівців і запустили механізм масової стерилізації. Працюють тут так: собак відловлюють, карантинують, стерилізують, вакцинують і перетримують щонайменше 21 день після операції. Після оперативного втручання вони знаходяться у чистих добротних вольєрах. З ними займаються кінологи та грумери (фахівці з догляду за тваринами).

Основна мета ЛКП – пошук господарів для безпритульних собак і котів (адопції). В ідеалі новий господар повинен знайтися протягом післяопераційного періоду. За 2019 рік в сім'ї прилаштували 346 собак. Це 96% всіх відловлених за рік. Тобто тільки 14 бродяжок з 360 відловлених тогоріч повернули на вулицю. Наприкінці серпня 2020 року на вулицях Львова було тільки 207 бездомних собак. Це цілком непоганий результат, враховуючи загальноукраїнську статистику.

У ЛКП приємна атмосфера: немає відчуття, що ти знаходишся в місці, де рубають собак лопатами. Гарний дворик з чистими вольєрами, охайна кухня. Працює добре обладнана клініка. Центр адопції – з м'якими пуфиками, запахом кави.

Ще один плюс ЛКП – прозорість. Дівчина за комп'ютером люб'язно погоджується показати договір про кожного прилаштованого собаку. У ньому ім'я і підпис нового власника, його контакти і копія паспорта. Нам запропонували навіть зателефонувати будь-якому власникові. Втім, велика частина цієї інформації і так перебуває у відкритому доступі – на сайті постійно публікуються звіти про прилаштованих тварин.

Картинка – супер. Але не в усьому. Більшість всіх цих благ чомусь не поширюється на котів. Хоча саме щасливий кіт став де-факто частиною виборчої кампанії Андрія Садового.

Кішками тут взагалі майже не займалися до 2017 року. Вважалося, що основна проблема в собаках, оскільки вони можуть кусати городян. Рік тому в місті мешкало майже 6000 котів. Тільки 6% були стерилізовані. З огляду на те, що кішка може народжувати по шість кошенят чотири-п'ять разів на рік, ситуація виглядає дуже тривожно.

На 2020 рік у Львові заплановано 700 стерилизацій кішок. З огляду на їх загальну чисельність, це мізерна кількість. Щоб істотно уповільнити розмноження безпритульних тварин, потрібно за пару місяців стерилізувати близько 80% популяції.

Якщо собак ЛКП відловлює і від початку до кінця займається ними самостійно, то бездомних кішок привозять мешканці міста, реєструють їх, безкоштовно стерилізують, роблять татуювання, яке показує, що кішка стерилізована, ставлять на облік. Потім волонтери відвозять їх на колишнє місце, якщо не знайшовся господар.

Черга на безкоштовну стерилізацію для бездомних – півроку. За цей час кішка може двічі народити, а її перше потомство вже буде вагітним. Все це не виглядає, як відмінний план.

Через коротку перетримку 2019 року були прилаштовані лише 27% котів, що потрапили до ЛКП. Щоб вирішити проблему, місто має виділити гроші, підключити всі можливі приватні клініки і за кілька місяців стерилізувати, щонайменше, три чверті вуличних котів. Тоді в мерії зможуть сказати, що вирішили проблему бездомних тварин. Інакше це буде нескінченний і малоефективний процес.

Але, поклавши руку на серце, в ЛКП "Лев" працюють професіонали, у яких багато досягнень. Вони відкриті, не бояться журналістів. Спойлер: так з нами не спілкувалися більше в жодному КП.

Не існує актуальної статистики щодо кількості безхатніх тварин у столиці. За даними Animal-id.info UA, в Києві 2017 року налічувалось 2500 собак. Кількість котів взагалі невідома. З огляду на те, що тільки 2019 року було стерилізовано 6425 котів та кішок, цифра, напевно, вражаюча.

Про ситуацію в місті ми поговорили з директоркою комунального підприємства "Київська міська лікарня ветеринарної медицини" (КМЛВМ) Наталією Мазур. На запитання про те, чому не проводяться щорічні підрахунки, Мазур відповіла, що цього року хотіли провести, але через карантин "питання підвисло".

У чомусь ситуація в Києві та Львові схожа. Наприклад, щодо ставлення комунальників до котів. У Києві коти визнані частиною екосистеми, вони виконують функцію дератизації (ловлять гризунів). КП періодично їх відловлює, стерилізує і випускає назад.

Насправді, кішки погані "дератизатори". Стаття про це вийшла ще 2018 року в науковому журналі "Frontiers in Ecology and Evolution". Якщо коротко, то в містах кішки не ловлять пацюків, тому що вони можуть знайти більш доступну їжу – на смітнику – і не хочуть конфліктувати з агресивними щурами.

У Києві теж прилаштовують тварин, але не так активно, як у Львові. З огляду на те, що 2019 року всього було стерилізовано 8073 бездомних тварин, прилаштували дуже мало – лише 1052.

Звичайно, представники КМЛВМ не байдикують: допомагають стерилізувати вихованців малозабезпеченим городянам, проводять уроки добра в київських школах, виїжджають на повідомлення про хворих чи покалічених тварин. На сайті є відносно зрозумілий звіт про виконану роботу і кількість відловлених, стерилізованих, прилаштованих тварин за 2019 рік.

Але проблема в тому, що київське КП з'їдає набагато більше коштів, ніж львівське. 2019-го на виконання програми з регулювання чисельності бездомних тварин через столичне КП пройшло майже 50 млн грн з місцевого бюджету, тоді як у Львові на ті ж цілі виділено 3,2 млн грн.

З 2017 року, нагадаємо, не було жодних підрахунків тварин. Звідки столичне КП бере цифри для складання плану зі стерилізації на наступний рік?

Відповісти на це питання і зробити роботу КП прозорішою планувала колишня директорка ЛКП "Лев" Оксана Кошак. Навесні цього року вона виграла конкурс на посаду директора київського КП. Але вибухнув скандал, Кошак поїхала додому, а крісло начальника як і раніше займає тимчасова директорка КГБВМ Наталя Мазур.

Суть скандалу: коли на посаду призначили Кошак, обурилися зоозахисники. Вони були впевнені в тому, що Кошак приїхала вводити в Києві евтаназію тварин, яких не вдається прилаштувати. Мовляв, у Львові вона цим і займалася. Під час роботи Оксани Кошак у Львові і, справді, евтанувалі собаку (за рішенням ветеринарної комісії).

Ось як розповідає про цей випадок сама Кошак: "Це був собака-спинальник, у нього повністю відгнивала задня частина тіла, був перебитий хребет у двох місцях. Виявилися пошкодженими всі внутрішні органи. Колегія ветеринарних лікарів прийняла рішення про евтаназію. Люди обурювалися, але незалежний розтин показав, що у тварини були атрофовані всі внутрішні органи".

Чому ж сполошилися активісти? Зоозахисниця Марина Суркова, яка працює в Харкові та Києві, каже: "Оксана хотіла зробити сайт як у львівському КП, хтось із старого керівництва почав підбурювати деяких зоозахисників ... А воно, знаєте як, ми люди емоційні, думаємо серцем, а не розумом ...". Тоді Марина і деякі зоозахисники вийшли на акцію підтримки за призначення Кошак, оскільки добре знайомі з її роботою, проте не допомогло.

Підсумок: зоозахисники задоволені, директор не змінився, напрямок роботи той самий. Усе повернулося на круги своя, шансів на реформи немає.

За запитом "КП центр поводження з тваринами Харків вбивство" Google видає видає цілу сторінку новин про те, що в місті евтанують здорових тварин, а гроші розпилюють. Перед візитом до КП ЦПТ уява малює похмуру картину: змучені та голодні тварини, розвалюється приміщення і люди з закривавленими лопатами.

Реальність виглядає не так страшно. Працівники підприємства підкинули мене "на об'єкт" службовою машиною, посміхалися, охоче дискутували. Що вдалося побачити? Пристойний дворик з красивими вольєрами, радісні собаки, самозакохані, як і належить, коти. Привітні медсестри, які, здається, дуже люблять свою роботу.

Проте як бути зі статистикою? За звітами ЦПТ, за 2019 рік через КП пройшов 4761 пес і 1992 кота. Померло своєю смертю 797 собак і 607 котів. Евтанували 579 собак і 712 котів. Загалом у КП померли третина собак і дві третини котів, які до них потрапили!

Втекли з КП 14 собак і 53 кота. Це майже стільки ж собак, скільки львівське ЛКП "Лев" повернуло на вулиці. Але харківські комунальники офіційно собак на вулиці не повертають – методологія "Вилов, стерилізація, вакцинація і випуск" тут діє тільки для котів.

У випадку з собаками КП працює за програмою безповоротного вилову. Тварину після стерилізації не повертають на вулицю, а тримають у притулку при КП доти, поки не знайдуть їй господаря. Тут жорстко критикують метод ВСВВ, оскільки, згідно з їх інтерпретацією, за українським законодавством, вони не повинні випускати собак на вулицю.

Директорка КП ЦПТ Юлія Цибулько згадує, що в Харкові раніше діяла програма ВСВВ, але зграйність бездомних собак за кілька років різко зросла. Стався трагічний випадок – собаки загризли жінку. Після чого мерія прийняла програму, за якою тварині шукають будинок після вилову і стерилізації. За словами Цибулько, собаку або кота віддають новому господареві за 200 грн – це плата за медикаменти для вакцинації.

Звучить непогано. Адже в теорії жоден бездомний пес не потрапляє назад на вулицю – всі мають шанс знайти господаря. У Європі багато муніципальних притулків працюють за таким самим принципом. Але тут не Європа, тут Харків.

Велику смертність в ЦПТ Юлія Цибулько пояснює тим, що кошенята і цуценята, які потрапляють у КП, майже не виживають, оскільки прибувають з серйозними інфекціями. Наступне запитання: чому в Харкові евтанують так багато тварин? У Львові, нагадаємо, одна евтаназія викликала скандал, а в Харкові по 1300 евтаназій на рік.

"Собак присипляють у випадках, коли тварина хвора важкими, небезпечними, невиліковними захворюваннями, – розповідає Цибулько. – Онкологія, травми, сильна старість. Коли у тварини агресія і вона не піддається соціалізації".

Під час розмови раптом з'ясовується, що до числа захворювань, які тут лікують евтаназією, відноситься стригучий лишай. Застосування такого радикального методу, за словами директорки, продиктовано гуманними міркуваннями: тварина може заразити інших.

На зауваження про те, що Харків єдине велике місто в Україні, де застосовується масова евтаназія, представники керівництва ЦПТ кажуть, що в інших містах відбувається те саме, але це приховують. За словами Цибулько, у звіті можна "намалювати все, що завгодно".

Найбільше харківських комунальників дратують колеги-львів'яни. Цибулько пояснює, що, судячи з того, що кількість покусів у Львові зростає щороку, програма ВСВВ неефективна. Покуси, мовляв, фіксує Держспоживслужба, а не КП "Лев", і ці дані не підробиш та не сховаєш.

Чи це так? Щоб розібратися в ситуації "загалом у країні", ми надіслали запити до Держспоживслужби Харкова, Києва, Львова, Миколаєва та Одеси. Ось що з цього вийшло.

Статистика дуже дивна: середня температура по палаті що в Харкові, що у Львові, що в Києві коливається з року в рік – без видимих ​​причин дані "стрибають". Висновок: то, як ця статистика збирається, може бути предметом окремого розслідування.

З одеського звіту взагалі випливає, що покусів безпритульними тваринами зареєстровано нуль. За п'ять років (2015-2019) у графах – п'ять прекрасних нулів.

У Миколаєві бродячі собаки і коти кусають людей 10-15 разів на рік. Якщо рахувати за покусами на тисячу осіб, то у Миколаєві, що "потерпає" від програми ВСВВ, тварини кусаються набагато рідше, ніж у Харкові.

Дані надано держспоживслужбами Київської, Львівської, Одеської та Миколаївської областей, а також Харківським обласним лабораторним центром МОЗ України

То що? Чому такі цифри? Насправді, аналізувати ефективність ВСВВ, виходячи з кількості покусів, дуже складно. Тут позначається і кількість звернень городян, і методи підрахунку, і сумлінність держслужбовців.

Але повернімося до Харкова. Ще одна особливість місцевого КП – нелюбов до місцевих зоозахисників. Багато волонтерів у Харкові забирають тварин з вулиць, лікують і прилаштовують "в обхід" КП. Цибулько обурюється: "Вони збирають пожертви на свої особисті банківські карти, Юля, ось про це треба думати". Після таких слів нічого не залишилося, як відправиться до цих самих зоозахисників.

Волонтери Марина Суркова і Олена Чорна давно борються з КП. Вони допомагають господарям "витягувати" тварин, яких КП забирає з вулиць. Якщо собака або кішка знаходиться на самовигулі, ЦОЖ відловлює її і про подальшу долю тварини можна лише здогадуватися. Як ми пам'ятаємо, третина собак і дві третини кішок, за офіційними звітами, там гинуть.

Типова ситуація. На території гаражного кооперативу жило кілька собак, яких опікала місцева родина. Півтора роки тому на одну тварину написали заяву про покус. Собаку забрали в карантин. Місцеві жителі пса "витягли" і зареєстрували "гаражних собак" на себе. У вересні цього року відбувається аналогічна історія: собака з кооперативу нібито покусав жінку. Представники КП приїхали на місце тільки за два тижні після події і забрали собаку.

Пса визволяли з боєм. Спочатку в КП лякали господарів відповідальністю за покус і радили написати відмову від собаки. За кілька днів його все ж таки віддали: худого, з забоями і кров'ю на морді.

За собаку змусили заплатити 850 грн за чотири дні перебування в КП ЦПТ, з яких:

• утримання собаки (1 день – 120 грн),
• доставляння собаки (330 грн),
• повторна перереєстрація (40 грн).

Що там пані Цибулько говорила про 200 грн при передаванні собаки з притулку? Тепер щодо статистики. Такі випадки записуються як прилаштування тварин (див. фото нижче). Тож їхні й без того невеличкі цифри прилаштування виявляються насправді ще меншими.

Скриншот звіту, що опублікований на сайті КП "Центр поводження з тваринами"

Проте найнеприємніше в КП, напевно, не це. Реальна статистика евтаназії може бути набагато більшою. На сайті держзакупівель є інформація про один цікавий документі – договорі між харківським КП і Укрветсанзаводом про послуги на вивезення біовідходів на суму майже в 200 000 грн. На що конкретно йдуть ці гроші?

Основна діяльність Укрветсанзаводу – "утилізація відходів тваринного походження". Згідно з калькуляцією, яку можна знайти на порталі держзакупівель, у середньому утилізація одного трупа тварини в Харкові становить приблизно 17 грн (собаки – 24,3 грн, кішки – 9,7 грн). Коли припустити, що основний предмет договору – утилізація трупів, то протягом 2020 року через харківське КП на переробку вивозиться понад 10 000 тіл собак і кішок. Хоча, нагадаємо, офіційна цифра загибелі тварин в кілька разів менша.

На жаль, у відкритому доступі немає тексту договору. А ми не аудиторська компанія. Зрозуміло, що утилізувати можуть не тільки загиблих на території КП звірів. Але привід для занепокоєння все одно є. Особливо, якщо врахувати, що при КП діє ще й крематорій.

У приватних притулках утримується в рази більше тварин, ніж у вольєрах комунальних підприємств. Зокрема, у Львові, Києві та Харкові. Притулків багато, і об'їхати їх всі складно. Тому ми відвідали по одному закладу в кожному з цих міст.

Відразу після візиту до львівського КП вирушили за місто до притулку "Милосердя" до волонтерки Наталії Кузнєцової. Заклад знаходиться в мальовничому місці, в селищі Брюховичі. Лай, сірі ворота з яскравим банером "Милосердя" та запах трьох сотень собак, які живуть на невеликій території.

Наталя – жінка років 40 з втомленим обличчям і добрими очима. У неї мало часу на інтерв'ю – вона тільки приїхала з роботи. І її чекає нова робота: потрібно прибрати у вольєрах і нагодувати всіх своїх підопічних. Постійних працівників у притулку, де живе 300 собак, немає.

Тварини погано соціалізовані через те, що гуляти з ними нікому. Це значно зменшує їхні шанси на прилаштування. Коли я запропонувала вигуляти когось, Наталя тільки посміхнулася: я не зможу порозумітися з собаками, які бачать мене вперше.

Чому ж у Наталії так багато тварин – хіба проблема їх роздати, якщо тільки ЛКП за рік прилаштувало 350?

"Працівникам КП головне – щоб собака не потрапив на вулицю. Вони так пильно, як ми, не обирають господаря. Доля собаки їх не цікавить", – пояснює жінка. У "Милосерді" звертають увагу на умови життя господарів, проводять з ними бесіди. В місяць прилаштовується три-чотири собаки, за цей же час сюди потрапляє набагато більше.

Коштів на утримання притулку постійно бракує. Тільки на закупівлю крупи для каші потрібно 430 000 грн на рік. Міськрада виділяє трохи менше половини, решта збирають по небайдужим людям. М'ясні субпродукти привозять безкоштовно за договорами з м'ясокомбінатами. Є ще витрати на стерилізацію, лікування, перетримки і так далі. Борги притулку обчислюються десятками тисяч.

Наталя скаржиться на неможливість розпочати будівництво добротних вольєрів – собаки живуть у тимчасових. Річ у тім, що оренда на землю закінчилася і її не хочуть продовжувати. У Брюховичах дорога земля, тут багато особняків. Майбутнє притулку під питанням. Наталя зітхає: "Ми на валізах вже чотири роки. Побудувати нічого не можемо, а собак тим часом все більше і більше".

Під час нашої розмови в "Милосердя" привезли цуценя – його знайшли просто на дорозі. Турбот цього вечора у Наталії додалося, довелося попрощатися.

У Києві ситуація в волонтерських притулках не краще, ніж у Львові. Біля столиці розташовано найбільший притулок в Україні – "Сіріус". У ньому живуть 3000 собак і близько 300 котів. Про них піклується Олександра Мезинова.

Зовні "Сіріус" виглядає краще, ніж "Милосердя" – найбільше благодійна установа залучає більше уваги меценатів. Але за великим рахунком "Сіріус" в такому ж становищі, як і львівський притулок.

Здається, що Олександра Мезинова, тримає все місцеве господарство на своїй усмішці. На чотирьох гектарах побудовані сотні тимчасових вольєрів. Тимчасові вони вже багато років. Хоча є окрема зона з так званими "космічними" вольєрами.

У цьому модулі є прогулянковий дворик, каналізація і навіть тепла підлога. У притулку мріють колись замінити всі дерев'яні вольєри таким "космосом". Згідно з проєктом, реконструкція всього притулку коштуватиме 32 млн грн.

Господиня впевнена, якщо реконструювати весь об'єкт, то до них потягнеться більше волонтерів, які працюватимуть в зручніших умовах, та й більше містян захочуть відвідати заклад і "усиновити" тварину. Проте це поки мрії. Коли з'явиться наступний модуль – невідомо.

У притулку постійно працює 14 осіб, у вихідні допомагають волонтери. Проте, рук постійно бракує. Грошей, втім, також. Щомісячні витрати – близько 800 000 грн. Більшу частину з них складають пожертви. Невеликі кошти виділяє міська влада.

За 2019 рік тут прилаштували 800 тварин, а взяли 900. І не тому, що цього хотіла Мезинова. У неї просто не було вибору. Коти перелітали з вулиці через паркан, собак прив'язували до воріт, коробки з цуценятами залишали біля хвіртки. Що більше в закладі тварин, то вищий ризик, що їм дістанеться менше уваги. А не соціалізована тварина майже не має шансів на прилаштування.

Я була в притулку всього чотири години. Поспілкувалася з Олександрою та волонтерами, погуляла в спеціальному дворику з дуже старим і настільки ж спокійним собакою. Засинала я того дня під собачий гавкіт у вухах.

Оптимальним у плані утримання тварин здався харківський притулок "Добрий дім". Там зараз живуть тільки 100 тварин – 70 собак і 30 кішок. Для кішок побудований окремий теплий будиночок з виходом на величезний прогулянковий вольєр.

Більшість собак в "Добром будинку" соціалізовані, оскільки їм встигають приділяти увагу. На вихідних волонтери вигулюють собак і грають з кішками. Тварини не "дичавіють", кішки привчені до лотка, а більшість собак добре ходить на повідку.

Собаки живуть у вольєрах і будках, які хоч і не "космос", що планують колись побудувати в "Сіріусі", але не розвалюються. Територія доглянута: з квітами і асфальтованими доріжками. Відчувається, що у притулку є постійні спонсори.

Тварини звідси їдуть додому частіше, ніж з великих притулків. За минулий рік прилаштували 94 кота і собаки, що при торішньому завантаженні в 150 тварин звучить непогано.

Благополуччя цього місця різко контрастує із загальною ситуацією в Харкові. На сторінках "Доброго дому" в соцмережах щотижня публікують 20-30 репостів про пошук будинку для кошенят, цуценят, собак і кішок, яких підбирають волонтери.

Загальний висновок невтішний: жодне комунальне підприємство, жоден притулок не здатний вирішити проблему безхатніх тварин в обласному центрі. Незалежно від методів – чи то "європейських", чи то "злочинних". Відносне благополуччя досягається лише завдяки зусиллям тисяч городян, які забирають з вулиць кошенят, прилаштовують цуценят, за власні кошти стерилізують, лікують і годують тварин.

Або, щонайменше, стерилізують своїх вихованців, а не викидають небажане потомство на вулицю, додаючи ще більше роботи волонтерам і зоозахисникам.