ІсторІЇ
Влада метрів. Харасмент за лаштунками українських театрів
Авторка: Оксана Савченко
Іллюстрації: Анастасія Левицька
Іллюстрації: Анастасія Левицька
Історії
Влада метрів. Харасмент за лаштунками українських театрів
Авторка: Оксана Савченко
Ілюстрації: Анастасія Левицька
Ілюстрації: Анастасія Левицька
"Він завів мене у кабінет, зачинив двері і сховав ключ у кишеню. Мене трусило. Він почав мене цілувати, посадив поруч із собою за парту. Майстер весь час дуже широко усміхався. Він розстібнув ширінку, взяв мене за голову і нахилив".
Це – фрагмент автобіографічної п'єси "Бути майстром" Катерини Пенькової. За сюжетом, на початку нульових дівчина вступає до Київського естрадно-циркового училища (зараз – Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтва). Один із викладачів – народний артист України – замикає головну героїню в кабінеті та примушує до орального сексу. Викладачеві за п'ятдесят, дівчині – сімнадцять.
За особистою і літературною драмою Катерини Пенькової ховається проблема величезного масштабу. Наприкінці минулого року представництво ООН в Україні за підтримки урядів Великої Британії та Естонії ініціювало опитування про ставлення громадян до гендерно зумовленого насильства і до сексуальних домагань в громадських місцях. З'ясувалося, що 42% українок стикалися з домаганнями. Йдеться, головним чином, про відверте примушення до сексу. 50% опитаних не вважає домаганнями непристойні жарти, нав'язливі прохання, недоречні поцілунки і взагалі все те, що містить у собі поняття харасмент.
Приблизно в той самий час директорка Дикого театру Ярослава Кравченко і театрознавчиня Ірина Чужинова провели анонімне інтернет-опитування про насильство в українському театрі. Ідея такого дослідження з'явилася після того, як актриса Оксана Черкашина на своїй сторінці в Facebook оприлюднила пропозицію про роботу, яка надійшла їй від представника одного з муніципальних театрів. Судячи з усього, йшлося про зйомки в епізоді якоїсь постановки. Але в самій пропозиції не йшлося ані про сценарії, ані про п'єсу, ані про роль. Зате був короткий прейскурант: "відсмоктати фалоімітатор – 500 грн", "зняти ліфчик – 1000 грн" і таке інше.
Опитування серед акторів і акторок показало, що близько 70% респондентів зазнавали чи то фізичного, чи то психологічного насильства на роботі. Водночас конкретних імен ніхто з опитуваних не назвав – побоялися.
За особистою і літературною драмою Катерини Пенькової ховається проблема величезного масштабу. Наприкінці минулого року представництво ООН в Україні за підтримки урядів Великої Британії та Естонії ініціювало опитування про ставлення громадян до гендерно зумовленого насильства і до сексуальних домагань в громадських місцях. З'ясувалося, що 42% українок стикалися з домаганнями. Йдеться, головним чином, про відверте примушення до сексу. 50% опитаних не вважає домаганнями непристойні жарти, нав'язливі прохання, недоречні поцілунки і взагалі все те, що містить у собі поняття харасмент.
Приблизно в той самий час директорка Дикого театру Ярослава Кравченко і театрознавчиня Ірина Чужинова провели анонімне інтернет-опитування про насильство в українському театрі. Ідея такого дослідження з'явилася після того, як актриса Оксана Черкашина на своїй сторінці в Facebook оприлюднила пропозицію про роботу, яка надійшла їй від представника одного з муніципальних театрів. Судячи з усього, йшлося про зйомки в епізоді якоїсь постановки. Але в самій пропозиції не йшлося ані про сценарії, ані про п'єсу, ані про роль. Зате був короткий прейскурант: "відсмоктати фалоімітатор – 500 грн", "зняти ліфчик – 1000 грн" і таке інше.
Опитування серед акторів і акторок показало, що близько 70% респондентів зазнавали чи то фізичного, чи то психологічного насильства на роботі. Водночас конкретних імен ніхто з опитуваних не назвав – побоялися.
Харасмент – це не тільки про секс, це про безмежну владу, яку використовує людина, яка злетіла з котушок
Порівнювати результати дослідження ООН та інтернет-опитування серед акторів некоректно, оскільки дані збиралися за різними методиками. І, тим не менш, є підстави припустити, що в акторському середовищі харасмент поширений більше, ніж в інших сферах діяльності. І починається він в навчальних закладах. Цій темі, власне, і присвячена сповідь Катерини Пенькової.
Кілька місяців тому в київському арт-центрі імені Козловського відбулася театральна читка п'єси. Читка – це начерк вистави, етюд, в якому актори читають текст з аркуша. Глядачам і присутнім театральним діячам п'єса сподобалася. Але це був "камерний успіх" – поки жоден театр не взяв п'єсу в свій репертуар. Ймовірно, одна з причин – небажання керівників театрів кидати тінь на заслуженого діяча мистецтв. Аж надто впізнаваним вийшов образ майстра. І занадто "складною" сама тема. Складною – для українського суспільства. Ми тільки-но розпочинаємо промовляти цю проблему.
Харасмент – це не лише про секс, це про безмежну владу, яку використовує людина, яка злетіла з котушок. Американський психолог Дачер Келтнер у книзі "Парадокс влади" пише про те, що люди, наділені владою, схильні конвертувати її в перекручену сексуальну поведінку. Цитата: "Абсолютна влада перемикає увагу з інших людей на задоволення власних потреб. Вона руйнує повсякденну етику соціального життя – увагу, вдячність, ввічливість і повагу... Влада призводить до уявлення про винятковості..."
Кілька місяців тому в київському арт-центрі імені Козловського відбулася театральна читка п'єси. Читка – це начерк вистави, етюд, в якому актори читають текст з аркуша. Глядачам і присутнім театральним діячам п'єса сподобалася. Але це був "камерний успіх" – поки жоден театр не взяв п'єсу в свій репертуар. Ймовірно, одна з причин – небажання керівників театрів кидати тінь на заслуженого діяча мистецтв. Аж надто впізнаваним вийшов образ майстра. І занадто "складною" сама тема. Складною – для українського суспільства. Ми тільки-но розпочинаємо промовляти цю проблему.
Харасмент – це не лише про секс, це про безмежну владу, яку використовує людина, яка злетіла з котушок. Американський психолог Дачер Келтнер у книзі "Парадокс влади" пише про те, що люди, наділені владою, схильні конвертувати її в перекручену сексуальну поведінку. Цитата: "Абсолютна влада перемикає увагу з інших людей на задоволення власних потреб. Вона руйнує повсякденну етику соціального життя – увагу, вдячність, ввічливість і повагу... Влада призводить до уявлення про винятковості..."
Читка
У п'єсі не названо ім'я майстра, але в текст твору включені уривки з інтерв'ю з ним. Майстер був провідним актором одного з головних театрів країни і викладачем естрадно-циркового училища. Історія, яка лунає з підмостків, дозволяє припустити, що протягом тривалого часу ця людина сексуально домагалася студенток. Задати неприємні запитання самому майстрові вже не можна – герой п'єси помер на п'ятий день її написання, 2019 року.
У напівтемному залі сорок глядачів. Усі в масках. Сцена тьмяна. У залі натягнутий екран, з якого народний артист, член-кореспондент Національної академії мистецтв Давид Бабаєв ділиться своїми думками про прекрасне. Яке саме відношення до п'єси має цей чоловік здогадатися нескладно. Лунає його голос: "Колись Костя Райкін сказав: "Немає нічого вищого і прекраснішого, ніж бачити наприкінці вистави розчепірені, заплакані обличчя... дорос... Дитячі! обличчя дорослих людей". Дитячі обличчя. Глядач стає дитиною. Якщо вистава справжнія..."
Бабаєв говорить про призначення артиста, про непросту акторську професію, яка сама обирає людину.
У напівтемному залі сорок глядачів. Усі в масках. Сцена тьмяна. У залі натягнутий екран, з якого народний артист, член-кореспондент Національної академії мистецтв Давид Бабаєв ділиться своїми думками про прекрасне. Яке саме відношення до п'єси має цей чоловік здогадатися нескладно. Лунає його голос: "Колись Костя Райкін сказав: "Немає нічого вищого і прекраснішого, ніж бачити наприкінці вистави розчепірені, заплакані обличчя... дорос... Дитячі! обличчя дорослих людей". Дитячі обличчя. Глядач стає дитиною. Якщо вистава справжнія..."
Бабаєв говорить про призначення артиста, про непросту акторську професію, яка сама обирає людину.
Потім на сцену виходить кілька акторів. Вони грають студентів естрадно-циркового училища, які живуть в гуртожитку. Зліпок реальності нульових – як у документальному кіно. Безбашеність, юність, перша випивка, обговорення однокурсників і викладачів. І здається, що це просто милий спогад про студентські роки. Поки не звучить: "Він мене ґвалтував". У цей момент можна шкірою відчути, як змінюється атмосфера в залі. Подальша частина читки проходить у мертвій тиші.
"ДЄВОЧКА: Мені не відомо, що пролітає в мить до самогубства, але я знаю, що відбувається в мить, коли дивишся на оголений член вчителя... майстра."
Коли закінчується вистава, в залі тихо. Ніхто не розходиться. Всі залишаються на обговорення. Тема зачепила глядачів. Говориться про те, що важливо за п'єсою зробити повноцінну виставу. Що тема гостра, болюча, актуальна. Що, взагалі-то, половина жіночої аудиторії в тій чи іншй формі з харасментом стикалася.
Розмовляю з режисеркою читки Валерією Космідайло. Розпитую, чому вона обрала саме цю п'єсу. Валерії на вигляд років двадцять, потім дізнаюся, що їй 24.
– Я переглядала сайт української драматургії. Для себе відзначила "Бути майстром". Почала читати. Читаю і у мене частішає серцебиття. Горять щоки. Тому що я ніби бачу флешбеки зі свого досвіду.
У Валерії був лайт-варіант, якщо можна так сказати. Вона шість років займалася вокалом з викладачем студії. Довіра до нього як вчителя була безмежною. Він був провідником у світ мистецтва, наставником, другом. Їй було двадцять, йому ближче до сорока. Одного вечора у Валерії на мобільному пролунав дзвінок. Учитель попросив терміново приїхати. Валерія злякалася, подумала, що щось трапилося. Приїхала в студію.
– Він почав до мене клеїтися, розстібнув ширінку, витягнув член і став розповідати, як йому мене хочеться, як я йому снюся... Я йому не зробила те, що він хотів, але дозволила себе цілувати... Як і у героїні п'єси щодо наставника у мене було щось на кшталт благоговіння, я йому довіряла... і це той момент, коли ти перебуваєш за зачиненими дверима і не можеш сказати "ні"! Але що найбільше дратує – чому після того, як ця ситуація сталася, я продовжила спілкуватися з цією людиною?! У нас ще було кілька занять з вокалу, під час яких я ридала, вибігала з аудиторії, заспокоювалася і намагалася працювати далі...
Розмовляю з режисеркою читки Валерією Космідайло. Розпитую, чому вона обрала саме цю п'єсу. Валерії на вигляд років двадцять, потім дізнаюся, що їй 24.
– Я переглядала сайт української драматургії. Для себе відзначила "Бути майстром". Почала читати. Читаю і у мене частішає серцебиття. Горять щоки. Тому що я ніби бачу флешбеки зі свого досвіду.
У Валерії був лайт-варіант, якщо можна так сказати. Вона шість років займалася вокалом з викладачем студії. Довіра до нього як вчителя була безмежною. Він був провідником у світ мистецтва, наставником, другом. Їй було двадцять, йому ближче до сорока. Одного вечора у Валерії на мобільному пролунав дзвінок. Учитель попросив терміново приїхати. Валерія злякалася, подумала, що щось трапилося. Приїхала в студію.
– Він почав до мене клеїтися, розстібнув ширінку, витягнув член і став розповідати, як йому мене хочеться, як я йому снюся... Я йому не зробила те, що він хотів, але дозволила себе цілувати... Як і у героїні п'єси щодо наставника у мене було щось на кшталт благоговіння, я йому довіряла... і це той момент, коли ти перебуваєш за зачиненими дверима і не можеш сказати "ні"! Але що найбільше дратує – чому після того, як ця ситуація сталася, я продовжила спілкуватися з цією людиною?! У нас ще було кілька занять з вокалу, під час яких я ридала, вибігала з аудиторії, заспокоювалася і намагалася працювати далі...
Заводив в аудиторію, замикав двері, ховав ключ – і вона нічого не могла вдіяти. У нього був відпрацьований прийом...
П'єса "Бути майстром" ніби колаж її власної історії. Вона згадує, як викладачка готувала її до вступу до відомого українського театрального режисера: "Одягни червоне плаття, каблуки. Ти не на його смак, але шанси є". Йшлося про вступ до Театрального.
Потім Валерія вчилася в Київському міжнародному університеті, у майстерні народного артиста України.
– Він нас страшно матюкав, – згадує вона. – У нього було нормою під час репетиції сказати: "Прибери зі сцени своє гниле обличчя, яким хочеться підтертися". Тож усі ці ситуації наклалися. Коли читала п'єсу Каті, розуміла, що це і про мене теж. Тому я і зробила читку. Дуже важливо, коли минає час, не законсервувати це в собі, не дозволити цьому тебе зруйнувати.
За словами Валерії, вона хотіла, щоб усі зрозуміли, хто насправді цей майстер. Вона знайшла витяги з його телеінтерв'ю і пустила відеонарізку з них, "щоб побачили обличчя людини, яка так вчинила".
Потім Валерія вчилася в Київському міжнародному університеті, у майстерні народного артиста України.
– Він нас страшно матюкав, – згадує вона. – У нього було нормою під час репетиції сказати: "Прибери зі сцени своє гниле обличчя, яким хочеться підтертися". Тож усі ці ситуації наклалися. Коли читала п'єсу Каті, розуміла, що це і про мене теж. Тому я і зробила читку. Дуже важливо, коли минає час, не законсервувати це в собі, не дозволити цьому тебе зруйнувати.
За словами Валерії, вона хотіла, щоб усі зрозуміли, хто насправді цей майстер. Вона знайшла витяги з його телеінтерв'ю і пустила відеонарізку з них, "щоб побачили обличчя людини, яка так вчинила".
Катя
Ми зустрічаємося з Катею в кафе. Худа, строгий профіль, довге кучеряве волосся. Рівна постава. У дитинстві вчилася в балетній школі. Виросла в Донецьку, в хорошій сім'ї. Була активною, відвідувала купу гуртків – літературний, театральний, писала сценарій капусників.
Вставала о п'ятій ранку, щоб зробити шкільну домашку, поверталася додому о десятій вечора. Катя каже, що балетна школа давала величезну кількість енергії. Викладачі були прекрасними освіченими людьми. Директор Юрій Цибульський на випуск подарував їй зібрання творів Гете.
– І я така з томиком Гете приїхала вступати до Києва. У Театральному не пройшла співбесіду. А коли прийшла в естрадно-циркове, в приймальній комісії сидів майстер. Почала читати якусь байку, майстер мене відразу зупинив і сказав: "Давай анекдот. Тут у нас не Театральний. Ми тут шукаємо зовсім інше – нам потрібні яскраві артисти, які здатні захопити публіку". Я відповіла, що не знаю анекдотів, але можу заспівати куплети Баби-Яги з "Летючого корабля" – до цього я їх сама переробляла для капусника в школі. Заспівала з танцями. Члени комісії були вражені. Так я стала студенткою.
Катя вчилася на відділенні розмовного жанру. Майстер спостерігав за нею. Запрошував на вистави в театр, в якому працював. Казав їй, що вона талановита і має перевестися до нього на курс. Були якісь нюанси, які вже тоді Катю напружували.
– Я приходила на його репетиції зі студентами. Він курив в аудиторії під час репетицій. Міг сказати щось уїдливе, особливо з приводу фігури дівчат. Міг знецінити хлопців.
Перший раз це сталося через рік знайомства. У курсу майстра була випускна вистава за "Мертвими душами". Катя прийшла. Після закінчення організували застілля. Катя вийшла в коридор. Майстер її наздогнав.
– Завів в аудиторію, – пригадує Катя. – У цей момент я ще нічого не просікла. Він почав якусь розмову: "Ходімо, щоб зайві вуха не чули". Каже мені щось з приводу переведення на його курс. Після чого закриває двері на ключ, а ключ ховає. У цей момент ти розумієш, що опинилася в пастці, і вже не вискочиш. Почни кричати, теж буде дивно. Хоча, насправді, в цей момент не спадає на думку закричати. Ти в ступорі. Нічого ані сказати не можеш, ані зробити... І з ним же був зв'язок як з викладачем! До нього була довіра. Він мене запрошував на свої вистави, він мене хвалив. Я з ним розмовляла багато, обговорювала свої ролі. І раптом тебе закривають у кабінеті. І лізуть цілуватися...
Вставала о п'ятій ранку, щоб зробити шкільну домашку, поверталася додому о десятій вечора. Катя каже, що балетна школа давала величезну кількість енергії. Викладачі були прекрасними освіченими людьми. Директор Юрій Цибульський на випуск подарував їй зібрання творів Гете.
– І я така з томиком Гете приїхала вступати до Києва. У Театральному не пройшла співбесіду. А коли прийшла в естрадно-циркове, в приймальній комісії сидів майстер. Почала читати якусь байку, майстер мене відразу зупинив і сказав: "Давай анекдот. Тут у нас не Театральний. Ми тут шукаємо зовсім інше – нам потрібні яскраві артисти, які здатні захопити публіку". Я відповіла, що не знаю анекдотів, але можу заспівати куплети Баби-Яги з "Летючого корабля" – до цього я їх сама переробляла для капусника в школі. Заспівала з танцями. Члени комісії були вражені. Так я стала студенткою.
Катя вчилася на відділенні розмовного жанру. Майстер спостерігав за нею. Запрошував на вистави в театр, в якому працював. Казав їй, що вона талановита і має перевестися до нього на курс. Були якісь нюанси, які вже тоді Катю напружували.
– Я приходила на його репетиції зі студентами. Він курив в аудиторії під час репетицій. Міг сказати щось уїдливе, особливо з приводу фігури дівчат. Міг знецінити хлопців.
Перший раз це сталося через рік знайомства. У курсу майстра була випускна вистава за "Мертвими душами". Катя прийшла. Після закінчення організували застілля. Катя вийшла в коридор. Майстер її наздогнав.
– Завів в аудиторію, – пригадує Катя. – У цей момент я ще нічого не просікла. Він почав якусь розмову: "Ходімо, щоб зайві вуха не чули". Каже мені щось з приводу переведення на його курс. Після чого закриває двері на ключ, а ключ ховає. У цей момент ти розумієш, що опинилася в пастці, і вже не вискочиш. Почни кричати, теж буде дивно. Хоча, насправді, в цей момент не спадає на думку закричати. Ти в ступорі. Нічого ані сказати не можеш, ані зробити... І з ним же був зв'язок як з викладачем! До нього була довіра. Він мене запрошував на свої вистави, він мене хвалив. Я з ним розмовляла багато, обговорювала свої ролі. І раптом тебе закривають у кабінеті. І лізуть цілуватися...
– Ти не сказала, що не треба?
– Ні. Я не можу цього пояснити... Він мене цілував, потім сів, розстібнув ширінку і нахилив мою голову. Ось так це сталося... Потім це повторилося восени – у вересні. На третій раз, коли він знову мене закрив – я змогла дати відсіч. Я просто тихо сказала "ні", почала задкувати. Він якось спробував мене потягнути – зрозумів, що ні і випустив... Виявляється, так було можна...
– Він більше не підходив до тебе?
– Більше ні. Взагалі, перестав спілкуватися, його інтерес відразу вичерпався.
– Ти обговорювала це з одногрупниками?
– Я не обговорювала це ні з ким. Пізніше дізналася історію вокалістки, що він з нею те саме робив. Вона про це відверто в училищі говорила. Сказала навіть директору... Але він цю історію зам'яв. Це було нормою. А вокалістка провчилася у майстра два роки. Два роки його терпіла. Потім поїхала за контрактом кудись, змогла втекти. А коли повернулася, перейшла до іншого викладача. Я їй дала почитати п'єсу, вона мені сказала, що у неї було так само, як у мене, – один в один. Заводив в аудиторію, замикав двері, ховав ключ – і вона нічого не могла вдіяти. У нього був відпрацьований прийом...
– Цей епізод вплинув на твою кар'єру, життя?
– Однозначно. Актрисою я так і не стала. Після закінчення у мене були дві реальні пропозиції щодо роботи в театрі. Але я не пішла.
– Чому?
– Тому що не змогла себе примусити. Мені здавалося, раптом мене звуть, тому що моя зовнішність когось вабить. Раптом доведеться щось робити для того, аби отримати роль чи залишитися в театрі. А я не хочу! І я почувалася брудною, неправильною...
– Ні. Я не можу цього пояснити... Він мене цілував, потім сів, розстібнув ширінку і нахилив мою голову. Ось так це сталося... Потім це повторилося восени – у вересні. На третій раз, коли він знову мене закрив – я змогла дати відсіч. Я просто тихо сказала "ні", почала задкувати. Він якось спробував мене потягнути – зрозумів, що ні і випустив... Виявляється, так було можна...
– Він більше не підходив до тебе?
– Більше ні. Взагалі, перестав спілкуватися, його інтерес відразу вичерпався.
– Ти обговорювала це з одногрупниками?
– Я не обговорювала це ні з ким. Пізніше дізналася історію вокалістки, що він з нею те саме робив. Вона про це відверто в училищі говорила. Сказала навіть директору... Але він цю історію зам'яв. Це було нормою. А вокалістка провчилася у майстра два роки. Два роки його терпіла. Потім поїхала за контрактом кудись, змогла втекти. А коли повернулася, перейшла до іншого викладача. Я їй дала почитати п'єсу, вона мені сказала, що у неї було так само, як у мене, – один в один. Заводив в аудиторію, замикав двері, ховав ключ – і вона нічого не могла вдіяти. У нього був відпрацьований прийом...
– Цей епізод вплинув на твою кар'єру, життя?
– Однозначно. Актрисою я так і не стала. Після закінчення у мене були дві реальні пропозиції щодо роботи в театрі. Але я не пішла.
– Чому?
– Тому що не змогла себе примусити. Мені здавалося, раптом мене звуть, тому що моя зовнішність когось вабить. Раптом доведеться щось робити для того, аби отримати роль чи залишитися в театрі. А я не хочу! І я почувалася брудною, неправильною...
Хтось напевно скаже: "Як ти посміла таку прекрасну людину..."
– І куди ти пішла?
– Та нікуди. Я цю професію полишила. Якийсь час працювала ведучою корпоративів, весіль, потім вийшла заміж, народила дитину. Завела бізнес власний і, в принципі, все. 2012 року почала писати.
Катя каже, що багато років відчувала сором через те, що нічого не зробила. Чи не заявила. Що ця людина продовжувала працювати в училищі ще довгі роки. П'єсою вона поставила крапку в цій історії.
– Коли писала, розраховувала, що він прочитає?
– Так. У всякому разі, що чутки до нього дійдуть. Коли я розпочала писати, мені було дуже лячно... Лячно й донині – він народний артист, за ним – весь театр, який буде його захищати. І хтось напевно скаже: "Як ти посміла таку прекрасну людину..."
– А тобі не прикро, що він не довідався?
– Прикро. І що він пішов безкарним з повною упевненістю, що це ніколи не спливе.
– Та нікуди. Я цю професію полишила. Якийсь час працювала ведучою корпоративів, весіль, потім вийшла заміж, народила дитину. Завела бізнес власний і, в принципі, все. 2012 року почала писати.
Катя каже, що багато років відчувала сором через те, що нічого не зробила. Чи не заявила. Що ця людина продовжувала працювати в училищі ще довгі роки. П'єсою вона поставила крапку в цій історії.
– Коли писала, розраховувала, що він прочитає?
– Так. У всякому разі, що чутки до нього дійдуть. Коли я розпочала писати, мені було дуже лячно... Лячно й донині – він народний артист, за ним – весь театр, який буде його захищати. І хтось напевно скаже: "Як ти посміла таку прекрасну людину..."
– А тобі не прикро, що він не довідався?
– Прикро. І що він пішов безкарним з повною упевненістю, що це ніколи не спливе.
Закони сексу. Що загрожує преслідувачу у разі викриття
В українському законодавстві немає поняття "харасмент", але є "сексуальні домагання". Зокрема, згідно зі статтею 154 Кримінального кодексу, примус до сексуального акту карається від арешту на шість місяців до позбавлення волі на три роки. Суворість покарання залежить від того, чи мала місце фізична погроза, шантаж, чи міг злочинець впливати на кар'єру жертви або на її матеріальний стан. Незалежно від статі жертви й аб’юзера.
У разі, якщо обтяжувальних обставин не було, скажімо, якщо стався інцидент після корпоративної вечірки між двома рівними за статусом колегами, правопорушник може відбутися штрафом в сумі до 50 неоподатковуваних податком мінімумів (у 2021 році неоподатковуваний мінімум становить 1135 грн, таким чином штраф буде 56 750 грн).
Крім кримінальної відповідальності, законодавством передбачене адміністративні та дисциплінарні стягнення за домагання. Закон "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" містить більш розширене трактування поняття "сексуальні домагання", ніж Кримінальний кодекс. Тут під домаганнями мається на увазі не тільки примус до статевого акту, але й образливі дії чи висловлювання з сексуальним підтекстом. Таке визначення максимально наближене до поняття "харасмент".
Закон про рівні права прямо зобов'язує роботодавця протидіяти сексуальним домаганням і гендерній дискримінації (стаття 17). Роботодавець зобов'язаний залучити порушника до відповідальності. Згідно з Кодексом законів про працю, це може бути догана або звільнення (стаття 147 КЗпП).
Проте сексуальні домагання і харасмент – не одне й те саме. Домагання – лише крайня форма харасмента. Можливі прояви харасмента, що не підпадають під диспозиції статей українського законодавства. Наприклад, порушення особистого простору, нав'язливі прохання про зустрічі, регулярні двозначні компліменти, натяки і психологічні прийоми, що створюють ілюзію згоди.
Аналізуючи інформацію з Реєстру судових рішень, можна помітити, що справи про сексуальні домагання досить рідкісні. Хоча соцопитування показують, що з цією проблемою стикалися мільйони українок. Одна з причин – потерпілі не хочуть розголошувати особисту інформацію та знову подумки переживати психотравматичну ситуацію. Крім того, сексуальні домагання належать до важко доказової категорії справ.
Нерідко вся доказова база зводиться до свідченнь потерпілих (тобто, зацікавлених осіб). Навіть ті рідкісні справи, які доходять до суду, "розвалюються" під час засідань. Так стається навіть у тому разі, коли аб’юзер один, а жертв кілька. Один з таких кейсів – колективне звернення працівниць ДСНС на дії начальника в 2017 році. Начальник подав зустрічний позов – про моральну шкоду. Справа тривала довго, у підсумку ніхто відповідальності не поніс.
З цих причин багато приватних і державних компаній, організацій та навчальних закладів розробляють внутрішні етичні кодекси. Свіжий приклад: 28 квітня цього року Національне агентство України з питань державної служби своїм наказом оновило Загальні правила етичної поведінки держслужбовців і посадових осіб місцевого самоврядування. У нових правилах йдеться про неприпустимість образливої лексики і поширення чуток про особисте життя колег.
Внутрішні кодекси, що містять норми антихарасменту у взаєминах колег, начальників і підлеглих, викладачів і студентів є в багатьох українських вишах, зокрема, в НаУКМА та КНУ ім. Шевченка. У деяких випадках ці норми були введені або вдосконалені після гучних секс-скандалів. Так, після одного з таких скандалів у КНУ ім. Шевченка розробили навіть спеціальний курс з питань харасмента для першокурсників.
У разі, якщо обтяжувальних обставин не було, скажімо, якщо стався інцидент після корпоративної вечірки між двома рівними за статусом колегами, правопорушник може відбутися штрафом в сумі до 50 неоподатковуваних податком мінімумів (у 2021 році неоподатковуваний мінімум становить 1135 грн, таким чином штраф буде 56 750 грн).
Крім кримінальної відповідальності, законодавством передбачене адміністративні та дисциплінарні стягнення за домагання. Закон "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" містить більш розширене трактування поняття "сексуальні домагання", ніж Кримінальний кодекс. Тут під домаганнями мається на увазі не тільки примус до статевого акту, але й образливі дії чи висловлювання з сексуальним підтекстом. Таке визначення максимально наближене до поняття "харасмент".
Закон про рівні права прямо зобов'язує роботодавця протидіяти сексуальним домаганням і гендерній дискримінації (стаття 17). Роботодавець зобов'язаний залучити порушника до відповідальності. Згідно з Кодексом законів про працю, це може бути догана або звільнення (стаття 147 КЗпП).
Проте сексуальні домагання і харасмент – не одне й те саме. Домагання – лише крайня форма харасмента. Можливі прояви харасмента, що не підпадають під диспозиції статей українського законодавства. Наприклад, порушення особистого простору, нав'язливі прохання про зустрічі, регулярні двозначні компліменти, натяки і психологічні прийоми, що створюють ілюзію згоди.
Аналізуючи інформацію з Реєстру судових рішень, можна помітити, що справи про сексуальні домагання досить рідкісні. Хоча соцопитування показують, що з цією проблемою стикалися мільйони українок. Одна з причин – потерпілі не хочуть розголошувати особисту інформацію та знову подумки переживати психотравматичну ситуацію. Крім того, сексуальні домагання належать до важко доказової категорії справ.
Нерідко вся доказова база зводиться до свідченнь потерпілих (тобто, зацікавлених осіб). Навіть ті рідкісні справи, які доходять до суду, "розвалюються" під час засідань. Так стається навіть у тому разі, коли аб’юзер один, а жертв кілька. Один з таких кейсів – колективне звернення працівниць ДСНС на дії начальника в 2017 році. Начальник подав зустрічний позов – про моральну шкоду. Справа тривала довго, у підсумку ніхто відповідальності не поніс.
З цих причин багато приватних і державних компаній, організацій та навчальних закладів розробляють внутрішні етичні кодекси. Свіжий приклад: 28 квітня цього року Національне агентство України з питань державної служби своїм наказом оновило Загальні правила етичної поведінки держслужбовців і посадових осіб місцевого самоврядування. У нових правилах йдеться про неприпустимість образливої лексики і поширення чуток про особисте життя колег.
Внутрішні кодекси, що містять норми антихарасменту у взаєминах колег, начальників і підлеглих, викладачів і студентів є в багатьох українських вишах, зокрема, в НаУКМА та КНУ ім. Шевченка. У деяких випадках ці норми були введені або вдосконалені після гучних секс-скандалів. Так, після одного з таких скандалів у КНУ ім. Шевченка розробили навіть спеціальний курс з питань харасмента для першокурсників.
Епілог
У насильства завжди є зворотний бік. Іноді воно займає хвилину – сорі за непристойність, – але наслідки людина, яка його зазнала, розгрібає роками. Хтось робить кар'єру, як Опра Уїнфрі, і йде далі. Хтось роками ходить до психоаналітика, так і не знайшовши себе. А хтось пише п'єси, щоб позбутися, нарешті, мертвого вантажу. Але будь-яке насильство вбиває частину самості, забирає вміння радіти, стирає усмішку. Як у фільмі про хлопчика, котрий продав свій сміх.
Уривок з інтерв'ю з майстром:
"Ну, чого я хочу? Здоров'я. Щоб вдома все гаразд було. І щоб у моїх учнів в житті все склалося. Щоразу, приходячи в академію, ловлю себе на думці, що навіть не як педагог, а як артист і людина багато в них беру. Вони інші, розуміють швидше, і я маю бути для них цікавим, не відставати у розвитку сьогоднішнього розуміння життя".
Уривок з п'єси "Бути майстром":
Уривок з інтерв'ю з майстром:
"Ну, чого я хочу? Здоров'я. Щоб вдома все гаразд було. І щоб у моїх учнів в житті все склалося. Щоразу, приходячи в академію, ловлю себе на думці, що навіть не як педагог, а як артист і людина багато в них беру. Вони інші, розуміють швидше, і я маю бути для них цікавим, не відставати у розвитку сьогоднішнього розуміння життя".
Уривок з п'єси "Бути майстром":
ДЄВОЧКА: Багато років я шукала собі виправдання – чому? Чому? Чому я це зробила? А правильна відповідь так тупо звучить, що сказати і зараз соромно:
Мені незручно було відмовити. /…/ Він щось у мене забрав. Не гідність, звісно. Щось інше… Якусь мене…
Уроки харасмента. П'ять найгучніших секс-скандалів останніх років
В українській судовій і кримінальній практиці досить рідкісні випадки, коли жертві вдається залучити до юридичної відповідальності сексуального переслідувача. Але це не означає, що боротися з харасментом безглуздо.
Майже кожен секс-скандал призводить до того, що аб’юзер підпадає під осуд колег, змушений змінювати роботу і, якщо йдеться про публічну персону, виправдовуватися в ЗМІ. В організаціях, де стався "прикрий інцидент", створюються комісії і розробляються етичні кодекси.
Усі кейси, пов'язані з сексуальними домаганнями, умовно можна розділити на успішні (коли вдалося покарати переслідувача) і невдалі (коли не вдалося). Але варто врахувати, що саме обговорювання цієї теми знижує толерантність у суспільстві до харасменту. Ось кілька найгучніших історій останніх років.
13 випускниць і одна викладачка Рівненського гуманітарного університету розповіли журналістам Слідство Інфо про те, як роками зазнавали сексуальних домагань з боку завідувача кафедри хореографії професора Володимира Годовського. Під час розслідування 70-річний професор натякав на сексуальні послуги в обмін на влаштування у гуртожиток однієї зі студенток. У дівчини був прихований диктофон. У підсумку професору довелося покинути університет.
У 2018 році лейтенант Вікторія Сіка стала першою українською військовою, яка публічно розповіла про харасмент у ЗСУ. Вона звинуватила в сексуальних домаганнях свого колишнього начальника – полковника Віктора Іваніва, який очолював військову частину А1358. Тоді ця історія вийшла за межі України, про неї написав The New York Times. На захист військової виступили в міжнародній правозахисній організації Amnesty International.
До цього Вікторія подавала скарги в службу правопорядку в ЗСУ, писала заяву в поліцію. У грудні 2018-го вона звернулася зі скаргою до військової прокуратури. 28 травня 2020 року стало відомо, що прокуратура вчергове відмовилася підписувати підозру керівникові військової частини.
Віктор Іванів і далі працює в Міноборони. Вікторія Сіка покинула службу в ЗСУ і переїхала до Польщі.
До цього Вікторія подавала скарги в службу правопорядку в ЗСУ, писала заяву в поліцію. У грудні 2018-го вона звернулася зі скаргою до військової прокуратури. 28 травня 2020 року стало відомо, що прокуратура вчергове відмовилася підписувати підозру керівникові військової частини.
Віктор Іванів і далі працює в Міноборони. Вікторія Сіка покинула службу в ЗСУ і переїхала до Польщі.
У січні цього року підполковник Ольга Деркач звинуватила в домаганнях свого керівника, військового комісара Олександра Криворучка. За її словами, це тривало протягом чотирьох років. Коли Ольга заходила в кабінет комісара з робочих питань, він намагався її цілувати, хапав за груди і міг засунути руку в зону геніталій. Закінчилося все це тим, що у Ольги стався нервовий зрив. Вона пролежала в лікарні місяць.
За фактом сексуальних домагань поліція відкрила кримінальне провадження. Криворучко звільнений з військової служби в запас.
За фактом сексуальних домагань поліція відкрила кримінальне провадження. Криворучко звільнений з військової служби в запас.
У 2019-му студентка другого курсу біофаку КНУ імені Шевченка звинуватила 48-річного викладача, доцента кафедри біології Петра Романенка в харасменті й довела це.
Поведінку Романенка розглянули на засіданні студентського парламенту та спеціально створеної етичної комісії КНУ. Викладачеві довелося покинути університет. А Климентина Квіндт переїхала жити до Німеччини.
Скандал мав резонанс у студентському середовищі. В КНУ та інших ВНЗ України були введені етичні кодекси. Зокрема, Києво-Могилянська академія оголосила про впровадження "Політики запобігання і боротьби з сексуальними домаганнями".
Поведінку Романенка розглянули на засіданні студентського парламенту та спеціально створеної етичної комісії КНУ. Викладачеві довелося покинути університет. А Климентина Квіндт переїхала жити до Німеччини.
Скандал мав резонанс у студентському середовищі. В КНУ та інших ВНЗ України були введені етичні кодекси. Зокрема, Києво-Могилянська академія оголосила про впровадження "Політики запобігання і боротьби з сексуальними домаганнями".
Навесні цього року співачка Ані Лорак в інтерв'ю одному з РосЗМІ згадала про те, що Костянтин Меладзе пропонував їй інтимні стосунки в обмін на просування в шоу-бізнесі. Її підтримала співачка Ольга Полякова, яка заявила, що співак і продюсер робив їй таку саму пропозицію. Втім, незабаром Лорак відмовилася від своїх слів і заявила, що журналісти все перекрутили.
Уроки харасмента. П'ять найгучніших секс-скандалів останніх років
В українській судовій і кримінальній практиці досить рідкісні випадки, коли жертві вдається залучити до юридичної відповідальності сексуального переслідувача. Але це не означає, що боротися з харасментом безглуздо.
Майже кожен секс-скандал призводить до того, що аб’юзер підпадає під осуд колег, змушений змінювати роботу і, якщо йдеться про публічну персону, виправдовуватися в ЗМІ. В організаціях, де стався "прикрий інцидент", створюються комісії і розробляються етичні кодекси.
Усі кейси, пов'язані з сексуальними домаганнями, умовно можна розділити на успішні (коли вдалося покарати переслідувача) і невдалі (коли не вдалося). Але варто врахувати, що саме обговорювання цієї теми знижує толерантність у суспільстві до харасменту. Ось кілька найгучніших історій останніх років.
13 випускниць і одна викладачка Рівненського гуманітарного університету розповіли журналістам Слідство Інфо про те, як роками зазнавали сексуальних домагань з боку завідувача кафедри хореографії професора Володимира Годовського. Під час розслідування 70-річний професор натякав на сексуальні послуги в обмін на влаштування у гуртожиток однієї зі студенток. У дівчини був прихований диктофон. У підсумку професору довелося покинути університет.
У 2018 році лейтенант Вікторія Сіка стала першою українською військовою, яка публічно розповіла про харасмент у ЗСУ. Вона звинуватила в сексуальних домаганнях свого колишнього начальника – полковника Віктора Іваніва, який очолював військову частину А1358. Тоді ця історія вийшла за межі України, про неї написав The New York Times. На захист військової виступили в міжнародній правозахисній організації Amnesty International.
До цього Вікторія подавала скарги в службу правопорядку в ЗСУ, писала заяву в поліцію. У грудні 2018-го вона звернулася зі скаргою до військової прокуратури. 28 травня 2020 року стало відомо, що прокуратура вчергове відмовилася підписувати підозру керівникові військової частини.
До цього Вікторія подавала скарги в службу правопорядку в ЗСУ, писала заяву в поліцію. У грудні 2018-го вона звернулася зі скаргою до військової прокуратури. 28 травня 2020 року стало відомо, що прокуратура вчергове відмовилася підписувати підозру керівникові військової частини.
Віктор Іванів і далі працює в Міноборони. Вікторія Сіка покинула службу в ЗСУ і переїхала до Польщі.
У січні цього року підполковник Ольга Деркач звинуватила в домаганнях свого керівника, військового комісара Олександра Криворучка. За її словами, це тривало протягом чотирьох років. Коли Ольга заходила в кабінет комісара з робочих питань, він намагався її цілувати, хапав за груди і міг засунути руку в зону геніталій. Закінчилося все це тим, що у Ольги стався нервовий зрив. Вона пролежала в лікарні місяць.
За фактом сексуальних домагань поліція відкрила кримінальне провадження. Криворучко звільнений з військової служби в запас.
За фактом сексуальних домагань поліція відкрила кримінальне провадження. Криворучко звільнений з військової служби в запас.
У 2019-му студентка другого курсу біофаку КНУ імені Шевченка звинуватила 48-річного викладача, доцента кафедри біології Петра Романенка в харасменті й довела це.
Поведінку Романенка розглянули на засіданні студентського парламенту та спеціально створеної етичної комісії КНУ. Викладачеві довелося покинути університет. А Климентина Квіндт переїхала жити до Німеччини.
Поведінку Романенка розглянули на засіданні студентського парламенту та спеціально створеної етичної комісії КНУ. Викладачеві довелося покинути університет. А Климентина Квіндт переїхала жити до Німеччини.
Скандал мав резонанс у студентському середовищі. В КНУ та інших ВНЗ України були введені етичні кодекси. Зокрема, Києво-Могилянська академія оголосила про впровадження "Політики запобігання і боротьби з сексуальними домаганнями".
Навесні цього року співачка Ані Лорак в інтерв'ю одному з РосЗМІ згадала про те, що Костянтин Меладзе пропонував їй інтимні стосунки в обмін на просування в шоу-бізнесі. Її підтримала співачка Ольга Полякова, яка заявила, що співак і продюсер робив їй таку саму пропозицію. Втім, незабаром Лорак відмовилася від своїх слів і заявила, що журналісти все перекрутили.
Дата: 12.06.2021
Верстка: Анна Андреєва
Верстка: Анна Андреєва