ІСТОРІЇ
"Лікарів не можна доводити до ручки". Чому медики не отримують ковідні компенсації
Текст: Тамара Балаєва
Ілюстрації: Лідія Голоско
ІСТОРІЇ
"Лікарів не можна доводити до ручки". Чому медики не отримують ковідні компенсації
Текст: Тамара Балаєва
Ілюстрації: Лідія Голоско
Ілюстрації: Лідія Голоско
25 червня на банківську карту хірурга Ігоря Гайди з Черкас прийшли 1,5 млн грн. Ігор не відчув радості. Це – компенсація від держави за смерть його батька, хірурга Олега Гайди.
Олег Гайда помер 30 червня 2020 року, а за законну компенсацію його син Ігор боровся цілий рік. Liga.net детально описувала історію Гайди, а його випадок став показовим для всієї країни, адже більшості домогтися виплат так і не вдається.
Компенсацію в розмірі близько 1,5 млн грн повинні виплачувати сім'ям медиків, які заразилися коронавірусом на роботі та померли від нього. Меншу виплату – 650 000 грн – медпрацівникам, які важко перенесли ковід і отримали інвалідність.
Загалом з початку пандемії від коронавірусу померли 754 медики. Компенсації отримали тільки 149 сімей. Як відповіли Liga.net у Фонді соцстраху, ще 22 випадки смертей медиків "обробляються". Одноразові компенсації після важко перенесеного коронавірусу отримали 11 медпрацівників.
Олег Гайда помер 30 червня 2020 року, а за законну компенсацію його син Ігор боровся цілий рік. Liga.net детально описувала історію Гайди, а його випадок став показовим для всієї країни, адже більшості домогтися виплат так і не вдається.
Компенсацію в розмірі близько 1,5 млн грн повинні виплачувати сім'ям медиків, які заразилися коронавірусом на роботі та померли від нього. Меншу виплату – 650 000 грн – медпрацівникам, які важко перенесли ковід і отримали інвалідність.
Загалом з початку пандемії від коронавірусу померли 754 медики. Компенсації отримали тільки 149 сімей. Як відповіли Liga.net у Фонді соцстраху, ще 22 випадки смертей медиків "обробляються". Одноразові компенсації після важко перенесеного коронавірусу отримали 11 медпрацівників.
Де заразився лікар
Олег Гайда був завідувачем хірургічного відділення в Черкасах. Коли розпочалася пандемія, до заходів безпеки поставився максимально серйозно. Носив по дві маски відразу і змінював їх 20 разів на день, постійно бризкав руки антисептиком, не ходив нікуди, крім роботи, і навіть собаку вигулював о п'ятій ранку на безлюдному березі річки в масці. Не допомогло.
Гайда захворів на коронавірус у червні 2020 року. Все почалося з високої температури, а далі були двостороння пневмонія, ураження 70% легень, госпіталізація, реанімація, кисневий концентратор і ШВЛ. Лікар помер 30 червня минулого року.
За законодавством, щоб сім'я померлого від коронавірусу медика отримала компенсацію, спочатку спеціальна комісія повинна встановити, що він заразився на роботі. Для цього потрібно провести розслідування та зібрати близько 36 довідок на майже сотні аркушів А4.
Минулоріч офіційно таке розслідування могло тривати 15 днів. Від початку цього року правила змінилися, і на розслідування дається лише п'ять днів з можливим продовженням до десяти. На практиці і тоді, і зараз процедура триває кілька місяців, а то й довше. Поки розслідування не закінчилося, перехворілому на коронавірус медпрацівникові не виплачують не тільки компенсацію, а й лікарняний.
Гайда захворів на коронавірус у червні 2020 року. Все почалося з високої температури, а далі були двостороння пневмонія, ураження 70% легень, госпіталізація, реанімація, кисневий концентратор і ШВЛ. Лікар помер 30 червня минулого року.
За законодавством, щоб сім'я померлого від коронавірусу медика отримала компенсацію, спочатку спеціальна комісія повинна встановити, що він заразився на роботі. Для цього потрібно провести розслідування та зібрати близько 36 довідок на майже сотні аркушів А4.
Минулоріч офіційно таке розслідування могло тривати 15 днів. Від початку цього року правила змінилися, і на розслідування дається лише п'ять днів з можливим продовженням до десяти. На практиці і тоді, і зараз процедура триває кілька місяців, а то й довше. Поки розслідування не закінчилося, перехворілому на коронавірус медпрацівникові не виплачують не тільки компенсацію, а й лікарняний.
Епідрозслідування іноді триває місяцями, а комісія весь цей час не може працювати далі
На самому початку процедури голова комісії (зазвичай це представник установи, де працював хворий медик) ініціює проведення епідеміологічного розслідування. Висновок епідеміолога – найважливіший документ у всій процедурі. Саме там пишеться, де і коли захворів медик. Проблема в тому, що епідеміологів у кожній області не більше десяти, хворих медиків – тисячі. Епідрозслідування іноді триває місяцями, а комісія весь цей час не може працювати далі.
Коли висновок епідеміолога готовий, потрібно отримати довідку профпатолога. Таких лікарів у кожній області ще менше, а їхні послуги платні. Щоб отримати їх, медустанові потрібно оголосити тендер, провести його, оголосити переможця, сплатити послуги і тільки потім лікар випише довідку.
– Це абсолютно непотрібна довідка, на яку йде багато часу, – пояснює головний інспектор з охорони праці Профспілки працівників охорони здоров'я України Володимир Фесан. – Відтоді, як коронавірус внесли до списку інфекційних захворювань, і так зрозуміло, що їм можна заразитися на роботі. Профпатолог просто пише всім однакову довідку, яка коштує грошей, і її складно дістати.
Коли всі довідки отримані, комісія вирішує більшістю голосів, заразився медик на роботі чи ні. Якщо відповідь "так", сам перехворілий лікар або, в разі смерті, його сім'я, повинні зібрати ще один пакет документів і разом з ними та рішенням комісії звертатися до Фонду соціального страхування за виплатами.
Коли висновок епідеміолога готовий, потрібно отримати довідку профпатолога. Таких лікарів у кожній області ще менше, а їхні послуги платні. Щоб отримати їх, медустанові потрібно оголосити тендер, провести його, оголосити переможця, сплатити послуги і тільки потім лікар випише довідку.
– Це абсолютно непотрібна довідка, на яку йде багато часу, – пояснює головний інспектор з охорони праці Профспілки працівників охорони здоров'я України Володимир Фесан. – Відтоді, як коронавірус внесли до списку інфекційних захворювань, і так зрозуміло, що їм можна заразитися на роботі. Профпатолог просто пише всім однакову довідку, яка коштує грошей, і її складно дістати.
Коли всі довідки отримані, комісія вирішує більшістю голосів, заразився медик на роботі чи ні. Якщо відповідь "так", сам перехворілий лікар або, в разі смерті, його сім'я, повинні зібрати ще один пакет документів і разом з ними та рішенням комісії звертатися до Фонду соціального страхування за виплатами.
Пів року судів
У разі Гайди комісія ухвалила вердикт "захворів на роботі" ще в липні минулого року. Проти проголосував лише представник Фонду соціального страхування. Фонд ініціював повторне розслідування смерті Олега Гайди. Воно закінчилося у вересні, і вердикт комісії не змінився: заразився на роботі. І знову єдиний, хто проголосував проти, був представник Фонду соцстраху.
За логікою, далі родина Гайди повинна була отримати компенсацію. Але цього не сталося, тому що Фонд соціального страхування подав до суду позов, в якому йшлося, що підстав для виплати компенсації немає. Для Ігоря Гайди розпочався "веселий" час.
– Суд тривав пів року, за цей час було шість або вісім засідань, – розповідає Гайда. – А у мене, вважайте, з'явилася додаткова робота. Я шукав нових свідків і докази того, що батько захворів на роботі, перевіряв електронний журнал запису на прийом до батька – хто був у нього за два-три тижні до смерті, і чи не хворіла ця людина на коронавірус. Я відпрошувався з роботи, а у мене їх на той момент було три в різних клініках, або підлаштовував свій графік під все, що пов'язано з судом.
За словами Ігоря, він і його адвокат знайшли 14 свідків для суду. Хоча переважно свідки зверталися до Гайди самі.
– Погортайте мою стрічку Фейсбук за цей рік – суцільні пости з проханням до пацієнтів батька відгукнутися, – розповідає Гайда. – І відгукувалися! Одна жінка в церкві підійшла до мого адвоката і сказала, що була у тата на прийомі, коли у неї вже почалися симптоми ГРВІ. А за кілка тижнів вона здала тест на антитіла – і він показав, що вона щойно перехворіла на ковід. І таких людей, які розповідали подібне, були десятки!
За логікою, далі родина Гайди повинна була отримати компенсацію. Але цього не сталося, тому що Фонд соціального страхування подав до суду позов, в якому йшлося, що підстав для виплати компенсації немає. Для Ігоря Гайди розпочався "веселий" час.
– Суд тривав пів року, за цей час було шість або вісім засідань, – розповідає Гайда. – А у мене, вважайте, з'явилася додаткова робота. Я шукав нових свідків і докази того, що батько захворів на роботі, перевіряв електронний журнал запису на прийом до батька – хто був у нього за два-три тижні до смерті, і чи не хворіла ця людина на коронавірус. Я відпрошувався з роботи, а у мене їх на той момент було три в різних клініках, або підлаштовував свій графік під все, що пов'язано з судом.
За словами Ігоря, він і його адвокат знайшли 14 свідків для суду. Хоча переважно свідки зверталися до Гайди самі.
– Погортайте мою стрічку Фейсбук за цей рік – суцільні пости з проханням до пацієнтів батька відгукнутися, – розповідає Гайда. – І відгукувалися! Одна жінка в церкві підійшла до мого адвоката і сказала, що була у тата на прийомі, коли у неї вже почалися симптоми ГРВІ. А за кілка тижнів вона здала тест на антитіла – і він показав, що вона щойно перехворіла на ковід. І таких людей, які розповідали подібне, були десятки!
"Суд тривав пів року і став для мене додатковою роботою"
Судовий процес вимотував Гайду-молодшого не тільки фізично, а й морально. Він розповідає, що представниця Фонду соцстраху поводилася на засіданнях "зарозуміло та зневажливо", "говорила відверту брехню і провокувала, ображала батька та сім'ю".
– Я думав, що Фонд соцстраху подав до суду формальний позов – зі страху, щоб їх потім не звинуватили в розбазарюванні грошей. Але ні, вони поводилися, наче пес, що зірвався з ланцюга! – обурюється Гайда. – Наприклад, представниця Фонду говорила на суді: "Що ж це за лікар такий, ваш батько, якщо кілька днів ходив на роботу хворий?". Але батько здавав тести, і вони були негативні! Представниця Фонду соцстраху говорила, що 1,5 млн грн – занадто велика сума за життя лікаря – такого, як мій батько. Постійно перебивала нашу сторону на суді, і суддя ніяк не реагувала на це.
30 квітня суд ухвалив рішення: не задовольнити позов Фонду соцстраху та виплатити родині Гайди 1,5 млн грн компенсації. Між цим рішенням і самою виплатою минуло майже два місяці.
– Я думав, що Фонд соцстраху подав до суду формальний позов – зі страху, щоб їх потім не звинуватили в розбазарюванні грошей. Але ні, вони поводилися, наче пес, що зірвався з ланцюга! – обурюється Гайда. – Наприклад, представниця Фонду говорила на суді: "Що ж це за лікар такий, ваш батько, якщо кілька днів ходив на роботу хворий?". Але батько здавав тести, і вони були негативні! Представниця Фонду соцстраху говорила, що 1,5 млн грн – занадто велика сума за життя лікаря – такого, як мій батько. Постійно перебивала нашу сторону на суді, і суддя ніяк не реагувала на це.
30 квітня суд ухвалив рішення: не задовольнити позов Фонду соцстраху та виплатити родині Гайди 1,5 млн грн компенсації. Між цим рішенням і самою виплатою минуло майже два місяці.
Чому так відбувається
Весь час пандемії Фонд соцстраху видає коронавірусні виплати медикам зі скрипом. Відтоді, як Liga.net писала про це в січні 2021 року, суттєвих змін не сталося.
– Розслідування за страховими випадками захворюваності відбуваються так само довго, а багато моментів, як і раніше, замовчуються, – каже Володимир Фесан. Наприклад, за законодавством, якщо розслідування встановлює, що медик міг заразитися і на роботі, і поза нею, захворювання повинні визнавати професійним. На практиці це не так, але про це ніхто не каже.
За словами Фесана, часто під час розслідування епідеміолог встановлює, що лікар або медсестра могли заразитися коронавірусом і на роботі, і в побуті. Але чомусь вирішує, що ймовірність зараження в побуті більша – і пише про це в своєму висновку. По суті як вирішить епідеміолог, так вирішить і вся комісія.
– Але його висновок – робочий, а не керівний документ. Він повинен тільки враховуватися комісією, а не братися за основу в ухваленні рішення, – говорить Фесан.
Щодня на гарячу лінію профспілки звертаються десятки медиків "щодо ковідних проблем", зокрема і з питаннями стосовно виплат. Лікарям і медсестрам в кожному разі доводиться вибивати їх самим.
– Розслідування за страховими випадками захворюваності відбуваються так само довго, а багато моментів, як і раніше, замовчуються, – каже Володимир Фесан. Наприклад, за законодавством, якщо розслідування встановлює, що медик міг заразитися і на роботі, і поза нею, захворювання повинні визнавати професійним. На практиці це не так, але про це ніхто не каже.
За словами Фесана, часто під час розслідування епідеміолог встановлює, що лікар або медсестра могли заразитися коронавірусом і на роботі, і в побуті. Але чомусь вирішує, що ймовірність зараження в побуті більша – і пише про це в своєму висновку. По суті як вирішить епідеміолог, так вирішить і вся комісія.
– Але його висновок – робочий, а не керівний документ. Він повинен тільки враховуватися комісією, а не братися за основу в ухваленні рішення, – говорить Фесан.
Щодня на гарячу лінію профспілки звертаються десятки медиків "щодо ковідних проблем", зокрема і з питаннями стосовно виплат. Лікарям і медсестрам в кожному разі доводиться вибивати їх самим.
"Багато моментів у розслідуваннях, як і раніше, замовчуються"
– Держава просто так не хоче нічого нікому давати, – вважає завідувачка відділом охорони праці Київської міської профспілки працівників охорони здоров'я Анжела Мартинюк. Вона бере участь у комісіях з розслідування причин захворювання медиків. – Потрібно самим ходити інстанціями, торсати комісію, щоб було швидше. Деякі для цього навіть самі шукають профпатологів і оплачують їхні довідки, щоб процес зрушився.
Перешкод для отримання виплат начебто і меншає, але на загальну картину це поки мало впливає. Наприклад, минулого року медики, які перехворіли на коронавірус, могли претендувати на компенсацію, тільки якщо обидві події – і хвороба, і отримання інвалідності сталися в одному календарному році. Кілька місяців тому цю норму скасували.
– У разі смерті процес отримання виплат ускладнюється ще й тим, що дають їх тільки тим, хто був на утриманні у померлого – дітям, батькам пенсійного віку, людям з інвалідністю, – пояснює Анжела Мартинюк. – А якщо члени сім'ї живі-здорові й отримують зарплату, їм потрібно ще довести, що вони мають право на виплату.
Перешкод для отримання виплат начебто і меншає, але на загальну картину це поки мало впливає. Наприклад, минулого року медики, які перехворіли на коронавірус, могли претендувати на компенсацію, тільки якщо обидві події – і хвороба, і отримання інвалідності сталися в одному календарному році. Кілька місяців тому цю норму скасували.
– У разі смерті процес отримання виплат ускладнюється ще й тим, що дають їх тільки тим, хто був на утриманні у померлого – дітям, батькам пенсійного віку, людям з інвалідністю, – пояснює Анжела Мартинюк. – А якщо члени сім'ї живі-здорові й отримують зарплату, їм потрібно ще довести, що вони мають право на виплату.
Повне ураження легень і жодних виплат
Медсестра Галина Радловська з села Швейків Тернопільської області перехворіла на коронавірус навесні 2020 року. У неї була двостороння пневмонія, легені уражені практично повністю. Галина півтора тижня пролежала в реанімації на ШВЛ, а загалом у лікарні провела майже два місяці. Щоб Радловську виписали з лікарні, її сім'я купила кисневий концентратор – без нього вона не могла дихати.
Медсестрі дали другу групу інвалідності, і їй довелося звільнитися з роботи. Галина майже рік боялася виходити з дому та спілкуватися з людьми, щоб не заразитися знову, постійно плакала. Щойно починала робити якісь хатні справи – відразу задихалася і сильно втомлювалася. Щоб вийти з дому хоча б на двір, вона просила чоловіка спускати сходами 20-кілограмовий концентратор, а для того, щоб їздити в Тернопіль оформляти документи з інвалідності, довелося купити ще й електрогенератор.
Галина працювала медсестрою в лікарні в смт Монастириська (Тернопільська область). У березні-квітні 2020 року воно стало епіцентром коронавірусу в Україні, лікарня була переповнена, а у медиків спочатку навіть не було засобів захисту. Незважаючи на це, розслідування того, де і коли Галина заразилася коронавірусом, тривало близько року. Наприкінці лютого 2021 року комісія ухвалила: Радловська заразилася на роботі. Але належної їй виплати в 650 000 грн все ще немає.
– У моїх документах про інвалідність не написано, що у мене професійне захворювання. Хоча в висновку розслідування – написано, – розповідає Галина. – Я навмисне поїхала до Тернополя, взяла довідку у профпатолога, пішла в обласну комісію з інвалідності (МСЕК), щоб вони написали, що у мене професійне захворювання. Але вони чи то бояться, чи то не знають, що робити, тому відправили мої документи в Київ. Сказали почекати тиждень. Я чекаю.
Галина каже, що не наважиться вдруге їхати до Тернополя. Незважаючи на кисневий концентратор, який вони з чоловіком взяли з собою, вона важко перенесла дорогу – постійно задихалася, доводилося часто і надовго зупинятися, у Галини паморочилося в голові, і вона думала, що не доїде.
Медсестрі дали другу групу інвалідності, і їй довелося звільнитися з роботи. Галина майже рік боялася виходити з дому та спілкуватися з людьми, щоб не заразитися знову, постійно плакала. Щойно починала робити якісь хатні справи – відразу задихалася і сильно втомлювалася. Щоб вийти з дому хоча б на двір, вона просила чоловіка спускати сходами 20-кілограмовий концентратор, а для того, щоб їздити в Тернопіль оформляти документи з інвалідності, довелося купити ще й електрогенератор.
Галина працювала медсестрою в лікарні в смт Монастириська (Тернопільська область). У березні-квітні 2020 року воно стало епіцентром коронавірусу в Україні, лікарня була переповнена, а у медиків спочатку навіть не було засобів захисту. Незважаючи на це, розслідування того, де і коли Галина заразилася коронавірусом, тривало близько року. Наприкінці лютого 2021 року комісія ухвалила: Радловська заразилася на роботі. Але належної їй виплати в 650 000 грн все ще немає.
– У моїх документах про інвалідність не написано, що у мене професійне захворювання. Хоча в висновку розслідування – написано, – розповідає Галина. – Я навмисне поїхала до Тернополя, взяла довідку у профпатолога, пішла в обласну комісію з інвалідності (МСЕК), щоб вони написали, що у мене професійне захворювання. Але вони чи то бояться, чи то не знають, що робити, тому відправили мої документи в Київ. Сказали почекати тиждень. Я чекаю.
Галина каже, що не наважиться вдруге їхати до Тернополя. Незважаючи на кисневий концентратор, який вони з чоловіком взяли з собою, вона важко перенесла дорогу – постійно задихалася, доводилося часто і надовго зупинятися, у Галини паморочилося в голові, і вона думала, що не доїде.
Що можна зробити
Далеко не всі медики борються за свої компенсації, як Ігор Гайда чи Галина Радловська. Багато хто відмовляється від боротьби заздалегідь, відразу знаючи, що на них чекає.
– Буває, що у людини опускаються руки, і вона думає: "Чим боротися, мені простіше забути все це, як страшний сон. Поїхати в село й орати там, як трактор". Людям здається, що все краще, ніж ходити в комісії та Фонд соцстраху, як на роботу, збирати мільйони довідок, а потім, можливо, ще й судитися, – каже Анжела Мартинюк.
Майже слово в слово це ж повторює Володимир Фесан. Він розповідає, що багато медиків заздалегідь відмовляються боротися ще й тому, що хочуть швидше отримати лікарняний – на лікування та життя під час хвороби йде багато грошей.
– Ми всім рекомендуємо не робити цього, все ж домагатися визнання хвороби професійною, – каже Фесан. – У коронавірусу можуть бути відкладені наслідки, і краще мати право на допомогу від держави. Але у всіх різні життєві обставини, і хтось просто не хоче витрачати час і сили.
– Буває, що у людини опускаються руки, і вона думає: "Чим боротися, мені простіше забути все це, як страшний сон. Поїхати в село й орати там, як трактор". Людям здається, що все краще, ніж ходити в комісії та Фонд соцстраху, як на роботу, збирати мільйони довідок, а потім, можливо, ще й судитися, – каже Анжела Мартинюк.
Майже слово в слово це ж повторює Володимир Фесан. Він розповідає, що багато медиків заздалегідь відмовляються боротися ще й тому, що хочуть швидше отримати лікарняний – на лікування та життя під час хвороби йде багато грошей.
– Ми всім рекомендуємо не робити цього, все ж домагатися визнання хвороби професійною, – каже Фесан. – У коронавірусу можуть бути відкладені наслідки, і краще мати право на допомогу від держави. Але у всіх різні життєві обставини, і хтось просто не хоче витрачати час і сили.
Багато медики відмовляються від боротьби заздалегідь
Одна з причин, чому медикам так складно отримати компенсації, а процес тягнеться так довго, – в недосконалості, а іноді навіть абсурдності процедури розслідування. За словами Анжели Мартинюк, її можна прискорити.
У переважній більшості випадків епідеміолог пише в висновку, що хвороба медика не пов'язана з роботою. Але за законодавством, далі комісія все одно повинна зібрати десятки документів – довідку від профпатолога й інфекціоніста, сертифікати якості засобів індивідуального захисту, копії паспорта і трудової книжки тощо.
– Якщо епідеміолог не визнав хворобу пов'язаною з роботою, потерпілий не отримає виплати. Але комісія витрачає купу часу на те, щоб зібрати всі ці документи в трьох примірниках, зшити їх і надіслати до Фонду соцстраху та Державної служби з питань праці. Навіщо робити непотрібну роботу, якщо в цей час можна зайнятися іншими розслідуваннями? – обурюється Мартинюк.
На початку червня профспілка написала звернення до президента з проханням спростити порядок розслідування. Президент переадресував звернення до Фонду соцстраху та Державної служби з питань праці. Але виразних відповідей ніхто так і не надав.
Володимир Фесан натякає, що скоро процес отримання виплат стане ще складнішим. За його даними, готуються нормативні зміни, через які у медиків виникатимуть проблеми з отриманням виплат вже після того, як комісія визнає їхнє захворювання професійним.
У переважній більшості випадків епідеміолог пише в висновку, що хвороба медика не пов'язана з роботою. Але за законодавством, далі комісія все одно повинна зібрати десятки документів – довідку від профпатолога й інфекціоніста, сертифікати якості засобів індивідуального захисту, копії паспорта і трудової книжки тощо.
– Якщо епідеміолог не визнав хворобу пов'язаною з роботою, потерпілий не отримає виплати. Але комісія витрачає купу часу на те, щоб зібрати всі ці документи в трьох примірниках, зшити їх і надіслати до Фонду соцстраху та Державної служби з питань праці. Навіщо робити непотрібну роботу, якщо в цей час можна зайнятися іншими розслідуваннями? – обурюється Мартинюк.
На початку червня профспілка написала звернення до президента з проханням спростити порядок розслідування. Президент переадресував звернення до Фонду соцстраху та Державної служби з питань праці. Але виразних відповідей ніхто так і не надав.
Володимир Фесан натякає, що скоро процес отримання виплат стане ще складнішим. За його даними, готуються нормативні зміни, через які у медиків виникатимуть проблеми з отриманням виплат вже після того, як комісія визнає їхнє захворювання професійним.
Замість епілогу
Галина Радловська все ще чекає на свою компенсацію. Поки МСЕК не визнає її коронавірус професійним захворюванням, про виплату не йдеться. Спочатку медсестрі казали, що на розгляд документів у Києві піде тиждень, тепер – що доведеться чекати два місяці.
Нещодавно Галина була на комп'ютерній томографії легень. Вона показала, що права легеня почала трохи відновлюватися, а ліва так і залишилася повністю ураженою. Галина і сама це відчуває. Жінка спить тільки на лівому боці, а щойно лягає на правий - починає задихатися. Навіть лежачи на лівому боці, Галина ночами включає кисневий концентратор. Найімовірніше, так буде все життя.
Після того, як сім'я Гайди отримала компенсацію, Ігор поставив пам'ятник батькові на кладовищі, виплатив кредит за будинок, який той купив незадовго до смерті, і почав робити там ремонт. Гайда-старший планував сам потихеньку займатися цим до пенсії – ще щонайменше сім років. А потім переїхати туди разом із дружиною. Тепер у новому будинку житиме їхня дочка.
Для Ігоря Гайди історія з компенсаціями все одно не закінчена. Зараз він відпочиває, а восени збирається знову йти в суд – захищати честь і гідність родини від нападок Фонду соцстраху під час попереднього процесу. Ігор каже, що його довели до відчаю, і він не заспокоїться, поки не доб'ється публічних вибачень.
– Чиновники не розуміють, що з лікарями сваритися не можна. Сьогодні вони грубіянять мені в суді, а завтра потраплять до мене на хірургічний стіл, – каже Гайда.
Він розповідає, як кілька років тому під час його чергування в лікарні швидка привезла хлопця з ножовим пораненням. Гайда впізнав пацієнта: у студентські роки цей хлопець ні за що побив його на вулиці.
– А тепер у нього дупа порізана, і він у мене на столі. Шию я йому цю дупу під місцевим наркозом і кажу: "А пам'ятаєш, Паша, 2007 рік? Тоді ти мене побив просто так, а тепер я тобі дупу зашиваю". Лікарів доводити до ручки не можна. Нікому не раджу.
Нещодавно Галина була на комп'ютерній томографії легень. Вона показала, що права легеня почала трохи відновлюватися, а ліва так і залишилася повністю ураженою. Галина і сама це відчуває. Жінка спить тільки на лівому боці, а щойно лягає на правий - починає задихатися. Навіть лежачи на лівому боці, Галина ночами включає кисневий концентратор. Найімовірніше, так буде все життя.
Після того, як сім'я Гайди отримала компенсацію, Ігор поставив пам'ятник батькові на кладовищі, виплатив кредит за будинок, який той купив незадовго до смерті, і почав робити там ремонт. Гайда-старший планував сам потихеньку займатися цим до пенсії – ще щонайменше сім років. А потім переїхати туди разом із дружиною. Тепер у новому будинку житиме їхня дочка.
Для Ігоря Гайди історія з компенсаціями все одно не закінчена. Зараз він відпочиває, а восени збирається знову йти в суд – захищати честь і гідність родини від нападок Фонду соцстраху під час попереднього процесу. Ігор каже, що його довели до відчаю, і він не заспокоїться, поки не доб'ється публічних вибачень.
– Чиновники не розуміють, що з лікарями сваритися не можна. Сьогодні вони грубіянять мені в суді, а завтра потраплять до мене на хірургічний стіл, – каже Гайда.
Він розповідає, як кілька років тому під час його чергування в лікарні швидка привезла хлопця з ножовим пораненням. Гайда впізнав пацієнта: у студентські роки цей хлопець ні за що побив його на вулиці.
– А тепер у нього дупа порізана, і він у мене на столі. Шию я йому цю дупу під місцевим наркозом і кажу: "А пам'ятаєш, Паша, 2007 рік? Тоді ти мене побив просто так, а тепер я тобі дупу зашиваю". Лікарів доводити до ручки не можна. Нікому не раджу.
Дата: 11.08.2021
Верстка: Анна Андреєва
Верстка: Анна Андреєва