Фото: depositphotos.com
Відверта розмова із діючим співробітником Офісу генпрокурора, який понад 20 років працює у центральному апараті Генеральної прокуратури. На умовах анонімності полковник, старший радник юстиції погодився розповісти LIGA.net, як насправді влаштована прокуратура і що відбувається за лаштунками Офісу генпрокурора.
Почалося все з Віктора Пшонки…
Раніше був якийсь паритет. У нас у відділі (відділ Генеральної прокуратури) була вся Україна: прокурори із Миколаєва, Херсона, Харкова, Запоріжжя. А зараз, наприклад, домінують харківські і западенці. Бо кожний генпрокурор став підтягувати своїх. Почалося це із (Віктора) Пшонки. Хоча він не ламав апарат сильно, а на області призначав молодих хлопців. Із того часу і почалося: приходить президент і своїх починає тягнути. Ставлять, щоб слухняні були. Прокурор став маріонеткою. Якщо він майором має бути, а за пів року полковником стає, а ще за півтора року – генерал-лейтенантом. Бо це – людина президента.
(Юрій) Луценко завів своїх міліціонерів (у штат Генпрокуратури), з якими працював у МВС. Наприклад, Володимир Бедриківський працював заступником міністра і начальником УБОЗ. Натомість чинних на той час прокурорів ГПУ перевели на рівень нижче – заступниками, першими заступниками. Хоча за борт не викинули, кістяк прокуратури (Юрій Луценко) не чіпав. Міняв тих, кого наказував поставити Порошенко. Вінницькі прийшли до влади – їх поставили в області та в генпрокуратуру. Згодом їх всіх викинули.
Закриття справ
За часів Юрія Луценка першим заступником генпрокурора працював Дмитро Сторожук, який активно закривав справи. Коли Луценкові скаржилися на Сторожука, той відповідав: "Ви хочете мене посварити із "Свободою"?!" Закривали всі внутрішні розслідування по ньому.
Для "вирішення питань", наприклад закриття проваджень, на них писали: "нічого складного немає" і відправляли в область (обласну прокуратуру. – Ред.). Там ця справа і вмирала за відсутністю доказів. Якби мати статистику щодо кількості проваджень, які пішли з ГПУ на місця, і що з ними сталося потім, – було б дуже показово. Це – поле для розслідування.
Коли керували професійні генпрокурори, потайки відправити справу в область було неможливо. А зараз заступник генпрокурора може домовитися із керівником департаменту і так зробити. А ти спробуй Пшонку надурити… Одразу помічники перевіряли, доповідні писали. І він міг запитати: "А чому це справа в область пішла?!".
Якщо (Ірина) Венедіктова ніколи в руках не тримала кримінального провадження, не ходила на обшуки, не виступала у суді, як вона може давати оцінку скарзі на роботу якогось прокурора? Як ти можеш якісь накази підписувати і когось, скажімо, покарати, якщо ти досконало не знаєш процедури?! Це проблема нашої влади: призначають генпрокурорами людей, які не мають жодного відношення до нагляду за слідством. Генпрокурор має розбиратися у кримінальному праві. Має бути вищим на голову за своїх заступників. А вона – цивілістка. Промовчить там, де треба зробити зауваження.
"Постанова про скасування постанови про скасування постанови про скасування постанови про закриття кримінального провадження" – це був цілий мем у юридичних колах, саме таким формулюванням Венидіктова своєю постановою скасувала постанову Каська (Віталій Касько, колишній заступник генпрокурора Руслана Рябошапки. – Ред.). Це яскраво ілюструє нерозуміння кримінального процесу. Так ніколи не пишуть. Пишуть "Постанова про закриття кримінального провадження".
Про статистику
Прокурори скаржаться: "У мене 300 проваджень…" Скільки?! Якщо розібратися, половину з них протягом десяти днів можна закрити за відсутністю складу злочину. З усього масиву кримінальних проваджень відсотків тридцять таких, що можуть дійти до суду. Решта – макулатура.
Натомість, справа ще до суду не дійшла, а вже збирають пресконференцію, запрошують президента, всім розкривають таємницю слідства... А згодом ця справа тріщить по швах. Професійний прокурор не допустив би розкриття таємниці слідства.
"Інколи, щоб справа вмерла, не треба нічого робити"
Процедура підписання документів Генпрокуратури досить складна – потрібно поставити підписи у начальника відділу, начальника управління, замначальника департаменту, начальника департаменту, а той несе генпрокурору. Але генпрокурору несуть через радника генпрокурора або помічника – прокурора відділу забезпечення діяльності генпрокурора. Ключ від Єдиного реєстру досудових розслідувань (електронна база для збирання, зберігання, обліку даних про кримінальні правопорушення та хід досудового розслідування. – Ред.) знаходиться на флешці. Є помічник, який зайде в ЄРДР і призначить прокурорів у кримінальному провадженні, Венедіктова це своїми руками не робить.
Все життя прокуратури – це ЄРДР. Щоб зайти в реєстр, треба скористатися ключем, флешка видається кожному прокурору. Генпрокурор має флешку, яка відкриває доступ до будь-якої справи. Звичайний процесуальний керівник бачить тільки свої провадження. Начальник відділу бачить всі справи відділу, начальник департаменту – справи департаменту.
В інструкції написано, що флешку треба зберігати у сейфі, але її носять із собою і навіть беруть у відрядження. Втратив флешку – отримаєш догану, залишишся без премії. На неї не можна нічого зберігати, але і це правило часто порушують: процесуальний керівник використовує її для зберігання робочих документів.
Генпрокурор – найвпливовіша людина у кримінальному процесі. Він може передати провадження з одного органу в інший; змінити прокурорів, які будуть впливати на розслідування; може змінювати підслідність – територіальну. Має право закривати провадження. Так можна зловживати владою. Якщо відправити потужну економічну справу в якийсь віддалений район Івано-Франківської області, то її там не потягнуть ані слідчі, ані процесуальні керівники. Інколи, щоб справа вмерла, не треба нічого робити. Також можна об'єднати її з великоепізодною справою. І цей епізод загубиться у тисячі інших епізодів.
Чи легко грати у свою гру за спиною генерального прокурора?
Для генерального прокурора, який не має досвіду роботи у прокуратурі, неважко. Наприклад, розслідується справа про штучне банкрутство банку, з якого масово виводилися кошти. Співробітники банку домовляються із слідчим поліції. Але зрозуміло, що без керівництва Офісу генпрокурора таку справу не закрити. Як це вирішити? Знайти правильні аргументи. Усі матеріали, які йдуть до генпрокурора, перед цим вичитуються помічниками. Вони пишуть довідку для генерального прокурора про провадження і про те, що зробили або чого не зробили слідчі. Вичерпність та об’єктивність довідки залежить від цих помічників...
Щоб побачити, що справу продали, треба просто подивитися на динаміку її розслідування. Вносяться дані в ЄРДР, проводяться масові слідчі дії, обшуки, затримання, арешти... А потім пів року не відбувається жодної слідчої дії. Якщо динаміка впала, значить, щось відбулося.