Хто допомагає Дмитру Сенниченку Україну продавати. Дорого і прозоро
Автор: Любов Величко
Хто допомагає Дмитру Сенниченку Україну продавати. Дорого і прозоро
Автор: Любов Величко
Ольга Батова (ліворуч), Дмитро Сенниченко, Юлія Бєлова (праворуч). Колаж: Аліна Подлєсна/Liga.net
Кому довірили приймати хабарі, на яку посаду претендує одразу 100 кандидатів та чому директорів держпідприємств шукають силами поліції. LIGA.net розповідає, як працює головний орган із управління держвласністю – Фонд державного майна.
Під склепінчастою стелею за столиком київського ресторанчику “Бестія” сиділи двоє. Заклад у стилі ірландського пабу, де не так легко усамітнитись, – не найкраще місце для приватності. Хоча розмова, яка відбувалась між цієї парою 25 листопада минулого року, точно була не для зайвих вух. Згідно аудіозапису НАБУ, який потім залучили до кримінального провадження, чоловік озвучував умови свого призначення на посаду гендиректора Миколаївобленерго. $50 000 – до призначення, ще стільки ж – після. Цю інформацію радник голови Фонду держмайна, а саме він сидів з іншого боку стола, мав згодом донести шефу – Дмитру Сенниченку.
Співрозмовником радника був Дмитро Бабич, тодішній заступник голови Миколаївобленерго. Вони домовились про передачу першої частини суми 8 грудня у цьому ж ресторані. В обумовлений час гроші приніс посередник. Приблизно о 12:30 він передав сумку з доларами та одразу був затриманий співробітниками НАБУ. Згодом детективи прийшли і до Бабича.
В останній час здавати хабарників правоохоронним органам стало для Дмитра Сенниченка майже буденною справою. У 2020-му він тричі(!) повідомляв НАБУ про спроби підкупу на загальну суму понад п’ять мільйонів доларів.
За що такі гроші? Після 25 років перманентної приватизації у руках держави залишилось понад 3600 держпідприємств, якими управляють 96 різних міністерств та відомств. Дві третини з них – не працюють або збиткові. Голова Фонду держмайна запевняє, що ледь не за кожним збитковим активом стоять сірі кардинали, які отримують свій зиск і у будь-який спосіб намагаються зберегти вплив: заважають зміні керівників або підготовці об’єктів до приватизації.
Співрозмовником радника був Дмитро Бабич, тодішній заступник голови Миколаївобленерго. Вони домовились про передачу першої частини суми 8 грудня у цьому ж ресторані. В обумовлений час гроші приніс посередник. Приблизно о 12:30 він передав сумку з доларами та одразу був затриманий співробітниками НАБУ. Згодом детективи прийшли і до Бабича.
В останній час здавати хабарників правоохоронним органам стало для Дмитра Сенниченка майже буденною справою. У 2020-му він тричі(!) повідомляв НАБУ про спроби підкупу на загальну суму понад п’ять мільйонів доларів.
За що такі гроші? Після 25 років перманентної приватизації у руках держави залишилось понад 3600 держпідприємств, якими управляють 96 різних міністерств та відомств. Дві третини з них – не працюють або збиткові. Голова Фонду держмайна запевняє, що ледь не за кожним збитковим активом стоять сірі кардинали, які отримують свій зиск і у будь-який спосіб намагаються зберегти вплив: заважають зміні керівників або підготовці об’єктів до приватизації.
Як заробляти на державній власності
На прикладі корупційних схем, які пропонував* голові ФДМУ претендент на посаду керівника “Миколаївобленерго”
*Згідно матеріалів кримінального провадження
За розрахунками Фонду, приватизація цього року принесе 12 млрд гривень.
Нетолерантність до корупції, яку демонструє Фонд, позитивно впливає на інтерес інвесторів. Але цього не достатньо для виконання планів з приватизації. Наприклад, у 2019 році, коли Сенниченко вже працював головою ФДМУ, держава готувалась до розпродажу на 17 млрд гривень, а вийшло отримати лише півмільярда (Сенниченко був призначений на посаду у вересні 2019 року, після чого, у листопаді, план приватизації КМУ зменшив з 17 млрд гривень до 0,549 млрд гривень).
Звісно, для результату потрібні сприяння президента і Кабміну. І не лише це. Фонд держмайна має здолати спротив держорганів, які не поспішають віддавати для продажу підконтрольні підприємства. А також – долати спротив змінам усередині самого Фонду.
“Мало хто знає, що таке Фонд. І є така негативна конотація: Фонд держмайна – це щось про корупцію”, – не без суму констатує його голова. LIGA.net дослідила, як влаштована вертикаль Дмитра Сенниченка, який намагається позбавити ФДМУ “корупційного” іміджу.
Нетолерантність до корупції, яку демонструє Фонд, позитивно впливає на інтерес інвесторів. Але цього не достатньо для виконання планів з приватизації. Наприклад, у 2019 році, коли Сенниченко вже працював головою ФДМУ, держава готувалась до розпродажу на 17 млрд гривень, а вийшло отримати лише півмільярда (Сенниченко був призначений на посаду у вересні 2019 року, після чого, у листопаді, план приватизації КМУ зменшив з 17 млрд гривень до 0,549 млрд гривень).
Звісно, для результату потрібні сприяння президента і Кабміну. І не лише це. Фонд держмайна має здолати спротив держорганів, які не поспішають віддавати для продажу підконтрольні підприємства. А також – долати спротив змінам усередині самого Фонду.
“Мало хто знає, що таке Фонд. І є така негативна конотація: Фонд держмайна – це щось про корупцію”, – не без суму констатує його голова. LIGA.net дослідила, як влаштована вертикаль Дмитра Сенниченка, який намагається позбавити ФДМУ “корупційного” іміджу.
Команда Сенниченка
У голови Фонду держмайна немає патронатної служби, апарату помічників. Замість цього для координації та нарад створено окремий консультаційний орган – Офіс сталих інвестицій (ОСІ), який фінансується за рахунок донорів: Трансперенсі Інтернешнл Україна, посольства Великої Британії, USAID. Команда Офісу надає послуги у статусі консультантів або позаштатних радників (14 радників).
Керівниця Офісу сталих інвестицій Олександра Кудрявцева під час пандемії коронавірусу працює із дому і спілкується із аналітиками через відеозв’язок. Фото: Любов Величко/LIGA.net
Після перемоги у конкурсі, координаторкою офісу стала Олександра Кудрявцева, знайома Сенниченка з часів роботи в Укрпошті. Там вона очолювала проєктний офіс, а Сенниченко управляв активами.
“Дмитро мав уяву про мене як фахівця із менеджменту змін і запросив взяти участь у трансформації Фонду”, – розповідає Кудрявцева. Такої позиції у структурі ФДМУ не було, тому cтворили Офіс сталих інвестицій.
Спеціалісти Офісу моніторять діяльність Фонду, супроводжують усі об'єкти великої приватизації, створюють систему автоматизації оренди приміщень, піарять процес приватизації та вибудовують внутрішні комунікації всередині держустанови.
“Людей для Офісу шукали по-різному, – згадує Олександра Кудрявцева. – Наприклад, Дмитро Кайданович прийшов з Укрпошти, там він був у моїй команді і гарно зарекомендував себе. Є консультанти, яких ми знайшли за допомогою Трансперенсі Інтернешнл Україна. Кожен фахівець має встановлені показники ефективності, яких повинен досягати у роботі.
“Дмитро мав уяву про мене як фахівця із менеджменту змін і запросив взяти участь у трансформації Фонду”, – розповідає Кудрявцева. Такої позиції у структурі ФДМУ не було, тому cтворили Офіс сталих інвестицій.
Спеціалісти Офісу моніторять діяльність Фонду, супроводжують усі об'єкти великої приватизації, створюють систему автоматизації оренди приміщень, піарять процес приватизації та вибудовують внутрішні комунікації всередині держустанови.
“Людей для Офісу шукали по-різному, – згадує Олександра Кудрявцева. – Наприклад, Дмитро Кайданович прийшов з Укрпошти, там він був у моїй команді і гарно зарекомендував себе. Є консультанти, яких ми знайшли за допомогою Трансперенсі Інтернешнл Україна. Кожен фахівець має встановлені показники ефективності, яких повинен досягати у роботі.
Анастасія Магонова (на фото – в центрі) – радник із питань PR та антикризових комунікацій. Лара Високовська (на фото – праворуч) – також працює піар-менеджеркою в ФДМУ. Фото: Facebook Лари Високовської
Сенниченко навів перелік нових членів команди ОСІ, яких залучили за участі Трансперенсі Інтернешнл Україна: чотири проєктних менеджери на кожен із ключових напрямків роботи ФДМУ; три бізнес-аналітики, спеціаліст із відносин з інвесторами, юристи.
Ключові напрямки роботи ФДМУ:
- підготовка та проведення приватизації об’єктів,
- регулювання ринку оціночної діяльності,
- впровадження реформи оренди комунального та державного майна,
- корпоративне управління об'єктів, які перебувають у відповідальності Фонду.
Позаяк Фонд курує роботу підприємств із різних галузей, Дмитро Сенниченко взяв до себе радниками фахівців із кількох індустрій.
Поради щодо роботи підприємств машинобудівної галузі дає Дмитро Шедько. Радник із питань торфової промисловості – Сергій Власенко, екскерівник Укрторфу. Юрій Власенко, який понад 15 років працював на керівних посадах в енергосекторі, до 26 лютого 2021 року був радником голови ФДМУ з питань енергетики (згодом – призначений в.о. гендиректора Центренерго).
Поради щодо роботи підприємств машинобудівної галузі дає Дмитро Шедько. Радник із питань торфової промисловості – Сергій Власенко, екскерівник Укрторфу. Юрій Власенко, який понад 15 років працював на керівних посадах в енергосекторі, до 26 лютого 2021 року був радником голови ФДМУ з питань енергетики (згодом – призначений в.о. гендиректора Центренерго).
Дмитро Шедько – радник з корпоративного управління (фінансове оздоровлення блоку електромашинного будування). Раніше працював у міжнародних та національних холдингах на позиціях CEO та CMO. Фото: Facebook Дмитра Шедька
Позаштатними радниками також працюють переможці конкурсів на посади у ФДМУ, які зараз проходять спецперевірку (може тривати декілька місяців). Наприклад, Євген Андрійчук переміг у конкурсі на посаду в регіональному відділенні ФДМУ, Олександр Віжунов незабаром працюватиме у підрозділі корпоративного управління, Олексій Козлов очолить департамент вугледобувної промисловості ПАО “Центренерго”.
“Ви у нас 17-й!”
Зараз у центральному офісі ФДМУ працює 460 співробітників. Трудова книжка більшості з них лежить у відділі кадрів понад десять років. Сенниченко не став перевиховувати і перевчати тих, хто цього не хотів. Він знайшов спосіб їх позбутись (звільнити держслужбовця – дуже непроста задача). За останні півтора роки у Фонді держмайна було чотири реорганізації. “Є завжди ледацюги, які чай п’ють і штани просиджують. Цих людей легко “загубити” за допомогою реорганізації”, – пояснює Дмитро Сенниченко.
Заступник голови ФДМУ Денис Кудін згадує свої перші дні роботи. “Коли я робив презентацію про себе, хто я, які мої попередні досягнення і які очікування маю від колективу, хтось відреагував: "… та все нормально, ви – наш 17-й (керівник. – Ред.), до того 16-ть пережили і вас переживемо".
Заступник голови ФДМУ Денис Кудін згадує свої перші дні роботи. “Коли я робив презентацію про себе, хто я, які мої попередні досягнення і які очікування маю від колективу, хтось відреагував: "… та все нормально, ви – наш 17-й (керівник. – Ред.), до того 16-ть пережили і вас переживемо".
Успіхи малої приватизації
Аналогічні складнощі мав і керівник приватизаційного напрямку Тарас Єлейко. Щоб зробити процес приватизації прозорішим, він протягом кількох місяців залучав до обговорення “старих” працівників Фонду. “Йому зі спротивом казали, що це не можливо, так раніше ніхто не робив... Він переконував, просив приходити зі своїми ідеями”, – розповідає Юлія Бєлова. За її словами, врешті Єлейко зробив дуже гарний мікс із нових працівників із бізнес-світоглядом та професіоналів із Фонду, які добре розумілися на законодавстві.
Шукаємо директорів держпідприємств за допомогою поліції
Власність у руках держави – чорний кіт у темній кімнаті: п’яту частину держкомпаній не знайти за місцем реєстрації, а керівників державних компаній деколи доводиться шукати за допомогою поліції. Про це LIGA.net розповідає заступниця голови Фонду держмайна Юлія Бєлова. З її слів, більше половини із 3600 державних підприємств взагалі не звітують про свою діяльність. Як продати те, що навіть важко побачити, та чому Фонд держмайна стає кузнею антикризових менеджерів Бєлова розповіла в інтерв'ю LIGA.net.
Інтерв'ю з заступницею голови ФДМУ Юлією Бєловою
Фото: пресслужба ФДМУ
– Які ключові проблеми Ви застали, коли почали працювати у Фонді?
– Це і залучення кваліфікованих фахівців і ефективність організаційної структури. Зараз ФДМУ – це 12 юридичних осіб (центральний апарат та 11 регіональних відділень). Ти маєш організовувати та відповідати за роботу інституції на всій території України, а важелі контролю за окремими юрособами ослаблені через широкі повноваження керівників на місцях.
Для посилення вертикалі, ми ініціювали зміни оргструктури. У голови Фонду тепер є заступник, який відповідає за діяльність регіональної мережі. Він збирає аналітику, щодня спілкується з регіонами, контролює виконання ними завдань ФДМУ.
Ще рік тому у структурі Фонду не було департаменту комунікацій та маркетингу, Фонд був дуже закритою установою. Усе спілкування зі ЗМІ проходило у дуже застарілий спосіб – шляхом оприлюднення обов'язкових повідомлень на офіційному сайті. Активного висвітлення всіх процесів не відбувалося.
Ми такий департамент створили. Зараз у нас дуже активна співпраця із громадськими організаціями, держорганами. Підсилили комунікацію в регіонах з головами ОДА, беремо участь у всіх заходах на місцях, залучаємо підприємців, інформуємо їх про нашу діяльність та про можливості вигідно інвестувати через приватизацію та оренду.
– Що це дає?
– Один із способів залучити потенційних інвесторів (для приватизації чи оренди держмайна. – Ред.) – повернення довіри, надаючи повну та актуальну інформацію про об’єкти, які пропонує держава на прозорих онлайн-аукціонах. Залучення якомога ширшого кола інвесторів сприяє зростанню конкуренції та, відповідно, формуванню ринкової вартості активів.
– Наскільки оновився склад комунікаційної команди?
– Усіх активних людей, які хотіли працювати у сфері маркетингу, хто був фахівцем у цій справі, ми залучили. У Фонді завжди працювало офіційне видання “Відомості приватизації”, його готували чотири спеціалісти. Також існував відділ зв'язків із громадськістю, який опрацьовував офіційні запити від громадян. Але нам знадобилися і нові кадри, бо спілкування із журналістами та висвітлення інформації про Фонд у соцмережах потребує спеціальних навичок. За минулий рік ми добрали понад 60 нових співробітників.
Як наслідок, ми отримуємо зворотний зв'язок про те, що Фонд став більш відкритою організацією, інформацію про нього тепер легко знайти. Запущено сайт privatization.gov.ua з даними про об’єкти приватизації, який працює за принципами зручного інтернет-магазину.
Ми адмініструємо процеси оренди державного майна і отримуємо багато позитивних відгуків про нашу комунікацію та прозорість від Спілки українських підприємців, Торгової палати, інших міжнародних та локальних організацій підприємців. Напередодні відкрили новий ресурс orenda.gov.ua, на якому розкрита вся інформація про вакантні для оренди об’єкти державної нерухомості.
І це підтверджується конкретними цифрами – на аукціони приходить більше учасників, конкуренція зростає. Відповідно зростають ціни об’єктів. Так, у 2020 році ми забезпечили зростання вартості активів на онлайн-аукціонах на 130% більше, ніж в попередні роки.
– Чи відбулася ротація керівників середньої ланки?
– Деякі звільнилися. Бо нові завдання, поставлені керівництвом Фонду, вимагали більшої залученості у процеси. У деяких випадках зросло навантаження. Наприклад, торік до сфери управління ФДМУ передали понад 400 об'єктів на приватизацію. Протягом п’яти попередніх років Фонд отримав близько 80 підприємств.
Водночас є потреба підсилити експертність. Раніше всі підприємства управлялися за однаковим принципом. Було два підрозділи: один опікувався всіма державними підприємствами, другий – всіма акціонерними товариствами. Ми здійснили реорганізацію структури управління за галузями: є управління, які опікуються сільгосппідприємствами, добувною, переробною галуззю, машинобудуванням та нерухомістю. Окремий підрозділ займається підприємствами, які знаходяться на етапі ліквідації або банкрутства (таких близько 130).
У середньому в 2020 році на одне вакантне місце претендували 33 особи. А на деякі вакансії був конкурс і по сто осіб на місце. Більший попит мали посади, пов'язані з корпоративним управлінням, бо це цікава робота та досвід, який стане в нагоді й після закінчення роботи на держслужбі.
Річ у тім, що від прийняття на баланс підприємства до аукціону може пройти більше року. На жаль, підприємства передають зазвичай із керівниками, які довгий час ними керували і “доуправлялись” до того, що й зарплату працівникам платити нічим. Тому ми постійно займаємося кризовим менеджментом.
– Як підвищити привабливість таких підприємств для інвесторів?
– Перш за все – через якісний аудит та розкриття всієї інформації про активи. Треба встановлювати контакт із директором, представники регіональних відділень виїжджають за адресою підприємства і перевіряють, чи є там це підприємство. І бачимо, що у 20% випадків підприємства за цією адресою не знаходяться. Ми починаємо шукати активи цих підприємств, інформацію про них (бо все, що ми знаємо, – це запис у держреєстрі), за потреби заявляємо у розшук директора в поліцію.
– Як таке може бути, що державне підприємство “розчиняється у повітрі”?
– На жаль, так у нас управляють державними об'єктами. І це є одним із аргументів, чому нам потрібна приватизація. Держава у багатьох випадках не має бути власником, це – функція бізнесу. Функція держави – створювати сприятливі для бізнесу умови, встановлювати рівні правила і слідкувати за їхнім дотриманням. Тому непрофільні державні активи мають бути передані приватному сектору.
У нас багато підприємств, які на папері називаються дуже красиво: наприклад, науково-дослідний інститут. А насправді крім назви нічого немає – підприємство науково-дослідної діяльності не здійснює. У кращому випадку воно зберігає архіви, є будівля у непоганому місці, а приміщення здаються в оренду (часто в тіньову і за готівку). І очолює все це директор та бухгалтер, які на Range Rover їздять. А на паперах – повністю збиткове підприємство, яке нічого не має. Який найкращий вихід? Приватизувати цю будівлю на прозорому аукціоні, отримати достойну суму від продажу до державного бюджету. І хай приватний власник розвиває цей об’єкт, інвестує в модернізацію, сплачує податки, створює нові робочі місця.
– У якій галузі ситуація найгірша?
– Якщо говорити про нестратегічні підприємства невеликого масштабу, то майже однаково скрізь. Підприємства доведені “до ручки”, там переважно взагалі нічого не відбувається за профільною діяльністю. Так, є умовно “живі” підприємства – це відсотків десять від тієї кількості, що ми отримали на приватизацію. Вони здійснюють профільну діяльність, яка генерує хоч якийсь прибуток.
За даними Мінекономіки, у державній власності є близько 3600 підприємств, якими управляють 96 різних органів влади. З них майже 1860 взагалі не звітують про свою діяльність. Там уже треба дивитися: розпочинати процедуру ліквідації чи приватизації. Третина цих підприємств уже в управлінні ФДМУ. Зараз є така державна позиція, що органи виконавчої влади мають формувати політику країни, а не займатися управлінням безлічі державних підприємств, які унаслідок занепадають.
До того ж, що більше людського фактора, то більше корупційних ризиків. Ризики високі, коли є закон і підзаконний акт, і є людина, яка на свій розсуд вільно трактує ці підзаконні акти під час оформлення документів. А якщо кожен крок процесу закласти в цифрові рамки, залишаються не лише архівні сліди діяльності, а й цифрові сліди кожного етапу. І ти бачиш усі процеси онлайн. Там неможливо підробити документи, поставити неправильну дату.
Ми разом із Міністерством цифрової трансформації розпочали одночасно п’ять проєктів цифровізації Фонду.
У приватизації ми створили віртуальні кімнати даних – це повна інформація про активи, які приватизуються на онлайн-аукціонах. Коли потенційний інвестор хоче зрозуміти, а що ж там всередині держпідприємства, він може за посиланням зайти на спеціальний сайт privatization.gov.ua та у віртуальних кімнатах отримати дані з первинних документів, побачити договори, контракти, заборгованість і так далі. Так ліквідуються приховані ризики, що призводить до збільшення вартості активів на торгах. Такий самий сайт вже працює у тестовому режимі і з оренди держмайна – orenda.gov.ua.
– Чи відчували спротив системи у процесі реформування?
– Звісно. На перших стадіях була недовіра до нового керівництва, нерозуміння загальних цілей. Ми дуже чітко артикулювали цілі і власним прикладом показували, що ми рухаємося в цьому напрямі. Спочатку люди активно виявляють спротив, а потім розуміють, що відбувається незворотний процес змін, і починають приймати правила. Цей процес тривав десь рік.
– Які ключові проблеми Ви застали, коли почали працювати у Фонді?
– Це і залучення кваліфікованих фахівців і ефективність організаційної структури. Зараз ФДМУ – це 12 юридичних осіб (центральний апарат та 11 регіональних відділень). Ти маєш організовувати та відповідати за роботу інституції на всій території України, а важелі контролю за окремими юрособами ослаблені через широкі повноваження керівників на місцях.
Для посилення вертикалі, ми ініціювали зміни оргструктури. У голови Фонду тепер є заступник, який відповідає за діяльність регіональної мережі. Він збирає аналітику, щодня спілкується з регіонами, контролює виконання ними завдань ФДМУ.
Ще рік тому у структурі Фонду не було департаменту комунікацій та маркетингу, Фонд був дуже закритою установою. Усе спілкування зі ЗМІ проходило у дуже застарілий спосіб – шляхом оприлюднення обов'язкових повідомлень на офіційному сайті. Активного висвітлення всіх процесів не відбувалося.
Ми такий департамент створили. Зараз у нас дуже активна співпраця із громадськими організаціями, держорганами. Підсилили комунікацію в регіонах з головами ОДА, беремо участь у всіх заходах на місцях, залучаємо підприємців, інформуємо їх про нашу діяльність та про можливості вигідно інвестувати через приватизацію та оренду.
– Що це дає?
– Один із способів залучити потенційних інвесторів (для приватизації чи оренди держмайна. – Ред.) – повернення довіри, надаючи повну та актуальну інформацію про об’єкти, які пропонує держава на прозорих онлайн-аукціонах. Залучення якомога ширшого кола інвесторів сприяє зростанню конкуренції та, відповідно, формуванню ринкової вартості активів.
– Наскільки оновився склад комунікаційної команди?
– Усіх активних людей, які хотіли працювати у сфері маркетингу, хто був фахівцем у цій справі, ми залучили. У Фонді завжди працювало офіційне видання “Відомості приватизації”, його готували чотири спеціалісти. Також існував відділ зв'язків із громадськістю, який опрацьовував офіційні запити від громадян. Але нам знадобилися і нові кадри, бо спілкування із журналістами та висвітлення інформації про Фонд у соцмережах потребує спеціальних навичок. За минулий рік ми добрали понад 60 нових співробітників.
Як наслідок, ми отримуємо зворотний зв'язок про те, що Фонд став більш відкритою організацією, інформацію про нього тепер легко знайти. Запущено сайт privatization.gov.ua з даними про об’єкти приватизації, який працює за принципами зручного інтернет-магазину.
Ми адмініструємо процеси оренди державного майна і отримуємо багато позитивних відгуків про нашу комунікацію та прозорість від Спілки українських підприємців, Торгової палати, інших міжнародних та локальних організацій підприємців. Напередодні відкрили новий ресурс orenda.gov.ua, на якому розкрита вся інформація про вакантні для оренди об’єкти державної нерухомості.
І це підтверджується конкретними цифрами – на аукціони приходить більше учасників, конкуренція зростає. Відповідно зростають ціни об’єктів. Так, у 2020 році ми забезпечили зростання вартості активів на онлайн-аукціонах на 130% більше, ніж в попередні роки.
– Чи відбулася ротація керівників середньої ланки?
– Деякі звільнилися. Бо нові завдання, поставлені керівництвом Фонду, вимагали більшої залученості у процеси. У деяких випадках зросло навантаження. Наприклад, торік до сфери управління ФДМУ передали понад 400 об'єктів на приватизацію. Протягом п’яти попередніх років Фонд отримав близько 80 підприємств.
Водночас є потреба підсилити експертність. Раніше всі підприємства управлялися за однаковим принципом. Було два підрозділи: один опікувався всіма державними підприємствами, другий – всіма акціонерними товариствами. Ми здійснили реорганізацію структури управління за галузями: є управління, які опікуються сільгосппідприємствами, добувною, переробною галуззю, машинобудуванням та нерухомістю. Окремий підрозділ займається підприємствами, які знаходяться на етапі ліквідації або банкрутства (таких близько 130).
У середньому в 2020 році на одне вакантне місце претендували 33 особи. А на деякі вакансії був конкурс і по сто осіб на місце. Більший попит мали посади, пов'язані з корпоративним управлінням, бо це цікава робота та досвід, який стане в нагоді й після закінчення роботи на держслужбі.
Річ у тім, що від прийняття на баланс підприємства до аукціону може пройти більше року. На жаль, підприємства передають зазвичай із керівниками, які довгий час ними керували і “доуправлялись” до того, що й зарплату працівникам платити нічим. Тому ми постійно займаємося кризовим менеджментом.
– Як підвищити привабливість таких підприємств для інвесторів?
– Перш за все – через якісний аудит та розкриття всієї інформації про активи. Треба встановлювати контакт із директором, представники регіональних відділень виїжджають за адресою підприємства і перевіряють, чи є там це підприємство. І бачимо, що у 20% випадків підприємства за цією адресою не знаходяться. Ми починаємо шукати активи цих підприємств, інформацію про них (бо все, що ми знаємо, – це запис у держреєстрі), за потреби заявляємо у розшук директора в поліцію.
– Як таке може бути, що державне підприємство “розчиняється у повітрі”?
– На жаль, так у нас управляють державними об'єктами. І це є одним із аргументів, чому нам потрібна приватизація. Держава у багатьох випадках не має бути власником, це – функція бізнесу. Функція держави – створювати сприятливі для бізнесу умови, встановлювати рівні правила і слідкувати за їхнім дотриманням. Тому непрофільні державні активи мають бути передані приватному сектору.
У нас багато підприємств, які на папері називаються дуже красиво: наприклад, науково-дослідний інститут. А насправді крім назви нічого немає – підприємство науково-дослідної діяльності не здійснює. У кращому випадку воно зберігає архіви, є будівля у непоганому місці, а приміщення здаються в оренду (часто в тіньову і за готівку). І очолює все це директор та бухгалтер, які на Range Rover їздять. А на паперах – повністю збиткове підприємство, яке нічого не має. Який найкращий вихід? Приватизувати цю будівлю на прозорому аукціоні, отримати достойну суму від продажу до державного бюджету. І хай приватний власник розвиває цей об’єкт, інвестує в модернізацію, сплачує податки, створює нові робочі місця.
– У якій галузі ситуація найгірша?
– Якщо говорити про нестратегічні підприємства невеликого масштабу, то майже однаково скрізь. Підприємства доведені “до ручки”, там переважно взагалі нічого не відбувається за профільною діяльністю. Так, є умовно “живі” підприємства – це відсотків десять від тієї кількості, що ми отримали на приватизацію. Вони здійснюють профільну діяльність, яка генерує хоч якийсь прибуток.
За даними Мінекономіки, у державній власності є близько 3600 підприємств, якими управляють 96 різних органів влади. З них майже 1860 взагалі не звітують про свою діяльність. Там уже треба дивитися: розпочинати процедуру ліквідації чи приватизації. Третина цих підприємств уже в управлінні ФДМУ. Зараз є така державна позиція, що органи виконавчої влади мають формувати політику країни, а не займатися управлінням безлічі державних підприємств, які унаслідок занепадають.
До того ж, що більше людського фактора, то більше корупційних ризиків. Ризики високі, коли є закон і підзаконний акт, і є людина, яка на свій розсуд вільно трактує ці підзаконні акти під час оформлення документів. А якщо кожен крок процесу закласти в цифрові рамки, залишаються не лише архівні сліди діяльності, а й цифрові сліди кожного етапу. І ти бачиш усі процеси онлайн. Там неможливо підробити документи, поставити неправильну дату.
Ми разом із Міністерством цифрової трансформації розпочали одночасно п’ять проєктів цифровізації Фонду.
У приватизації ми створили віртуальні кімнати даних – це повна інформація про активи, які приватизуються на онлайн-аукціонах. Коли потенційний інвестор хоче зрозуміти, а що ж там всередині держпідприємства, він може за посиланням зайти на спеціальний сайт privatization.gov.ua та у віртуальних кімнатах отримати дані з первинних документів, побачити договори, контракти, заборгованість і так далі. Так ліквідуються приховані ризики, що призводить до збільшення вартості активів на торгах. Такий самий сайт вже працює у тестовому режимі і з оренди держмайна – orenda.gov.ua.
– Чи відчували спротив системи у процесі реформування?
– Звісно. На перших стадіях була недовіра до нового керівництва, нерозуміння загальних цілей. Ми дуже чітко артикулювали цілі і власним прикладом показували, що ми рухаємося в цьому напрямі. Спочатку люди активно виявляють спротив, а потім розуміють, що відбувається незворотний процес змін, і починають приймати правила. Цей процес тривав десь рік.
Через прискіпливість у доборі кадрів та невисоку зарплату уже вісім місяців залишається порожнім крісло керівника юридичного департаменту.
Наразі ключовими юридичними питаннями у Фонді займається старша юридична раднця голови ФДМУ Ярослава Максименко.
Наразі ключовими юридичними питаннями у Фонді займається старша юридична раднця голови ФДМУ Ярослава Максименко.
“Ви нас рейдерите”
Юридичний напрямок – один із ключових у Фонді. Окрім буденних завдань у руках юристів лежать питання повернення незаконно відчужених активів та захист від пресингу.
Дмитро Сенниченко каже, що вже “тисячі разів” стикався зі спробами тиску на себе в інтересах осіб, які мають претензії на активи держави.
“Ті, хто контролювали державні активи, щиро вважають їх своїми, – ділиться спостереженнями голова ФДМУ. – Вони кажуть: "Ви нас рейдерите". Я відповідаю: "Ви щось наплутали, це, взагалі-то, державне майно". Такі діалоги супроводжують спроби Фонду держмайна змінити керівника державного підприємства.
Опоненти голови ФДМУ йдуть у суди, а активами, навколо яких виникає напруження, раптом починають цікавитись народні депутати – пишуть численні запити та стверджують, що “у вас там – безлад”, додає голова Фонду держмайна. Він згадує і про відкриття численних “фактових” кримінальних проваджень, “бо десь там в інтернеті щось написали”.
Коли погрози не діють, у хід ідуть інші методи. Дмитро Сенниченко вже тричі брав участь в спецопераціях НАБУ із затримання злочинців, які пропонували йому хабарі за призначення керівника Одеського припортового заводу, Миколаївобленерго, Черкасиобленерго та за погодження корупційних схеми навколо держпідприємств.
Дмитро Сенниченко каже, що вже “тисячі разів” стикався зі спробами тиску на себе в інтересах осіб, які мають претензії на активи держави.
“Ті, хто контролювали державні активи, щиро вважають їх своїми, – ділиться спостереженнями голова ФДМУ. – Вони кажуть: "Ви нас рейдерите". Я відповідаю: "Ви щось наплутали, це, взагалі-то, державне майно". Такі діалоги супроводжують спроби Фонду держмайна змінити керівника державного підприємства.
Опоненти голови ФДМУ йдуть у суди, а активами, навколо яких виникає напруження, раптом починають цікавитись народні депутати – пишуть численні запити та стверджують, що “у вас там – безлад”, додає голова Фонду держмайна. Він згадує і про відкриття численних “фактових” кримінальних проваджень, “бо десь там в інтернеті щось написали”.
Коли погрози не діють, у хід ідуть інші методи. Дмитро Сенниченко вже тричі брав участь в спецопераціях НАБУ із затримання злочинців, які пропонували йому хабарі за призначення керівника Одеського припортового заводу, Миколаївобленерго, Черкасиобленерго та за погодження корупційних схеми навколо держпідприємств.
Хабарі, які пропонували голові Фонду держмайна
Сенниченко жартує, що ловити хабарників йому допомагає його “права рука” – радниця з питань корпоративного управління Ольга Батова: “Я посилаю їх (хабарників. – Ред.) до неї зі словами: “У мене для вирішення вашого питання є дуже гарний радник. Розмовляйте з нею”.
Ольга Батова має 15 років досвіду роботи у сфері права, податковому та бізнес-консалтингу. Вона брала участь в одній із спецоперацій із затримання корупціонерів, які намагалися підкупити Дмитра Сенниченка. Фото: Facebook Ольги Батової
Боротися з корупцією допомагають експравоохоронці. Наприклад, радник з питань співпраці з правоохоронними органами Олександр Руденко понад 15 років займався питаннями організації внутрішньої та зовнішньої безпеки, супроводом кримінальних та адміністративних проваджень. В'ячеслав Солтановський – радник із захисту державних економічних інтересів. Їхній колега Борис Попов – радник та адвокат голови ФДМУ. За плечима Попова – 25 років стажу в правоохоронних органах. Він також закінчив Вищу школу поліції Польщі, Таємну службу США та Міжнародну Академію ФБР США.
Роботи у цих радників вистачає. Коли LIGA.net попросила Сенниченка назвати кілька прикладів держпідприємств, де тіньові керівники отримують свій зиск, той лише розвів руками. Мовляв, така ситуація прослідковується майже всюди.
“У 2013 році держава за обіцянки інвестувати 110 млн у модернізацію Запорізького титано-магнієвого комбінату віддала 49% акцій бізнес-групі, яка поставила свого (!) директора попри те, що 51% заводу належав державі, – розповідає Сенниченко. – Завод накопичив 1,4 млрд гривень боргів за електроенергію, 780 млн гривень збитків за 2019 рік. І це за правління одного директора. Ми його почали змінювати і розпочалася війна, суди, піар, акції – все полилося…”
Роботи у цих радників вистачає. Коли LIGA.net попросила Сенниченка назвати кілька прикладів держпідприємств, де тіньові керівники отримують свій зиск, той лише розвів руками. Мовляв, така ситуація прослідковується майже всюди.
“У 2013 році держава за обіцянки інвестувати 110 млн у модернізацію Запорізького титано-магнієвого комбінату віддала 49% акцій бізнес-групі, яка поставила свого (!) директора попри те, що 51% заводу належав державі, – розповідає Сенниченко. – Завод накопичив 1,4 млрд гривень боргів за електроенергію, 780 млн гривень збитків за 2019 рік. І це за правління одного директора. Ми його почали змінювати і розпочалася війна, суди, піар, акції – все полилося…”
Очікуваний дохід від приватизації у 2021 році
Кудін зазначає, що на момент передачі до Фонду 420 об'єктів (у 2019-2020 роках) для їхньої приватизації не було ані архівів фінансових звітів, ані стратегії діяльності підприємств, ані переліку їхніх активів (наразі на балансі ФДМУ перебуває понад 600 об'єктів). “Упродовж чотирьох місяців ми вели бесіду із кожним директором протягом 20-30 хвилин, – згадує Кудін. – Збирали первинні матеріали про підприємства”.
У багатьох держпідприємств, за словами заступниці голови ФДМУ Юлії Бєлової, крім назви на папері на кшталт “науково-дослідний інститут”, більше нічого не має. “У кращому разі, вони зберігають архіви і мають будівлю в гарній локації. “Водночас приміщення здаються в оренду за готівку. І очолюють усе це директор та бухгалтер, які на Range Rover їздять. А на паперах – повністю збиткове підприємство, нічого нема”, – додає заступниця голови. Лише десять відсотків переданих підприємств ведуть профільну діяльність і генерують хоч якийсь прибуток.
У 191 з 420 переданих підприємств фахівці Фонду взагалі не змогли знайти керівників. “Ми подали заяви до поліції про розшук, шукаємо керівника, бо назва підприємства – є, код ЄДРПОУ – є, юридична адреса – є, прізвище директора – є, а знайти його не можемо…”, - скаржиться Сенниченко.
Масштаби корупційних схем навколо державної власності ілюструє ситуація в Об’єднаній гірничо-хімічній компанії. Завдяки налагодженню системи прозорих закупівель Фонд збільшив дохід підприємства у шість разів: зі 100 млн гривень у 2019 році до 650 мільйонів у 2020-му.
“Дохід збільшився, бо ми прибрали посередників, – поясняє Дмитро Сенниченко. – Як завжди було на ДП? На закупівлях заробляєш на відкаті, а на продажу продукції ти маєш відкат. Ми вже двічі змінювали на ОГХК директора”.
Сенниченко також згадує, як пропонував Міністерству оборони позбутися трьох готелів – у Києві (готель Козацький на майдані Незалежності), у Львові (готель Власта), у Кривому Розі (готель Братислава). “Я кажу: ви б сконцентрувалися на безпеці та обороні, а готелями хай готельєри займаються! У відповідь з Міноборони приходить лист, мовляв, не можемо віддати, бо ми там розміщуємо ветеранів АТО”, – Сенниченко не приховує подиву: як готель в центрі Львова може бути збитковим усі роки?!
У багатьох держпідприємств, за словами заступниці голови ФДМУ Юлії Бєлової, крім назви на папері на кшталт “науково-дослідний інститут”, більше нічого не має. “У кращому разі, вони зберігають архіви і мають будівлю в гарній локації. “Водночас приміщення здаються в оренду за готівку. І очолюють усе це директор та бухгалтер, які на Range Rover їздять. А на паперах – повністю збиткове підприємство, нічого нема”, – додає заступниця голови. Лише десять відсотків переданих підприємств ведуть профільну діяльність і генерують хоч якийсь прибуток.
У 191 з 420 переданих підприємств фахівці Фонду взагалі не змогли знайти керівників. “Ми подали заяви до поліції про розшук, шукаємо керівника, бо назва підприємства – є, код ЄДРПОУ – є, юридична адреса – є, прізвище директора – є, а знайти його не можемо…”, - скаржиться Сенниченко.
Масштаби корупційних схем навколо державної власності ілюструє ситуація в Об’єднаній гірничо-хімічній компанії. Завдяки налагодженню системи прозорих закупівель Фонд збільшив дохід підприємства у шість разів: зі 100 млн гривень у 2019 році до 650 мільйонів у 2020-му.
“Дохід збільшився, бо ми прибрали посередників, – поясняє Дмитро Сенниченко. – Як завжди було на ДП? На закупівлях заробляєш на відкаті, а на продажу продукції ти маєш відкат. Ми вже двічі змінювали на ОГХК директора”.
Сенниченко також згадує, як пропонував Міністерству оборони позбутися трьох готелів – у Києві (готель Козацький на майдані Незалежності), у Львові (готель Власта), у Кривому Розі (готель Братислава). “Я кажу: ви б сконцентрувалися на безпеці та обороні, а готелями хай готельєри займаються! У відповідь з Міноборони приходить лист, мовляв, не можемо віддати, бо ми там розміщуємо ветеранів АТО”, – Сенниченко не приховує подиву: як готель в центрі Львова може бути збитковим усі роки?!
Міноборони не хоче передавати збитковий готель Власта на приватизацію. Фото: uk.wikipedia.org
Цього року у списку на приватизацію включені привабливі об’єкти на кшталт Об'єднаної гірничо-хімічної компанії, Президент-готелю, діючих заводів Укрспирту (повний перелік дивіться вище). Знайти охочих на всі ці активи – цілком реалістично. А продати?
“Якщо велика приватизація відбуватиметься на ділі та не саботуватиметься владою і чиновниками на підприємствах, то реально отримати від продажу і понад 12 млрд гривень. Загалом, у списку всі об'єкти є потенційно привабливими для інвесторів, все залежить від їхньої стартової ціни”, – каже у коментарі LIGA.net CEO однієї з найбільших інвесткомпаній України Concorde Capital Ігор Мазепа.
Чи буде влада саботувати розпродаж держмайна, стане зрозуміло невдовзі – наприкінці березня парламент має розблокувати так звану “велику приватизацію” (у 2020 році через карантин ВР заборонила продаж великих держкомпаній).
Якщо голосів народних депутатів виявиться недостатньо, на продаж підуть лише малі об’єкти приватизації, від яких бюджет отримує не набагато більше трьох мільярдів гривень.
“Якщо велика приватизація відбуватиметься на ділі та не саботуватиметься владою і чиновниками на підприємствах, то реально отримати від продажу і понад 12 млрд гривень. Загалом, у списку всі об'єкти є потенційно привабливими для інвесторів, все залежить від їхньої стартової ціни”, – каже у коментарі LIGA.net CEO однієї з найбільших інвесткомпаній України Concorde Capital Ігор Мазепа.
Чи буде влада саботувати розпродаж держмайна, стане зрозуміло невдовзі – наприкінці березня парламент має розблокувати так звану “велику приватизацію” (у 2020 році через карантин ВР заборонила продаж великих держкомпаній).
Якщо голосів народних депутатів виявиться недостатньо, на продаж підуть лише малі об’єкти приватизації, від яких бюджет отримує не набагато більше трьох мільярдів гривень.
Дата: 22.03.2021
Інфографіка: Аліна Подлєсна
Верстка: Анна Андреєва
Інфографіка: Аліна Подлєсна
Верстка: Анна Андреєва
