21 вересня 2020 року. З моменту запровадження карантину в Україні, який мав би зупинити або хоча би сповільнити поширення нового коронавірусу, минуло півроку і 9 днів.

За цей час Україна не те що не зупинила поширення вірусу, а підходить до прірви. Офіційна статистика МОЗу, оголошена міністром, щодня росте.

За останню добу офіційно захворіли 2675 людей, серед них – 75 медиків. Госпіталізували 493 людини і маємо 26 смертей.

За аналізом епідеміолога Андрія Александріна, ковід в Україні активно поширюється через спалахи всередині колективів: офіси, медзаклади, виробництва, школи, садочки.

Загалом лише офіційно в Україні зафіксували вже 178 353 хворих, серед них – 11 664 дитини і 13 905 медиків. 3583 людей померло.

Міністр заявляє, що станом на 16 вересня госпіталізували до лікарень загалом 12 700 людей з підозрою або підтвердженим ковідом. У 8200 вже підтверджений діагноз. 21 вересня Максим Степанов заявив про 3740 госпіталізованих за останній тиждень.

Точково по регіонах розгортають другу хвилю лікарень для прийому хворих на ковід, бо ті, що є, вже не справляються.

За офіційними даними Національної служби здоров’я, вже понад 300 лікарень госпіталізують людей з ковідом або з підозрою на нього. 1267 команд медиків працюють у стаціонарах, щоб лікувати пацієнтів із середньою та важкою формами коронавірусу.

За словами в.о. голови НСЗУ Андрія Віленського, ситуація розвивається хвилями. Наприклад, росте кількість хворих у регіоні, додають за потреби одну, дві, три лікарні. Потім ситуація стабілізується.

Втім, попри таку адаптивну політику, в Одеській, Хмельницькій, Харківській, Івано-Франківській областях та місті Києві завантаженість команд медиків уже критична. Якщо в середньому на одну бригаду по Україні припадає 13 пацієнтів, то в Одесі зараз одна команда мусить встигати лікувати 47, в Києві – 27.

Андрій Віленський пояснює це різним рівнем ефективності управління в регіонах. Каже, технічні – обладнання, кисень, апарати штучної вентиляції легень, і кадрові – лікарі, медсестри, – ресурси для боротьби з епідемією є. Але як вони працюють і чи загинаються лікарні, залежить від місцевих керівників.

Віленський наводить приклад: влітку за інформацією від місцевого департаменту охорони здоров’я в Чернігові міський голова дав розпорядження не брати пацієнтів з регіонів у міську лікарню, яка приймає ковід. Хоча там з 20 ліжок було зайнято лише 5. Через таке рішення міста область просить НСЗУ додати райлікарню до списку тих, які визначені як коронавірусні.

“Але навіщо?” – риторично питає Віленський. Адже за договором з НСЗУ пацієнт може лікуватись у лікарні незалежно від прописки.

“У результаті страждає країна, бо ні в міській, ні в районній лікарнях немає завантаженості і ми неефективно використовуємо ресурси. Перший місяць ми платимо лікарням за готовність приймати хворих, а далі на те, скільки ми сплачуємо, впливає в тому числі кількість пацієнтів. І якщо пацієнтів нема, люди питають, де наші 300%”, – пояснює очільник НСЗУ.

Каже, якби ми ефективно використовували ресурси, могли би зробити так, щоб одні лікарні не пустували, а інші не були перевантаженими.

А ось що каже експерт, який об’їздив 50 лікарень, що лікують COVID.

З весни епідеміолог Андрій Александрін їздить регіонами і дивиться на те, що відбувається в лікарнях, які борються з ковідом. Він з командою об’їхав більш ніж 50 медзакладів, де приймають інфікованих коронавірусом.

Каже, залишився при думці, що розвиток COVID-19 в Україні пішов як внутрішньолікарняні спалахи. Вони нікуди не поділись і досі, і це видно по величезній кількості медиків, які або уже перехворіли, або ще хворіють на ковід.

Наразі в Україні, як і в світі, значно покращилася ситуація із забезпеченням засобами захисту. Але кількість не завжди означає якість.

“У нас сюр в країні. Накупили купу костюмів, бахілів і так далі. Вони мають бути, але поки в нас не буде якісних респіраторів, щоб захистити органи дихання, додаткові захисти безсенсові. Ми як держава витрачаємо великі гроші на те, що не спрацює“, – каже епідеміолог. І стверджує, що держава дає дозволи випускати на український ринок неякісні респіратори, які би не пройшли сертифікацію в країнах ЄС чи США.

За словами Александріна, нині менше медиків почали інфікуватися, бо багато з них вже перехворіли. До того ж, ряд медиків звільняються, бо вже живуть пів року в пекельному режимі і просто не витримують.

Наприклад, для допомоги важкохворим з ковідом мусить бути анестезіолог-реаніматолог, медсестра реанімаційного відділення.

“Ви думаєте, вони є всюди, у кожному відділенні? Ні. Це та когорта спеціалістів, які можуть допомагати всім пацієнтам в лікарні. Ходять як до ковідних хворих, так у хірургію, реанімацію і так далі”, – каже експерт. В результаті медики, самі того не розуміючи, можуть стати джерелом поширення хвороби.

Але це не їхня проблема, питання до організації роботи. Є області, де добре продумали організацію потоків пацієнтів з ковідом, і там низький рівень захворюваності. А є навпаки – регіони, де ігнорують вимоги, і там росте захворюваність.

Александрін додає, що особисто радив міністру охорони здоров’я, щоб Україна прислухалася до політики ВООЗ.

Якщо медзаклад починає лікувати ковід, він має бути повністю перепрофільованим під ковід. Все. Більше ніяких інших пацієнтів там не повинно бути

Але на практиці зовсім не так. Зараз окремі відділення лікарень перепрофільовують під прийом хворих на коронавірус. Це викликає подекуди патові ситуації. Як це було, наприклад, у кардіологічному відділенні лікарні №8 Києва. Пацієнтів звідти терміново виписували, бо везли ковідних пацієнтів.

Міський департамент охорони здоров’я заявляв, що лікарню попередили заздалегідь, але реакція лікарні свідчила, що це застало їх зненацька.

Голова НСЗУ Андрій Віленський пояснює, що саме департамент охорони здоров’я кожного міста чи регіону має спрогнозувати ріст захворюваності на ковід. І тоді розробити план розгортання ліжок з урахуванням тих ресурсів, які є.

Адже саме місцева влада визначає, які відділення і де перепрофілювати під ковід. З “центру” вказівок не дають, бо в Україні немає єдиного стандарту всіх лікарень. Тому треба дивитись на місцях, які новіші, де яке обладнання, тощо. Віленський каже: якби був обласним керівником, найперше після використання можливостей інфекційних лікарень думав би про перепрофілювання відділень тарапевтичного профілю там, де є реанімація, бо ковід по суті – це пневмонія.

Як успішний приклад роботи зі своєю лікарняною мережею, керівник НСЗУ наводить Черкаську область. Під ковідних пацієнтів вона виділила лікарні, розташовані в різних кінцях області – Золотоношу та Черкаси й Умань.

Вони вирішили не розпорошувати ресурс і не залучати всі лікарні області. Підготували ці і почали поступово заповнювати.

“Спочатку залучили інфекційну лікарню, заповнили її, і тоді по мірі почали інші. Дуже розумний підхід, вони напрацьовували експертизу і передавали її іншим лікарням. І вони ситуацію контролюють”, – каже Віленський.

Натомість Тернопільська область свого часу одразу виділила 15 лікарень під ковід, керувати таким ресурсом складно, підходи у лікарнях різні, тому, вважає голова НСЗУ, ця модель менш ефективна.

Але зараз вже більше регіонів розуміють це і контролюють потоки пацієнтів і ресурси лікарень.

Про успішні кейси ми розпитали двох керівників лікарень: Тернопільської дитячої міської лікарні Андрія Артимовича та Мукачівської центральної лікарні Євгена Мешка.

Територія лікарні ще з весни є режимним об’єктом. Коли будь-який пацієнт потрапляє в приймальне відділення, по швидкій, чи сам має направлення, до нього одразу ставляться як до потенційно заразного. Медики зустрічають його у захисті.

Такий підхід дозволяє захистити і лікарів, і пацієнтів без коронавірусу, які могли би підхопити його в лікарні за інших умов.

Наприклад, до лікарні зверталася вагітна на ранньому терміні з токсикозом. У неї виявили коронавірус при тестуванні. Так само з COVID-19 виявився пацієнт з інсультом, людина з виразкою, і з раком крові.

"Усі ці люди могли би потрапити в терапію більшості лікарень", – пояснює в.о. директора лікарні та експерт з питань охорони здоров’я Євген Мешко.

Саме приймальне відділення ділиться надвоє. Якщо є ознаки інфекційної хвороби, температура – людину скеровують в інфекційну приймальню і беруть тест на ковід. Якщо немає – у звичайну. З неї пацієнти потрапляють в окреме універсальне відділення. Там є операційна, реанімаційні ліжка тощо. Тут вони доти, поки їм теж не зроблять ПЛР-тести.

Якщо тест позитивний, людину переводять в ізолятор. Якщо є інфекція, але це не коронавірус, тоді – в інфекційне відділення №2, там лікують в тому числі пневмонії.

При цьому Мешко не вважає, що їм вдалося цілком захистити лікарню від ковіду. Випадки захворювання медиків були. Хтось приніс ззовні, з дому, і став джерелом зараження своїх колег.

“Бувало, кілька працівників могли злягти навіть в умовах відсутності у відділенні пацієнтів з ковідом. Але ми принаймні вберегли людей від небезпеки інфікуватися ковідом з боку пацієнтів”, – каже директор лікарні.

Ситуація в Мукачево змінюється майже щомісячно. Загалом пролікували 376 людей з ковідом у стаціонарі, 15 були на апараті штучної вентиляції легень.

Якщо хворих на COVID у лікарні більше, тут розгортають додаткові ліжка на базі непрофільних відділень. Якщо менше – згортає непрофільні відділення і лишає тільки інфекційне на 40 ліжок. Зараз у нас 47 пацієнтів.

Але якщо хворих більшатиме, то лікарня виявиться не готова в питанні підтримки киснем, каже Мешко. Додає, що зараз вони терміново забезпечують палати киснем відповідно до постанови головного санлікаря Віктора Ляшка, і вважає це “дуже правильним рішенням”.

“Та я би не казав, що ми сильно впливаємо на поширення ковіду, що це регульований процес. У нас величезний брак епідеміологів, провисла зовсім контролююча функція з боку держави та правоохоронних органів. Не сильно контролюють дотримання карантину по Україні, не кажу вже про конкретне місто”, – пояснює Мешко.

Як результат, його медики вже на межі психологічного і фізичного виснаження. Роботи в рази побільшало, а перспектив покращення не видно, ковід не закінчується. Тому багато людей звільняється, зокрема, медсестри не витримують. Поки лікарня балансує, але постійно шукає нових працівників.

Може, додаткові гроші б їх затримали, але є нюанси. У Мукачівській лікарні почалися маленькі страйки працівників, які офіційно не працюють з ковід, і тому їм не доплачують 300% до зарплати.

“Буває, що є пацієнт з ковідом, де ПЛР+, але зараз є купа двобічних пневмоній, де ПЛР-. Де-юре в лікарні зараз більше “мінусів”, ніж “плюсів”. А де-факто ми розуміємо, що мінуси це теж ковід. ПЛР кілька разів переробляємо, вони негативні. Потім робимо тест на імуноглобуліни – позитивний, тобто був ковід. Але люди, які лікують пневмонії з ПЛР-, не отримують 300%, бо нема підтвердження”, – каже директор.

До того ж, медперсонал страйкує, бо теж ризикує: приймальне відділення, діагностичні служби, які роблять рентген, ендоскопії, вузькі фахівці, які оглядають пацієнтів.

Андрій Віленський на ситуацію реагує так: НСЗУ має договори зі стаціонарами як мінімум на 1 або 2 пакети послуг – терапевтичне лікування і хірургічна допомога. Їм платять зараз не за конкретно пролікований випадок, як мали, а продовжили модель так званого глобального бюджету.

Це зробили, щоб підтримати лікарні, у яких через ковід менше людей в стаціонарах. У деяких лікарнях пацієнтів у рази менше, ніж мало б бути. Через це, каже Віленський, лікарні економлять на ліках та розхідних матеріалах і інших витратах.

Щодо вирішення такої проблеми на рівні держави, то Віленський каже, що НСЗУ моніторить ситуацію і проробляє варіанти рішень. Але поки що йдемо за тими правилами, які уже є.

Діти потрапляють до лікарні за чітким маршрутом. Дільничний педіатр виписує електронне направлення дитині в стаціонар, якщо є підозра на ковід, – пояснює керівник лікарні Андрій Артимович.

Тоді дитину везуть швидкою або своєю машиною у спеціалізоване інфекційне відділення – шлюз, у боксовані палати. Тобто дитина з вулиці одразу потрапляє в палату, не заходячи у саме інфекційне відділення. Медики заходять з інших дверей зсередини приміщення.

Коли дитину привозять у бокс, її уже чекають медики у захисних костюмах. Оглядають, беруть зразок на ПЛР-тест і відправляють в обласну лабораторію. Дитина з батьками, які теж можуть бути інфікованими, залишається у боксі.

Результат тестування чекають 2-5 днів. Якщо ПЛР-тест негативний, дитину переводять в неспеціалізоване приміщення. Позитивний — дитина у боксі до одужання.

Частину інфекційного відділення лікарня відвела під прийом невідкладних пацієнтів, які поступають не з ковідом. Адже діти з іншими діагнозами можуть мати й ковід.

Ще у березні дитяча лікарня прийняла на роботу епідеміолога, розповідає Артимович. Саме епідеміолог скоригував роботу інфекційного відділення так, щоб максимально перешкодити поширенню інфекції всередині.

Наприклад, тут суворо контролюють доступ до приміщень лікарні.

Все закрито, вільний вхід заборонений. Медики між підрозділами рухатись не можуть – заборонено.

“Для працівників це може бути незвично, але це швидко вводиться, щоб інфекція не переміщувалася всередині підрозділу”, – каже очільник лікарні.

Результат – за весь час тут не було жодного випадку інфікування працівників на роботі у всієї лікарні.

Хворі на ковід працівники є, але вони підхопили вірус не на роботі.

“Якщо один працівник хворий і більше ніхто з колег не заразився, значить, він приніс ззовні. Такі речі у нас розслідує спеціальна створена в нас комісія”, – пояснює Артимович.

Також у лікарні наперед розробили правила для працівників, що робити, коли хтось відчує себе хворим на роботі або вдома. Наприклад, заступник директора відчув себе хворим і вже не приступає до роботи.

Також у цій лікарні, на відміну від ряду інших по країні, немає відтоку медиків. Вони звільнялися на початку ковіду, боялися за літніх родичів, або самі мали складні патології. Наприклад, проопероване серце. А потім ситуація заспокоїлась.

“Держава зараз досить потужно, через Національну службу здоров’я, готова підтримати тих, хто лікує ковід. Міськрада з бюджету виділяла по 10 000 грн кожному медику, який працює з ковідом. Це було щомісяця суттєвим заохоченням. Це на 90% зупинило відтік кадрів, коли люди бороли страх хвороби і йшли на роботу, бо є гроші, а потім зрозуміли, що нічого страшного немає, якщо працюєш кваліфіковано”, – каже очільник лікарні.

Медиків на роботі годують, закупили для відділення багато апаратури і засобів захисту, їх вистачає на три місяці, закупили ліки на півроку. Довелося відкривати три склади, щоб скласти запаси туди, розповідає очільник лікарні. Це потрібно, пояснює Артимович, щоб дітей могли цілодобово лікувати і ні з чим не було перебоїв.

Що робити іншим лікарням, щоб мати так само добре налагоджену роботу в боротьбі з ковідом? Найперше, місцева адміністрація має підтримати інфекціоністів у всіх починаннях, які вони просять для роботи, резюмує Артимович. Бо вони, зазвичай, знають, що робити. На відміну від чиновників.