LIGA.net провела опитування батьків у трьох популярних фейсбук-групах: Я - мама, Батьки SOS та Вакцинація: питання і відповіді. Отримала понад 200 відповідей. Їх можна згрупувати на:

Абсолютна більшість батьків, які залишили свої коментарі - за щеплення. Більшість водили дітей на вакцинацію під час карантину. Кажуть, проблем не було, бо поліклініки - майже порожні, черг немає, йшли по запису, тож діти фактично ні з ким не контактували.

— Вже тоді я розуміла, що це все затягнеться дуже надовго. То що, не вакцинувати дитинку рік чи два? Потім же підуть зуби, соплі, дитинка зріліша і це буде важче! Дитина потребувала свої перші найнеобхідніші вакцини. Наслідки чи навіть смерть від правця чим не страшніші від потенційного коронавірусу?
Зараз малюку — 5 місяців.

— Епідемія COVID-19 і карантин не є причиною, щоб відмовитися від планового щеплення. Такі хвороби як кір, дифтерія, поліомієліт і багато інших ніхто не відміняв.

Сину Наталії Стеблій зараз 6,5 місяців. Робили всі щеплення, дотримуючись правил безпеки. У їхній клініці виокремили один підрозділ під вакцинацію та зробили окремий вхід.

— Тупо відміняти вакцинацію під час пандемії. Уникаючи однієї проблеми, ми створюємо інші, — переконана Наталія.

У дитини Віталії Кошоти з Вінниці збився графік щеплень, бо під час карантину тимчасово не приймав лікар. Вакцинуватися почали, коли лікар дозволив приходити до лікарні.

Така ж історія спіткала Тетяну Бучаку. У неї — 6-місячна дитина. У березні мали робити перше щеплення після пологового, але медсестра порадила не їздити в лікарню в карантин, тому чекали до травня і тоді вакцинувалися.

Інна Гергал-Ткач з Котовська Одеської області теж зіштовхнулася з такою проблемою. У квітні дитині виповнився рік, але поліклініку в місті, каже, закрили, приймали тільки COVID. Вихід місцеві педіатри знайшли - щепили дітей у квітні, але не в поліклініці, а в школі.

Ще частина батьків розповіли, що свідомо не водили дітей на щеплення в карантин. Вони не проти вакцинації, але бояться за здоров'я малюків.

Оксана Солтис зі Львова теж боїться вести 2-річну дитину на щеплення. Мали робити АКДС, але не стали:

— У поліклініку боюсь іти з дитиною, поліклініка разом з дорослими і невідомо, які хворі, ще й карантин. Ще доженемо.

Юлія Калабайда з Березівки на Одещині теж відклала вакцинацію. Переконана, що це в період епідемії створює додаткові ризики для дитини.

Такої ж думки ще кілька мам: раптом дитина захворіє і щеплення "накладеться" на це, раптом це ослабить їй імунітет. Вірять: краще не ризикувати.

— Люди налякані і бояться йти в лікувальні заклади. Часто правильно налякані, бо є ризик заразитись ковідом, — пояснює спад охоплення щепленнями за останні місяці Катерина Булавінова, інфекціоністка, медична експертка Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

До того ж, на початку епідемії деякі регіони офіційно зупинили щеплення, вичікували, що буде далі, додає дитячий інфекціоніст Федір Лапій, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НМАПО імені П. Л. Шупика, член Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики. Так страх медиків перед вакцинацією в цей час передався батькам.

Охоплення по вакцинації зменшилося у багатьох країнах світу, але там ситуація краща, додає інфекціоніст. Чому? Бо там і до цього були високі рівні охоплення, медспільнота налаштована на вакцинацію, батьки довіряють медикам, тому щеплення не впали так катастрофічно, як в Україні.

— Особливо це було відчутно в квітні. Страх батьків перед ковідом - раціональний, але в той же час нераціонально залишати дитину незахищеною від інфекцій, від яких захищають щеплення, — каже Лапій.

З березня-квітня Центр громздоров'я, аналізуючи статистику по регіонах, помічає, що на щеплення українці йдуть менше. Чому? Кожен регіон треба аналізувати окремо, пояснює начальник відділу стратегії імунізації Центру громадського здоров'я Олександр Заїка. Запевняє, що Центр саме цим займається.

За статистикою, просідають за рівнем щеплень саме західні області України. Наприклад, в Івано-Франківській був період, коли місцева комісія з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій припинила рутинні планові заходи, в тому числі вакцинацію. Потім відновили.

Не варто відмовлятися від щеплення в період пандемії. Навпаки вакцинуватися можна і треба, пояснює Всесвітня організація охорони здоров'я.

Ще у 2019 році МОЗ пояснювало: вакцина не перевантажує імунітет. Навіть якщо одночасно ввести вакцини проти 10 інфекційних захворювань, задіється лише 0,1% імунної системи. Натомість коли людина захворіє такою недугою, навантаження на імунітет буде в кількасот разів вищим, ніж при вакцинації.

Введення кількакомпонентних вакцин (коли одне щеплення захищає одразу від кількох недуг - наприклад, кору, паротиту і краснухи) не підвищує ризику реакцій. Єдині випадки, коли не рекомендують вводити вакцину — медичні протипокази.

Найбільш оптимальний період — цьогорічне літо, пояснює Федір Лапій. Зазвичай літо мертвий сезон для вакцинації: лікарі у відпустках, діти по селах в бабусів-дідусів, канікули. Щеплення активізується наприкінці серпня перед школою-садком.

Один з варіантів, який зараз обговорюють, — дозволити другу дозу КПК для дітей, яким виповниться 6 років восени, влітку.

Булавінова рекомендує усім батькам обговорювати зі своїм лікарем або реєстратурою, як зараз організована вакцинація в їхній амбулаторії. Радить питати, як саме розділені потоки пацієнтів, щоб ті, хто йде на вакцинацію, не перетиналися з іншими пацієнтами; чи можна консультацію отримати телефоном, а зайти тільки для введення вакцини, щоб максимально скоротити час перебування в медзакладі.

Експертка також радить не відправляти дітей на щеплення у супроводі людей з груп ризику. У всіх країнах є певне зниження рівня охоплення щепленнями, але тепер все залежить від кожного керівника "первинки" (центру сімейної медицини Ред.), як він організує роботу, щоб швидко наздогнати пропущені щеплення та надати інші послуги, додає експертка. Тому Катерина Булавінова просить керівників центрів сімейної медицини пройтися маршрутом пацієнта "своїми ногами" і перевірити, наскільки він безпечний.

Олександр Заїка з Центру громздоров'я розповідає, що на початку липня було засідання штабу по вакцинокерованих інфекціях. І там вирішили підготувати кілька сценаріїв: підуть діти в школу, чи не підуть, щоб в кожному регіоні пропрацювати, як доохоплювати дітей щепленнями, які їх пропустили.

— Швидше за все, діти підуть в школу 1 вересня. І вони мають піти туди щепленими, — каже Заїка. Додає, зараз слід зосередитися на тому, що є високий ризик захворіти від вакцинокерованих інфекцій:

Щоб зрозуміти, чому ми зараз опинилися в такій критичній точці, варто відмотати на мінімум 12 років назад.

2008 рік. Старшокласник Антон Тищенко з Краматорська помирає після щеплення проти кору. Дитину вакцинували закупленою МОЗ індійською вакциною. Скандал. Тодішній президент Віктор Ющенко скасовує обов'язкову вакцинацію.

Було розслідування, яке довело - щеплення зі смертю дитини не пов'язане. Але маховик страху перед щепленнями закрутився. Батьки і так боялися вакцинації, а лікарі ще й почали відмовляти їх від щеплень.

Упродовж наступних 10 років вакцинованих дітей постійно меншало. У 2009 році близько 80% дітей до року щепили від поліомієліту і дифтерії, але вже у 2014 тільки 40% дітей були вакциновані від поліомієліту, у 2016 - 20% від дифтерії.

Така ж ситуація з кором: у 2009 щепили 80% однорічних дітей, за наступні роки охоплення впало до 45%. Такі дані ЮНІСЕФ.

У ті роки були нестабільні поставки ліків і вакцин в Україну, потужні антивакцинальні кампанії, які поширювали неправдиву інформацію про щеплення, розповідає Олександр Заїка.

Наслідки подій тих років аукаються донині — досі в Україні є діти, які тоді пропустити свої щеплення і досі їх не доотримали.

Рівень щеплень впав після 2008 року, але для цього був підготовлений ґрунт, пояснює Федір Лапій. Каже, у ті роки медики не могли рішуче висловити свою думку, бо був тиск політиків, для яких питання вакцинації було зброєю в боротьбі з конкурентами.

Експерт пригадує, що в ті часи Тетяна Бахтєєва з Партії регіонів очолювала комітет Ради з медицини. Каже, ситуація з хлопчиком була одним зі способів тиску на тодішнього міністра МОЗ Василя Князевича, який підтримував "помаранчеву владу".

Також була потужна вертикаль влади і залежність лікарів від начальств:

— Академія меднаук теж виконувала політичну волю, та й зараз це відчувається, — каже Лапій. Додає, тоді ще не було професійних асоціацій, готових відстоювати доказову медицину (вони з'явилися тільки в останні роки). Також відіграла роль освіта самих лікарів.

На якість підготовки медиків вказує й експертка ЮНІСЕФ Катерина Булавінова:

Те ж, пояснює Булавінова, відбувається серед лікарів-практиків, адже вони дуже по-різному мислять. За словами експертки, часто вузькі фахівці — проти вакцинації або відкладають її без вагомих причин:

— Наприклад, серед багатьох дитячих психіатрів та неврологів побутує думка, що щеплення погано впливають "на мозок дитини", викликають аутизм та затримку мовлення, хоча це неправда. Але в очах батьків — це "серйозні фахівці", і сімейному лікарю протистояти їхній думці нелегко, каже Булавінова.

За словами Лапія, існує понад 300 хвороб, які можуть проявитися в малюків після перших 2-3 місяців життя. Але на них не впливає вакцинація, є вона чи немає. Та якщо недугу не виявили і вона проявиться тоді, коли дитину щеплять, батьки можуть думати, що винна вакцинація.

Ще одна причина недовіри до щеплень: медики по-різному говорять і це викликає настороженість у людей.

Тому, каже експертка, настільки важливе ефективне спілкування держави з людьми і політична воля.

Почали з'ясовувати причини. Виявили, що вакцин було недостатньо, а ефективність викликала сумніви. Тоді МОЗ через міжнародні організації — такі як ВООЗ та ЮНІСЕФ — почало купувати вакцини у потрібній кількості.

— Потім розв'язали проблему холодового ланцюга: вакцини проти кору треба зберігати у холодильнику навіть під час доставки з аптеки до лікарні, а в нас цього чомусь не було, — пригадувала Супрун.

Далі робота з медиками і батьками. Показували статистику: фіксують один випадок ускладнень після вакцин на три мільйони. А в Україні від кору померли 39 людей на 120 000 випадків хвороби.

Упродовж останніх років ситуація почала вирівнюватися. У 2008 році позитивно до вакцинації ставились лише 28% батьків, а у 2017 році їх було уже 75%, каже ЮНІСЕФ. У 2019 році 88% батьків сказали, що вакцинують або намагаються вакцинувати дітей за календарем щеплень порівняно з 63% у 2014 році.

Антивакцинаторство активізувалося на початку 1800-х років, коли почали активно застосовувати вакцину проти віспи, пише Healthline. Відмовлялися через різні причини, в тому числі політичні та релігійні.

Частина людей вірили, що вакцинація суперечить їхнім релігійним переконанням. Частина вважали, що сенсу у щепленнях немає, адже ви все одно можете захворіти. Це правда, можете, але вакцина вбереже від важкого перебігу недуги.

Ще одне переконання: ризиків вакцинації більше, ніж плюсів. За даними Healthline, наразі це найчастіша причина відмов від щеплень у США. Говорять навіть про аутизм, хоча наука давно спростувала міф про те, що його викликають вакцини.

Також популярною є думка про те, що масова вакцинація - це махінації фармкомпаній, аби заробити більше грошей.

У статті Nature про щеплення від COVID цитують дослідження соцмереж. Воно показує, що опозиція до вакцин маленька, але росте.

Їхні знахідки, опубліковані 13 травня, припускають, що антивакцинаторські сторінки схильні мати менше фоловерів, але їх набагато більше, ніж сторінок за вакцинацію. І вони частіше залучені в дискусії на інших сторінках у Facebook - таких як батьківські асоціації в школах. Тобто там, де позиція людей щодо вакцинації невизначена.

Натомість сторінки, які пояснюють переваги та науково обгрунтовують вакцинацію, значною мірою відключені від "головного поля битви" за громадську думку, стверджує Джонсон. Хейді Ларсон керує групою моніторингу довіри людей до вакцин (Vaccine Confidence Project) у Лондонській школі гігієни. Аналізуючи роботу команди Джонсона, побачив, що провакцинальна спільнота фактично застрягла, бо говорить між собою і не досягає тих, чия думка щодо вакцинації ще хитається.

Автор New York Times Кевін Рус стежить роками за антивакцинальними спільнотами. Бачить, як противники щеплень поводяться у приватних Facebook-групах та Instagram'ах.

Наскільки антивакцинальний рух розвинений в Україні? Катерина Булавінова не вважає його вагомим явищем. Каже, він доволі малий і млявий. Експертка вважає, що набагато більше шкоди - від неузгодженої комунікації медиків і нестачі проактивного підходу, коли медики обдзвонюють батьків, пояснюють, навіщо щеплення, коли прийти, та які додаткові вакцини потрібні.