“Класичне рейдерство” майже щезло, кількість недружніх поглинань зменшилась на 90%. Так теперішнє і попереднє керівництво Мін’юсту звітували (у 2020 році та 2017 році) про успіхи у захисті власності в Україні.

Звісно, це – перебільшення. Антирейдерська колегія при Міністерстві юстиції щороку фіксує до 3000 скарг на діяльність реєстраторів нерухомості та бізнесу. А якщо вірити даним Opendatabot, за останні сім років кількість кримінальних проваджень за “рейдерськими” статтями (статті 205-1, 206 та 206-2 КК України) зросло утричі: із 279 у 2014 році до 849 у 2020 році.
У лютому цього року міністр Денис Малюська навіть сам пожалівся на черговий факт “класичного рейдерства” – навколо боротьби за Столичний ринок у Києві.

Що ж насправді відбувається навколо системи реєстрації власності в Україні?

Щороку мільйони українців продають, купують, успадковують майно – від квартир і земельних ділянок до часток у підприємствах. Понад шість мільйонів реєстраційних дій, що пов’язані із нерухомістю або бізнес-активами, зафіксовані у 2020 році.

Система реєстрації активів – зона відповідальності Мін’юсту з 2013 року. Тоді він підпорядкував собі новостворену Державну реєстраційну службу, яка отримала повний контроль над усіма реєстраційними діями в країні. Через два роки держава відкрила публічний доступ до реєстру речових прав на нерухоме майно. Потім – посилила кіберзахист реєстрів речових прав та юросіб. Ці кроки мали додати прозорості та навести лад із інститутом власності, особливо після сплеску рейдерських атак наприкінці нульових. За оцінкою Антирейдерського союзу підприємців, у 2009 році кількість захоплень підприємств сягнула 3000.

Реформа суттєво збільшила і політичну вагу Мін’юсту. До нього відійшли дві важливі функції: контроль усіх українських реєстраторів та нотаріусів, а також можливість одним рішенням через Антирейдерську колегію змінити власника будь-якого активу – від маленької хатинки до великого заводу.

Але рейдерство, попри всі зміни та заяви очільників Міністерства, не щезло. Черговий сплеск припав на часи, коли Міністерство очолював Павло Петренко. Рейдери і сьогодні не сидять без роботи. LIGA.net розібралась, чому так відбувається, а також, хто та як опікується майном і бізнесом українців.

Нова команда міністра юстиції Дениса Малюськи у 2019 році отримала нелегкий спадок від попередників – низку проблем, переважно пов’язаних із налагодженою схемою рейдерських захоплень в країні. Як розповідав в інтерв’ю Малюська, понад 90% захоплень на той час відбувалось через реєстраторів комунальних підприємств.

Реєстраційні комунальні підприємства (КП) – нововведення п’ятирічної давнини. Їхня поява мала спростити доступ і процедуру реєстрації активів, бо вони могли виконувати реєстраційні дії, як і нотаріуси.

Фахівці КП отримали доступ до ключових українських реєстрів – Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП) та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР). Водночас для створення комунального підприємства був потрібний лише дозвіл керівника органу місцевого самоврядування, зазвичай сільського голови, і трьох людей, які хотіли стати реєстраторами. Ключі доступу до реєстрів комунальним підприємствам видавав Мін’юст.

Як тепер можна дізнатись з матеріалів кримінальних проваджень, час від часу міністерство видавало ключі абикому. Наприклад, реєстраторка Світлана Янчук була безхатькою на обліку в наркодиспансері, яка начебто загубила паспорт. Від імені реєстратора Олександра Прошкіна діяв теж хтось інший, бо сам Прошкін ще 2018 року перетнув український кордон і в Україну більше не повертався, як і реєстраторки Уляна Товкайло та Юлія Нікітіна. Едуард Столяров до того, як стати реєстратором, був судимим за підроблення документів. А Наталія Грицай, судячи з її вироку, на реєстраторку вивчилася особисто, але потім продала свій ключ доступу до реєстрів рейдерам за $500. Подеколи керували комунальними підприємствами люди з неспокійним минулим. Наприклад, директором КП при Дніпропетровській облраді була неодноразово судима особа, зокрема за зберігання наркотиків (ім’я у судовому реєстрі не розкривається).

Ось як працювала схема захоплень активів через комунальні підприємства з розповіді заступниці міністра юстиції з реєстраційних питань Ольги Оніщук. Після реєстрації комунального підприємства Міністерство юстиції його акредитовувало. Потім КП наймало державних реєстраторів і приймало замовлення на незаконні реєстраційні дії від замовників рейдерства. Мін’юст заплющував очі на порушення з боку реєстраторів цих КП, не притягуючи їх до відповідальності. А потім Антирейдерська колегія, яка в ті часи ще називалася комісією, легітимізувала ці дії, не скасовуючи їх як незаконні.

Загалом комунальних підприємств та їхніх філій у Мін’юсті Павла Петренка було близько 200. Коли команда Малюськи розпочала верифікувати, хто з цих реєстраторів справжній, то, як розповідала Ольга Оніщук, чимала кількість реєстраторів комунальних підприємств взагалі не з’явилися на таку верифікацію. Цим людям одразу заблокували ключі доступу до реєстрів (точну кількість таких заблокованих реєстраторів КП на час публікації встановити не вдалося).

Комунальні реєстраційні підприємства стали помітно шкідливими, бо їм фактично від запуску дозволили відкривати філії у великих містах. Це дало можливість обходити питання територіальності (власника заводу в Києві може змінити у реєстрах лише столичний реєстратор) і залучати комунальні підприємства до сумнівних схем у всій країні. Яскравим прикладом було КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу", яке засвітилося у низці кримінальних проваджень та журналістських розслідувань. Щодо директора іншого такого КП, “Правочин”, Віталія Романчука, вже навіть є вирок. Як повідомляли “Наші гроші”, у справі “Правочину” прослідковувався зв’язок із експрокурорами Владиславом Шпаковим та Захаром Антиповим. Іноді активи, які переписували реєстратори КП, опинялися у колишніх та нинішніх працівників прокуратури, поліції, СБУ або їхніх родичів. Як, наприклад, сталося із гаражами на вулиці Соломії Крушельницької у Києві. “Наші гроші” писали, що після незаконної перереєстрації у деяких гаражів з’явились такі нові власники: Петро Коваль, батько заступника прокурора регіону Військової прокуратури Центрального регіону України Ігоря Коваля; Костянтин Проскурко, якого кеш гугла знаходить як посадову особу департаменту Господарського забезпечення Служби автомобільного транспорту Служби безпеки України, Роман Носенко, теж співробітник ДЗЗ САТ СБУ.

Аби прибрати схему, команда нового міністра Дениса Малюськи позбавила всі “КаПешки” доступу до реєстрів у ніч із 1 на 2 листопада 2019 року. Але проблеми, які вони створили, міністерство вирішує і досі. Навіть 2020 року понад 15% скарг, що заходили до Антирейдерської колегії, були саме на реєстраторів комунальних підприємств.

Паралельно з КП у Міністерстві юстиції наприкінці 2015 року створили Антирейдерську комісію. Вона мала бути альтернативою судам – оперативно розглядати скарги і скасовувати незаконні реєстрації. Також комісія мала карати реєстраторів за порушення позбавленням доступу до реєстрів.

Алгоритм роботи виглядає так: власник подає скаргу на втрату активів в Антирейдерську комісію. Остання скасовує реєстраційну дію або ні, чи відмовляє у розгляді скарги. Утім, доброчесність роботи Комісії була під питанням від самого початку. Адже піймати її членів на заангажованих рішеннях було складно – комісія не оприлюднювала своїх рішень, мовляв, до цього її не зобов’язує закон, а в скаргах міститься персональна інформація.
Пізніше сам міністр Малюська розповідав, що Антирейдерська комісія часом ставала “механізмом рейдерства”. “Щонайменше, – говорив міністр, – сплачувались кошти за невтручання Комісії, щонайбільше – Комісія екзотично скасовувала окремі реєстраційні дії”.

Як стало відомо нещодавно, завдяки посту у Facebook очільника Офісу протидії рейдерству Віктора Дубовика, маніпуляції із чужою власністю у Мін’юсті могли продовжуватися навіть після ухваленого рішення Антирейдерської комісії. За процедурою, її висновки затверджує міністр своїм наказом, а його підлеглі мають внести відповідні зміни у реєстри. За словами Дубовика, існувала практика, коли в електронні бази вносились геть не ті дані, які були прописані в наказах. Зараз ці суперечності вивчають правоохоронці.

LIGA.net намагалася взяти коментарі в ексміністра юстиції Павла Петренка щодо його роботи у міністерстві, але в соцмережах ексчиновник не відповів, номери телефонів часів його роботи міністром виявилися недіючими.

У 2017 році Антирейдерську комісію офіційно очолював керівник департаменту державної реєстрації Мін’юсту Віталій Гайдук (зараз він керує у Міноборони юристами Головного управління майна та ресурсів), а членами Комісії були працівники Мін’юсту з департаментів державної реєстрації та судової роботи.

Одразу чотири співрозмовника LIGA.net (колишній та нинішній працівники міністерства та адвокати, що зверталися до Комісії) назвали відоме у цьому середовищі ім’я – Андрія Довбенка. Мовляв, саме цей юрист у часи Павла Петренка мав неофіційний вплив на Антирейдерську комісію, та й загалом на Міністерство юстиції. Нагадаємо, гостем на весіллі Довбенка у 2019 році був тодішній очільник Офісу президента Андрій Богдан.

Через Довбенка та пов’язані з ним компанії “Евріс” та LCF начебто можна було “вирішити” питання у Мін’юсті – про це 2019 року в інтерв’ю журналістам говорили приватні виконавці Іван Жаботинський та Катерина Шмідт. Залучення цих фірм до корупційних схем навколо Мін’юсту у 2019 році почало вивчати НАБУ. Як повідомляли “Наші гроші” з посиланням на матеріали розслідування (копія судової ухвали, у якій містяться матеріали цього кримінального провадження є у розпорядженні LIGA.net), у 2015-2018 роках компанії, пов’язані з Довбенком, начебто отримали 286 млн гривень за “юридичні послуги” стягувачам та боржникам з проваджень виконавчої служби Мін’юсту.

У LCF цю інформацію для LIGA.net прокоментували так: “LCF має конкурентів, які намагаються пояснити свої поразки будь-якими іншими причинами, але тільки не слабкістю своєї юридичної позиції. Іноді поширюють неправдиву інформацію в ЗМІ або в соцмережах. Ми ставимося до цього поблажливо. Хочемо зазначити, що наша компанія не супроводжувала справ за участю приватних виконавців Івана Жаботинського та Катерини Шмідт. Крім того, хочемо підкреслити, що ніяких проваджень в НАБУ щодо LCF не зареєстровано”.

Скільки коштувало “переписати” актив на потрібного власника, на умовах анонімності розповіли LIGA.net адвокати, які в той період подавали скарги до Антирейдерської комісії (два представники системи юстиції і два представники адвокатури). Ціна питання, кажуть співрозмовники, корелювалася від вартості активу. Наприклад, у липні 2019 року столичний бізнесмен Рубен Арутюнов скликав пресконференцію, на якій заявив, що йому за вирішення питання в Антирейдерській комісії пропонували заплатити $50 000. Від реєстрації, щодо якої Арутюнов скаржився до Мін’юсту, залежала доля приміщення недіючого заводу в Києві на вул. Кирилівська, 69.

Окремою неофіційною статтею доходу у міністерстві, судячи з даних судового реєстру, був контроль за реєстраторами, зокрема і комунальних реєстраційних підприємств. У липні 2018 року правоохоронці затримали начальницю управління акредитації Мін’юсту Алісу Оскірко та її заступницю Тетяну Даценко. Чиновниці начебто вимагали майже 200 000 гривень (50% місячного прибутку)за незакриття одного з комунальних реєстраційних підприємств (подробиці у копії судової ухвали). За версією слідчих, схема працювала так: працівники комунальних реєстраційних підприємств шукали осіб, “яким необхідно вирішити питання щодо держреєстрації прав власності на нерухоме майно з порушенням чинного законодавства”, і проводили таку реєстрацію за винагороду. Частину грошей “періодично передавали” в Мін’юст, який “не помічав” очевидних порушень.

Ще три роки тому існувала практика сплати грошей за свідоцтво нотаріуса (згідно кримінального провадження, це могло коштувати $65 000) та надання хабарів за сертифікацію робочого місця нотаріуса у сумі $2500-3000. Словами Дениса Малюськи, “перевірка нотаріусів часто зводилася до “обілечування”, коли вони платили якусь таксу, і органи, які перевіряли, йшли далі”. Ключові корупційні складові були “зашиті” саме у розгляд скарг і перевірки реєстраторів та нотаріусів.

Після виборів 2019 року у Мін’юст зайшла нова команда: міністром став Денис Малюська, а його заступницею з питань реєстрації – Ольга Оніщук. До цього вона працювала нотаріусом і віцепрезидентом Нотаріальної палати. У “петренківські” часи, коли Міністерство почало посилювати невиправданий контроль над нотаріусами, Оніщук однією з перших відкрито виступила проти цього. На посаду вона потрапила після зустрічей із новим прем’єром Олексієм Гончаруком у складі групи з представників нотаріальної спільноти. Ольга є дружиною судді Апеляційного суду Києва Максима Оніщука – племінника ексміністра юстиції Миколи Оніщука, заступником якого був Андрій Богдан (коли Оніщук призначали на посаду, Богдан, нагадаємо, керував Офісом президента).

Перше, що зробило нове керівництво, – прибрало “інститут смотрящого”. У розмові з міністром юстиції Денисом Малюською журналісти Денис Бігус та Аліса Юрченко зазначили, що, за їхньою інформацією, “старому “смотрящому” Андрію Довбенку сказали, що в нього є місяць на те, щоби закрити всі старі справи”. На що міністр Малюська відповів, що дуже сподівається, що “в нього (Довбенка. – LIGA.net) чи в будь-кого іншого не буде місяця, щоб закривати старі схеми”, бо старі схеми були закриті і більше не працюватимуть з моменту його (Малюськи) призначення.

За декілька місяців до зміни влади у Мін’юсті Антирейдерську комісію очолив Владислав Власюк, він став керувати Департаментом реєстрації. У функціях департаменту –перевірка і контроль реєстраторів та нотаріусів, а також сертифікація робочих місць останніх. Власюк до цього працював у МВС Арсена Авакова, був начальником апарату голови Нацполу Хатії Деканоідзе, пізніше переміг у конкурсі на очільника директорату з прав людини Міністерства юстиції. Як розповідав Малюська, умовою призначення Власюка на посаду керівника департаменту реєстрації “було припинення непрозорої чи неправильної практики Мін’юсту”. За керівництва Власюка, хоч і з затримками, на сайті Міністерства вперше почали публікувати висновки та накази Антирейдерської колегії (нова назва Антирейдерської комісії), скасували акредитацію 80 із 109 комунальних реєстраційних підприємств. Також анулювали доступ до реєстрів низці “чорних” нотаріусів. Зокрема, доступ втратила Ганна Павловська (Андрєєва), яка зараз уже проходить обвинуваченою у двох рейдерських провадженнях.

Утім, Владиславу Власюку довелося звільнитися. Причини його звільнення описані тут.

У листопаді 2019 року Мін’юст закрив комунальні реєстраційні підприємства. Зі слів Владислава Власюка, їх на той час “лишилося зо 20”.

У січні 2020 року керівником Департаменту нотаріату став нотаріус Дмитро Кирилюк. А його заступником – адвокат, колишній партнер столичної юркомпанії “Волхв” Віктор Дубовик. Досить швидко на правах департаменту в Мін’юсті з’явився Офіс протидії рейдерству, який став обслуговуючою структурою Антирейдерської колегії. І схоже, його створили під нового очільника – Дубовика.

Перше, з чим стикнулася нова команда, – великий масив нерозглянутих або навіть і незареєстрованих скарг в Антирейдерську комісію, які треба було розглянути, брак людей (частина звільнилася, частину довелося звільнити), іноді шкідництво. Ольга Оніщук в інтерв'ю розповідала, що багато інформації працівники Мін’юсту на перших порах від неї приховували, і лише у перші десять днів роботи вона знайшла38 скарг, які пройшли повз її приймальню. “Я кажу управлінню контролю: “Отримайте інформацію в управлінні скарг по таких-то скаргах”, – розповідала Оніщук. – І можу почути: «Мені не дадуть». Питаю: «Як не дадуть? Це ж моя вказівка». Але в результаті мені можуть надати частину інформації, або з великою затримкою, або не надати взагалі”.

Архіви управлінь, пов’язаних із “реєстраційкою”, розповідала Оніщук, виглядали як купа звалених на підлозі папок, із яких в електронному варіанті нічого не дублювалося.

Чи не єдине, що нікуди не губилося і завжди було на місці, – чотири працівники СБУ, які були оформлені як радники міністра, дісталися новому міністру у спадок від старого і сиділи на всіх поверхах. Потроху у реєстраційному крилі Міністерства, на лівому березі столиці, з ними змогли попрощатися. Тож тепер там, де розташований Офіс протидії рейдерству, працює лише одна працівниця СБУ – Світлана Кащенко. А на правому березі, на Рильському провулку, де розташований центральний офіс Міністерства і кабінет міністра, працюють двоє таких фахівців – Андрій Кузьмук та Роман Яковець.

Попри те, що починати новій команді довелося з нуля, стартували вони енергійно. “Одразу перезавантажили процедуру адміністративного оскарження реєстраційних дій, як технічну сторону, так і робочу, – каже адвокат з проблемної нерухомості Руслан Квітін, який часто звертається до Колегії. – Зокрема, формальний підхід до розгляду скарг змінився глибшим аналізом, на сайті міністерства почали детально публікувати, хто скаржиться, на кого, що ухвалила Антирейдерська колегія. Процес оскарження зробили зручним. На засідання Колегії можна потрапити без турнікетів та перепусток. В холі стоїть монітор, на якому транслюється засідання, є колонки, на який виводиться звук, кілька десятків стільців. Там же, в Офісі, працює колл-центр, який приймає скарги і консультує скаржників. Скарги також можна подати через сайт міністерства та поштою”.

Через великий масив скарг – станом на квітень 2021 року працівники Офісу протидії рейдерству говорять про майже тисячу – Колегія не справляється з їхнім валом (щотижня розглядають 50-70 кейсів) і тому порушує строки розгляду (до 45 календарних днів). На розгляд скарги можна чекати кілька місяців, а потім ще декілька – на оприлюднення наказу за результатом розгляду скарги. Втім, у порівнянні із судовим провадженням, яке розтягується на роки, звертатися до Колегії все одно зручніше і вигідніше: судовий процес у трьох інстанціях потребує сплати судового збору, а звернення зі скаргою в Колегію безоплатне.

Ще одним дієвим інструментом протидії “реєстраційному” рейдерству став одноособовий розгляд скарг міністром на рішення чи дії державного реєстратора. Такий механізм ввели 2020 року. Він дозволяє Мін’юсту протягом доби скасувати незаконну реєстраційну дію і поновити порушені майнові чи корпоративні права. Минулого року за такою процедурою задовольнили 55 скарг: 47 – щодо бізнесу і 8 – стосовно нерухомості.

Чи не найсуперечливішою новацією став механізм передоручення, який залишає “останнє слово” з усіх антирейдерських питань за міністром. Це дозволяє міністру змінити рішення Колегії на абсолютно протилежні, бо висновки Антирейдерської колегії мають лише рекомендаційний характер. Остаточне рішення приймає міністр. Якщо погодився з висновком Колегії – той публікується на сайті Мін’юсту. Якщо ні – висновок не оприлюднюють, а скаргу починають розглядати зновому. Це дає можливість Міністерству приховати той факт, що іноді Антирейдерська колегія зробила два абсолютно протилежних висновки щодо одної й тої самої справи.

Важливі речі, які зробила нова команда, – захист реєстрів речових прав та юросіб, що ускладнило кібератаки. Водночас, як і в “петренківські” часи, ці реєстри не завжди добре працюють. Також нова команда підвищила кваліфікаційні вимоги для держреєстраторів, кадровий відбір кандидатів став прозорішим, а вже діючих нотаріусів та реєстраторів суттєво “прорідили”. Так, упродовж 2020 року в Мін’юсті анулювали доступ до реєстрів понад 100 реєстраторам та нотаріусам, які порушували профільне законодавство (реєстраторів у країні зараз 2700, нотаріусів – 6700), та позбавили свідоцтв 25 нотаріусів. Порушники це, правда, іноді оскаржують в суді, але за попереднього складу Міністерства такої масової “чистки” взагалі не було.

Підсумовуючи, за півтора роки роботи нової команди в реєстраційному крилі Мін’юсту системного рейдерства поменшало. Водночас кримінальних проваджень за “рейдерськими” статтями, за даними Opendatabot, – більше. Але тут пояснення просте: ніхто не досліджував, скільки рейдерських захоплень сталося саме 2020 року. Адже розпочаті минулого року провадження можуть стосуватись рейдерських атак попередніх років; розслідуванням рейдерства міг зайнятись інший орган досудового розслідування; провадження могли виокремити зі ще старішого. Це все впливає на зростання кількості кримінальних проваджень. А враховуючи хвилю рейдерства 2016-2019 років, судовий реєстр цілком могли “наздогнати” провадження за наслідками рейдерства в той період. Про те, що формулювання “в Україні зростає кількість рейдерських атак” не зовсім коректне, у січні 2021 року написали в BRDO.

Щорічну кількість скарг на роботу реєстраторів, які отримує Антирейдерська колегія, як зауважила в коментарі LIGA.net Ольга Оніщук, також складно назвати головним показником масштабів рейдерства в Україні.

Хоча як явище, звісно, рейдерство не зникло, і скандали час від часу трапляються. Зокрема, гучними рейдерськими справами за час роботи нової команди в Мін’юсті стали захоплення мережі обмінників "А-фінанс", ринку "Столичний" у Києві, компанії “Київметробуд”. Ще один красномовний кейс – у грудні 2020 року поліцейські затримали на хабарі в 1,2 млн гривень нотаріуса, яка вимагала гроші від власника активу за сумнівну реєстрацію. Ця пані, за версією слідчих, розповідала потерпілим про зв’язки у Мін’юсті. Також у квітні 2021 року правоохоронці затримали депутата Бориспільської райради, який, за версією слідства, вимагав хабаря в $40 000 від нотаріуса. Якщо жертва не заплатить, депутат обіцяв через зв’язки відібрати в нотаріуса свідоцтво. Водночас, у спільноті реєстраторів уже почалися розмови про реєстраторів, в роботі яких видно порушення, але їх чомусь не карають через Колегію і не перевіряють через внутрішні перевірки. Про це, зокрема, говорила реєстраторка Альона Бабіч в інтерв'ю з очільником Офісу протидії рейдерству Віктором Дубовиком. А 22 квітня 2021 року Державне бюро розслідувань затримало адвокатку з юрфірми “Ілляшев та партнери” Аллу Цимановську, яка, за версією слідства, вимагала у підприємця $160 000 начебто за “вирішення питань” в Антирейдерьскій колегії. Проте, за законодавством, – пишуть в ДБР, – це питання і так мало вирішитися на користь підприємця.

Останнім часом у публічному просторі поменшало розмов про “чорних” реєстраторів та нотаріусів. А у результатах роботи Антирейдерської колегії – важче шукати скандали. Натомість, у країні стало більш помітним лобі противників Антирейдерської колегії. Зокрема, публічно за її скасування виступила Нотаріальна палата (нагадаємо, минулого року на Антирейдерській колегії було 376 розглядів скарг, у яких фігурували нотаріуси). Також уже з’явився законопроєкт, що був поданий Кабміном і передбачає закриття Колегії 2022 року. Ліквідацію “антирейдерів” передбачає і проєкт закону, який вже зареєстрували депутати від фракцій “Батьківщина” та “Європейська солідарність”.

Закриття Антирейдерської колегії критично сприйняли в Раді бізнес-омбудсмена, яка є незалежним консультативно-дорадчим органом при Кабміні.

На початку квітня 2021 року під час одного з публічних виступів заступник бізнес-омбудсмена Ярослав Грегірчак озвучив такі цифри: у 2018 році до Ради бізнес-омбудсмена надійшло 28 скарг у сфері державної реєстрації, у 2019-му – 32, у 2020-му – 29, а в І кварталі 2021-го – всього 4. За його прогнозами, якщо так піде і далі, то кількість скарг від бізнесу на дії чи бездіяльність нотаріусів та інших державних реєстраторів цьогоріч може бути “історично найменшою”.