Боялись, що хворі бігатимуть вулицями
“Заразні бігатимуть вулицями, бо тубдиспансери позакривають!”, “Через медреформу у нас буде сплеск туберкульозу!”. Такими коментарями рясніли соцмережі з весни цього року. Найбільше лементували у березні, перед початком другого етапу реформи 1 квітня.
#8
Пів року після закриття туберкульозних диспансерів - чи сталася катастрофа?
Мовляв, тубдиспансери закривають, хворих виженуть на вулицю, і буде катастрофа. Але чи так це? І що відбулося за пів року, коли ще й коронавірус зненацька вдарив з флангу?
Про проєкт
Коли почалася неоголошена війна з Росією, ми почали дбати про армію, коли по нас вдарила епідемія коронавірусу - COVID-19 - всерйоз заговорили про стан медицини. Де ми зараз? Що відбувається в лікарнях, з медиками і нами, пацієнтами? Куди ми рухаємось і що це нам дасть? Чому одні лікарні хороші, а в інші - страшно потрапляти? І - головне - наскільки ми будемо готові до потенційного сплеску інфікованих коронавірусом восени? LIGA.net спільно з НСЗУ та БО «100% Життя», за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку - HealthLink спробує дослідити ці питання і знайти відповіді. Ми писатимемо про це найближчі два місяці. І також просимо допомоги читачів - пацієнтів та лікарів. Візьміть участь в нашому опитуванні про те, які проблеми української медицини виявив коронавірус, результати ми опублікуємо з коментарями експертів наприкінці проєкту.
Що таке тубдиспансери в Україні
Усі тубдиспансери дісталися нам у спадок від Радянського Союзу, пояснює LIGA.net фтизіатр, менеджер протитуберкульозних програм БО “100% життя” Владислав Денисенко.
У СРСР після Другої світової війни була велика захворюваність на туберкульоз, у деяких містах було до 1000 випадків на 100 000 населення. А зонами ризику вважають регіони, де фіксують 40 хворих на 100 000. Тому в майже кожному обласному і районному центрі будували диспансери.
“Наприклад, у Донецькій області майже кожне місто має свій протитуберкульозний диспансер: Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівка, Бахмут”, — каже Денисенко.
На щастя, з часів Союзу хворих на туберкульоз в Україні стає все менше. У 2019 році захворюваність у нас була 60 випадків на 100 000 населення. Але при такому падінні — з 1000 до 60 — диспансерів у нас пропорційно менше не стало.
У СРСР після Другої світової війни була велика захворюваність на туберкульоз, у деяких містах було до 1000 випадків на 100 000 населення. А зонами ризику вважають регіони, де фіксують 40 хворих на 100 000. Тому в майже кожному обласному і районному центрі будували диспансери.
“Наприклад, у Донецькій області майже кожне місто має свій протитуберкульозний диспансер: Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівка, Бахмут”, — каже Денисенко.
На щастя, з часів Союзу хворих на туберкульоз в Україні стає все менше. У 2019 році захворюваність у нас була 60 випадків на 100 000 населення. Але при такому падінні — з 1000 до 60 — диспансерів у нас пропорційно менше не стало.
Владислав Денисенко
менеджер протитуберкульозних програм БО “100% життя”
“Людина, яка займалася у Львові реформою протитуберкульозної служби, сказала, що у них на одного хворого припадало 4 медика. Тобто пацієнтів уже немає, а ліжка, посадові оклади є”.
Зайві ліжка або пустували, хоча ми їх з бюджету оплачували, або їх заповнювали людьми, які не мали для цього медпоказань.
Більше того, до початку другого етапу медреформи у країні була ситуація, коли хворих на туберкульоз могли і пів року, і рік тримати в медзакладі, хоча показань вже не було. Це робили, аби хоч якось виправдати фінансування і ставки, пояснює Денисенко: “Був показник “проведено ліжко-днів”, тому хворих тримали на ліжках до останнього, щоб показати — ліжко зайняте”.
Більшість таких пацієнтів не потребували такої довгої ізоляції, їх могли відправити додому, розповідає фтизіатр. За стандартами ВООЗ, при чутливому туберкульозі, якщо є бактеріальні виділення і людина може когось заразити, достатньо 2-3 тижнів лікування в стаціонарі і пацієнта можна відпускати додому. Для мультирезистентного туберкульозу трохи більше часу треба — місяць-два в стаціонарі. Але ніяк не рік.
Ще один важливий момент, на якому наголошує експерт: лікарня, де немає хворих, не просто дарма фінансується. Там ще й медики втрачають кваліфікацію.
Більше того, до початку другого етапу медреформи у країні була ситуація, коли хворих на туберкульоз могли і пів року, і рік тримати в медзакладі, хоча показань вже не було. Це робили, аби хоч якось виправдати фінансування і ставки, пояснює Денисенко: “Був показник “проведено ліжко-днів”, тому хворих тримали на ліжках до останнього, щоб показати — ліжко зайняте”.
Більшість таких пацієнтів не потребували такої довгої ізоляції, їх могли відправити додому, розповідає фтизіатр. За стандартами ВООЗ, при чутливому туберкульозі, якщо є бактеріальні виділення і людина може когось заразити, достатньо 2-3 тижнів лікування в стаціонарі і пацієнта можна відпускати додому. Для мультирезистентного туберкульозу трохи більше часу треба — місяць-два в стаціонарі. Але ніяк не рік.
Ще один важливий момент, на якому наголошує експерт: лікарня, де немає хворих, не просто дарма фінансується. Там ще й медики втрачають кваліфікацію.
17-річний Льоня
Про свій досвід життя в українському тубдиспансері нам розповів знайомий з проханням про анонімність. Далі — його пряма мова:
“Діти-туберкульозники довго живуть у диспансерах. Мінімум пів року. Багато з них лежать рік-півтора. Я був десь 7 місяців. Увесь цей час, щодня, Льоню, 17-річного хлопця на візку, який вмів лише мовчати і махати покрученими пальцями, хтось бив.
Льоню розважали тим, що вивозили з палати до центру дитячого відділення поруч з медсестринськими постами. Візок ставили спиною до вікон. Він сидів і дивився на двері палат і нас — інших дітей, які ходили туди-сюди коридором.
Був травень, коли я туди приїхав. Ми йшли на обід в їдальню, і мій новий знайомий, якому було 13 (мені 15), зі словами “А ти вже бачив Льоню?” з розбігу вліпив йому ногою в голову.
“Діти-туберкульозники довго живуть у диспансерах. Мінімум пів року. Багато з них лежать рік-півтора. Я був десь 7 місяців. Увесь цей час, щодня, Льоню, 17-річного хлопця на візку, який вмів лише мовчати і махати покрученими пальцями, хтось бив.
Льоню розважали тим, що вивозили з палати до центру дитячого відділення поруч з медсестринськими постами. Візок ставили спиною до вікон. Він сидів і дивився на двері палат і нас — інших дітей, які ходили туди-сюди коридором.
Був травень, коли я туди приїхав. Ми йшли на обід в їдальню, і мій новий знайомий, якому було 13 (мені 15), зі словами “А ти вже бачив Льоню?” з розбігу вліпив йому ногою в голову.
Того дня на обід було жахливе м’ясне суфле, але я вірив, що якщо їстиму все, що дають, скоріше вилікуюсь. Льоню ж годували медсестри. З ложечки давали кашу. Коли він неохоче відкривав рота, отримував ляпаси та удари. Льоня був майже моїм ровесником і сиротою.
Свої 17 років він зустрів у 2007-му. Звичайний день. От тільки мій сусід по палаті, 192 см, 16-17 років, вирішив потягати Льоню за вуха. На 17-й раз потягнув так, що відірвав Льоню від візка. Льоня покричав від болю, а потім забув і тільки здивовано мотав головою: це що було? Мене виписали в листопаді, а Льоня залишився там жити”.
За словами фтизіатра Денисенка, у нас і досі є проблеми з тим, що людей тримають довше, ніж треба, як нашого знайомого і уже згаданого Льоню.
Оскільки Льоня був сиротою, він просто жив у диспансері, бо нікуди було його подіти, медики ще й мучились, щоб йому паспорт зробити.
Свої 17 років він зустрів у 2007-му. Звичайний день. От тільки мій сусід по палаті, 192 см, 16-17 років, вирішив потягати Льоню за вуха. На 17-й раз потягнув так, що відірвав Льоню від візка. Льоня покричав від болю, а потім забув і тільки здивовано мотав головою: це що було? Мене виписали в листопаді, а Льоня залишився там жити”.
За словами фтизіатра Денисенка, у нас і досі є проблеми з тим, що людей тримають довше, ніж треба, як нашого знайомого і уже згаданого Льоню.
Оскільки Льоня був сиротою, він просто жив у диспансері, бо нікуди було його подіти, медики ще й мучились, щоб йому паспорт зробити.
Також динаміка з року в рік показувала, що коли приходила холодна пора — осінь, зима — кількість госпіталізацій в тубдиспансери росла.
В основному за рахунок безпритульних. Фактично вони йшли в диспансер зимувати, “згадували”, що хворі, розповідає Денисенко. І додає, що деякі пацієнти лежали в диспансерах роками: “У більшості з них не було виділення бактерій”.
В основному за рахунок безпритульних. Фактично вони йшли в диспансер зимувати, “згадували”, що хворі, розповідає Денисенко. І додає, що деякі пацієнти лежали в диспансерах роками: “У більшості з них не було виділення бактерій”.
Владислав Денисенко
менеджер протитуберкульозних програм БО “100% життя”
“Були випадки, коли деякі хворі спеціально не приймали протитуберкульозні препарати, аби можна було знову лягти до лікарні. Або порушували схему лікування, приймали не 4-5 препаратів, а 1-2, тим самим розвиваючи в собі ще більшу стійкість до ліків”.
Тобто медичні ліжка використовували як соціальні. Ця проблема досі існує, бо немає тісної співпраці між МОЗ і Мінсоцполітики, щоб зробити якнайбільше соціальних ліжок для безпритульних, пояснює Денисенко. І додає, що у кількамільйонному Києві є всього 40 ліжок для безпритульних.
А якщо підійти суто з математичної точки зору, то життя не за медпоказами в диспансерах влітало нам у копійочку. Адже день перебування на медичному ліжку коштує набагато більше, ніж на соціальному в притулку.
До того ж, аналіз показав невиправдані витрати держгрошей.
А якщо підійти суто з математичної точки зору, то життя не за медпоказами в диспансерах влітало нам у копійочку. Адже день перебування на медичному ліжку коштує набагато більше, ніж на соціальному в притулку.
До того ж, аналіз показав невиправдані витрати держгрошей.
Оксана Мовчан
ексочільниця НСЗУ
“Є тубдиспансери, де витрачають на одного пацієнта великі гроші. Наприклад, в Чернігові – 115 000 гривень, не враховуючи ліки з медбюджету. А є Одеса, де об'єднали тубдиспансер і службу СНІД в єдиний центр соціально значущих хвороб. У них собівартість лікування одного хворого близько 10 000 гривень. А наш тариф - 20 000 грн”.
Успішний досвід: як змінюється ТБ-служба Дніпропетровщини
“Я не була серед людей, які кричали, що якщо ми з 1 квітня перейдемо на фінансування НСЗУ, не виживемо”, — розповідає LIGA.net Наталія Гранкіна, медична директорка Дніпропетровського обласного клінічного лікувально-профілактичного об’єднання “Фтизіатрія”.
Каже, вони спілкувалися з НСЗУ, ставили практичні питання, звідки взялася сума, яку держава зібралася платити за лікування ТБ, що туди входить. “У березні нам не могли відповісти на конкретні питання, але коли ми вв’язалися в реформу, зрозуміли, що можемо управляти всією своєю системою, вона гнучка, можемо самі розпоряджатися коштами і направляти їх на розвиток закладу”, — каже Наталія Гранкіна.
Попри те, що цифри в тарифах меддиректорка вважає недостатніми, каже, реформа потрібна.
Каже, вони спілкувалися з НСЗУ, ставили практичні питання, звідки взялася сума, яку держава зібралася платити за лікування ТБ, що туди входить. “У березні нам не могли відповісти на конкретні питання, але коли ми вв’язалися в реформу, зрозуміли, що можемо управляти всією своєю системою, вона гнучка, можемо самі розпоряджатися коштами і направляти їх на розвиток закладу”, — каже Наталія Гранкіна.
Попри те, що цифри в тарифах меддиректорка вважає недостатніми, каже, реформа потрібна.
Наталія Гранкіна
медична директорка Дніпропетровського обласного клінічного лікувально-профілактичного об’єднання “Фтизіатрія”
“Ми не можемо жити в застарілій системі, яка понад 20 років не змінює нічого, і тримати ліжка, які стоять пусті”.
Довідка: За даними Центру громадського здоров’я, кожен п’ятий хворий на ТБ в Україні має мультирезистентну форму, тобто стійку до лікування. Її лікувати довше і дорожче. Тому з 1 вересня тариф на таке лікування збільшили на 40%. Також НСЗУ у 2021 році пропонує збільшити тариф на лікування туберкульозу до 33 000 грн на рік.
“Нам дійсно довелося пережити важку трансформацію та оптимізацію мережі, але жоден пацієнт від цього не постраждав, - розповідає Гранкіна. - Але ми готувалися до цього з грудня минулого року, чого не зробили 90% диспансерів України”.
Працівників попереджували про майбутнє скорочення ліжок, скоротили їх більш ніж у 2,5 рази. Кошти, вивільнені за перший квартал 2020 року, направили на інфекційний контроль, закупівлю потрібного обладнання для реанімації тощо.
“Ми максимально застосували всі можливі впливи, щоб медики, які хотіли, могли бути працевлаштовані до інших лікарень за місцем проживання. Бо в нас була не одна будівля, а 7 місць надання послуг. Вони розкидані по області”, — пояснює Гранкіна. Каже, їх було важко контролювати.
“Нам дійсно довелося пережити важку трансформацію та оптимізацію мережі, але жоден пацієнт від цього не постраждав, - розповідає Гранкіна. - Але ми готувалися до цього з грудня минулого року, чого не зробили 90% диспансерів України”.
Працівників попереджували про майбутнє скорочення ліжок, скоротили їх більш ніж у 2,5 рази. Кошти, вивільнені за перший квартал 2020 року, направили на інфекційний контроль, закупівлю потрібного обладнання для реанімації тощо.
“Ми максимально застосували всі можливі впливи, щоб медики, які хотіли, могли бути працевлаштовані до інших лікарень за місцем проживання. Бо в нас була не одна будівля, а 7 місць надання послуг. Вони розкидані по області”, — пояснює Гранкіна. Каже, їх було важко контролювати.
Меддиректорка додає, що вони єдині в країні використали методику ВООЗ і порахували, що області потрібно 392 туберкульозних ліжка на 3,3 млн людей. Зараз тут — 400 ліжок, і 8 з них — інтенсивна терапія.
Зміни тривають, оскільки досі не трансформувалися ще два протитуберкульозні заклади області — Криворізький та Кам’янський. Вони існують як окремі юродиниці. До кінця жовтня в склад обласного протитуберкульозного центру приєднають усіх міжрайонних фтизіатрів.
“Так збережемо кадри і посилимо відповідальність на місцях, бо фтизіатри будуть підпорядковані вже не місцевим керівникам, а нам, і будуть зацікавлені у виявленні туберкульозу”, — пояснює Гранкіна.
І додає, що пацієнти задоволені, як їх лікують. Адже медзаклад уже понад три роки лікує в тому числі амбулаторно, наприклад, за допомогою відео ДОТ.
Пацієнти щодня за допомогою телеграму, вайберу, вотсапу спілкуються з лікарем, лікар дивиться відео, як вони п’ють пігулки, лишає їм коментарі. У результаті відсоток відриву від лікування тут зменшився у сотні разів, каже меддиректорка.
Медики теж стали більш вмотивовані. Їхню роботу оцінюють за 29 індикаторами якості, за які їм нараховують стимулюючи виплати.
Зміни тривають, оскільки досі не трансформувалися ще два протитуберкульозні заклади області — Криворізький та Кам’янський. Вони існують як окремі юродиниці. До кінця жовтня в склад обласного протитуберкульозного центру приєднають усіх міжрайонних фтизіатрів.
“Так збережемо кадри і посилимо відповідальність на місцях, бо фтизіатри будуть підпорядковані вже не місцевим керівникам, а нам, і будуть зацікавлені у виявленні туберкульозу”, — пояснює Гранкіна.
І додає, що пацієнти задоволені, як їх лікують. Адже медзаклад уже понад три роки лікує в тому числі амбулаторно, наприклад, за допомогою відео ДОТ.
Пацієнти щодня за допомогою телеграму, вайберу, вотсапу спілкуються з лікарем, лікар дивиться відео, як вони п’ють пігулки, лишає їм коментарі. У результаті відсоток відриву від лікування тут зменшився у сотні разів, каже меддиректорка.
Медики теж стали більш вмотивовані. Їхню роботу оцінюють за 29 індикаторами якості, за які їм нараховують стимулюючи виплати.
Наталія Гранкіна
медична директорка Дніпропетровського обласного клінічного лікувально-профілактичного об’єднання “Фтизіатрія”
“Вислів “Хто працює, той їсть” у нас працює. Наприклад, лікарі, які в нас працюють і мають достатньо прийомів, отримують понад 20 000 грн. Медсестри мають до 15 000 грн. Люди почали відчувати відповідальність за свою роботу”.
В області, як і минулоріч, більше виявляють хворих, які вперше захворіли на туберкульоз. Не тому, що люди стали більше хворіти, пояснює меддиректорка, а тому, що лікарі стали краще виявляти. Адже чим раніше хворих виявлять, тим раніше вони почнуть лікуватись і повернуться до свого оточення. Гранкіна додає, що вони зробили все для того, аби не погіршувати виявлення хворих в області.
Що кажуть цифри
Раніше тубдиспансери заявили, що готові лікувати 100 000 пацієнтів на рік. Але всього хворих на туберкульоз — 25 000 в реєстрі, говорила в березні Оксана Мовчан. І додавала, що з 1 квітня лікарні вестимуть електронні записи, і ми побачимо реальну картину. Тож що ми бачимо станом на жовтень?
У відповідь на запит LIGA.net Центр громадського здоров’я повідомив: за перше півріччя 2020 року показник захворюваності на активний туберкульоз в Україні – 23 на 100 000 населення. Це 9600 людей.
За другий квартал 2020 року, тобто з березня по червень, коли почався другий етап реформи, виявили 3551 хворого, а за перший — 6049 (на 41,3% менше порівняно з першими трьома місяцями 2020 року).
“За статистикою, після 1 квітня сплеску хворих на туберкульоз не сталося. Навпаки — спостерігаємо зниження”, — йдеться у віповіді Центру громздоров’я. Наскільки вплинув коронавірус на ситуацію, даних ще немає.
У відповідь на запит LIGA.net Центр громадського здоров’я повідомив: за перше півріччя 2020 року показник захворюваності на активний туберкульоз в Україні – 23 на 100 000 населення. Це 9600 людей.
За другий квартал 2020 року, тобто з березня по червень, коли почався другий етап реформи, виявили 3551 хворого, а за перший — 6049 (на 41,3% менше порівняно з першими трьома місяцями 2020 року).
“За статистикою, після 1 квітня сплеску хворих на туберкульоз не сталося. Навпаки — спостерігаємо зниження”, — йдеться у віповіді Центру громздоров’я. Наскільки вплинув коронавірус на ситуацію, даних ще немає.
Загалом якщо порівнювати з першою половиною 2019 року, хворих у нас поменшало. Тоді було 31,7 на 100 000 населення, тобто стало на 27,4% менше. Було 13 371 хворих.
Ще одним вагомим показником, який допомагає зрозуміти реалії, є те, скільки хворих з туберкульозом госпіталізовують у диспансери. Таких даних Центр громадського здоров’я не збирає, але щороку отримує інформацію від протитуберкульозних закладів, скільки в них пацієнтів почали лікуватися стаціонарно і вдома. У 2019 році лікування в стаціонарах почали 22 703 людини, амбулаторно - 8 639.
З початком реформи піраміда перевернулася, свідчать дані, які самі лікарі вносять в електронну систему НСЗУ. У відповідь на запит LIGA.net НСЗУ показала, скільки людей клали в стаціонар, а кого відпускали додому.
Ще одним вагомим показником, який допомагає зрозуміти реалії, є те, скільки хворих з туберкульозом госпіталізовують у диспансери. Таких даних Центр громадського здоров’я не збирає, але щороку отримує інформацію від протитуберкульозних закладів, скільки в них пацієнтів почали лікуватися стаціонарно і вдома. У 2019 році лікування в стаціонарах почали 22 703 людини, амбулаторно - 8 639.
З початком реформи піраміда перевернулася, свідчать дані, які самі лікарі вносять в електронну систему НСЗУ. У відповідь на запит LIGA.net НСЗУ показала, скільки людей клали в стаціонар, а кого відпускали додому.
Джерело: дані НСЗУ
Ми бачимо, що з місяця в місяць росте кількість пацієнтів, які лікуються амбулаторно, тобто вдома. І при цьому не росте кількість людей, яких кладуть в стаціонар.
Це означає, що людей проліковують за потреби в стаціонарі, не затримують їх там, і відпускають лікуватись додому. Дані з травня по вересень включно показують, що в середньому в стаціонарах за місяць лікуються 930 людей з ТБ.
Загалом в Україні зараз лікують туберкульоз за держкошт у 48 місцях, перед початком реформи було 93.
“Деякі тубдиспансери як юрособа припинили роботу, але це не означає, що там не лікуватимуть туберкульоз”, — пояснює Денисенко. Адже реформа протитуберкульозної служби, почата ще до другого етапу реформи, передбачає створення в кожному регіоні регіонального пульмологічного центру. Тобто в області за боротьбу з туберкульозом відповідатиме один медзаклад.
Ситуація зі створенням таких закладів по країні неоднорідна. Наприклад, у Києві ще не вдалося створити, каже фтизіатр. У столиці залишились 5 протитуберкульозних диспансерів.
Загалом за пів року диспансерам НСЗУ виплатила 667 млн грн. Хоча у 2019 році на “роздуту” мережу дали 3 млрд грн. Тобто грошей стало втричі менше. “Але, як бачимо, спалаху захворюваності на туберкульоз немає”, — каже Денисенко.
Це означає, що людей проліковують за потреби в стаціонарі, не затримують їх там, і відпускають лікуватись додому. Дані з травня по вересень включно показують, що в середньому в стаціонарах за місяць лікуються 930 людей з ТБ.
Загалом в Україні зараз лікують туберкульоз за держкошт у 48 місцях, перед початком реформи було 93.
“Деякі тубдиспансери як юрособа припинили роботу, але це не означає, що там не лікуватимуть туберкульоз”, — пояснює Денисенко. Адже реформа протитуберкульозної служби, почата ще до другого етапу реформи, передбачає створення в кожному регіоні регіонального пульмологічного центру. Тобто в області за боротьбу з туберкульозом відповідатиме один медзаклад.
Ситуація зі створенням таких закладів по країні неоднорідна. Наприклад, у Києві ще не вдалося створити, каже фтизіатр. У столиці залишились 5 протитуберкульозних диспансерів.
Загалом за пів року диспансерам НСЗУ виплатила 667 млн грн. Хоча у 2019 році на “роздуту” мережу дали 3 млрд грн. Тобто грошей стало втричі менше. “Але, як бачимо, спалаху захворюваності на туберкульоз немає”, — каже Денисенко.
То чи все вийшло?
На жаль, ні. Реформа мала зробити так, аби в лікарів зникла мотивація тримати людей в диспансері подовше. Але вийшло поки що не всюди.
Там, де вже створили єдиний пульмунологічний центр, об’єднавши всю службу області в одну юрособу, зацікавлені, аби хворих в стаціонарі було менше, бо це більші витрати лікарні. Тому стараються їх переводити на домашнє лікування, пояснює Денисенко. А де регіональні центри ще не створені, і за пацієнта держава платить “наперед” (21 000 грн за 9 місяців), медики намагаються пацієнтів подовше на ліжку тримати, розповідає експерт. Адже якщо пацієнта випишуть на амбулаторне лікування, такий диспансер не отримає коштів.
Там, де вже створили єдиний пульмунологічний центр, об’єднавши всю службу області в одну юрособу, зацікавлені, аби хворих в стаціонарі було менше, бо це більші витрати лікарні. Тому стараються їх переводити на домашнє лікування, пояснює Денисенко. А де регіональні центри ще не створені, і за пацієнта держава платить “наперед” (21 000 грн за 9 місяців), медики намагаються пацієнтів подовше на ліжку тримати, розповідає експерт. Адже якщо пацієнта випишуть на амбулаторне лікування, такий диспансер не отримає коштів.
Ще одне питання — лікування хворих на туберкульоз на рівні сімейної медицини. Раніше сімейним лікарям не доплачували за додаткове ведення таких пацієнтів. Тому НСЗУ пропонує пакет по амбулаторному лікуванню ТБ на первинній ланці, уже йде погодження на 2021 рік.
Ідея в тому, що коли бактеріовиділення в хворого припиняються, його переводять до лікування до його сімейного лікаря - за умови, якщо його заклад заключить договір з НСЗУ.
Ідея в тому, що коли бактеріовиділення в хворого припиняються, його переводять до лікування до його сімейного лікаря - за умови, якщо його заклад заключить договір з НСЗУ.
Чому туберкульоз пов’язаний з ВІЛ
За даними ЦГЗ, туберкульоз досі залишається основною причиною смерті у хворих на СНІД — понад 50% всіх випадків смерті від СНІДу.
У ВІЛ-інфікованих туберкульоз розвивається частіше, ніж в інших, показує ЦГЗ. Коли людина з ВІЛ не лікується, знижується здатність її імунної системи запобігати туберкульозу.
Тому настільки важливо об’єднувати зусилля для протидії обом хворобам - як туберкульозу, так ВІЛу, і відстежувати, наскільки добре й ефективно ми виявляємо ВІЛ та як пацієнти з ВІЛ приймають відповідну терапію, яка має бути безперервною.
У ВІЛ-інфікованих туберкульоз розвивається частіше, ніж в інших, показує ЦГЗ. Коли людина з ВІЛ не лікується, знижується здатність її імунної системи запобігати туберкульозу.
Тому настільки важливо об’єднувати зусилля для протидії обом хворобам - як туберкульозу, так ВІЛу, і відстежувати, наскільки добре й ефективно ми виявляємо ВІЛ та як пацієнти з ВІЛ приймають відповідну терапію, яка має бути безперервною.
Ми вирішили розпитати про ситуацію з ВІЛ у часи пандемії Христину Бродич, директорку проєкту USAID HealthLink: Прискорення зусиль з протидії ВІЛ/СНІДу в Україні.
Вони почали моніторити, як медики приймають пацієнтів, з другого тижня від початку карантину. Спочатку бачили різке падіння — до 80% закладів переставали або зовсім приймати пацієнтів, або частково. За словами експертки, це суттєво вплинуло найперше на тестування — виявлення ВІЛ-позитивних.
Сімейні лікарі перейшли на консультування телефоном чи онлайном, що теж не дозволяло протестуватись.
Щодо тих, в кого уже виявили ВІЛ, то такі пацієнти мали на руках таблетки. Хто не мав, отримував допомогу від соцпрацівників та різних неурядових організацій. Пацієнтам доставляли ці таблетки Укрпоштою, Новою поштою, і привозили навіть додому.
Особливо напруженою була ситуація для пацієнтів, які жили віддалено від великих міст, кому перекриття сполучення в області було критичним. Також якщо пацієнт зареєстроваий в Києві, а на час карантину опинився в Черкаській області, наприклад, була проблема.
Вони почали моніторити, як медики приймають пацієнтів, з другого тижня від початку карантину. Спочатку бачили різке падіння — до 80% закладів переставали або зовсім приймати пацієнтів, або частково. За словами експертки, це суттєво вплинуло найперше на тестування — виявлення ВІЛ-позитивних.
Сімейні лікарі перейшли на консультування телефоном чи онлайном, що теж не дозволяло протестуватись.
Щодо тих, в кого уже виявили ВІЛ, то такі пацієнти мали на руках таблетки. Хто не мав, отримував допомогу від соцпрацівників та різних неурядових організацій. Пацієнтам доставляли ці таблетки Укрпоштою, Новою поштою, і привозили навіть додому.
Особливо напруженою була ситуація для пацієнтів, які жили віддалено від великих міст, кому перекриття сполучення в області було критичним. Також якщо пацієнт зареєстроваий в Києві, а на час карантину опинився в Черкаській області, наприклад, була проблема.
Христина Бродич
директорка проєкту USAID HealthLink
“Наші спостереження — лікарі були проактивні, хвилювалися за своїх пацієнтів, розуміли, що для людини з ВІЛ лікування має бути безперервним, щоб тримати вірус під контролем. Активно йшли на контакт з громадськими організаціями і спільно організовували доставку пацієнтам препаратів”.
Довідка:
В Україні всі люди з ВІЛ мають право на пожиттєве безкоштовне лікування – антиретровірусні (АРВ) препарати повністю забезпечує держава. Безперервний прийом АРТ дозволяє людині з ВІЛ жити повноцінним життям, тривалість якого обмежується лише природним старінням.
За кілька місяців, у червні, коли почали знімати карантинні обмеження, ситуація почала вирівнюватися. Почали відновлювати транспортне сполучення і знову відкрили двері лікарні.
Але проблему цілком це не зняло. Так, лікарні відновлювали роботу, але не всі пацієнти до них поспішили.
“Особливо критично було з тестуванням на ВІЛ. Критично важливо, щоб людина знала про свій стан і вчасно почала лікування. А запит, щоб дізнатися свій статус і так не був завжди високим, а через карантин ще впав. Ми бачили падіння виявлення на 50%. Це дуже багато”, — пояснює Бродич. Тим паче, коли ВІЛ вбиває імунітет.
“Після того, як карантинні обмеження почали знімати, стрибка по виявленнях не сталося. Статистика проєкту показує, що досі немає відновлення потоку пацієнтів, відтак спостерігаємо меншу статистику щодо виявлення ВІЛ”, — зітхає експертка.
Нещодавно з’явилося рішення, що сімейні лікарі тепер можуть видавати терапію для ВІЛ-пацієнтів. Експрес-тестування на ВІЛ входить в гарантований пакет послуг від сімейного лікаря (як і тест на гепатити), тобто платити за це не потрібно.
“Це величезне зрушення і децентралізація. Раніше такого не було”, - пояснює Бродич.
І додає: якщо у вас є страх протестуватись, пішовши до медзакладу, відтепер можна замовити набір для самотестування на ВІЛ. Заходите на сайт Про здоров’я, проходите швидкий опитувальник, він допомагає оцінити ризик ВІЛ, і алгоритм доведе вас до замовлення safe box з самотестом.
Але проблему цілком це не зняло. Так, лікарні відновлювали роботу, але не всі пацієнти до них поспішили.
“Особливо критично було з тестуванням на ВІЛ. Критично важливо, щоб людина знала про свій стан і вчасно почала лікування. А запит, щоб дізнатися свій статус і так не був завжди високим, а через карантин ще впав. Ми бачили падіння виявлення на 50%. Це дуже багато”, — пояснює Бродич. Тим паче, коли ВІЛ вбиває імунітет.
“Після того, як карантинні обмеження почали знімати, стрибка по виявленнях не сталося. Статистика проєкту показує, що досі немає відновлення потоку пацієнтів, відтак спостерігаємо меншу статистику щодо виявлення ВІЛ”, — зітхає експертка.
Нещодавно з’явилося рішення, що сімейні лікарі тепер можуть видавати терапію для ВІЛ-пацієнтів. Експрес-тестування на ВІЛ входить в гарантований пакет послуг від сімейного лікаря (як і тест на гепатити), тобто платити за це не потрібно.
“Це величезне зрушення і децентралізація. Раніше такого не було”, - пояснює Бродич.
І додає: якщо у вас є страх протестуватись, пішовши до медзакладу, відтепер можна замовити набір для самотестування на ВІЛ. Заходите на сайт Про здоров’я, проходите швидкий опитувальник, він допомагає оцінити ризик ВІЛ, і алгоритм доведе вас до замовлення safe box з самотестом.
Матеріал створено в рамках проєкту «Здоров'я української медицини: Обстеження», який впроваджує LIGA.net за підтримки з НСЗУ та БО «100% Життя», за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку — HealthLink. Зміст матеріалів є відповідальністю НСЗУ та БО «100% Життя» і не обов'язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів Америки.
Друзі, якщо ви хочете опублікувати цей матеріал у своєму медіа, ми не проти. Але не забудьте вказати Liga.net як першоджерело.
Текст: Ірина Андрейців
Фото: yappi.com.ua, segodnya.ua, health.24tv.ua, cherkassyrda.gov.ua
Верстка: Дмитро Шелестинський
Дата публікації: 01.10.2020 г. © 2020 Всі права захищені.
Інформаційне агентство ЛІГАБізнесІнформ
Фото: yappi.com.ua, segodnya.ua, health.24tv.ua, cherkassyrda.gov.ua
Верстка: Дмитро Шелестинський
Дата публікації: 01.10.2020 г. © 2020 Всі права захищені.
Інформаційне агентство ЛІГАБізнесІнформ
