Із самого початку пандемії COVID-19 світ напружено стежив за розробкою вакцини, яка допоможе повернути життя до норми. Фармацевтичні гіганти включилися у ці перегони ледь не в момент розшифрування геному коронавірусу, у січні 2020-го, і створили свої препарати з блискавичною швидкістю. Багаті та розвинені країни почали контрактувати їх, не чекаючи на результати третьої фази клінічних досліджень, яка показує ефективність вакцин. У грудні вакцинальна кампанія стартувала у США, Ізраїлі, країнах ЄС. Але не в Україні – тут вона спізнилася на два місяці, стартувавши 24 лютого. І триває настільки повільно, що колективний імунітет може не сформуватись до нового спалаху епідемії, який очікується восени.

Рік тому влада ставила за мету зовсім інші результати.

Новини щодо закупівлі вакцини проти COVID-19 з’явилися в українському інфопросторі влітку 2020 року. Очікувано – з подачі президента Володимира Зеленського, який декларував 16 червня, що Україна має отримати доступ до вакцини щонайраніше нарівні з іншими країнами. Наступного ж дня тодішній міністр охорони здоров’я Максим Степанов (звільнений 18 травня) відгукнувся: переговори про закупівлю вакцин тривають. Виробників він не назвав, на той момент ще не існувало жодної зареєстрованої вакцини.

Із червня минулого року саме керівництво МОЗу було головним переговорником щодо закупівлі вакцин. До цього процесу також були залучені посольства.

Водночас, централізована закупівля ліків – функція створеного у 2018 році ДП “Медичні закупівлі України", яке входить у систему МОЗ, але є незалежним закупівельником.

Працювати єдиною командою МОЗу та Медзакупівлям не вдалося. З квітня 2020 року, фактично від моменту призначення Максима Степанова міністром, між МОЗом і цим державним підприємством не вщухає конфлікт. Його витоки пов’язані із спробами керівництва міністерства усунути ДП від закупівель і опікуватися ними самостійно. Ціна питання – управління бюджетом в 10 млрд гривень, які були передбачені на медзакупівлі у 2020 році. Гендиректор Медзакупівель Арсен Жумаділов неодноразово заявляв про тиск: міністерство затягувало узгодження документації, необхідної для закупівель, а потім звинувачувало у зривах саме ДП. Протистояння позначилося і на пошуку вакцини від COVID-19, детальніше про це нижче.

На початку вересня 2020 року стало відомо про перемовини з компаніями AstraZeneca та Sinovac Biotech. Препарати обох виробників проходили третю фазу клінічних випробувань – тестувалися на ефективність. Тоді ж Україна дізналася про приєднання до глобальної гуманітарної ініціативи COVAX.

У вересні, за словами Степанова, Україна вела перемовини вже із вісьмома компаніями-виробниками, включно з американськими Johnson&Johnson, Pfizer і Moderna.

Наприкінці року всі члени Євросоюзу, США, Ізраїль почали вакцинувати своє населення. Тим часом в Україні перша домовленість про препарати з’явилася тільки 17 грудня, коли ініціатива COVAX затвердила заявку на вісім мільйонів доз вакцини – поетапні постачання обіцяли розпочати наприкінці березня.

А перший контракт на постачання вакцин бюджетним коштом Україна уклала 30 грудня із українською фірмою Лекхім. Вона має ексклюзивну дистриб'юторську угоду з китайським виробником Sinovac щодо продажу вакцини в Україну орієнтовно з липня 2020-го. Контракт передбачав закупівлю 1,9 млн доз вакцини. Назва препарату – CoronaVac.

Чому саме CoronaVac та чому не раніше? Було декілька причин.

“Отримати доступ до вакцини нарівні з іншими країнами”, як хотів президент, виявилось непросто. Знайомий із перебігом переговорів співрозмовник із системи МОЗ розповів LIGA.net про складнощі, з якими тоді зіштовхнулись українські переговорники.

Наприклад, тривалий час проблематично було узгодити постачання препарату AstraZeneka, тому що існувала проблема з реєстрацією. Головний санітарний лікар, а нині міністр Віктор Ляшко навіть згодом звинуватив компанію в затягуванні, тому що заявку має подати саме виробник. Компанія Moderna, яка виробляє препарат mRNA-1273, мала договір про нерозголошення з МОЗ. Але українська сторона вирішила, що ціна зависока, і закупівля не відбулася.

Посольство України в Німеччині мало контакт із Biontech, а ті перенаправили посольство на глобальний Pfizer (компанії спільно виробляють вакцину Comirnaty BNT162b2). Потім посольство вийшло на CureVac/Bayer, розробників ще однієї мРНК-вакцини під назвою CVnCoV. Станом на січень посольство було готове підтримати Україну в перемовинах, але жодної комунікації з боку МОЗ не було.

Як розповів LIGA.net тогочасний заступник міністра охорони здоров’я Ігор Іващенко, у грудні Україна мала лише дві реальні пропозиції щодо вакцин: CoronaVac і американської Novavax (виробляється за контрактом на Serum Institute of India). Але Novavax одразу задекларувала, що не зможе забезпечити швидке постачання.

“Ми розуміли, що як мінімум до кінця першого кварталу її не отримаємо, і досі вона не зареєстрована в жодній країні світу. Були й інші виробники, але вони об’єктивно оцінювали свої виробничі потужності і пропонували постачання на третій-четвертий квартали 2021 року”, – пояснив Іващенко.

Водночас CoronaVac пропонував швидке постачання: впродовж місяця після дати офіційної реєстрації в країні виробника. Тому договір підписали з Лекхімом, розповідає заступник міністра. Цю вакцину зареєстрували в Україні лише 10 березня, а перша партія надійшла 25 березня.

Втім, ефективному пошуку і переговорам заважали не лише технічні нюанси та неприйнятні терміни постачання від деяких виробників.

А й внутрішні чвари.

Напруження у відносинах між керівництвом МОЗу та Медзакупівлями проявилося і під час пошуку вакцини від COVID-19.

10 грудня, коли бюджетний рік добігав кінця, а конкретних домовленостей про постачання так і не було, Міністерство охорони здоров’я уповноважило ДП на проведення закупівлі антиковідної вакцини. МОЗ і ДП більше тижня вели діалог із кількома виробниками щодо постачання у найкоротші строки.

За словами Жумаділова, особисто Степанов не брав участі у цих переговорах, але МОЗ був у курсі всіх перемовин. А 21 грудня міністр повідомив прем’єр-міністрові Денису Шмигалю, що ДП зриває переговори з виробниками, бо вимагає від них банківську гарантію на передоплату. Шмигаль вірить, телефонує Жумаділову і забороняє робити будь-які кроки без МОЗу.

Бюджетний рік завершувався і якщо не витратити передбачені на вакцини гроші (1,3 млрд гривень), то постачання відкладалося б на два місяці – нові контракти коштом бюджету-2021 можна було б укласти не раніше лютого.

“Тож, виконуючи усне доручення міністра, в наступні дні ми надіслали в МОЗ наші пропозиції правок до договорів про закупівлю вакцини з кількома постачальниками на погодження, як того вимагав Степанов. Станом на ранок 28 грудня ми отримали відповідь та зелене світло лише щодо одного. З ним і був укладений договір”, – написав Жумаділов у Facebook.

Так Україна отримала контракт на CoronaVac.

Іронія в тому, писав згодом Жумаділов, що і Лекхім, і другий потенційний постачальник Novavax дали банківську гарантію на передоплату, адже це звичайна практика (нагадаємо, цю вимогу держпідприємства міністр Степанов назвав зривом перемовин).

Поява посередника у постачанні вакцини CoronaVac – компанії Лекхім – спровокувала окремий скандал.

Група компаній Лекхім належить Валерію Печаєву, якого у ЗМІ пов’язували із Раїсою Богатирьовою, очільницею МОЗ часів Віктора Януковича. Скандал набув широкого розголосу після заяви благодійного фонду Пацієнти України, який вказав, що у часи Богатирьової Лекхім вигравав багатомільйонні тендери Міністерства охорони здоров’я. Цю інформацію ще у 2013 році озвучив Павло Петренко як член тимчасової комісії парламенту з питань розслідування діяльності МОЗ.

Відтак Пацієнти України закинули Степанову ручне призначення Лекхіма як постачальника CoronaVac та блокування інших виробників. Відповідь Степанова: Лекхім – це вимога китайського виробника Sinovac Biotech, тому що вони давно співпрацюють. Sinovac і Лекхім і справді партнери, каже співрозмовник, причетний до закупівель: українська фірма купує в китайської сировину для препаратів.

На ситуацію із Лекхімом згодом звернуло увагу Національне антикорупційне бюро України. У лютому детективи НАБУ відкрили кримінальне провадження щодо можливих зловживань під час закупівлі вакцини CoronaVac за $17,85 за дозу.

“За моєю інформацією, Україна могла отримати ціну щонайменше на $1 нижчу від фінальної, якби ДП вело переговори самостійно, створивши конкурентний тиск на постачальника. Станом на сьогодні (3 січня. – Ред.) ми дійсно могли мати вже два контракти, а не один, на дві різні вакцини”, – зазначив Арсен Жумаділов.

“Інших варіантів [окрім Sinovac] на той час не було, йшлося про початкову закупівлю, щоб розпочати кампанію вакцинації”, – захищає рішення МОЗ про закупівлю вакцини CoronaVac Ігор Іващенко. Зволікати й справді було небезпечно, і, як показали наступні місяці, краще так, ніж ніяк.

Угода з китайцями щодо постачання близько двох мільйонів доз вакцини не рятувала від епідемії 40-мільйонну країну, яка у першій половині грудня навіть опинилась у топ-10 країн світу за кількістю нових хворих на COVID-19.

Попри це інформації про нові контракти та постачання у перші тижні 2021 року не було і на це були причини.

Бюрократія затягує переговори, як і конфіденційність умов, цін, графіків постачання вакцин від COVID-19. На початку березня з’явився наказ МОЗ про те, що ця інформація не розголошується. Громадськість обурилася, бо йдеться про витрачання коштів платників податків. Але МОЗ не міг вчинити інакше – в разі порушення цих умов виробник міг розірвати контракт. Інша справа, що це пояснення журналістам довелося витягувати з міністерства мало не силою, що не додає бонусів і так важкій комунікаційній кампанії.

Але вимоги виробників не применшують факту, що пошук вакцин Україна вела не ідеально. Вперше публічно на це натякнула гендиректорка Pfizer Ukraine Зоряна Цілик на початку лютого. За її словами, Україні потрібно було діяти швидше, адже інші країни укладали договори про закупівлю вакцин [Pfizer] ще у липні, водночас українські представники досі ведуть переговори.

Контраргумент Ігоря Іващенка: швидше б не вийшло, адже виробники вимагали створити передумови для постачання вакцин – закон про прискорену реєстрацію вакцини проти COVID-19 та звільнення виробника від відповідальності. У такому разі дивно, що закони, які були потрібні “на вчора”, подали до парламенту та проголосували лише у січні та березні відповідно.

Перша вакцина від COVID-19 приїхала в Україну 23 лютого: 500 000 доз препарату AstraZeneca (Covishield) виробництва Serum Institute of India. Договір про її закупівлю уклала для України британська організація Crown Agents. Україна співпрацює з нею з 2015 року, відколи медзакупівлі передали міжнародним організаціям для економії та ліквідації корупційної складової. МОЗ залучив Crown Agents до контрактування ковідних вакцин у січні після згаданого вище конфлікту з Медзакупівлями.

Деякі працівники МОЗ, з якими спілкувалася LIGA.net, дещо здивувалися, коли за кілька днів до цього міністр Степанов опублікував селфі з літака і заявив, що полетів в Індію добувати вакцину. Здавалося б, навіщо, якщо контрактування лежить на плечах Crown Agents? За словами міністра, він хотів проконтролювати постачання. Очікувано, що його запідозрили в популізмі – в інтернеті не бракує заголовків “Степанов привіз вакцину”.

Ігор Іващенко запевнив LIGA.net, що все не так просто, як здавалося. Він літав в Індію разом із міністром і брав участь у перемовинах. За його словами, українській стороні довелося довго пояснювати виробнику, що його умови неприйнятні й Україна вимагає інших.

“Фактично в літаку ми дізналися, що Індія впроваджує експортні обмеження. Піар-складової у цій поїздці немає, я навіть пишаюся, що поїхав туди. Тому що цей договір про AstraZeneca (Covishield) дозволив розпочати кампанію з вакцинації в Україні. Здається, більш жорстких перемовин у мене в житті не було”, – каже Іващенко, щоправда, деталі перемовин не уточнює з огляду на конфіденційність.

Загалом, за словами Степанова, Crown Agents законтрактували для України у Serum Institute 12 млн доз вакцин – Covishield та Novavax. По мільйону щомісяця, а з червня – по два мільйони. Але це було до того, як Індія обмежила експорт вакцин і там розпочалася масштабна хвиля захворюваності.

У договорі з Лекхімом сказано, що перша партія CoronaVac (700 000 доз) має приїхати в Україну не пізніше як через 30 днів після реєстрації в одній із країн, регуляторній політиці яких Україна довіряє, або не пізніше 31 березня. Четвертого лютого CoronaVac зареєстрували в Китаї, отже першу партію мали доставити до шостого березня. Але 200 000 доз (не 700 000) приїхали лише 25 березня. І тільки 12 квітня вакцину почали розвозити в регіони. За кожен день затримки Лекхім винен “Медичним закупівлям України” пеню у розмірі 0,1% від ціни непоставленої продукції. І ще +7% штрафу від ціни продукції, строк поставки якої порушено, якщо розтермінування більше 30 днів.

Згідно з інформацією з судового реєстру, Медичні закупівлі України наразі через суд вимагають від Лекхіму компенсувати 1,4 млн гривень за “неналежне виконання забов’язань”. Співрозмовник LIGA.net розказав: розгляд цієї справи в судовому порядку означає, що компанія не відреагувала на виставлені претензії, тому пеню необхідно стягувати в суді.

Справжня причина затримок, найімовірніше, у тому, що країни обмежують експорт вакцин через внутрішню потребу, про що згадувалось вище. За словами Іващенка, експортні обмеження з’явилися у лютому і тепер у контрактах щодо постачання вакцин деяких виробників є відповідний пункт – “за умови відсутності обмежень на експорт”.

Перше щеплення від COVID-19 в Україні зробили 24 лютого – препарат CoviShield вкололи лікарю-реаніматологу Черкаської обласної лікарні Євгенові Горенку. Відповідно до Дорожньої карти вакцинації, саме медпрацівники, які контактують із хворими на COVID-19, вакцинуються найпершими. Потім – працівники всіх інших лікарень, військовослужбовці в зоні ООС, соціальні працівники, люди в будинках для осіб похилого віку, люди за 60 років, працівники критичних інфраструктур, вчителі та викладачі, дорослі з супутніми хронічними хворобами, ув’язнені. Це – пріоритетні групи, лише після них, за планом, вакцину отримають всі інші.

За цими розрахунками, близько 20 млн людей, половина населення країни, потрапили в пріоритет.

Максим Степанов раз-по-раз повторював, що більшість дорослого населення в країні вакцинують до кінця 2021 року. “Теоретично на добу можна робити 450 000–500 000 щеплень” – теж його слова.

Дорожню карту вакцинації складали не чиновники, а вчені та фахівці з громадського здоров’я. Основа дорожньої карти – це пріоритетні групи вакцинації. Рекомендації щодо груп пріоритетності надавала Національна технічна група експертів з питань імунізації (НТГЕІ). Такі групи існують у багатьох розвинених країнах, їхня роль – надавати науково обґрунтовані рекомендації виконавчим органам влади. Як пояснив LIGA.net голова НТГЕІ Федір Лапій, члени цих груп зазвичай входять туди на громадських засадах, є незалежними і представляють власну думку.

Спочатку головний санітарний лікар Віктор Ляшко заявив на пресконференції 23 лютого, що інтервал між дозами Covishield (AstraZeneka) буде чотири тижні. Він керувався інструкцією, в якій виробник вказує чотири-дванадцять тижнів, тож ця цифра перебуває в коректному діапазоні. Але з’явилися дані, що довший інтервал між дозами дає вищу ефективність. Виникла ситуація, що потребувала роз’яснення, аби уникнути непорозуміння. (Віктор Ляшко не знайшов часу для коментарів для LIGA.net під час підготовки статті).

Після цього на засіданні штабу з вакцинокерованих інфекцій при МОЗ прийняли рекомендації НТГЕІ щодо інтервалу в 12 тижнів.

Це вплинуло на план дій щодо вакцинації. Адже спочатку планувалося, що з 500 000 доз першої партії вакцини Covishield половина витрачається, а друга половина бронюється для повторного щеплення тих самих пацієнтів. Але оскільки тепер інтервал між ними не місяць, а 12 тижнів, штаб ухвалив рішення використати всю партію одразу, почати другий етап раніше, бо до повторного щеплення будуть нові постачання.

Найбільш очікувана і найбільш нелогічна ініціатива МОЗ щодо вакцинації стосується витрачання залишкових доз на так званих публічних діячів. Наказ про дозвіл вакцинувати від коронавірусної хвороби активістів, спортсменів, діячів культури, лідерів релігійних спільнот поза чергою датований 1 березня. Декларована мета: популяризувати щеплення і раціонально використовувати вакцину, щоб не викидати.

Дози, які лишаються у флаконі, можна використати на людей не з пріоритетних груп за певних умов: якщо пацієнти раптово відмовилися від щеплення, якщо знайшли протипокази чи якщо пацієнтів забракне на всі відкриті флакони.

Наступного ж дня на камери вакцинувалися Володимир Зеленський, Максим Степанов, Віктор Ляшко та низка зірок.

Всім іншим пропонували записатися через контакт-центр МОЗ або сайт “Дія”. На практиці все працювало за такою схемою: хто зміг домовитися, той і щепився. Не було єдиного алгоритму, дві сусідні амбулаторії могли діяти по-різному: в одній запрошували приходити й очікувати в черзі, в іншій – відправляли записуватися в “Дію”. Хоч “Дія”, окрім “ваша черга обов’язково настане”, нічого досі не обіцяє.

“За результатами наради під головуванням глави держави Денис Шмигаль доручив міністру охорони здоров'я Максиму Степанову внести зміни до плану вакцинації, які дадуть змогу якнайшвидше вакцинувати громадян, що записались на щеплення через портал “Дія””, – писав Офіс президента 22 березня.

А через три тижні МОЗ скасував власну ініціативу з вакцинації залишками для публічних діячів. Таку можливість зберегли лише для медиків, мешканців та працівників будинків для людей похилого віку, військових, людей, старших за 80 років, та соціальних працівників.

Хоч українці навіть після цього роздобували свою дозу препарату й активно звітували про це в соцмережах.

До слова, грудневе дослідження, яке провели фахівці Харківського інституту соціальних досліджень за фінансування Міжнародного фонду Відродження, показало, що вплив вакцинації публічних діячів на довіру до щеплень критично низький – лише 2,3%. Водночас найкращим заохоченням став би позитивний досвід вакцинації знайомих та родичів (34,1%).

Тим, хто не дуже довіряє урядовцям, могла закрастися думка, що цей тимчасовий дозвіл навмисне впровадили, щоб перші особи держави отримали щеплення. Але це не зовсім так.

“Це питання обговорювалося на штабі не раз за принципом армійського анекдота: чому в шапці, чому без шапки? Так само: з кого почати вакцинацію? Із президента, прем’єр-міністра – скажуть, що еліту захистили, а коли простих медиків? Якщо вакцинувати простих медиків – скажуть, ну так, ставите експерименти не на еліті, а на медиках”, – розповів Лапій.

У травні в “Дії” було вже пів мільйона охочих вакцинуватися. Прем’єр Шмигаль ні з того ні з сього заявив, що всі вони зможуть отримати щеплення вже 15-16 травня. Віктор Ляшко був змушений заспокоювати такий запал, оскільки в Україні немає вакцини для всіх охочих, лише для пріоритетних груп – таких у “Дії” тоді було 24 000 осіб.

9 березня Володимир Зеленський доручив прискорити темпи вакцинації від коронавірусу.

На той час, за два тижні кампанії, першу дозу щеплення отримали тільки 23 000 українців. Водночас стало відомо про непоодинокі випадки відмови від вакцинації серед найпріоритетнішої групи – лікарів. Можна уявити, який вплив це мало на ставлення пересічних українців без медичної освіти до вакцин проти COVID-19. За даними квітневого опитування ЮНІСЕФ, лише 62% українців готові щепитися безоплатною вакциною, половина з них – лише конкретною.

Співрозмовники LIGA.net не беруться публічно коментувати відмову лікарів від вакцинації, але мають щодо цього доволі схожі думки. За їхніми словами, головна причина – низька кваліфікація частини медиків. Мовляв, це – наслідок нереформованої медосвіти та невибагливого ринку. Студентам-медикам не прищеплюють звичку стежити за міжнародною науковою літературою, а післядипломна лікарська освіта десятиліттями була формальністю.

На початку квітня президент ввів у дію рішення РНБО про національний план вакцинації від COVID-19. У документі йдеться, що треба встановити мінімальну щомісячну кількість щеплень, визначити джерела та строки постачання вакцин тощо.

Чудовий план, але його вже чули. Повторне декларування добрих намірів не допомагає, адже бракує вакцин, а ті, що є, реалізуються повільно.

НТГЕІ, яка надавала рекомендації щодо поділу на пріоритетні групи вакцинації за пів року до того, нічого не знає про президентський план і те, як він має втілюватися. Федір Лапій каже, що до них із цим питанням ніхто не звертався.

Станом на 5 квітня, коли з’явився план президента та РНБО, першу дозу отримали 304 000 українців. На початку вакцинальної кампанії звучало число 500 000 щеплень на добу. Фактично ж виходило не більше 20 000 щеплень.

У МОЗ запланували вакцинувати до кінця року до 70% дорослих громадян і вколоти 47 млн доз. Призначений міністром охорони здоров'я Віктор Ляшко обіцяв до осені вакцинувати п’ять мільйонів українців.

Це реально?

Першого мільйона вакцинованих першою дозою Україна досягла в передостанній тиждень травня. З такими темпами – мільйон громадян за три місяці – до кінця року вакцинується трохи більше трьох мільйонів людей, а не 70% дорослого населення.

“Вакцинація проти COVID-19 (як і тестування) щотижня “йде” на вихідні. Якби темпи вакцинації у вихідні та святкові дні зберігалися на середньому рівні буднів, в Україні було б на 40% більше введених доз, ніж зараз”, – інформує Український центр охорони здоров’я, співзасновником якого є ексзаступник міністра охорони здоров’я (2016-2019 рр.) Павло Ковтонюк.

13 квітня розпочалася вакцинація препаратом CoronaVac (ВООЗ схвалила її для екстреного застосування 1 червня). А наприкінці квітня розпочалася вакцинація корейською вакциною AstraZeneca, її ж можна використовувати для повторного щеплення тих, хто на початку кампанії щепився Covishield, адже це той самий препарат. У цей момент темпи щеплення прискорилися – на графіку стався помітний підйом. Але вони все одно далекі від достатніх.

Одна з гіпотез, яка могла б частково пояснити повільну вакцинацію, – неспроможність прийняти на місцях одразу велику кількість доз вакцини, тому що немає умов для її зберігання – холодильна інфраструктура гостро потребує оновлення.

ДП “Укрвакцина” може прийняти на свої склади 11,9 млн доз, зберігати їх за температури 2-8 градусів вище нуля і забезпечити розвезення в регіони. Такої температури потребує більшість вакцин. У холодильниках із температурою мінус 20 градусів, які підходять новітнім мРНК-вакцинам, але на обмежений термін, підприємство може тримати до 340 000 доз. А обладнання, здатного підтримувати мінус 60-80 градусів, у держави взагалі немає. Але є у приватних компаній, які, за даними уряду, можуть доставляти на місця в таких умовах до 300 000 доз на тиждень. Pfizer прийняла на свої склади саме приватна компанія, роботу якої для України профінансувала Агенція США з міжнародного розвитку (USAID).

Згаданий Український центр охорони здоров’я пропонує змінити підхід до вакцинації: щоб зусилля робила держава, а не громадяни. Насамперед, радить Ковтонюк, слід прибрати черги на вакцинацію і поділити дорослих на три групи: ті, хто має бути вакцинований через роботу (медики, вчителі тощо), ті, кому за 65 років, і всі інші дорослі. До літа щеплюють перші дві групи одночасно, влітку можливість щепитися відкривається для всіх дорослих. Але для пріоритетних груп виділяється більше медиків, пунктів і вакцин. Саме так роблять у розвинених країнах.

Зі зміною міністра (Віктора Ляшка призначено 20 травня) прийшов новий план: вакцинація записаних у “Дію” у масових центрах щеплень у великих містах – Києві, Львові та Одесі, у вихідні. МОЗ декларує, що щепитися можуть лише запрошені, ті, кому за 65 років. Хоча практика показала, що вакцинувалися знову ті, хто прийшов, став у чергу і встиг (бо когось і розвертали). Цей проєкт пілотний і працював лише впродовж одного вікенду, тож українцям знову лишається хіба що чекати конкретики.